Постанова № 9476774, 13.01.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2010 р. Справа № 3/115

11 год. 40 хв.

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєв М.І., при секретарі Андрійчук А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" в особі структурного підрозділу “Чернівецький військовий лісгосп”

до Державної податкова інспекція в м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.06р. № 0014292320/2 на суму 2251,39грн.

Представники:

Від позивача –Ю.О.Пустовіт, довіреність від 11.02.2009 року.

Від відповідача –І.І.Чмола, довіреність від 13.10.2008 року. СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” м. Івано-Франківськ звернулося з позовом до державної податкової інспекції у місті Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2006 року № 0014292320/2, яким до Чернівецького державного лісокомбінату застосовано штрафні санкції за несвоєчасну оплату зобов’язань з використання лісових ресурсів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що оскільки позивач є платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів, а проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну оплату зобов’язань з використання лісових ресурсів, то податкове повідомлення-рішення від 10.04.2006 року № 0014292320/2 винесено правомірно, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 30 серпня 2006 року провадження у справі зупинено до вирішення у Вищому адміністративному суді України справи за номером 1/30, а ухвалою суду від 28.01.2009 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 18.02.2009 року розгляд справи відкладено на 19.03.2009 року.

Ухвалою суду від 19.03.2009 року за клопотання представника позивача розгляд справи відкладено на 01.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.04.2009 року провадження у справі зупинено до вирішення іншої аналогічної справи №6/125, що розглядається Львівським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 24.12.2009 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 13.01.2010 року.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.1., 1.3 Положення про підрозділ державного підприємства Івано-Франківського лісопромкомбінату позивач є відособленим підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат".

За результатами проведеної позивачем виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства складено акт №3814/107/23-1/21417690 від 08.12.2005 року, яким встановлено, що позивач несвоєчасно здійснював сплату збору за спеціальне використання лісових, у зв’язку з чим порушив вимоги пп..5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач подає до ДПІ у м. Чернівці розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

На підставі вищезазначеного акту 20.12.2005 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0014262320/, яким відповідачу нараховано 2251,39 грн. штрафних санкцій із плати за використання лісових ресурсів.

Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій позивач звернувся із скаргою до ДПА в Чернівецькій області, яка рішенням від 10.04.2006 року №1606/10/25-004 залишила скаргу без задоволення.

Зважаючи на вищезазначене ДПІ у м. Чернівці прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 10.04.06р. № 0014292320/2, яким відповідачу нараховано 2251,39 грн. штрафних санкцій із плати за використання лісових ресурсів.

Дане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем, проте виконано не було.

Згідно п. 13 ч.1 статті 14 ЗУ «Про систему оподаткування»збір за спеціальне використання природних ресурсів відноситься до загальнодержавних податків і зборів.

В преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі –Закон) вказано, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Згідно пункту 1.11 статті 1 Закону податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У свою чергу підпунктом 1.1 статті 1 Закону № 2181 чітко визначено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, –протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. Враховуючи, що Чернівецький військлісгосп є постійним лісокористувачем, то згідно пункту 7 частини 2 статті 19 ЛК України, він, у числі інших обов’язків, зобов’язаний своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів.

Згідно пункту 1.5 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої спільним наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року N 91/241/129/236/565, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за N 785/4078, (далі –Інструкція) спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є платними. Порядок сплати зборів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду регулюється розділом 6 Інструкції. Абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції встановлено, що лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою (додаток 3), що є підставою для взяття їх на облік в органах державної податкової служби та нарахування суми збору в особовому рахунку платника.

Розрахунок лісокористувачами подається органам державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області (абзац 3 пункту 6.1 Інструкції).

Системний аналіз вказаних абзаців пункту 6.1 Інструкції безперечно свідчить про те, що лісокористувачами являються не тільки юридичні та фізичні особи, а всі ті, які фактично користуються лісами, тобто, у тому числі і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій без права юридичної особи.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюється органами державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду. Пунктами 8.1, 8.2 Інструкції визначено, що лісокористувачі несуть відповідальність за порушення механізму справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду згідно з чинним законодавством України. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

А відтак суд вважає, що Чернівецький військовий лісгосп є платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів, а проведеною перевіркою встановлено порушення строків сплати позивачем узгодженого податкового зобов’язання, у зв’язку з чим податковим органом правомірно накладені на Чернівецький військовий лісгосп штрафні санкції, а тому доводи позивача є безпідставними і у задоволенні позову слід відмовити.

Аналогічну позицію викладено в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 року №22а-18/06/08/9104.

У зв’язку з наведеним, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, у відповідності до частини 3 статті 94 КАС України здійснені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 71, 86, 89, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М.І. Ніколаєв