Рішення № 94777959, 29.01.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

29.01.2021 Провадження № 2/331/158/2021

ЄУН № 331/1893/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» січня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Антоненко М.В.,

при секретарі Федоровій К.Д.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45) про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 15.05.2020 року звернувся до суду з вказаним позовом до Відповідача, посилаючись на те, що в період з 14.03.2015 по 31.03.2015, ОСОБА_1 як споживачем проводились замовлення та попередня оплата за товари у ТОВ «Дієса», через магазин «Ельдорадо» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 53) шляхом готівкового розрахунку.

В обгрунтування позовних вимог представник Позивача зазначив, що між Позивачем (споживачем продукції, покупцем) та Відповідачем (продавцем) укладено в усній формі договір купівлі-продажу, на виконання якого видані фіскальні чеки. 14.03.2015, 25.03.2015, 26.03.2015, 22.03.2015, 27.03.2015, 28.03.2015, 31.03.2015, 21.03.2015 ОСОБА_1 за готівкові кошти (за фіскальними чеками) проводив попередню оплату за товар - пральні машини у кількості 89 штук у ТОВ «ДІЄСА» через магазин роздрібної торгівлі «Ельдорадо» на загальну суму 708 335,74 гривень. Товар ОСОБА_1 поставлено не було. Протягом часу з 30.04.2015 по 10.09.2018 Відповідач користувався грошовими коштами Позивача, які останній сплатив в якості попередньої оплати за непереданий товар.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання на 25.08.2020 року на 14 год. 30 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2020 року справу призначено до слухання на 24.12.2020 року на 09 год. 30 хв.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Також, відповідач надав в матеріали справи відзив, в якому просив відмовити в позові в повному обсязі. Серед підстав відмов в позові відповідач зазначив, що між сторонами укладено роздрібний договір купівлі-продажу побутової техніки, а не попередній договір купівлі-продажу, а тому підстави для застосування ст. 693 ЦК України відсутні. Також на думку відповідача, між сторонами не укладався договір позики, а тому відсутні підстави для застосування ст. 1048 ЦК України і стягнення однієї облікової ставки НБУ за весь період прострочення. Крім того, відповідачем заявлено про позовну давність як підставу для відмови в позові, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами в період з 14.03.2015 по 31.03.2015, а позивач звернувся до суду з позовом 15.05.2020, тобто зі спливом строку позовної давності.

Вивчивши матеріали цивільної справи, взявши до уваги пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений усний договір купівлі-продажу, на виконання якого були надані фіскальні чеки.

За фіскальними чеками Позивач проводив попередню оплату за товар - пральні машини у кількості 89 штук у ТОВ «ДІЄСА» через магазин роздрібної торгівлі «Ельдорадо» на загальну суму 708 335,74 гривень.

Позивач виконав свій обов`язок перед Відповідачем у повному обсязі. В свою чергу Відповідач товар не поставив, зобов`язання не виконав.

Вищевикладені обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/5054/15-ц від 13 березня 2017 року, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «ДІЄСА» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 суму коштів за придбаний товар у розмірі 708 335, 74 грн., індекс інфляції в розмірі 55 250, 19 грн., 3% річних 14 613, 06 грн., а разом 778 198,99 грн., а також судовий збір в розмірі 14 613, 06 грн.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/5054/15-ц від 13 березня 2017 року залишено без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року та постановою Великої палати Верховного суду від 15.05.2019.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що між сторонами укладено роздрібний договір купівлі-продажу, а не попередній договір купівлі-продажу побутової техніки.

Відповідно до ст. 693 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вбачається з фактичних обставин, встановлених рішеннями судів по справі 331/5054/15-ц, ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ “ДІЄСА” в період з 14.03.2015 по 31.03.2015 вартість пральних машинок у кількості 89 штук через магазин роздрібної торгівлі Ельдорадо. Сума грошових коштів за сплачений товар склала 708 335,74 гривень. При цьому, товар поставлений позивачеві не був. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з передачі товару, 30 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, яку той проігнорував, товар не передав, а отримані гроші не повернув. Після чого, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості пральних машинок, 3% річних та інфляції. Вказаний позов був задоволений.

Вказані фактичні обставини свідчать про те, що між сторонами був укладений саме попередній договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1 товар придбав та сплатив за нього грошову суму у повному обсязі, а відповідач його позивачу так і не передав.

Згідно з п.9 ч.1 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частинами 1-2, статті 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди апеляційної та касаційної інстанції при розгляді справи 331/5054/15 посилались на статтю 693 ЦК України, що підтверджує правильність висновку про наявність ознак попереднього договору, укладеного між сторонами. (п.40 постанови Великої Палати Верховного суду по справі 331/5054/15-ц від 15.05.2019).

При цьому, посилання на ст. 693 ЦК України в постанові Великої Палати Верховного суду від 15 травня 2019 р. здійснено в розділі 1.2 (Щодо суті спору).

З наведеного слід, що постанова Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 р. та постанова Великої Палати Верховного суду по справі від 15.05.2019 р. мають преюдиціальне значення для даної справи.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо застосування частини 3 статті 693 ЦК України до спірних правовідносин.

Вказана норма передбачає нарахування процентів відповідно до ст.536 ЦК України на суму неповерненого товару, з моменту оплати товару до його видачі покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати товару.

Стаття 536 ЦК України у свою чергу передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, нарахування процентів за неповернення попередньо оплаченого товару має відсильний характер до відносин з використання боржником чужими грошовими коштами (ст. 536, 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, позиція позивача щодо нарахування процентів за попередньо сплачений, але не переданий товар у розмірі однієї облікової ставки НБУ за період прострочення є такою, що ґрунтується на вимогах закону.

Вказана позиція відповідає постановам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі 922/3578/18 від 05.06.2020 та Великої палати Верховного суду по справі 918/631/19 від 22.09.2020.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо несправедливості і незаконності нарахування процентів за попередньо сплачений товар, так як відповідальність продавця і покупця в даному випадку має “дзеркальний” для обох сторін характер. Так, згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, у випадку прострочення оплати покупцем, продавець має таке саме право вимагати сплати не лише вартості товару, а і процентів за користування чужими грошовими коштами.

Сторонами не заперечувалось, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі 331/5054/15-ц від 13.03.2017 виконано відповідачем 10.09.2018, що підтверджується постановою державного виконавця про закриття виконавчого провадження.

Протягом часу з 30.04.2015 по 10.09.2018 відповідач користувався грошовими коштами позивача, які останній сплатив в якості попередньої оплати за непереданий товар.

Оскільки, за договором купівлі-продажу відповідач свої зобов`язання не виконав, Позивачем згідно з ст. 536 ЦК України нараховано проценти за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 30.04.2015 (момент направлення вимоги) по 10.09.2018 (закриття виконавчого провадження).

Всього розмір процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 30.04.2015 по 10.09.2018 становив 435 106, 62 грн. Відповідач не надав заперечень щодо розрахунку позивача, а тому в суду відсутні підстави для відступлення від наданого розрахунку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені норми матеріального права, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ДІЄСА» про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі N 910/1238/17 зазначено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Перевіряючи доводи відповідача щодо застосування позовної давності, судом встановлено наступне.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості попередньо сплаченого, але не переданого товару 22 липня 2015 року (справа 331/5054/15-ц). З урахуванням того, що справа розглядалась судами неодноразово і під час касаційного перегляду було зупинено виконання, кінцеве рішення, яке набрало законної сили, прийнято 15.05.2019 (постанова Великої палати Верховного суду).

За таких обставин, суд погоджується з доводом позивача, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення процентів за попередньо сплачений, але не переданий товар, перерваний. В позивача була відсутня можливість подати відповідний позов до того, як судами не був вирішений спір про стягнення основної суми заборгованості за попередньо сплачений товар. Так як вказаний спір вирішено лише 15.05.2019 р., тобто позивачем було витрачено значний час на відновлення своїх порушених прав, строк позовної давності ним не пропущений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, через що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача вказані суми, а всього 435 106, 62 гривень.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 536, 629, 693, 1048, ЦК України, 3, 4, 11-13, 19, 259, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45) про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 435 106, 62 грн. (чотириста тридцять п`ять тисяч сто шість гривень шістдесят дві копійки) за період з 30.04.2015 по 10.09.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45) на користь держави судовий збір у розмірі 4351 грн. 06 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Антоненко М.В.