Вирок № 94773134, 09.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19167/19

Провадження № 1-кп/161/226/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 лютого 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого :

судді - Покидюка В.М.,

суддів - Сівчука А.Є., Рудської С.М.,

за участю секретарів - Матвійчук Н.І., Соколової К.Ю.,

прокурорів - Наумука О.М., Музичука Р.А., Ковальчука О.В., Плечука М.П.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

перекладачів - Варданян Л.С. , Антоняна О.С. , Гюлазяна К.М. , Урфаліана М. ,

захисників - Сорокопуда М.О., Юнчик О.М., Клубука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030100000848, що надійшов з Волинської обласної прокуратури відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Підгайці Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, раніше судимого: вироком Любомльського районного суду Волинської області від 01.08.2011 за ст.ст. 27 ч.3, 305 ч.2, 27 ч.3 307 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного на праві приватної власності. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.03.2017 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 9 місяців 21 день;

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Крупа Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, не судимого;

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.289, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Азатава Республіки Вірменія, жителя АДРЕСА_3 , вірменина, громадянина Республіки Вірменія, з середньою освітою, проживаючого в громадському шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючого, раніше судимого:

1)вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2005 за ч.1 ст.115, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців;

2)вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 04.12.2014 за ч.1 ст.391, ст.71 КК України до покарання у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 12.01.2016 по відбуттю строку покарання;

3)вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2020 за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна на праві приватної власності (вирок не набрав законної сили);

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289 КК України; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, окрім того, ОСОБА_2 обвинувачується також і у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зокрема, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення злочинів проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, на шлях виправлення не став та, діючи з корисливих мотивів, керуючись метою отримання значних кримінальних прибутків на постійній основі, не бажаючи чесно працювати, свідомо джерелом свого існування та отримання доходів обрав злочинний шлях та вирішив вчиняти нові умисні корисливі злочини - незаконні заволодіння транспортними засобами (угони автомобілів).

Для цього обрав об`єкти вчинення злочинів - транспортні засоби (автомобілі), що знаходились в м.Луцьку на прибудинкових майданчиках багатоповерхівок, територія розташування яких не була обладнана камерами відеоспостереження. З метою досягнення злочинного результату використовував автомобіль марки LandRover, н.з. НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснював розвідку безпечного маршруту перевезення автомобілів, перевозив пристрої для зламу замків транспортних засобів.

Для досягнення мети даної злочинної діяльності, розробив детальний план, який передбачав домовленість з іншими особами на вчинення спільних протиправних дій, розподіл обов`язків між учасниками злочинної групи.

Зазначеним планом передбачалося збирання та надання співучасниками інформації про місця знаходження транспортних засобів, які можна викрасти, умови використання, також здійснення спостереження за обстановкою поблизу місця вчинення злочину з метою попередження співучасників про небезпеку.

Крім цього, планом було визначено функції співвиконавців, які полягали в заволодінні, за допомогою заздалегідь підготовлених інструментів, транспортними засобами та їх перевезенні по наперед визначених шляхах до місць переховування або збуту. При цьому, передбачалося здійснення розвідки безпечного маршруту вивезення викрадених авто, забезпечення за рахунок реалізації викрадених транспортних засобів фінансування діяльності організованої групи та виплати винагороди її учасникам, приховування злочинної діяльності.

З метою недопущення виявлення злочинної діяльності сторонніми громадянами чи працівниками правоохоронних органів, в усіх випадках під час вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами співучасники повинні були використовувати непримітний одяг, взуття, що мало забезпечити надійне прикриття злочинної діяльності, та обирали для вчинення злочинів темну пору доби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортними засобами, розраховуючи на довготривалість та систематичність передбачених планом злочинних дій, ОСОБА_1 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мали досвід вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами, запропонувавши їм на початку травня 2019 року (точна дата, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені) взяти участь у скоєнні ряду злочинів зазначеної категорії на території м. Луцька, на що останні погодилися, внаслідок чого він утворив стійке злочинне угрупування - організовану групу та отримав реальну можливість реалізації свого злочинного задуму.

Таким чином, на початку травня 2019 року (точна дата, час та місце органом досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зорганізувалися у стійке об`єднання, метою діяльності якого було вчинення з корисливих мотивів систематичних незаконних заволодінь транспортними засобами, з розподілом ролей кожного із членів угрупування, які були відомі всім його учасникам.

Згідно спільного плану та розподілу ролей і функцій організованої групи, ОСОБА_1 , діючи як організатор угрупування, визначив найбільш оптимальні шляхи реалізації злочинного плану та правила поведінки, спрямовані на досягнення його результату, створення тісних стосунків, які базувалися на спільному бажанні кожного з членів організованої групи вчиняти злочини з метою отримання кримінальних прибутків для задоволення власних потреб у коштах; здійснював планування вчинення злочинів, за допомогою засобів мобільного зв`язку координував дії співучасників (співвиконавців) щодо незаконного заволодіння транспортними засобами, спостерігав за обстановкою поблизу місця вчинення злочину з метою попередження про небезпеку. Використовуючи автомобіль марки LandRover, н.з. НОМЕР_1 , здійснював розвідку безпечного маршруту вивезення викраденого майна та за допомогою засобів мобільного зв`язку координував дії співучасників щодо можливості переміщення викрадених транспортних засобів визначеним маршрутом та доставки їх до місць зберігання, розробляв заходи, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчиненні злочини.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен зокрема, обвинувачуються у тому, що вони, виконуючи відведені їм ролі і функції співучасників спланованих злочинів, діючи під прикриттям та координацією останнього, використовуючи автомобілі WolkswagenGolf, н.з. НОМЕР_2 , та BMW, н.з. НОМЕР_3 , прибували до прибудинкових територій, де зберігалися транспортні засоби, з метою незаконного заволодіння ними за допомогою заздалегідь підготовлених інструментів; спостерігали за обстановкою поблизу місця вчинення злочину з метою недопущення викриття їх протиправних дій сторонніми особами чи працівниками правоохоронних органів.

Так, в травні 2019 року, ОСОБА_1 , будучи організатором та керівником створеної та очолюваної ним організованої групи, повторно, умисно, з корисливих мотивів, згідно заздалегідь розробленого плану, розподілених ролей та визначених функцій, з відому інших учасників злочинного угрупування - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , обрав об`єктом злочинного посягання транспортний засіб - автомобіль марки «AudiQ5» р.н. НОМЕР_4 , 2010 р.в., належний потерпілому ОСОБА_8 .

З метою реалізації спільного злочинного плану, відомого всім учасникам організованої групи, та протиправного заволодіння - автомобілем марки «AudiQ5» р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , діючи у складі організованої групи спільно з ОСОБА_3 , під керівництвом ОСОБА_1 , близько 02 год. 30 хв. 19 травня 2019 р. прибули до території двору будинку АДРЕСА_4 . Після чого, діючи відповідно до відведених функцій та ролей, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, скориставшись наявними в них спеціально підготовленими засобами для несанкціонованого відкривання дверей автомобіля та приведення в дію двигуна, незаконно заволоділи транспортирним засобом - автомобілем марки «AudiQ5» р.н. НОМЕР_4 , сірого кольору, вартістю 555 308 гривень, який транспортували в невідомому напрямку.

Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачуються і у тому, що вони умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, обрали об`єктом злочинного посягання транспортирний засіб - автомобіль марки «ToyotaC-HRHYBRID»р.н. НОМЕР_5 , 2018 р.в., належний потерпілому ОСОБА_9 . Так вони близько 03.00 год. 26 квітня 2019 року прибули до території двору будинку № 12 по вул. Кравчука м.Луцька Волинської обл., де умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, скориставшись наявними в них спеціально підготовленими засобами для несанкціонованого відкривання дверей автомобіля та приведення в дію двигуна, незаконно заволоділи автомобілем марки «Toyota C-HR HYBRID» р.н. НОМЕР_5 , 2018 р.в., сірого кольору, вартістю 788 923 гривень, який транспортували в невідомому напрямку.

