Рішення № 94776448, 09.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/5104/20

2/242/131/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовом Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачка є матір`ю малолітніх дітей. Батько дітей записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Діти перебувають на обліку у службі, як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах з 10.02.2020 р. у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. 15.05.2020 р. діти були зняті з обліку, проте 02.09.2020 р. до служби надійшло повідомлення, що мати не виконує відносно них батьківські обов`язки належним чином. 18.09.2020 р. поновлені на обліку. Мати зловживає спиртними напоями, часто не буває вдома. Родина знаходиться під соціальним супроводом, проте матір перестала виходити на зв`язок, відповідати на телефонні дзвінки, двері за місцем проживання не відчиняла, належним вихованням дітей не займається. Наразі, діти тимчасово влаштовані у родину ОСОБА_2 . За час перебування дітей в іншій родині матір жодного разу не відвідала дітей, не цікавилась їх долею та не пропонувала матеріальну підтримку. У зв`язку з цим просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяви та клопотання сторін.

Позивач надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу у відсутності представника.

Процесуальні дії у справі.

08.12.2020 р. судом зроблено запит до Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади щодо уточнення зареєстрованого місця проживання відповідача.

23.12.2020 р. було відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 18.01.2021 р. закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд по справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька записані згідно з ч.1 ст.135 СК України.

Згідно наказів № 21, 22 від 10.02.2020 р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах.

Наказами № 139, 140 від 18.09.2020 р. дітей поновлено на обліку.

Згідно Актів обстеження умов проживання від 31.03.2020 р., 01.04.2020 р., 23.09.2020 р., 09.10.2020 р., 15.10.2020 р., 18.11.2020 р. умови проживання дітей задовільні, кімнати потребують прибирання.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, підтримує відносини з особами, схильними до антигромадської поведінки, зловживає спиртними напоями, веде антигромадський спосіб життя. Притягалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184, ч.2 ст.184, ч.1 ст.178 КУпАП.

ОСОБА_4 за місцем навчання характеризується наступним чином: протягом листопада спостерігаються суттєві зміни у ставленні до навчання та у поведінці. На даний час психологічний стан значно покращився (каже, що живе з ОСОБА_6 ), став більш уважним на уроках, охайним, спокійним. Мати не приділяє сину уваги, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не проживає з сином, не підтримує зв`язок зі школою. З боку матері та бабусі спостерігається байдуже ставлення до дитини.

ОСОБА_3 за місцем навчання за характеризувала себе як старанна учениця. Родина не приділяє належної уваги вихованню доньки, ігнорує свої обов`язки, не цікавиться навчанням, не піклується про харчування. Мати була у школі один раз. Дитина відвідує групу подовженого дня і дуже-дуже рідко її забирають додому. Дівчинкою опікуються ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , періодично залишається у них ночувати. Жінки купують їй одяг, взуття, годують та дають кишенькові гроші, незважаючи на те, що не є опікунами дитини.

Згідно наказу № 154 від 15.10.2020 р. діти тимчасово влаштовані у родину ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення Авдіївського міського центру соціальних служб, родина Потакієвих повторно знаходиться під соціальним супроводом Центру з 23.09.2020 р. ОСОБА_1 спочатку погодилась співпрацювати, однак в підсумку зникла. Належним вихованням дітей вона не займається, діти тимчасово влаштовані у родину ОСОБА_9 . За час перебування дітей в іншій родині матір жодного разу не відвідала їх, не цікавилась їх долею та не запропонувала матеріальної підтримки. Враховуючи вищевикладене, з метою соціального захисту малолітніх, центр вбачає доцільність у позбавленні батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст..18 Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст..6 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі ст..8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно вимог ст..ст.150, 155 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 дійсно фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, оскільки не виявляє щодо них батьківського піклування та ухиляється від виконання своїх обов`язків по їх вихованню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, код ЄДРПОУ 40865911, розташована за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул..Молодіжна, 7, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в доход держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Відповідно до ч.5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що, відповідно до статті 169 СК України, мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя