Рішення № 94779222, 08.02.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.02.2021

ЄУН № 337/5013/20

Провадження № 2/337/292/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 11.12.2015р. між ним та відповідачкою шляхом підписання останньою Заяви-анкети про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідачка отримала в кредит грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та погодилась із тим, що Банк має право у будь який час збільшити чи зменшити кредитний ліміт. Відповідачка мала повернути Банку кредит разом з іншими нарахуваннями відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, до яких приєдналась відповідачка та які є складовими кредитного договору. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань за зазначеним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 14.10.2020р. утворилась заборгованість в загальній сумі 41458,86 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 25166,87 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 7328,15 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України - 8963,84 грн.

Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн.

Ухвалою суду від 30.11.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

21.12.2020р. до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю та зазначила, що дійсно нею було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, але вона погоджувалась на відкриття їй кредитної лінії на умовах встановлення ліміту у розмірі 0,00 грн. та в подальшому згоди на збільшення розміру кредитної лінії Банку не надавала. При цьому підписана нею Заява-анкета не містить відомостей про розмір встановленого їй кредитного ліміту, погодженого розміру процентів та строку повернення кредиту, що є істотними умовами кредитного договору. Також зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням Банком своїх обов`язків, на її картковий рахунок 07.12.2018р. від несанкціоновано було зараховано грошові кошти, після чого їй зателефонувала невідома особа та повідомила, що помилково на її рахунок зарахувала кошти в сумі 19000,00 грн., які просила повернути. Відповідачка здійснила повернення коштів, але через деякий час невідома їй особа знову зателефонувала їй та повідомила, відповідачка знову здійснила повернення коштів. Такі дії 07.12.2018р. повторювалися тричі впродовж нетривалого часу. Оскільки повернення коштів не відбулось, невідома особа запропонувала здійснити повернення коштів шляхом переказу готівки через термінал. Після такого повернення з відповідачкою зв`язався працівник Банку та повідомив про заблокування її банківської картки та поцікавився, чи намагалася відповідачка збільшити ліміт кредитної лінії. Відповідачка повідомила про непричетність до кредитної операції та в подальшому звернулась до правоохоронних органів. Наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено за її заявою 05.03.2019р. до ЄРДР за №1201908007000408. Оскільки зняття готівки відповідачкою стало можливим внаслідок невиконання позивачем вимог до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками, що призвело до несанкціонованого втручання невстановленою особою в електронну систему та ініціювання платіжних трансакцій та подальше заволодіння коштами шляхом обману відповідачки, підстав для стягнення з неї заборгованості на користь Банку немає. Просить в позові відмовити повністю.

12.01.2021р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивач позовні вимоги підтримав повністю та додатково зазначив, що факт укладання кредитного договору між сторонами підтверджується особисто підписаною відповідачкою Заявою-анкетою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої вона ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Підписанням заяви відповідачка підтвердила той факт, що вона була повністю проінформований про умови кредитування та погодилася з ними. Відповідно до виявленого бажання, відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та погодилась із тим, що Банк має право у будь який час збільшити чи зменшити кредитний ліміт. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач погодився на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Виконання кредитного договору сторонами підтверджується випискою по рахунку, яка містить інформацію про використання кредитного ліміту. Виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами, відповідачкою не спростовані. Зокрема, з виписки по рахункам вбачається, що відповідачка скористалась послугою «Миттєва розстрочка», після чого у неї виникло зобов`язання здійснювати регулярні платежі для погашення перенесеної заборгованості. При цьому такі послуги, які пов`язані з платіжною карткою, надаються при умові володіння особистою інформацією клієнта. Доказів, що відповідачка не здійснювала даних транзакцій по кредитній картці, останньою не надано. Також відповідачкою не надано доказів, що нею було своєчасно повідомлено Банк про втрату/крадіжку картки чи ПІНу, інформації щодо незаконного використання картки. Просить позов задовольнити.

