Рішення № 94778466, 03.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5555/19

Провадження №2/333/77/21

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР - Волошиної Є.В., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди. Заявлені позовні вимоги мотивувала тим, що вона є матір`ю хворої дитини - ОСОБА_6 , якому встановлено два діагнози: таксоплазмоз та шизофренія, внаслідок чого його було визнано обмежено дієздатним та призначено Позивача його опікуном. 26 березня2013 року з листа головного лікаря КУ «Обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_7 вона дізналась, що 23.04.2012 року була оглянута комісією лікарів психіатрів, за висновком якої їй було поставлено діагноз - хронічний маячний розлад. Вказаний огляд на переконання ОСОБА_1 був зумовлений тим, що здійснюючи лікування сина, вона неодноразово зверталась до ЗОБ СМЕ, правоохоронних органів, Міністерства охорони здоров`я України, інших державних органів щодо надання належної медичної допомоги її сину, уточнення діагнозу та призначення відповідного лікування.

Вважаючи дії щодо її огляду та постановки діагнозу протиправними, Позивачка у грудні 2015 року звернулась до суду з позовом до Відповідачів у цій справі про визнання дій неправомірними. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя у справі № 333/9060/15-ц у задоволені позову відмовлено.у обсязі. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року, яке залишено без змін Постановою Верховного суду від 08 травня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо заведення 27 квітня 2012 року медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , проведення оглядів та складення у зв`язку із цим рапорту, психостатусу бесіди, які знаходяться у медичній картці та щодо встановлення ОСОБА_1 діагнозу «Хронічний маячний розлад» неправомірними. Визнано дії завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету ОСОБА_3 зі складання 27 квітня 2012 року протоколу психіатричного огляду ОСОБА_1 за яким встановлено діагноз «Хронічний маячний розлад» неправомірними.

На переконання ОСОБА_1 неправомірні дії Відповідачів призвели до повної зміни її життя, психологічних стресів, втрати роботи, неможливості працювати у родині із дітьми та заробляти достойні кошти для утримання себе і свої родини. Також ОСОБА_1 у період з 2013 по 2019 роки була змушена доводити неправомірність дій Відповідачів у судовому порядку, вимушена була витрачати грошові кошти на правову допомогу, сплату судового збору тощо. Внаслідок неправомірних дій Відповідачів ОСОБА_1 зазнала приниження честі і гідності.

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_1 просила стягнути по 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди із кожного Відповідача.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2019 відкрито провадження та призначений розгляд справи в порядку загального позовного провадження, також встановлений строк для надання сторонами заяв по суті справи.

Представником відповідача КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР - Волошиною Є.В. у встановлений судом строк надано відзив на дану позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю. Також зазначила, що на їх переконання огляд ОСОБА_1 був проведений у відповідності до приписів ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу», докази додані до позовної заяви у вигляді висновку Бєлгородская обласная клиническая психоневрологическая больница» не є медичною документацією яка може бути дійсна на території України і містять ознаки підробки. Також до позовної заяви не надано доказів про зміну життя, втрати роботи чи іншого впливу на життя ОСОБА_1 внаслідок дій які визнані неправомірними . Перебування в стані тривожності та підвищеної нервозності спростовуються матеріалами справи, а саме, доданими до позовної заяви довідками про психічний стан ОСОБА_1 . Понесені ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору по справі № 333/9060/15 були відшкодовані на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13.11.2017 року по тій справі. Розмір заявленої до стягнення моральної шкоди не відповідає принципам розумності і справедливості.

Відповідач ОСОБА_3 також надав відзив на дану позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю. Також зазначив, що відсутні достатні докази на підтвердження доводів викладених у позовній заяві, а також відсутній юридичний склад для стягнення моральної шкоди, а саме: відсутня доведена шкода завдана його діями; відсутній причинно-наслідковий зв`язок; відсутня його вина у завданні шкоди, яка заявлена до стягнення; відсутній обґрунтований розрахунок шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР - Волошина Є.В. заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вислухав пояснення позивачки та її представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи загального захворювання. Належних доказів родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (свідоцтва про народження чи інших) немає. Оскільки Відповідачі не заперечували цього факту то в силу приписів ч.1 статті 82 ЦПК України суд вважає цей факт встановленим.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року яке залишено без змін Постановою Верховного від 08 травня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково задоволено. Визнано дії КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо заведення 27 квітня 2012 року медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , проведення оглядів та складення у зв`язку із цим рапорту, психостатусу бесіди, які знаходяться у медичній картці та щодо встановлення ОСОБА_1 діагнозу «Хронічний маячний розлад» неправомірними. Визнано дії завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету ОСОБА_3 зі складання 27 квітня 2012 року протоколу психіатричного огляду ОСОБА_1 за яким встановлено діагноз «Хронічний маячний розлад» неправомірними. Таким чином, факт наявності неправомірності дій Відповідачів про який йдеться у позовній заяві є встановленим.

За змістом статті 25 Закону особи, яким надається психіатрична допомога, мають право, зокрема, на відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я і надання психіатричної допомоги.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до частини першої яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Частиною другою п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.