Окрім того, ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується і у тому, що 20.05.2019 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та умисно чинив опір працівнику правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов`язків за наступних обставин. Так, 20.05.2019 старший оперуповноважений ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області підполковник поліції ОСОБА_10(наказ про призначення начальника ГУНП у Волинській області № 22 о/с від 01.02.2018 р.), спільно з оперуповноваженим ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_14.(наказпро призначення начальника ГУНП у Волинській області № 240 о/с від 03.09.2018 р.), на виконання доручення № 5216/58/01-30 від 08.05.2019 р., проводили відпрацювання окремих районів м. Луцька з метою попередження та недопущення кримінальних правопорушень, а також виявлення осіб, які можуть вчиняти злочини у сфері незаконного заволодіння транспортними засобами.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» одним із завдань поліцейського є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального правопорушення.

Виконуючи свої службові обов`язки та доручення № 5216/58/01-30 від 08.05.2019, здійснюючи відпрацювання окремих районів м. Луцька, 20.05.2019 р. о 23 год. старшим оперуповноваженим ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області підполковником поліції ОСОБА_10 та оперуповноваженим ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_14., поряд із будинком № 36 по вул. Кравчука в м. Луцьку, виявлено транспортний засіб марки «Audi» модель «Q5» сірого кольору, який за зовнішніми ознаками підпадав під транспортний засіб, яким 19.05.2019 р. незаконно заволоділи невстановлені особи.

Під`їхавши на транспортному засобі «ЗАЗ-Славута» д.н.з. НОМЕР_6 до транспортного засобу «Audi» модель «Q5» сірого кольору, старшим оперуповноваженим ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області підполковником поліції ОСОБА_10 здійснено зупинку транспортного засобу «ЗАЗ» позаду вищевказаного транспортного засобу «Audi», таким чином, унеможлививши його подальший рух. Після цього транспортний засіб марки «Audi» модель «Q5» сірого кольору миттєво розпочав рух назад, завдавши механічних ушкоджень транспортному засобу "ЗАЗ Славута" д.н.з. НОМЕР_6 .

Припиняючи незаконні дії водія транспортного засобу марки «Audi» модель «Q5» сірого кольору, усвідомлюючи, що даний транспортний засіб є саме тим транспортним засобом, яким 19.05.2019 незаконно заволоділи невстановлені особи та який оголошений в розшук, працівники сектору кримінальної поліції Луцького ВП підійшли до вищевказаного автомобіля, та постукавши у вікно водійських дверцят представились працівниками поліції та пред`явили законну вимогу до водія, про необхідність виходу з транспортного засобу.

З боку водія вийшов ОСОБА_2 , а старший оперуповноважений ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області підполковник поліції ОСОБА_10 , на підставі ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію»,витягнув праву руку з метою затримання правопорушника, на що останній, з метою уникнути затримання, вчинив йому активний фізичний опір та застосував фізичну силу,у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків, що виразилося в тому, що він своєю рукою здійснив викручування пальців правої руки ОСОБА_10 , чим умисно заподіяв працівнику поліції під час виконання ним службових обов`язків, тілесних ушкоджень, після чого вступив з ним у фізичну боротьбу, внаслідок чого вони обоє впали на землю, де ОСОБА_2 продовжив чинити опір, а саме: виривався, штовхав та відпихав працівника поліції руками від себе.

Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої фаланги 5-го пальця правої кисті без зміщення з скальпованим садном та комбінованою контрактурою міжфалангового суглобу з порушенням функції захвату в незначній мірі, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 440 від 12.07.2019 за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Крім того,органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується і у тому, що він умисно, всупереч вимогам визначених «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 серпня 1998 року № 622 та «Положенням про дозвільну систему», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.12 № 576, незаконно зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси, без передбаченого законом дозволу.

Так, 21.05.2019 в період з 03 год. 30 хв. по 04 год. 20 хв. працівникам ГУНП у Волинській області на підставі ухвали слідчого судді від 17.05.2019, в м. Луцьку на автомобільній дорозі по вул.Профспілковій, поблизу домогосподарства під № 11, проведено обшук автомобіля марки "BMW 530d" н.з. НОМЕР_3 , що перебував в користуванні ОСОБА_2 , де виявлено та вилучено пістолет та патрони.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 144 від 19.06.2019, пістолет, вилучений 21.05.2019 в ході обшуку автомобіля марки "BMW 530d" н.з. НОМЕР_3 , є короткоствольною, гладкоствольною, нестандартною вогнепальною зброєю - переробленою із стартового пістолета марки "STALKER" моделі "MOD.914-UK" заводський номер № НОМЕР_7 , калібру 9 мм Р.А.К., шляхом внесення конструктивних змін (видаленням заглушки каналу ствола та заглушкою газовідвідного отвору), для стрільби придатний та 2 (два) патрони, які належать до боєприпасів і є пістолетними патронами 9х19 мм "Парабеллум".

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, організованою групою,тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб; незаконне заволодіння транспортирним засобом, вчиненим повторно, у складі організованої групи;зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, а також опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно,ч.2 ст.289, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим повторно, у складі організованої групи,тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ч.2 ст. 289, ч.3 ст.289 КК України.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ч.2 ст. 289, ч.3 ст.289 КК України не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, відповідно, ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України обґрунтовувалось: рапортами працівників поліції, протоколом прийняття заяви ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 19.05.2019 р., протоколом огляду місця події від 19.05.2019 р., показаннями потерпілого ОСОБА_8 , протоколами обшуків автомобіля марки «BMW» JMT422, яким користувався ОСОБА_2 , протоколи обшуків автомобілів марки «Volkswagen Golf» WPR25531 та «Ауді А6» НОМЕР_8 , протоколом обшуку автомобіля марки "LAND ROVER" від 21.05.2019, протоколом прийняття заяви, відібраної у гр. ОСОБА_10 , протоколом прийняття заяви у гр. ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 26.04.2019, показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , протоколом огляду місця події від 26.04.2019, протоколами проведених обшуків, санкціонованих ухвалами слідчих суддів, висновками експертиз, протоколом проведення слідчого експерименту, протоколами впізнання особи за фотознімками, протоколами отримання зразків для експертизи в обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; протоколами тимчасового доступу до речей та документів, отриманими на підставі відповідних судових рішень, протоколом за результатами проведення оперативно - розшукових заходів; висновком судово-медичної експертизи; висновком біологічної експертизи, молекулярно-генетичних експертиз, судових експертиз волосся, балістичної експертизи, експертизи телекомунікаційних систем та засобів, дактилоскопічної експертизи, товарознавчої експертизи, трасологічної експертизи, а також протоколами огляду речових доказів, постановами про визнання предметів речовими доказами.

Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є суперечливими та здобуті з порушенням вимог Глави 4 та 21 КПК України.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст.289 ч.3 КК України не визнав, категорично заперечивши свою причетність до вчинення будь-яких неправомірних дій, в тому числі і до створення ним організованої групи, так і до незаконного заволодіння транспортним засобом. З ОСОБА_2 був знайомий, підтримували дружні відносини, а ОСОБА_3 знав лише візуально, оскільки товаришував з його братом; ствердив, що жодного разу вони усі разом не збирались, ніяких планів не розробляли та не обговорювали, до вчинення будь-яких дій він нікого не залучав. Ствердив, що 20 травня 2019 року ввечері їхав на автомобілі «ЛендРовер» до свого знайомого, який проживає по вул. Воїнів Інтернаціоналістів м. Луцька. Під`їхавши, почав паркуватися, однак раптово хтось підбіг до його автомобіля, витягнув та кинув на землю. Що відбувалось в його автомобілі - не бачив, оскільки лежав обличчям до землі. Зазначив, що мав із собою в автомобілі дві сумочки, гроші та особисті документи (що посвідчували особу). Згодом його привезли на вулицю Кравчука м.Луцька, де було багато людей, в тому числі і спецпризначенці. Одну із його сумок (що була в його автомобілі «ЛендРовер»), де знаходились гроші та документи в подальшому вилучили в автомобілі «Ауді». Де в той час був його автомобіль «ЛендРовер» та які дії у ньому проводили йому не відомо, однак категорично ствердив, що як його витягнули з авто, то ключі залишилися всередині. Під час його затримання захисника не було, не зважаючи навіть на його заяви про таку необхідність. Крім того повідомив, що ніколи не палив, заперечивши, що знайдені працівниками поліції недопалки цигарок належать йому.

