Ухвала суду № 94776282, 10.02.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/323/21

Провадження № 6/265/22/21

У Х В А Л А

10 лютого 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

при секретарі – Дрьомовій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/323/21 за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, зацікавлені особи: Лівобережний відділ державної виконавчої служби в м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), ПАТ ДТЕК «Донецькі електромережі», Маріупольська міська рада, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник до суду із вказаною заявою звернувся, посилаючись на те, що 6 січня 2019 року під час перетину Державного кордону України у Міжнародному пункті пропуску «Львів-Польща» з метою працевлаштування в країні Євросоюзу посадовими особами Державної прикордонної служби було відмовлено у перетині кордону ОСОБА_1 , оскільки за ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2010 року її тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, про що їй не було відомо. Вказане обмеження було накладено через перебування на примусовому виконанні в Лівобережному ВДВС у м. Маріуполі наказів Господарського суду Донецької області № 10/170 від 25 грудня 2008 року та № 41/15 від 12 травня 2009 року про стягнення на користь BAT «Донецькобленерго» боргу в сумі 75379,72 грн., а також про стягнення на користь Маріупольської міської ради боргу в сумі 45611,37 грн. Натомість ОСОБА_1 вказувала, що їй не було відомо про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно неї, тому вона не могла ухилятися від їх виконання. Вважає, що судом не було наведено в ухвалі про обмеження заявниці у праві виїзду за кордон доказів, що вона свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. За інформацією Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі вбачається відсутність виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу Господарського суду Донецької області № 41/15 від 12 травня 2009 року про стягнення на користь Маріупольської міської ради боргу у сумі 45611,37 грн. Зазначала також, що за повідомленням від 25 липня 2014 року внесений запис № 2274060005004294 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 , а повідомленням від 27 лютого 2019 року внесений запис № 22740060002041179 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Крім того ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 квітня 2013 року у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було відмовлено. Оскільки на теперішній час наявність заборони на виїзд за кордон порушує право заявника вільно пересуватись, то ОСОБА_1 просила суд скасувати тимчасове її обмеження у праві виїзду за межі України.

У судове засідання заявник, ОСОБА_1 , не з`явилась, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за її відсутності, задовольнивши заявлені нею вимоги.

Представники Лівобережного відділу державної виконавчої служби в м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), Циклаурі К. В., та Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 , до суду не з`явились, надавши заяву з проханням розглянути заяву ОСОБА_1 без їх участі, ухваливши судове рішення на розсуд суду.

Представники ПАТ ДТЕК «Донецькі електромережі», будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 , до суду не з`явились за невідомих суду причин.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження на виїзд за межі України підлягає задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Судом було встановлено, що 30 квітня 2010 року на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя по справі № 6-93/2010 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань внаслідок наявності у неї заборгованості перед ВАТ «Донецькобленерго» в сумі 75379,72 грн. та перед Маріупольською міською радою в сумі 45611,37 грн.

Вказане також підтверджується інформацією від 6 жовтня 2020 року Державної прикордонної служби України.

Зміна прізвища заявниці з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » ІНФОРМАЦІЯ_2 та з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 » 27 жовтня 2015 року підтверджується копіями свідоцтв про зміну імені, актовий запис № 37 від 12 жовтня 2011 року та актовий запис № 56 від 27 жовтня 2015 року відповідно.

Припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 25 липня 2014 року та ОСОБА_1 27 лютого 2019 року підтверджується відповідно повідомленнями від 25 липня 2014 року реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції та від 27 лютого 2019 року Юридичного департаменту Маріупольської міської ради.

Суд зауважує, що відповідно до Єдиного реєстру боржників інформація про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_6 станом на 20 січня 2021 року відсутня.

За інформацією від 13 жовтня 2020 року Лівобережного відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вбачається, що на виконанні у такому відділі виконавчої служби не перебувало виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради боргу в сумі 45611,37 грн. Також мається інформація про те, що наказ № 10/170 від 25 грудня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Донецькобленерго» боргу в сумі 75379,72 грн. перебував на виконанні такого відділу неодноразово, востаннє в рамках виконавчого провадження № 44102433.

Згідно із ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

На підставі п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із «Аналізом судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» та «Узагальненням від 1 січня 2017 року судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України» Верховний Суд України вказував, що «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Тобто особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Отже законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання.

За ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

На підставі аналізу наведених правових норм, суд встановив, що умовою тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України є сукупність наступних підстав, серед яких: 1) наявність виконавчого провадження з примусового виконання рішення; 2) невиконанні зобов`язання за рішенням; 3) ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

Таким чином суд зауважує, що за відсутності хоча б однієї з наведених підстав тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України не може бути застосоване.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

В судовому засіданні, натомість, на підставі досліджених доказів було встановлено, що відносно ОСОБА_6 немає відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання рішень. Також в суду відсутні відомості про невиконані зобов`язання заявниці перед ПАТ ДТЕК «Донецькі електромережі», через що ОСОБА_1 не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежне.

На підставі викладеного обґрунтування суд дійшов висновку, що є необхідним задовольнити заяву ОСОБА_1 шляхом скасування її тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. 441 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України, зацікавлені особи: Лівобережний відділ державної виконавчої служби в м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), ПАТ ДТЕК «Донецькі електромережі», Маріупольська міська рада, – задовольнити.

Тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , у праві на виїзд за межі України, накладене 30 квітня 2010 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя по справі № 6-93/2010, – скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 10 лютого 2021 року.

Суддя