Ухвала суду № 94777142, 12.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5777/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Придачук О.А. та Бенца К.К., за участю секретаря Торчинович Н.М., прокурора Гіряк Д.І., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_1 - Шалига Є.С., захисника ОСОБА_2 - Ванджурак Р.В., представника потерпілого Юрик Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Абрикосівка, Херсонської області, тимчасово непрацюючого, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, учасника бойових дій (антитерористична операція на Сході країни), військовий пенсіонер, інвалід 3 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого, уродженця м. Кіровоград, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України.

Обвинуваченим інкримінується вчинення злочинів, а саме, готування до вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, носіння, зберігання, придбання, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненні терористичного акту, тобто вибуху, що заподіяв значної майнової шкоди, з метою провокації міжнародного ускладнення, за попередньою змовою групою осіб, умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, згідно обвинувального акта, який надійшов до суду вказується, що вчинення інкримінуємих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочинів вчиненні за попередньою змовою групою осіб, зокрема ОСОБА_3 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділено у зв`язку з розшуком останнього. Крім того, згідно обвинувального акта, який надійшов до суду вказується, що громадянину ОСОБА_4 інкримінується організація та підготовка вчинення зазначених вище злочинів.

В судовому засіданні в даному кримінальному провадженні прокурором Гіряк Д.І. вказувалось на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 було передано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду по суті та на даний час розглядається в окремому провадженні. В судовому засіданні прокурор вказував про відсутність кінцевого рішення у згаданому вище кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Згідно зі ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних.

Разом з тим, згідно висновку Верховного Суду, виловленого в постанові від 16 жовтня 2019 р. по справі №591/5029/18, суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось чи матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.

Згідно вимог статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, в пунктах 103 та 104 рішення ЄСПЛ по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016 року (заяви №№ 46632/13 та 28671/14), дослідивши аналогічну ситуацію суд прийшов до висновку що

« 103.… обвинувачення проти заявників ґрунтувалися на тих самих фактах, що й проти X., і всі троє були звинувачені в змові з метою здійснення крадіжки одного й того ж майна. Тому не підлягає сумніву обставина, що будь-які факти, встановлені під час здійснення кримінального провадження проти X., так само як і будь-які правові висновки, зроблені за його результатами, мають безпосередній зв`язок зі справою заявників. За таких обставин під час здійснення процесуальних дій та винесення процесуальних рішень у справі проти Х. важливо було забезпечити дотримання гарантій, які б свідчили про справедливість судового розгляду в подальших провадженнях проти заявників. Це питання набуває особливого значення за умов, коли заявники позбавлені процесуальної можливості оскаржити рішення та висновки в справі проти Х., матеріали розслідування щодо якого виділені в окреме провадження, оскільки в такому провадженні їм не було надано жодного правового статусу.

104. Суд вже наголошував на необхідності забезпечення першої і найбільш очевидної гарантії у випадках, коли справи щодо співучасників злочину розглядаються окремо, а саме обов`язку суду утримуватися від будь-яких тверджень, які можуть привести до преюдиційних наслідків у поточному судовому розгляді, навіть якщо вони не мають обов`язкового характеру (див. згадуване вище рішення в справі Караман 10…). Якщо характер висунутих звинувачень робить неминучим встановлення в межах одного провадження факту причетності третьої особи, а висновки в такій справі матимуть наслідки для оцінки відповідальності третьої особи, справа щодо якої розглядається в окремому провадженні, це повинно вважатися серйозною перешкодою для виокремлення справи в окреме провадження. Будь-яке рішення про розгляд у порядку окремого провадження справ з такими тісними фактичними зв`язками має ґрунтуватися на ретельній оцінці конфлікту інтересів усіх зацікавлених осіб; крім того, співучасникам слід надати можливість заперечити проти виокремлення справ в окреме провадження.