Вищевказані складові є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Досліджуючи наявність завданої шкоди, суд приходить до висновку про її відсутність, оскільки як на підставу для стягнення шкоди ОСОБА_1 посилалась на зміни в її житті, психологічні стреси, втрату роботи, неможливість працювати у родині із дітьми та заробітку грошових кошти. Однак доказів на підтвердження цих обставин не надано. Навпаки ОСОБА_1 особисто в судовому засіданні пояснила, що особливих змін в її житті не наступило, оскільки вона працювала на тій самій роботі, що і раніше, втрати роботи внаслідок неправомірних дій Відповідачів не відбулось. Стосовно неможливості працювати у родині із дітьми, то ця обставина також на переконання суду, не заслуговує на увагу оскільки можливість ОСОБА_1 отримати довідку від лікаря психіатра у неї була і така довідка долучена до матеріалів судової справи (додаток 11 до позовної заяви). Крім того, відмови у надані довідки, у якій зазначено про неможливість працювати із дітьми, суду не надано.

Судом в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 особисто і є однолітком її сина. У 2013 році вона мала намір найняти ОСОБА_1 щоб та допомагала їй у догляді за її дитиною. Суть роботи полягала у тому, що ОСОБА_1 повинна була забирати дитину із школи та гуртків та приводити додому. Оскільки вона була зайнята на роботі і особисто цього робити не встигала. За вказану роботу вона готова була платити ОСОБА_1 500 (п`ятсот) гривень щомісячно, без офіційного працевлаштування. Однак, її чоловік та батько дитини, яку повинна була доглядати ОСОБА_1 , поставив вимогу, що остання повинна була надати довідки від лікарів, на підтвердження того, що вона є здоровою. ОСОБА_1 цього зробити не змогла, а тому вона не найняла її на роботу. В подальшому нікого на замість ОСОБА_1 для догляду за дитиною сім`я не наймала, оскільки їм у догляді за дитиною допомагали батьки, які проживали неподалік.

Проаналізувавши показання свідка ОСОБА_9 , вбачається, що у неї було лише припущення про можливість найняти, ОСОБА_1 яке не обов`язково могло бути реалізоване за відсутності протиправних дій Відповідачів. Реальної потреби у послугах ОСОБА_1 фактично у свідка не було, оскільки до того як за твердженнями ОСОБА_1 вона мала тільки намір влаштуватись на роботу до неї, а після відмови від її послуг, ОСОБА_9 інших осіб не наймала.

Більш того, суд зауважує, що як слідує із пояснень свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_1 могла отримувати заробіток виключно приватним шляхом, тобто працювати нелегально, без офіційного працевлаштування.

Таким чином, на переконання суду, не може бути віднесено до моральної шкоди втрата ОСОБА_1 можливості нелегального отримання коштів.

Стосовно перебування ОСОБА_1 у стані психологічного стресу, то такі доводи позивачки також спростовуються матеріалами судової справи, а саме довідками долучених до позовної заяви жодних психологічних патологій у ОСОБА_1 не було виявлено.

Також не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про залякування її посадовими особами КУ «Запорізька обласна клінічна психіатрична лікарня» про поміщення її на примусове лікування, яке включає прийом нейролептиків. До позовної заяви позивачкою долучено копії Листів КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької міської ради №1140 від 09.03.2018 року, №1085 від 09.04.2013, №828 від 20.03.2013 із яких вбачається, що вони є відповіддю на звернення самої позивачки і її адвоката і де констатується, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра не перебувала і не перебуває. Хоча у цих листах дійсно підтверджується її огляд 23.04.2012 з подальшим встановленням діагнозу «хронічний маячний розлад». В жодному із листів не йдеться про необхідність з`явитись для проведення лікування чи про необхідність прийому нейролептиків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями Відповідачів.

Стосовно наявності вини Відповідачів у спричинені моральної шкоди, слід також констатувати її відсутність, оскільки дійсно КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР протиправно, порушуючи процедуру проведення огляду, провів огляд ОСОБА_1 , а тому комісія лікарів не мала достатніх підстав для постановки діагнозу. Однак в подальшому, представники закладу не вчиняли жодних дій направлених на розголошення діагнозу чи постановки ОСОБА_1 на амбулаторний облік, що могло би стати підставою для здійснення лікування.

Стосовно дій ОСОБА_3 , то тут також слід констатувати відсутність будь - якої його вини з його боку і причинного зв`язку навіть при можливому виникненні моральної шкоди, оскільки здійснювати психіатричний огляд в силу приписів абз.2 ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» може лише лікар - психіатр. У свою чергу ОСОБА_3 здійснював огляд ОСОБА_1 , як завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету. Саме до нього, як до посадової особи медичного університету пред`явлено цей позов. Жодних згадок у висновку, який надано ОСОБА_1 , чи доказів того, що ОСОБА_3 є лікарем - психіатром вказаної установи, суду не надано. З огляду на наведене слід прийти до висновку, що дії ОСОБА_3 із складання 27 квітня 2012 року протоколу психіатричного огляду ОСОБА_1 , за яким встановлено діагноз «Хронічний маячний розлад» не є психіатричним оглядом в розумінні приписів ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Тому його дії не могли призвести до заведення картки амбулаторного хворого й не могли стати підставою для лікування ОСОБА_1 , оскільки вони мали носити лише рекомендаційний характер спеціаліста у галузі психіатрії.

У відповідності до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає положення про достатність доказів згідно якої достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, для наявності підстав для відшкодування моральної шкоди повинно бути встановлено протиправність дій відповідача, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправними діями та шкодою, а також вину відповідача.

Враховуючи викладене, оскільки доводи позовної заяви не підтверджені достатніми, належними доказами, які в силу приписів ст.81 ЦПК України, повинна була надати сторона Позивача суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Р.Піх