Оскільки ніяких протиправних дій не вчиняв, жодних доказів його причетності у законний спосіб не здобуто, а ті, що наявні у справі вважає сфабрикованими працівниками поліції, тому просив суд його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.2 ст.289, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України не визнав, категорично заперечивши свою причетність до вчинення будь-яких неправомірних дій, в тому числі і до діяльності у складі організованої групи, і до незаконного заволодіння транспортними засобами, і до зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, а також до вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Суду дав показання, що з ОСОБА_1 був знайомий, вони з одного села, підтримували дружні відносини, мали спільних знайомих, а ОСОБА_3 не знав взагалі (до початку судових засідань у даній справі), категорично зазначив, що жодного разу вони разом не збирались, ніяких планів не розробляли та не обговорювали, навіть по телефону. ОСОБА_1 їх ні до чого не залучав, жодних спільних дій, справ у них не було. Так, 19 травня 2019 року поїхав на авторинок м.Луцька з метою підшукати та придбати автомобіль (бюджет - 5000 дол.США). Вибрав автомобіль марки «Ауді» на іноземній реєстрації та домовився з продавцем за грошовий завдаток у сумі 2000 доларів США, перевірити його технічний стан, шляхом поїздки ним на території м.Луцька на протязі дня. Користуючись автомобілем протягом дня, вирішив його помити, щоб побачити можливі дефекти по кузову, на мийці у багажному відділенні побачив номерні знаки української реєстрації, тому зателефонував до продавця та домовився про зустріч, щоб усе прояснити. Приїхавши на вул.Кравчука м.Луцька почав паркуватися, почув стук, характериний для ДТП. В цей же час до автомобіля підійшов чоловік та постукав у вікно. Він тільки почав відчиняти двері, як той чоловік (при цьому - не представився та був без форменного одягу) раптово витягнув його з автомобіля та кинув на землю. Через певний проміжок часу його підняли та поставили спиною біля автомобіля, при цьому до нього ззаду декілька разів хтось підходив і шарпав за волосся (вириваючи його, яке згодом підкинули у автомобіль). Потім приїхала патрульна поліція, і він з моменту затримання до 07.00 год. перебував в їх автомобілі, через вікно бачив багато людей, в тому числі і в камуфляжній формі. Ні підстав затримання, ні його прав та обов`язків ніхто не роз`яснював, при цьому, у нього забрали особисті документи, ключі від автомобіля BMW, а тому наявність у вказаному автомобілі пістолета з набоями пояснити не може, оскільки він йому не належить.

Оскільки ніяких протиправних дій не вчиняв, жодних доказів його причетності у законний спосіб не здобуто, а ті, що наявні у справі вважає сфабрикованими працівниками поліції, тому просив суд його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ст.ст.289 ч.2, 289 ч.3 КК України не визнав, категорично заперечивши свою причетність до незаконного заволодіння транспортними засобами, в тому числі і до такої діяльності у складі організованої групи. З ОСОБА_2 знайомий не був (познайомились лише під час судових засідань у даній справі), ОСОБА_1 знав, вони іноді випадково могли бачитись в м.Луцьку, а тому вони жодного разу не збирались, ніяких планів не розробляли та не обговорювали нічого. Підстав його затримання ніхто не повідомляв, біологічні зразки відбирали з застосуванням насильства, а адвоката та перекладача залучили лише на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу (через дві доби після фактичного затримання та після відібрання відповідних зразків для експертизи).

Оскільки жодних неправомірних дій він не вчиняв, просив суд його виправдати.

Такі показання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони є послідовними, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Епізоди: за ст.289 ч.3 КК України (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та за ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України (щодо ОСОБА_2 ).

Допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 заявив, що потерпілим себе не вважає, жодних претензій ні до кого з обвинувачених не має, від дачі показів відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 від 19.05.2019 вбачається, що 19.05.2019 в період з 02.00 по 03.00 год. невстановленою особою було викрадено належний йому автомобіль, однак дане повідомлення (заява) не містить беззаперечних даних або хоча б підозри, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетні саме обвинувачені.

Потерпілий ОСОБА_10 суду дав показання, що є працівником поліції. В 2019 році на підставі наказу на власному автомобілі «ЗАЗ - Славута» разом з ОСОБА_14 приймав участь у відпрацюванні території м.Луцька (при цьому, у форменному одязі не перебував). В 22 годині отримав інформацію, що до будинку №36 по вул. Кравчука в м. Луцьк заїхав автомобіль марки «Audi Q5», який міг бути викраденим 19.05.2019 р. Побачивши автомобіль, почали припарковуватися позаду нього, щоб унеможливити його рух, відбулось зіткнення, оскільки автомобіль «Audi Q5» почав рух назад. Він вибіг з автомобіля, підійшов до автомобіля марки «Audi Q5», почав стукати у його вікно, представившись працівником поліції (однак чи чув це водій ствердити не може), своє службове посвідчення не показував, був не у форменному одязі, а автомобіль не містив відповідних ознаки розрізнення (був його власним). Після цього проводив затримання ОСОБА_2 , при цьому, прав та обов`язків йому не роз`яснював, документів про затримання ОСОБА_2 не складав. Ствердив, що швидше за все тілесні ушкодження отримав внаслідок боротьби з ОСОБА_2 , якого він затримував.

Таким чином, показаннями потерпілого повністю спростовується винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним умисних дій, передбачених ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України.

Свідки сторони обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - працівники правоохоронних органів в судовому засіданні дали наступні показання.

Так, свідок ОСОБА_12 суду дав показання, що в травні 2019 року під час відпрацювання по крадіжках (де він був автомобілем ВАЗ 2110 разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_13 ), бачив як якась особа бігла в сторону вулиці Воїнів Інтернаціоналістів, до 26 школи, в подальшому його затримали в дворі буд. 4 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів м.Луцька . Ствердив, що особа, яка бігла, і що була затримана - одна і та ж, оскільки впізнав її по чорному одязі і капюшоні на голові. Затриману особу завезли на вул. Кравчука м.Луцька. Особисто ОСОБА_1 не затримував,моменту затримання не бачив.

Свідок ОСОБА_13 дав показання аналогічні за змістом показанням ОСОБА_12 , одночасно зазначив, що затриманою особою був ОСОБА_1 , якого вони спільно з ОСОБА_19 затримали в дворі будинку поблизу вул. Воїнів Інтернаціоналістів, в подальшому за вказівкою колег завезли на вул. Кравчука, 26 м.Луцька, де був автомобіль «Ауді», та передали затриманого колегам.

