Рішення № 94774211, 09.02.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3920/20

Провадження № 2/279/82/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/3920/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина за законом. На підставі її заяви про прийняття спадщини 27.03.2019 року заведено спадкову справу №57/2019, що підтверджується інформаційним листом від 25.06.2020 року за №631/02-14. Спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належав її батьку - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно запису в погосподарській книзі №6 за 2016-2020 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Спадщину після смерті батька прийняла мати - ОСОБА_2 . Про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були її батьками свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 10.02.1966 року.

25.06.2020 року звернувшись до Коростенської районної державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та отримання відповідного свідоцтва отримала відмову нотаріуса, яка мотивована відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок.

Рішенням суду просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок із надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав її матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла та не оформила за життя своїх спадкових прав на спадкове майно після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони письмово повідомили про можливість розгляду справи у їх відсутності.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 64 роки в с.Щорсівка, Коростенського району, Житомирської області помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 7.10.2002 року.

З довідки Ушомирської сільської ради №69/02-26 від 14.02.2020 року слідує, що ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі №6 особовий рахунок № НОМЕР_1 (рік побудування 1968).

Зі змісту довідки Ушомирської сільської ради №116/02-26 від 26.03.2019 року, яка наявна в матеріалах спадкової справи №57/2019 року, слідує, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала дружина - ОСОБА_2 , 1937 року народження.

Статтями 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Отже, наявні в справі документи містять інформацію про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 на підставі ст.549 ЦК УРСР (в ред.1963 року).

Про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були подружжям свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 видане 24.06.1962 року.

Отже, спадкодавець позивача ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 на підставі вищенаведених норм Закону.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у віці 81 рік в с.Білошиці Коростенського району, Житомирської області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданим 7.12.2018 року.

З довідки №115/02-26 від 26.03.2019 року слідує, що ОСОБА_2 на день смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала одна в АДРЕСА_1 .

Позивач, як дочка померлої ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги по закону, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10.02.1966 року.

Дане свідоцтво видано на російській мові. Зміна прізвища позивача відбулась при укладенні шлюбу, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , видане 14.11.1987 року.

Щодо ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в справі наявний експертний висновок з якого слідує, що вказане чоловіче ім`я є ідентичним та становить одну й ту ж форму імені по батькові.

Частиною 1 ст. 1268, ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи слідує, що після смерті ОСОБА_2 за заявою дочки ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу №57/2019, але свідоцтво про право на спадщину не видано.

Одночасно зазначено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заводилась, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (відмову від спадщини) спадкоємці не звертались.

З листа №631/02-14 від 25.06.2020 року слідує, що свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 позивачу не може бути видано, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказане нерухоме майно, тому для вирішення даного питання рекомендовано звернутись до суду.

З матеріалів справи слідує, що державна реєстрація права власності на будинок не проводилась.

Інвентаризація будинку проведена ФОП ОСОБА_4 24.02.2020 року.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації права власності за спадкодавцем втрачена, що перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду лист нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.548, 549 ЦК УРСР ( в ред.1963 року), ст.ст.1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був успадкований останньою після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач - територіальна громада в особі Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області, місце знаходження: 11571, с.Ушомир, вул. Березюка, 15-а, Коростенський район, Житомирська обл., ЄДРПОУ 04348131.

Суддя: Шульга О.М.