Ухвала суду № 94776636, 10.02.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/3630/20

У Х В А Л А

10.02.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Леньо В.В.,

секретар судового засідання – Казимірська Н.В.,

за участі прокурора – Андришин О.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Ковач В.С., Сотник В.М.,

потерпілого – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Ільчук І.М.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів кримінального провадження № 12020070080000331 від 11.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк тримання під вартою.

Заявлене клопотання мотивовано тим, що близько 01 години 40 хвилин 10 травня 2020 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , рухаючись по вулиці Вакарова в м. Виноградів Закарпатської області, помітили ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1 , який в той час рухався їм на зустріч, та знаходячись поряд із приміщенням магазину «АВС», за адресою м. Виноградів по вул. Вакарова № 20, підійшли спереду до ОСОБА_3 , де діючи умисно, попередньо узгодивши між собою свої дії, маючи єдиний корисливий умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, почали наносити удари руками та ногами по тілу ОСОБА_3 від яких останній впав на землю. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , коли останній знаходився у горизонтальному положенні, лежачи на землі, ОСОБА_1 продовжував свої злочинні, корисливі дії, та із кишень верхнього одягу ОСОБА_3 забрав мобільний телефон марки «APPLE IPHONE 6», ІМЕІ: НОМЕР_1 , білого кольору, вартість якого згідно висновку експерта №11/399 від 12.06.2020 становить 2216 гривень та стартово- сигнальний пістолет із трьома патронами, вартість яких згідно висновку експерта №11/683 від 30.09.2020 становить 516 гривень, а ОСОБА_4 в цей час мовчки спостерігав за діями ОСОБА_5 . Після чого заволодівши викраденим майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишили ОСОБА_3 неподалік приміщення «АВС», яке розташоване за адресою м. Виноградів по вул. Вакарова №20, та покинули місце скоєного ними кримінального правопорушення. В подальшому ОСОБА_1 , попередньо узгодивши свої дії із ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «APPLE IPHONE 6», ІМЕІ: НОМЕР_1 , білого кольору, здав до магазину з продажу запчастин до мобільних телефонів, а стартово-сигнальний пістолет із трьома патронами знаходячись в м. Хуст викинув в річку „Тиса", чим самим розпорядився викраденим майном від ОСОБА_3 .

Вказані вище дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством (розбій), за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, продовжуючи свої протиправні дії, близько 02 години 00 хвилин 10.05.2020, знаходячись за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 з метою приховування вчинення ними попереднього кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України відносно ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, маючи прямий умисел спрямований на незаконне позбавлення волі особи, діючи умисно, замінили номерні знаки на автомобілі марки «Volkswagen Passat» моделі «В6», номерний знак Угорської Республіки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 27.03.2006, видане уповноваженим органом Угорської Республіки на ім`я Bozsik Viktoria, 3200 Gyongyos, Viragutca, 38/3, Talajdonos, та повернулися на місце, де вони залишили ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме неподалік від приміщенням магазину «АВС», яке розташоване за адресою м. Виноградів по вул. Вакарова, №20. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , скориставшись безпорадним станом ОСОБА_3 , який перебував без свідомості від завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , протиправно обмежили у пересуванні та визначенні місцезнаходження за своєю волею, порушуючи його Конституційні права, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», всупереч його волі, з метою утримання помістили ОСОБА_3 у багажне відділення з обмеженим простором легкового автомобіля «Volkswagen Passat» моделі «В6», д.н.з. Угорської Республіки НОМЕР_2 , розташувавшись в салоні автомобіля таким чином, що ОСОБА_5 знаходився за кермом автомобіля, а ОСОБА_4 знаходився на задньому сидінні автомобіля, перемістили ОСОБА_3 з одного місця до іншого, а саме попрямували у напрямку до транспортного мосту, який пролягає через річку «Тиса» із сполученням м. Виноградів - Теково - Неветленфолву, Виноградівського району, де з`їхавши із центральної автодороги праворуч у сторону лісосмуги до правого краю русла берега річки (відносно течії) у безлюдне місце на відстань близько 100 метрів, де в подальшому зупинили свій автомобіль близько 10 метрів біля русла річки, та діючи спільно вийняли ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із багажного відділення. При цьому поклавши ОСОБА_3 на землю, ОСОБА_4 свої дії супроводжував нанесенням декількох ударів пластиковим руків`ям металевої викрутки коричневого кольору, яка знаходилась у багажнику автомобіля, та ногами в область голови ОСОБА_3 , після чого разом з ОСОБА_5 потягнули останнього до водойми річки та залишили його в лежачому стані обличчям до низу. Після чого завершивши свої злочинні дії, сіли до свого автомобіля марки «Volkswagen Passat» моделі «В6», та усвідомлюючи безпорадний стан ОСОБА_3 , його місце знаходження, залишили останнього, що призвело до настання тяжких наслідків, які проявили себе у зникненні безвісті ОСОБА_3 .

Вказані вище дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюються у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч.3 ст. 146 КК України.

На даний час є необхідність у продовження строку тримання під вартою обвинуваченим з метою забезпечення виконання ним покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Необхідність обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики, які встановленні під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , при обранні та при продовженні строку, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, тому подальше тримання під вартою обвинувачених буде виправданим та необхідним, зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину пов`язаному з умисним позбавленням волі людини, що спричинило тяжкі наслідки, а саме зникнення безвісти ОСОБА_3 та корисливому нападі із застосуванням фізичної сили, насильства до потерпілого.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 p.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, відсутність встановлення місця знаходження (тіла) потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, обвинувачені вчинили два тяжкі кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я іншої особи відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усвідомлюючи неминучість покарання, можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, наявний ризик незаконного впливу на свідків обвинувачення, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть наважитись та вдатись до протиправних дій, до свідків з метою зміни їхні покази на свою користь.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи те, що обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлюють про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, можуть незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення та існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Отже, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які є триваючими та не перестали існувати, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та зазначив, що в обвинувачених строк дії запобіжного заходу закінчується. До цього часу розглянути справу не виявилося можливим.

Також прокурор зазначив, що раніше встановлені ризики відносно обвинувачених не відпали та продовжують тривати. Тому просив заявлене клопотання задоволити.

Потерпілий та представник підтримали позицію прокурора, просили продовжити обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обвинувачені та захисники щодо клопотання заперечили, зазначали, що клопотання є необґрунтованим, оскільки свідки допитані і впливати на свідків не має жодної потреби і обвинувачені цього робити не будуть.

Наразі стадія дослідження доказів, впливати на які в обвинувачених можливості не має. Обвинувачені молоді люди, мають сім`ї, дітей, добре характеризуються. Просили не продовжувати тримання під вартою та змінити на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт з електронними засобами контролю.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що з часу обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Зокрема, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи обвинувачених, існують ризики, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наведене унеможливлює застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам, є необхідність у продовженні його застосування.

Разом з тим, суд відхиляє доводи обвинувачення щодо можливості впливати на свідків, оскільки такі вже допитані. В цій частині доводи захисту заслуговують на увагу.

Разом з тим суд констатує про наявність інших ризиків,які у своїй сукупності не дають суду підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід зможе у достатній забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні не допитаний.

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке їм інкримінуються, тяжкістю покарання, яке їм загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченим до двох місяців.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченим та тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються за ч.2 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством (розбій), за попередньою змовою групою осіб та за ч.3 ст.146 КК України – незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочинів із застосуванням насильства, судом при продовженні запобіжного заходу розмір застави не визначається.

За вказаних обставин клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 10.02.2021 року по 10.04.2021 року (включно).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий В. В. Леньо