Свідок ОСОБА_11 (оперативний працівник) дав показання, що в кінці травня 2019 року брав участь у відпрацюванні крадіжок по м.Луцьку. Близько 23 год. поступила інформація, що по вул. Кравчука виявлено автомобіль, який, можливо, є викраденим. Першими на вказане місце власним автомобілем «Славута» приїхали поліцейські ОСОБА_10 та ОСОБА_14 Автомобіль «Ауді» почав різкий рух назад, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Славута», в цей час з пасажирської сторони автомобіля «Ауді» вибігла людина і побігла в сторону вул. Кравчука м.Луцька. Поліцейські ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (які перебували у його автомобілі) побігли за ним однак не наздогнали. Через певний проміжок часу по рації повідомили, що схожу за описом особу затримав інший екіпаж та в подальшому його привезли на вул. Кравчука м.Луцька. Свідок ствердив, що жоден із автомобілів, якими вони того дня несли патрулювання не ідентифікувався як «поліцейський». При цьому, він не бачив як затримувався ОСОБА_2 та чи наносив він тілесні ушкодження ОСОБА_10 , як і того, щоб ОСОБА_2 чинив опір працівнику поліції.

Свідок ОСОБА_14 дав показання, що 20 травня 2019 р. брав участь у відпрацюванні крадіжок на території м. Луцька (разом з ОСОБА_10 автомобілем «Славута»). Після 20-21 год. отримали інформацію від УКР, що автомобіль марки «Ауді» (що ймовірно перебував у розшуку) перебуває по вул. Кравчука м.Луцька. Заїхавши в двір, побачили автомобіль марки «Ауді» сірого кольору на іноземній реєстрації, коли вони під`їхали ближче, то останній почав рухатися назад та сталася ДТП. Першим з їх автомобіля вийшов ОСОБА_10 , який і затримав ОСОБА_2 . Свідок ствердив, що коли він вийшов з автомобіля, то затриманий вже був на землі, не чув як вони спілкувались та не бачив, щоб ОСОБА_2 чинив опір. Щоб хтось вибігав з автомобіля «Ауді» не бачив.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні щодо обставин затримання обвинувачених дав аналогічні показання, при цьому ствердив, що не бачив нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, останній лише скаржився, що йому болить рука скоріше від того, що вдарився нею в автомобіль. Крім того повідомив, що він разом з ОСОБА_16 здійснював переслідування особи, яка вибігла з автомобіля «Ауді», зазначивши, що вказаною особою був саме ОСОБА_1 , хоча бачив його лише зі спини (обличчя не бачив).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав показання аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_15 , при цьому не міг впізнати особу, яка втекла з автомобіля «Ауді».

Таким чином, ні прямо, не опосередковано показання вищевказаних свідків не підтверджують вину обвинувачених у вчиненні правопорушень, інкримінованого їм органом досудового розслідування, а тому неможливо покласти їх в основу обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Більше того, жоден із вказаних свідків не підтвердив того, що їх можна було ідентифікувати як «поліцію», і що обвинувачений ОСОБА_2 умисно чинив опір при затриманні працівниками поліції, а також наніс тілесні ушкодження поліцейському при виконанні ним своїх посадових обов`язків.

Хоча сторона обвинувачення, як на підставу обвинувачення, окрім інших доказів, здобутих органом досудового розслідування, посилається на показання даних свідків, суд критично відноситься до таких показань, зокрема щодо того, що з автомобіля «Ауді» зі сторони пасажира втекла особа, яку в подальшому було затримано і, що цією особою є саме ОСОБА_1 , оскільки вони не підтверджені зібраними органами досудового розслідування доказами, які суд вважає належними та допустимими, натомість вони суперечать як частині показань даних свідків, так і показанням інших свідків, що допитувались в ході судового розгляду.

Так, відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Свідок ОСОБА_28 (допитаний за клопотанням сторони захисту) дав показання, що 20 травня 2019 р. разом з друзями знаходилися в дворі по вул. Воїнів Інтернаціоналістів м.Луцька. Близько 23.30 год. у двір заїхав автомобіль «ЛендРовер», відразу ж за ним - автомобіль таксі (сірий пасат), з якого вибігли люди (в цивільному одязі),витягли водія автомобіля «ЛендРовер», а тоді в двір заїхав білий бус із спецпризначенцями.

Свідок ОСОБА_29 (допитаний за клопотанням сторони захисту) дав показання, що в травні 2019 року, в період між 23 год. та 00 год. між будинками 4 і 6 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів, заїхав автомобіль «ЛендРовер» та почав припарковуватися, однак його почав підрізати автомобіль таксі і ще якісь автомобілі. Після цього водія витягнули з автомобіля та поклали обличчям до землі. Зазначив, що після його затримання автомобіль так і залишився у дворі, до цього автомобіля неодноразово приїжджали люди (у цивільному одязі), відчиняли та оглядали його.

Свідок ОСОБА_30 (допитана за клопотанням сторони захисту) дала показання, що в травні 2019 р. бачила як автомобіль таксі в дворі по вул. Воїнів Інтернаціоналістів м.Луцька підрізав автомобіль «джип». Усі люди з автомобіля таксі були без форми, а з білого «буса», який приїхав пізніше, виходили люди в камуфляжній формі, в масках та зі зброєю. Свідок також повідомила, що в «джипі» ті люди щось шукали,а водій вказаного автомобіля лежав обличчям до землі.

Аналогічні покази в ході судового розгляду надав суду і свідок ОСОБА_31 .

Суд звертає увагу на те, що показання свідків сторони обвинувачення (працівників поліції) суперечать показанням свідків сторони захисту в частині обставин затримання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Стороною обвинувачення, як вказувалося вище, суду надано також письмові докази, на підставі яких сторона обвинувачення вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України, а також ОСОБА_2 за ч.1 ст.263, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України. Однак частина доказів, зібраних органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження їх винуватості є неналежними, суперечливими та здобутими з порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, в зв`язку з чим є недопустимими.

Основним доказом, яким сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України є, зокрема, протокол огляду місця події від 21.05.2019 - території між будинками №36 та №34 по вул.Кравчука м.Луцька та автомобіля марки «Audi Q5».

Однак суд вважає, що вказана слідча дія проведена з порушенням порядку її проведення, що визначений чинним КПК України, а також з порушенням права особи на захист, виходячи з наступних підстав.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. Під іншим володінням особи розуміється транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла, чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Проаналізувавши наданий стороною обвинувачення доказ (протокол огляду місця події від 21.05.2019 - території між будинками №36 та №34 по вул.Кравчука м.Луцька та автомобіля марки «Audi Q5»), суд приходить до висновку, що слідчий, фактично провівши обшук за вказаною адресою, здійснив підміну даної процесуальної дії, склавши протокол огляду місця події хоча фактично провів обшук іншого володіння особи - автомобіля.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 27.05.2019, клопотання про проведення обшуку, з яким звернувся слідчий задоволено та надано дозвіл саме на проведення обшуку, в порядку ст.233 ч.3 КПК України. Однак, як вбачається з ухвали, дозвіл на проведення обшуку надавався слідчим суддею у кримінальному провадженні №1201903001001784, а не у кримінальному провадженні №12018030100000848, в межах якого судом розглядається обвинувальний акт. Даних про виділення або об`єднання вказаних проваджень стороною обвинувачення суду не надано. Таким чином, слідчий фактично визнав, що провів не огляд місця події, а обшук.

Одночасно прокурором до матеріалів справи надано протоколи обшуку від 21.05.2019, проведені по місцю проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 (під час якого доказів можливої причетності останнього до вчинення кримінальних правопорушень не здобуто) також у провадженні №12018030100000848.

Відповідно до ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Так, відповідно до ч.1 ст.107, п.10 ст.236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо та відеозапису.

Відповідний запис проведеної процесуальної дії, зокрема, огляду місця події від 21.05.2019, як додаток до даного протоколу, що передбачено вимогами ч.2 ст.104, ст.105 КПК України - відсутній. В судовому засіданні стороною обвинувачення такого носія інформації, для безпосереднього дослідження в порядку, передбаченому ст.23 КПК України, також надано не було, що дає суду обґрунтовані підстави вважати, що така фіксація не проводилась.