13.01.2021р. від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких вона зазначила, що додані позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг нею не підписані, тому не можуть вважатися складовими частинами кредитного договору і підтверджувати істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентів за користування кредитом. Банк в односторонньому порядку, без її згоди, встановив суму кредитного ліміту. Вона до Банку з заявою про збільшення кредитного ліміту з 0,00 грн. до 15000,00 грн. не зверталась, кредитним рахунком не користувалась. Використання кредитного ліміту відбулось внаслідок несанкціонованого втручання поза її волею. Вона порушень правил безпеки (зокрема, втрату картки, передачу картки третім особам, повідомлення третім особам ПІНу або іншої інформації, постійного або разового паролю тощо) не допускала. Згоду на підключення сервісу «Миттєва розстрочка» не надавала. В зв`язку з відсутністю кредитних правовідносин між сторонами, незабезпечення Банком безпеки від несанкціонованих операцій під час використання електронний платіжних засобів, повернення відповідачкою безпідставно зарахованих коштів на її платіжну картку третій особі, внаслідок обману щодо власника цих коштів, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

04.02.2021р. від представника позивача надішли письмові пояснення, в яких позивач свої позовні вимоги підтримав повністю з підстав, які викладені у відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.526, 530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив, що 11.12.2015р. відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

В Анкеті-заяві (арк.14) зазначено, що відповідачка згодна з тим, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Також зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» без номера та дати Банк видав відповідачці ОСОБА_1 такі банківські картки: 11.12.2015р. № НОМЕР_1 зі строком дії 08/19, 07.12.2018р. № НОМЕР_2 зі строком дії 10./22 (арк.12).

Старт карткового рахунку по картці № НОМЕР_1 відбувся 11.12.2015р., 26.01.2018р. на вказану банківську картку Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 15000,00 грн., 08.05.2019р. кредитний ліміт зменшено до 13861,46грн., 19.12.2019р. - зменшено до 0,00грн.(арк.13).

Також судом встановлено, що 07.12.2018р. по банківський картці № НОМЕР_2 здійснено оформлення трьох договорів «Миттєва розстрочка», а саме о 13.04 год. на суму 7000,00 грн. за №18120717654140, о 13.18 год. на суму 7000,00грн. за №18120717654283, о 13.30. год. на суму 5000,00 грн. за №18120717654405. Гроші були зняти готівкою та перераховані на картку № НОМЕР_3 (арк.94, 102-106, 152).

Внаслідок цих операцій з картки відповідачки було знято загалом 19 000 грн., які на теперішній час Банк враховує як виданий їй кредит, та нараховує їй щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка» за трьома договорами.

04.03.2019р. ОСОБА_1 за фактом шахрайства звернулася до правоохоронних органів, в зв`язку з чим 05.03.2019р. Хортицьким ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080070000408 внесені відомості за ч.1 ст.190 КК України по вказаному факту шахрайства та розпочато досудового розслідування (арк.95), яке наразі триває.

Згідно з наданим Банком розрахунком та випискою по рахунку (арк.9-11,78), заборгованість відповідачки за кредитним договором б/н від 11.12.2015р. станом на 14.10.2020р. становить в загальній сумі 41458,86 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 25166,87 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 7328,15 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України - 8963,84 грн.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідачки відсотків в розмірі - 7328,15 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими на підставі ст.625 ЦК України - 8963,84 грн.

В даному випадку суд виходить з того, що в Анкеті-заяві позичальника від 11.12.2015р. не зазначений порядок та строки повернення кредиту, розмір процентів за користування ним, а також не встановлена відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

На обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», із зазначенням чотирьох її видів з різними умовами кредитування - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, вказуючи, що ці документи разом із Анкетою-заявою становлять Договір про надання банківських послуг, який є договором приєднання і який було укладено між сторонами.

З огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України умови договору приєднання розроблює підприємець - в даному випадку АТ КБ «Приватбанк». Другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що надані суду позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів не містять підпису відповідачки ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 11.12.2015р. Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо відповідальності за порушення зобов`язання (пеня, штрафи) в зазначених в цих документах строки та розмірах з відповідним порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (11.12.2015р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.11.2020р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці ОСОБА_1 умови надання банківських послуг, враховуючи відсутність в Анкеті-заяві від 11.12.2015р. домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, тобто за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачкою цих умов, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Крім того, варто зауважити, що договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Виходячи з основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою ОСОБА_1 . Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем у письмовому вигляді істотної умови кредитного договору - ціни у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з цим суд не знаходить законних підстав для стягнення з відповідачки заборгованості у вигляді відсотків в розмірі 7328,15 грн. і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків на підставі ст.625 ЦК України, які, на думку Банку, буде правомірним стягнути з відповідачки, то суд визнає такі вимоги також безпідставними та необґрунтованими. Так, з розрахунку вбачається, що вказані відсотки нараховані Банком у відповідності до ст.625 ЦК України, але не за визначеною у цій нормі ставкою 3% річних, а на підставі визначеної в Умовах та правилах надання банківських послуг, яка не погоджувались з позичальником. Тому на цих підставах такі відсотки вважаються неправомірно нарахованими і стягненню в такому разі не підлягають.

Також з огляду на положення ч.1 ст.13 ЦПК України суд не може стягнути відсотки і за ставкою 3% річних, визначеною ст.625 ЦК України, оскільки Банк пов`язував ці відсотки саме із встановленою на підставі договору ставкою 86,4 % як відповідальність за прострочений кредит, а не у встановленій законом ставці. Тобто таке самостійне нарахування судом прострочених процентів на підставі закону було б виходом за межі позовних вимог (підстав позову), що заборонено вище наведеними положення статті 13 ЦПК України.

На підставі викладеного в задоволені позову в цій частині також слід відмовити.

В той же час, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідачка 11.12.2015р. звернулася до Банку з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписала її, чим надала згоду на отримання банківських послуг, в т.ч. кредиту, отримала банківську картку, на яку в подальшому було встановлено кредитний ліміт в сумі 15000,00 грн. Відповідачка скористалася цими грошовими коштами. Як вона сама зазначає у відзиві на позов, вона зняла вказані кошти готівкою в банкоматі та перерахувала на іншу картку.

Зокрема, з виписки по рахункам вбачається, що відповідачка тричі скористалась послугою «Миттєва розстрочка», після чого у неї виникло зобов`язання здійснювати регулярні платежі для погашення перенесеної заборгованості.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Розмір заборгованості за тілом кредиту - 25166,86 грн., підтверджений також виписками по особовому рахунку, в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу.

При ухваленні суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.12.2015р. у вигляді Анкети-заяви, підписаної відповідачкою, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав шляхом стягнення в судовому порядку з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачки щодо факту отримання нею кредиту у позивача, та посилання на заволодіння вказаною сумою невстановленою особою шахрайським способом, що підтверджує відомостями, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080070000408 за ч.1 ст.190 КК України по вказаному факту шахрайства.

Так, відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт укладення сторонами договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачкою не спростовано. Разом із кредитною карткою для відповідачки було надано ПІН-код до неї. Відповідачка ОСОБА_1 кредитну карту не втрачала. Згідно розрахунку заборгованості по кредитній картці ОСОБА_1 07.12.2018 року з її картки було знято готівку в загальному розмірі 19000,00грн., в подальшому Банком здійснювались щомісячні платежі за послугою «Миттєва розстрочка» за трьома договорами.

Відповідачка не спростовує факту самостійного зняття грошових коштів в банкоматі та перерахування їх на іншу картку. При цьому, відповідачкою не надано достатніх доказів на підтвердження того факту, що нею грошові кошти Банку не використовувались, фактично грошовими коштами шахрайським способом заволоділи сторонні особи. Дані, вказані у виписці з рахунку позичальника, відповідачкою також не спростовані.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зняття та перерахування коштів було проведено в результаті розголошення позивачем персональних даних позичальника, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою та призвела до безпідставного зняття/перерахування коштів з карткового рахунку відповідачки.

Сам по собі лише факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.190 КК України не доводить наведені обставини.

Слід зауважити, що в разі встановлення винних осіб у скоєнні шахрайських дій щодо відповідачки та доведення їх вини позичальник не позбавлена права на відшкодування завданої шкоди в порядку встановленому законом.

Отже, оскільки позичальником не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25166,87 грн., про які зазначено у позовній заяві, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в зазначеному розмірі.

Таким чином, в примусовому порядку з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25166,86 грн.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Так, судом прийнято рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 25166,86 грн., що складає 60,7% (25166,87 грн. х 100% : 41456,86 грн.) заявлених вимог. За подання даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн. Судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам на суму 25166,86 грн., становить 1275,91 грн. (2102,00 грн. х 60,7% : 100%).

Повний текст рішення складено 10.02.2020р.

Керуючись ст.3, 6, 11, 15, 16, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 633, 634, 638, 1049, 1054,1055, 1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 11.12.2015р. в розмірі 25166,87 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1275,91 грн., а всього ? 26442 (двадцять шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 78 коп.???????????

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова