Ухвала суду № 94777589, 10.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/984/21

2/310/1222/21

У Х В А Л А

Іменем України

про відмову у відкритті провадження у справі

10 лютого 2021 року м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Дубровська Н. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа – Васильківський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чудовську І.В. звернувся до суду з позовною заявою про скасування арешту всього майна, що належить йому, який був накладений постановою державного виконавця Васильківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2016 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № 52742005 щодо виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/140 від 23.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 89437,71 грн.

Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця Васильківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2016 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № 52742005 щодо виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/140 від 23.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 89437,71 грн.

Позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, оскільки являється боржником.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.

Аналізуючи наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).

Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 розділу I ЦПК України.

У цій справі арешт на спірне майно було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №52742005, відтак позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за його позовом, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позаяк позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст.186, 447 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа – Васильківський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що він в праві звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Дубровська