Згідно ч.6 ст.107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Окрім того, судом встановлено, що на момент проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вже були затримані за підозрою в скоєнні особливо тяжкого злочину, а тому, відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 42, ст. 52, ч. 3 ст. 208, ст. 223, ст. 236 КПК України - участь захисника під час вказаної процесуальної дії є обов`язковою.

Більше того, ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 їх права та обов`язки, як затриманим, ніким з працівників поліції роз`яснено не було (що підтвердили як самі обвинувачені, так і свідки, що безпосередньо їх затримували), в тому числі і право на захист, що є грубим порушенням процесуального порядку.

Протоколи про затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були складені значно пізніше, де констатовано, що ОСОБА_1 фактично був затриманим 20.05.2019 о 23.00 год. (при цьому, даний протокол містить виправлення щодо дати), ОСОБА_2 20.05.2019 о 23.30 год., а згідно протоколу огляду місця події від 21.05.2019 дана слідча дія розпочата о 00.50 год. та закінчена о 04.35 год. (тобто в час, коли обвинувачені вже і фактично, і юридично були затриманими).

Відповідно до ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського, чи такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист, тощо.

Окрім того, згідно ст.104 ч.3 п.1, п.2 КПК України хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, вступна частина якого повинна містити відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії; описова частина якого повинна містити відомості про послідовність дій, та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Вказаної норми закону слідчим також не дотримано.

Зокрема, у даному протоколі відсутні відомості щодо номеру провадження, в межах якого вказана слідча дія взагалі проведена.

Так, згідно зазначеного протоколу ОМП під час даної слідчої дії були присутні, крім слідчої та понятих - ОСОБА_2 ОСОБА_1 а також о/у ВКП Луцького ВП Літковець С.М. Бультін В.Ю та ОСОБА_10. , толі як під час судового розгляду встановлена присутність інших осіб - працівників карного розшуку, зокрема ОСОБА_15 та інших, про що вони вказали під час безпосереднього допиті у суді.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 було затримано та переміщено з автомобіля марки «Audi Q5» на землю (обличчям до низу) близько 23.00 год. 20.05.2019, автомобіль був відчиненим (будь-хто з присутніх осіб мав до нього доступ) тривалий час, тоді як огляд місця події (за участю незацікавлених осіб - понятих) розпочався лише о 00.50 год. 21.05.2019.

Окрім того, протокол огляду по тексту не містить відомостей про послідовність проведених дій.

Ст.100 ч.2 КПК України передбачає, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі, вказаного слідчим не дотримано, оскільки жодного з предметів не оглянуто, не сфотографовано та детально не описано.

При цьому, судом встановлено, що серед вилучених речей з автомобіля, були речі ОСОБА_1 - особисті документи (в тому числі, що засвідчують його особу), значна сума грошових коштів, мобільні телефони, які знаходились у чорній сумці, а також ключ (знайдений чомусь у багажному відділенні даного автомобіля) від автомобіля Конзери «ЛендРовер». При цьому, у підлокотнику пасажирського сидіння виявлено та вилучено 2 недопалки цигарок, а біля коробки передач - волосся, що ставиться судом під розумний сумнів, зокрема, добровільності їх залишення обвинуваченими у вказаному автомобілі, оскільки особи, детально плануючи свої дії для вчинення злочину, намагаючись приховати усі сліди, про що зазначено в обвинувальному акті, брали б з собою документи, грошові кошти та залишали недопалки у підлокотнику.

Після проведеного огляду вказані речі вилучені та опечатані. При цьому, з даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від його підпису відмовились, даний факт зафіксовано понятими, тоді як сам протокол (у графі «Учасники» таких даних не містить, як і факту відмови від підпису вказаних у протоколі осіб).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає, що протокол огляду місця події від 21.05.2019 - території між будинками №36 та №34 по вул.Кравчука м.Луцька та автомобіля марки «Audi Q5», відповідно до вимог ч.2 ст.87 КПК України, є недопустимим доказом, а тому не може буде врахований судом при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.

Європейський Суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

В зв`язку з наведеним суд визнає недопустимими наступні докази, які були отримані як похідні, від доказів, отриманих з порушенням Закону:

-висновок молекулярно-генетичної експертизи №19/10/1-452/СЕ/19 від 19.09.2019,

-висновок молекулярно-генетичної експертизи №19/10/1-628/СЕ/19 від 01.11.2019,

-висновки експертиз волосся №98 від 30.09.2019 та №99 від 18.10.2019,

-висновок експертизи телекомунікаційних систем та засобів №7-ТК від 24.07.2019,

-висновок дактилоскопічної експертизи №274 від 06.08.2019,

-висновок трасологічної експертизи №303 від 19.08.2019,

-протокол огляду речових доказів від 27.05.2019,

-протокол огляду речових доказів від 31.05.2019,

-протокол отримання зразків ОСОБА_2 для експертизи від 11.07.2019,

-протокол отримання зразків ОСОБА_3 для експертизи від 20.06.2019,

-протокол отримання зразків ОСОБА_1 для експертизи від 11.07.2019,

-постанову про визнання предметів речовими доказами від 14.06.2019,

-постанову про визнання предметів речовими доказами від 05.08.2019,

-постанову про визнання предметів речовими доказами від 09.08.2019,

-постанову про визнання предметів речовими доказами від 04.09.2019,

-протокол огляду речових доказів від 03.11.2019,

-постанову про визнання предметів речовими доказами від 04.11.2019,

Наступним доказом обвинувачення є протоколи обшуку автомобілів марки «Volkswagen Golf» WPR25531 та «Ауді А6» НОМЕР_8 від 21.05.2019, які суд вважає неналежними доказами, відповідно до ст.85 КПК України, оскільки вони самі по собі не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у межах обвинувачення.

Протокол обшуку автомобіля марки "LAND ROVER" від 21.05.2019, яким також обґрунтовується обвинувачення, суд вважає недопустимим доказом, виходячи із наступного.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 21.05.2019, проведеного в період з 00.50 год. до 04.35 год. - території між будинками №36 та №34 по вул.Кравчука м.Луцька та автомобіля марки «Audi Q5», з багажного відділення автомобіля «Audi Q5» вилучено ключі до автомобіля марки "LAND ROVER", які відразу були упаковані в поліетиленовий пакет та скріплені бирками з підписами слідчого та понятих. В подальшому даний ключ при невідомих обставинах виявився у кишені іншого слідчого - ОСОБА_33 під час обшуку належного ОСОБА_1 автомобіля "LAND ROVER" 21.05.2019 року з 07.41 по 09.50, який знаходився у дворі будинку АДРЕСА_7 . Процесуальних документів про розпакування поліетиленового пакета з ключем, запакованого відповідно до протоколу огляду місця події від 21.05.2019, не складалось, про що внесено зауваження захисником. Вказане підтверджується і дослідженим в ході судового розгляду відеозаписом вказаної слідчої дії.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що працівники поліції мали вільний і ніким не контрольований доступ до автомобіля марки "LAND ROVER", в якому в подальшому були вилучені речі, які визнані речовими доказами.

Відповідно до ст.ст. 86,87 КПК України - доказ визнається допустимим якщо його отримано в порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень. На нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі - внаслідок порушення права особи на захист.

Тому протокол обшуку належного ОСОБА_1 автомобіля "LAND ROVER" від 21.05.2019 року є недопустимим доказом, через порушення норм КПК України.

В зв`язку з наведеним, суд визнає недопустимими вищевказані докази, які були отримані як похідні, від доказів, отриманих з порушенням Закону, а саме: висновок експертизи телекомунікаційних систем та засобів №7-ТК від 24.07.2019, протоколу огляду речових доказів від 31.05.2019 з доданими фототаблицями, постанову про визнання предметів речовими доказами від 09.08.2019.

Рапорти працівників поліції, на які посилається сторона обвинувачення, в розумінні ст.84 КК України, не є доказом. Окрім того, даний документ лише засвідчує про подію злочину, а не вказує на причетність будь-якої особи до його вчинення, та не може слугувати доказом такого обвинувачення.

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення допустимі докази, а саме: протокол огляду місця події від 19.05.2019 р. - ділянки місцевості, що поряд із входом до під`їзду №4 будинку №26 по вул. Кравчука м. Луцька (під час якого вилучено добровільно надані потерпілим ОСОБА_8 документи та ключі на автомобіль), самі по собі не свідчать про злочинну діяльність обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожного зокрема, а тому не є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення щодо них.

Стороною обвинувачення в обґрунтування вини обвинувачених додано клопотання про дозвіл на проведення негласного оперативно-розшукового заходу, пов`язаного з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме спостереження за особою, річчю або місцем від 26.03.2019; ухвалу Волинського апеляційного суду від 08.04.2019; протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, візуального спостереження за гр. ОСОБА_1 від 01.07.2019, проведеного на підставі ухвали Волинського апеляційного від 08.04.2019.

Встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії у даному провадженні проводились в межах матеріалів оперативно-розшукової справи №28/14/132цт, а не у кримінальному провадженні №12018030100000848, тобто з порушенням порядку, встановленого Главою 21 КПК України, зокрема, ч.6 ст. 246 КПК України визначено, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи.

Таким чином, клопотання про дозвіл на проведення негласного оперативно-розшукового заходу, пов`язаного з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме спостереження за особою, річчю або місцем від 26.03.2019; протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, візуального спостереження за гр. ОСОБА_1 від 01.07.2019 є недопустимими доказами, через порушення норм КПК України.

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення допустимі докази, на підтвердження вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме: протоколи пред`явлення осіб до впізнання, відповідно, від 29.10.2019, проведених зі свідком ОСОБА_34 (анкетні дані якого змінено) самі по собі не свідчать про злочинну діяльність обвинувачених, а тому не є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення щодо них, стороною обвинувачення також не заявлялось клопотання про допит вказаного свідка в судовому засіданні, тому, згідно ст.23 КПК України, суд не може брати до уваги вказаний доказ.

Окрім того, органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України кваліфіковані як вчинення злочину - незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «Audi Q5» р.н. НОМЕР_4 , організованою групою. На думку суду така кваліфікуюча ознака даного обвинувачення - вчинення кримінального правопорушення у складі організованої групи, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Частиною 3 ст.28 КК України визначено, що злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями», організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу або злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності такої групи або організації.

Та обставина, що саме ОСОБА_1 визнаний органом досудового розслідування організатором вчинення кримінального правопорушення взагалі не підтверджується дослідженими доказами. Матеріалами кримінального провадження не доведено, що саме він залучив інших учасників до вчинення кримінальних правопорушень, підшуковував майбутні об`єкти вчинення злочинів, вказував на місця їх вчинення, координував дії усіх учасників, розробляв план вчинення правопорушення, розподіляв ролі учасників, забезпечував їх засобами зв`язку та спеціальними засобами для унеможливлення їх викриття, розподіляв кошти та інші цінності, здобуті під час вчинення нападів та інших кримінальних правопорушень між усіма учасниками, забезпечував приховування та можливість знищення слідів вчинених злочинів.

Пунктом 9 названої постанови визначено, що під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Пункт 11 вищезгаданої постанови говорить, що стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об`єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). Ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму організованої співучасті є не попередня змова співучасників, а стійкість, тобто набуття нею таких внутрішніх суб"єктивних зв"язків між учасниками, які забезпечують стабільність і безпеку свого існування, ефективна протидія внутрішнім та зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати. Наявність зазначених механізмів проявляється через відповідні ознаки, які слід не тільки перелічувати та уявляти, а й наводити конкретні докази цього. Це, зокрема, такі ознаки як стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, наявність плану злочинної діяльності, чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

На думку суду, в даному конкретному випадку, відсутні докази, які б стверджували про єдність та стійкість групи, наявність хоча б якогось плану і єдиної мети, розподіл певних ролей, розроблення та погодження загальних правил поведінки, а також застосування у злочинній діяльності спеціальних засобів (оскільки конкретизація щодо цього відсутня навіть і у самому обвинувальному акті), що могло б забезпечувати групі певної стійкості.

При цьому, ні з показань самих обвинувачених, ні з показань свідків, ні з письмових документів, наданих стороною обвинувачення, не вбачається, що обвинувачені усі разом збиралися, під час таких зустрічей обговорювали плани своїх дій, та розподіляли між собою функції. Більше того, особисте знайомство між ними усіма як заперечується як самими обвинуваченими (згідно показань в судовому засіданні), так і не доведено письмовими матеріалами.

В пред`явленому обвинуваченні також конкретно не вказано період створення та функціонування організованої групи, для чого конкретно вона створювалась та протягом якого часу вона функціонувала.

Окрім того, з самого обвинувального акту вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожному зокрема, органом досудового розслідування вмінено незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою між собою, при цьому із застосуванням спеціальних засобів, а тому обвинувачений ОСОБА_1 не міг ще додатково їх залучати та підшуковувати спеціальні засоби та знаряддя.

Наведене свідчить про відсутність усіх обов`язкових ознак, які характеризують організовану групу, згідно вимог ч.3 ст.28 КК України, а тому кваліфікуюча ознака - вчинення злочину організованою групою, не знайшла свого підтвердження.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_2 за ст.342 ч.2, 345 ч.2, 263 ч.1 КК України, то його винуватість у їх вчиненні стороною обвинувачення також не доведена «поза розумним сумнівом» як з підстав, що наведені вище (відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_10 та свідків, показання яких проаналізовані вище), так і з наступного.

Так, з об`єктивної сторони злочин за ст. 342 КК України характеризується: 1) діянням - опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю; 2) часом вчинення злочину.

Опір - це завжди активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов`язків. При цьому, для об`єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при виконанні відповідним працівником службових обов`язків.

Суб`єктивна сторона злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України характеризується лише прямим умислом, поєднаним із спеціальним мотивом, а саме, у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. Тобто винний повинен усвідомлювати, що чинить опір саме, зокрема, працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків і бажає тим самим перешкодити їх виконанню ним. У випадку, якщо особа не усвідомлювала, що чинить опір або ж наносить тілесні ушкодження названій особі, у зв`язку з виконанням нею своїх службових обов`язків, склад даного злочину відсутній.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на початковому етапі його затримання не могло бути відомо, та не було відомо, що до нього під`їхали працівники поліції (оскільки автомобіль був приватним, не оснащений відповідними елементами, що дали б можливість ідентифікувати даний автомобіль як поліцейський), особа, що підійшла до нього з боку водія - ОСОБА_10 не перебував у форменному одязі, та, з його слів повідомляв, що він поліцейський як вікно автомобіля було зачинене (про те, що таке повідомлення було голосним не підтвердили і свідки, що допитані стороною обвинувачення - працівниками поліції, оскільки ніхто з присутніх цього не чув), ні потерпілі, ні інші присутні особи не пред`являли обвинуваченому і свого службового посвідчення, а тому законних підстав вважати, що він, відштовхуючи та вириваючись, при тому як його клали на землю, умисно чинив опір працівнику поліції, не має. Окрім того, ні показаннями свідків, ні показаннями самого потерпілого, ні показаннями обвинуваченого не підтверджено, що тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_10 , що вказані у медичній документації та висновку судово-медичної експертизи №440 від 12.07.2019, виникли саме від умисних дій обвинуваченого ОСОБА_2 .

Сам по собі висновок судово-медичної експертизи №440 від 12.07.2019, згідно якого у потерпілого ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження в вигляді закритого перелому середньої фаланги 5-го пальця правої кисті без зміщення з скальпованим садном та комбінованою контрактурою міжфалангового суглобу з порушенням функції захвату в незначній мірі, який за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, не може слугувати єдиною підставою для обвинувачення ОСОБА_2 .