105. Ще однією умовою судового розгляду справ окремого провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata. Докази, визнані прийнятними в одній справі, мають залишатися суто диспозитивними, і їхній вплив суворо обмежується межами конкретного судового процесу. Іншими словами, факти, встановлені під час розгляду справи щодо Х., не можуть бути прийняті без доведення та перевірки в справі проти заявників. До того ж, справу щодо Х. було розглянуто за спрощеною процедурою, і факти були встановлені внаслідок укладення угоди про визнання винуватості, а не дослідження в суді. Отже, обставини, встановлені в цій справі, є правовим припущенням, а не доказами. Як такі, ці докази не можуть бути прийняті в іншій кримінальній справі без перевірки і підтвердження їхньої прийнятності та достовірності в межах цієї іншої справи, у змагальному процесі, разом з усіма іншими доказами.»

В пункті 109 рішенні ЄСПЛ по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016 року (заяви №№ 46632/13 та 28671/14), суд піддав критиці можливість допиту в якості свідка особи, яку звинувачують у вчиненні спільних дій з обвинуваченими, та в відношенні якого матеріали були виділені в окреме провадження, кримінальна справа розглянута в рамках спрощеної процедури у результаті укладення угоди з обвинуваченням. «…Суд вважає, що виділення справи Х в окреме провадження, зокрема, його засудження на підставі досудової угоди про співпрацю в рамках спрощеної процедури судового провадження, скомпрометувало Х як свідка у справі заявників. Як зазначалося вище, засудження Х ґрунтувалося на версії подій, що була сформульована стороною обвинувачення та самим обвинуваченим у результаті укладення угоди про співпрацю, за відсутності необхідності перевірити дану версію або підкріпити її додатковими показами. Згодом, виступаючи як свідок, Х був змушений повторити покази, надані ним як обвинуваченим на підставі угоди про співпрацю. Дійсно, якби в ході судового розгляду в справі заявників було доведено, що покази Х є неправдивими, вирок, винесений на підставі досудової угоди про співпрацю, могло б бути скасовано, а призначене покарання - посилено. ... Все вищевикладене підтверджує позицію заявників про те, що порядок отримання показів Х та їхнього використання в ході судового розгляду в справі заявників дозволяє припустити, що мали місце маніпуляції, несумісні з поняттям справедливого судового розгляду».

При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачують у скоєнні злочинів за попередньою змовою групою осіб, об`єднаних єдиним планом, спрямованих на досягнення цього плану, відомого усім учасникам групи, а ОСОБА_4 інкримінується організація та підготовка вчинення зазначених вище злочинів, тобто обвинувачуються вказані особи у вчиненні одних і тих же кримінальних правопорушень (злочинів).

Тобто, кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст. 14 та ст. 113, ч.2 ст. 28 та ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч. 2 ст.28 та ч.2 ст. 194 КК України та кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22018070000000046 від 05.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 14 та ст.113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, стосуються декількох осіб, які обвинувачується у вчиненні одних і тих же кримінальних правопорушень (злочинів), та які знаходяться одночасно на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді в різних колегіях, та з огляду на наведені вище правові позиції доцільним є розгляд питання про об`єднання вказаних кримінальних проваджень в одне провадження відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України.

Згідно до ст. 36 КПК України прокурор уповноважений підтримувати обвинувачення в суді.

Відповідно до ч.1 статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070030000655 від 27.02.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст.113, ч.2 ст.28 та ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 28 та ч. 2 ст.194 КК України прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні є прокурор Закарпатської області державний радник юстиції 3 класу Гаврилюк В.О..

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає за можливе довести до відома прокурора Закарпатської області про наявність висновку ВС виловленого в постанові від 16 жовтня 2019 р. по справі №591/5029/18 та рішення ЄСПЛ по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016 року (заяви №№ 46632/13 та 28671/14).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 22, 217, 334, 369, 370, 371, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Довести до відома прокурора Закарпатської області про обставини, зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали.

Копію ухвали направити колегії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/13392/18.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.В. Фазикош

Судді: К.К. Бенца

О.А. Придачук