Ухвала суду № 94775801, 09.02.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/12845/20

1-кп/264/246/2021

У Х В А Л А

09.02.2021 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Радченко М.О., прокурора Ігнатенко Н.В., захисника Строгого В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції з Деснянським районномим судом м.Києва, де перебуває захисник, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі Донецької області, громадянина України, Російської Федерації та Республіки Греції, судимого Жовтневим районним судом м.Маріуполя 13 травня 2009 року за ч. 1 ст. 121, ч.1 ст.263, ст.128 КК України до 5 років позбавлення волі з випробовуванням на 3 роки, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2 2005р.н., ОСОБА_3 , 2008р.н., ОСОБА_4 2015р.н., що зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження, яке розглядається колегією суддів Іллічівського районного суду м. Маріуполя під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М.

08 лютого 2021 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Станом на 09 лютого 2021 року члени колегії судді Пустовойт Т.В. та Іванченко А.М. перебувають у плановій відпустці.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Згідно наведених норм закону, розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 розглядається головуючою колегії суддею Матвєєвою Ю.О.

В судовому засіданні прокурор Ігнатенко Н.В. підтримала своє клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що останній раніше судимий за вчинення тяжких умисних злочинів, на теперішній час обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, у тому числі й особливо тяжкого злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Існує вірогідність того, що ОСОБА_1 , який раніше переховувався від органів досудового розслідування, в разі обрання більщ м`якого запобіжного заходу буде переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в зв`язку з чим обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної його процесуальної поведінки.

Захисник обвинуваченого Строгий В.Ф. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки воно необґрунтоване, ніяких доказів щодо вини ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не здобуто, тому просив змінити запобіжний захід стосовно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що тривалий час перебуває під вартою, злочин він не вчиняв, має родину, трьох дітей, прокурором не доведено ризиків вчинення ним нових злочинів в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який. Просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Представник потерпілих адвокат Грицишен К.П. в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд клопотання прокурора в його відсутність та у відсутність потерпілих.

Суд, вислухавши сторони, приходить до наступного.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів. Строк дії судового рішення спливає 15 лютого 2021 року.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Аналізуючи ризик переховування ОСОБА_1 від суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Суд зазначає, що вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є громадянином Республіки Греція та РФ, тривалий час перебував у розшуку, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність джерела прибутку, за місцем реєстрації характеризується посередньо, має сім,ю, дітей, які проживають поза межами держави Україна, що в сукупності з великою часткою ймовірності спонукатиме обвинуваченого до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу Той факт, що обвинувачений вже був оголошений у розшук на стадії досудового розслідування, підвищує ймовірність того, що при заміні запобіжного заходу на більш м`який, він знову буде переховуватись від суду.

Ризик впливу на потерпілих та свідків суд також вважає актуальним, оскільки вказані особи в судовому засіданні не допитані, ОСОБА_1 відомі дані й про потерпілих, й про свідків, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може вплинути на них з метою зміни останніми своїх пояснень в суді.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_1 , один із яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за який санкцією статті КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також беручи до уваги те, що останній тривалий час перебував у розшуку, раніше судимий, для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає необхідним продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала б підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, тому клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Суд, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України,

У Х В А Л ИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 09 квітня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Строгого В.Ф. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Ю. О. Матвєєва