Таким чином, стороною обвинувачення не подано жодного належного доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, а тому останнього слід виправдати на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

На підтвердження доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано: протокол обшуку від 21 травня 2019, ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 24 травня 2019 та висновок експерта № 144 від 19.06.2019 р.

Що стосується посилання сторони обвинувачення на протокол обшуку автомобіля марки «BMW» JMT422, яким користувався ОСОБА_2 , то даний доказ не може бути покладений в основу обвинувачення, виходячи з наступного.

Так, згідно протоколу обшуку від 21 травня 2019 автомобіля марки "BMW 530d" н.з. НОМЕР_3 та проведеного відеозапису, безпосередньо дослідженого в ході судового розгляду, вбачається, що обшук проводився 21.05.2019 в період з 03.30 по 04.20 у кримінальному провадженні №12018030100000848. При цьому встановлено, що на початок цієї слідчої дії автомобіль є відчиненим, особи, які б забезпечували його схоронність та унеможливлювали б вільний доступ до нього третіх осіб, як у протоколі, так і на відеозаписі - відсутні, ОСОБА_2 , як користувач або ж його власник - відсутні.

При цьому, надані стороною обвинувачення допустимі докази, а саме: висновок балістичної експертизи №144 від 19.06.2019, протокол огляду речових доказів від 30.07.2019 та постанова про визнання предметів речовими доказами від 30.07.2019, самі по собі не свідчить про вчинення саме ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Зважаючи на викладене, заслуговують на увагу покази ОСОБА_2 , що йому невідомо про пістолет STALKER MOD 914 VK в магазині якого виявлено 8 патронів з гумовими кулями, оскільки на час проведення вказаної слідчої дії він вже був затриманий працівниками поліції, які під час затримання забрали ключі. Фактично з 23.00 год. до моменту проведення обшуку в автомобілі, ключі перебували у працівників поліції, вони не опечатувались та не знаходились на видному місці, а тому могли підкинути їх до автомобіля. Окрім того, ОСОБА_2 повідомив суд, що автомобілем користувався час від часу і у його власності даний автомобіль не перебував. Яким чином вказані предмети опинилися в автомобілі йому не відомо.

Оскільки в судовому засіданні не спростовано показань обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що йому невідомо про походження пістолета STALKER MOD 914 VK та патронів, більше того, показання про вилучення у нього ключів та можливість безперешкодного доступу до даного автомобіля підтверджена вищевказаним протоколом, тому даний доказ - протокол обшуку та всі похідні від нього докази, висновок експертизи, постанова про визнання предметів речовими доказами, суд вважає неналежними доказами.

Враховуючи, що стороною обвинувачення не спростовано та не подано переконливих доказів для підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тому останнього слід виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.289 ч.2 КК України, то їх винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення стороною обвинувачення також не доведена «поза розумним сумнівом», виходячи з наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 дав показання, що потерпілим себе не вважає, оскільки викрадений автомобіль марки «Тойота», р.н. НОМЕР_10 , йому не належить, так я являється власністю банку, в зв`язку з його купівлею у лізинг. Жодних претензій ні до кого з обвинувачених, кожного зокрема, не має.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 від 26.04.2019 вбачається, що в період з 21.00 год. 25.04.2019 по 11.00 год. 26.04.2019 невстановленою особою з двору будинку №10 по вул. Кравчука м. Луцька було викрадено автомобіль марки «Тойота», р.н. НОМЕР_10 .

Протоколом огляду місця події від 26.04.2019 з доданими фототаблицями, проведеного по вул. Кравчука, 12 м. Луцька, зафіксовано місце викрадення вказаного транспортного засобу.

Протоколом огляду місця події від 04.05.2019, проведеного в м. Рівне, поблизу будинку №66, що по вул. Героїв Небесної сотні, встановлено місцезнаходження викраденого автомобіля «Тойота», р.н. НОМЕР_10 , в ході огляду якого виявлено та вилучено сам транспортний засіб, мікрооб`єкти з різних частин автомобіля та предмети, на яких містились сліди пальців рук.

Разом з тим, після проведення вказаної слідчої дії, у відповідності до вимог КПК України, слідчий не звертався до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку (легалізацію) у вказаному транспортному засобі.

Протоколом тимчасового доступу до документів в операторів мобільного зв`язку стверджується інформація про телефонні з`єднання обвинувачених між собою та іншими абонентами у період з 05.01.2018 по 19.05.2019.

Однак самі по собі повідомлення (заява) про вчинення кримінального правопорушення, протоколи огляду місця події, кожен зокрема, а також протоколи тимчасового доступу до документів щодо вилучення інформації в операторів мобільного зв`язку про телефонні з`єднання абонентів у відповідний період не містять беззаперечних даних або хоча б підозри, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетні обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення вищевказані допустимі докази самі по собі не свідчать про злочинну діяльність обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення щодо них, а тому останніх слід виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Тому судовий розгляд здійснювався відповідно до вимог вказаної статті.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь. Таким чином, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного зокрема, поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь кожного із обвинувачених.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Приймаючи рішення про виправдування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.2 КК України, а також ОСОБА_2 за ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2, 263 ч.1 КК України,на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими, суд виходить із того, що їх винуватість не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому, згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги. Наявність грубих порушень вимог чинного законодавства під час проведення слідчих (розшукових) дій безсумнівно вказує на упередженість досудового розслідування і бажання у будь-який спосіб здобути докази їх винуватості, внаслідок чого суд приходить до висновку, що проаналізовані докази, на які посилається сторона обвинувачення, отримані внаслідок порушення основоположних прав та свобод особи, з порушенням процедури, визначеної Законом, а тому визнає їх недопустимими.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, який проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечував, в їх сукупності, приймає рішення про виправдування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ст.289 ч.2 КК України, а також ОСОБА_2 за ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2, 263 ч.1 КК України, зокрема, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими.

Запобіжні заходи відносно обвинувачених ОСОБА_1 (застава), ОСОБА_2 (домашній арешт), ОСОБА_3 (тримання під вартою), кожного зокрема, слід скасувати.

Речові докази, згідно ч.9 ст.100 КПК України, відповідно, залишити в матеріалах кримінального провадження, повернути законним володільцям та знищити.

Судові витрати за проведення біологічної експертизи №19/10/1-452/СЕ/19 від 10.09.2019, молекулярно-генетичної експертизи №19/10/1-628/СЕ/19 від 01.11.2019, судових експертиз волосся №98 від 30.09.2019, №99 від 18.10.2019, балістичної експертизи №144 від 19.06.2019, експертизи телекомунікаційних систем та засобів №7-ТК від 24.07.2019, дактилоскопічної експертизи №274 від 06.08.2019, товарознавчої експертизи №89 від 10.09.2019, трасологічної експертизи №303 від 19.08.2019, згідно ст.124 КПК України, слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт майна - скасувати.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні - за ст. 289 ч.3 КК України та виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні - за ст.ст. 289 ч.3, 289 ч.2, 342 ч.2, 345 ч.2, 263 ч.1 КК України та виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні - за ст.ст. 289 ч.3, 289 ч.2 КК України та виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді застави - скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у тримання під вартою - скасувати.

Речові докази:

-автомобіль марки «Ауді Q5», р.н. НОМЕР_4 , два номерні знаки та ключі від автомобіля - залишити за належністю законному володільцеві;

-відмичку «пропил VAG» для відкриття автомобіля - знищити;

-згідно постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області Нестерука В.М. від 04.09.2019 - повернути за належністю законному володільцеві;

-вогнепальну зброю - перероблену зі стартового пістолету марки "STALKER" моделі "MOD.914-UK" заводський номер № НОМЕР_7 , калібру 9 мм Р.А.К, 13 патронів з резиновими кулями чорного кольору,13 патрони з резиновими кулями оранжевого кольору, 10 гільз, 12 кулі чорного кольору, 1 куля оранжевого кольору, 1 металева куля - знищити;

-грошові кошти в сумі 1456 грн., 5500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів, 4821 грн., що передані на зберігання в ПАТ КБ «ПриватБанк» - повернути за належністю законному володільцеві;

-згідно постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області Нестерука В.М. від 03.11.2019 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-оптичні диски лазерних систем зчитування, що містять відомості в мобільних операторів - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-автомобіль марки «Тойота C-HR», р.н. НОМЕР_10 , два ключі від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - залишити за належністю законному володільцеві;

-три рукавиці чорного кольору з резиновими капельними нашаруваннями білого кольору з однієї сторони, кепка чорного кольору з зображенням емблеми NIKE, одна маска для приховування обличчя з вирізом в ділянці очей, одна маска для приховування обличчя у вигляді широкого шарфу, кофта сірого кольору з капюшоном з білими шнурками в ділянці шиї що звисають з капюшона; одна пара рукавиць білого кольору з написом Seagull, одна пара рукавиць сірого кольору без маркувальних позначень, пара рукави оранжевого кольору з написом ОХ з покритим резиновим слоєм голубого кольору, одна рукавиця чорного кольору з резиновими капельними нашаруваннями білого кольору з однієї сторони, одна пара рукавиць чорного кольору з резиновими вставками синього кольору, одна пара рукавиць чорного кольору без написів, одна пластикова картка мобільного оператора Лайфселл без сім карти, одна пластикова картка мобільного оператора Лайфселл з сім картою, чотири сім карти мобільно оператора Лайфселл, одна пластикова картка мобільного оператора Klucz без сім карти, одна пластикова картка мобільного оператора Klucz з сім картою, прилад для глушіння сигналу передач, прилад з рукояткою червоного кольору для відмикання замка, заготовка для відмикання замка, округлий прилад чорного кольору з вкрученим металевим стержнем, флеш носій зеленого кольору з написом Silicon Power 4 GB з вмістом який не має відношення до незаконних заволодінь, два чіп ключі до автомобілів Мазда без ознак користування, прилад чорного кольору (блок) з роз`ємами з обох сторін, корпус пластикової картки Водафон № НОМЕР_11 , сумка пояс чорного кольору, чек з ресторану "Open" за 19.05.2019 о 19 год. 27 хв., чек з магазину Bershka за 19.05.2019 о 19 год. 43 хв, знаряддя гри у бейсбол (біта) з дерева, пачка цигарок Парламент з цигарками в середині в кількості 17 штук, чім ключ до автомобіля АУДІ, паперова прямокутна коробка до мобільного телефону iPhone 4S з ІМЕІ НОМЕР_12 , пластикова картка мобільного оператора Київстар № НОМЕР_13 без сім карти, пристрій для дистанційного відчинення/зачинення автомобіля з написом на тильній стороні Convoy, три одинакові пари рукавиць чорного кольору з резиновими капельними нашаруваннями білого кольору з однієї сторони, ліхтар зеленого кольору довжиною 16 см з шнурівкою для утримання, два чіп ключі до автомобілів Мазда без ознак користування, один ключ до автомобіля Ауді у вигляді чіп ключа чорного кольору з ознаками користування, матерчастий чохол темного кольору на застібці, в середині якого знаходяться оптичні диски лазерних систем зчитування в кількості 6 штук, ключ до врізного замка з написом IMPERIAL, флеш накопичувач Transcend об`ємом 4 Gb з вмістом інформації, яка не має відношення до незаконних заволодінь транспортних засобів, чіп зеленого кольору з написом Vizit, радіостанція чорного кольору Kenwood моделі TK-UVF8, с\н НОМЕР_14 , квитанція на грошовий переказ 100 доларів США, - знищити;

-свідоцтво про реєстрацію автомобіля BMW 530d, н.з. НОМЕР_3 серії та № НОМЕР_15 - повернути законному володільцеві;

-банківська картка золотистого кольору № НОМЕР_16 , чоловічі кросівки чорного кольору з вставками червоного кольору та шнурівками білого кольору з написом Ferrari - повернути законному володільцеві;

-технічний паспорт на автомобіль Фольксваген Гольф, н.з. НОМЕР_17 , страховий поліс АМ № 7720983, карта на транспортний засіб № НОМЕР_18 - повернути законному володільцеві;

-мобільний телефон чорного кольору Нокіа 1600 з ІМЕІ НОМЕР_19 , мобільний телефон Нокіа моделі 2323с-2 без сім картки з ІМЕІ НОМЕР_20 , мобільний телефон Сіеменс моделі СХ65 з ІМЕІ НОМЕР_21 , мобільний телефон Нокіа N72-5 без сім картки з ІМЕІ НОМЕР_22 , мобільний телефон Нокіа моделі 5130 с2, з ІМЕІ НОМЕР_23 , НОМЕР_24 без сім картки, мобільний телефон Polaroid моделі PRO4022 з ІМЕІ 1 - НОМЕР_25 та ІМЕІ 2- НОМЕР_26 , мобільний телефон Нокіа моделі 8910і з ІМЕІ НОМЕР_27 , , мобільний телефон Smart моделі МВ171 з ІМЕІ НОМЕР_28 , мобільний телефон Соні Еріксон моделі J10i2 з ІМЕІ НОМЕР_29 , мобільний телефон Ксіомі чорного кольору з ІМЕІ 1- НОМЕР_30 та ІМЕІ 2- НОМЕР_31 , мобільний телефон Самсунг моделі GT-E1200 з ІМЕІ - 1 НОМЕР_32 , мобільний телефон Самсунг моделі GT-E1202і з ІМЕІ НОМЕР_33 та ІМЕІ 2- НОМЕР_34 , мобільний телефон Астро без сім карт з ІМЕІ 1- НОМЕР_35 та ІМЕІ 2- НОМЕР_24 , мобільний телефон Престіжіо з вставленою картою Labas 4g з ІМЕІ 1- НОМЕР_36 та ІМЕІ 2- НОМЕР_37 , мобільний телефон марки Номі і185 з ІМЕІ 1 - НОМЕР_38 , та ІМЕІ 2 - НОМЕР_39 , мобільний телефон Самсунг Дуос моделі JT-E1282T без сім карти з ІМЕІ 1- НОМЕР_40 , ІМЕІ 2- НОМЕР_41 , мобільний телефон Флай моделі FF179 з ІМЕІ 1 - НОМЕР_42 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_43 , мобільний телефон Нокіа рожевого кольору з ІМЕІ НОМЕР_44 без сім картки, мобільний телефон Самсунг без ідентифікуючих ознак, з ІМЕІ 1 - НОМЕР_45 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_46 , мобільний телефон Хуавей чорного кольору без сім карток з ІМЕІ 1- НОМЕР_47 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_48 , мобільний телефон Самсунг GT-E1270 з ІМЕІ НОМЕР_49 , мобільним телефоном Айфон 4с білого кольору з ІМЕІ НОМЕР_12 , мобільний телефон Нокіа жовтого кольору - повернути законному володільцеві;

-дактилокарта потерпілого ОСОБА_8 , що упакована до паперового конверту; спеціалізований пакет № 7001081, в якому знаходиться пластик, що вилучений 19.02.2019 - залишити в матеріалах провадження.

Судові витрати в загальній сумі 96 383 (дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят три) грн. 25 коп. за проведення відповідних експертиз прийняти за рахунок держави.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчих суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області, відповідно, від 24.05.2019 та 03.06.2019 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий: В.М. Покидюк

Суддя : А.Є. Сівчук

Суддя : С.М. Рудська