Рішення № 94767472, 09.02.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3589/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради третя особа - Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма "Нові технології" про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради (далі-відповідач) у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати висновок № 17.08.2020 року вих. № 03-18-358, складеному в.о. начальника управління містобудування та архітектури Херсонської міської ради Оксаною Махмуд.

2. Зобов`язати архітектора Херсонської міської ради прийняти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Херсонської міської ради, форма та місце знаходження якої позначено в кадастровому плані земельної ділянки, що міститься в проекті землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач замовила у КТ НВФ «Нові технології» розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованої площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Херсонської міської ради. У серпні 2020 року виготовлений проект землеустрою було направлено до архітектора Херсонської міської ради для погодження. Однак, листом №03-18-358 позивача повідомили про те , що наданий проект не погоджується у зв`язку з наступним: заявлена земельна ділянка розташована на території загального користування; на земельній ділянці неможливо розмістити житловий будинок з господарськими спорудами; земельна ділянка знаходиться поруч із існуючою електричною підстанцією з відповідними обмеженнями забудови прилеглої території – 10 метрів. Позивач не погоджується із даним висновком та зазначає, що у висновку не зазначено що фактичне розташування заявленої земельної ділянки знаходиться на відстані менше ніж 10 метрів до електричної підстанції. Крім того, згідно довідки ГУ Держгеокадастру зазначено, що земельна ділянка підпадає під категорію земель – землі не надані у власність або користування в межах населеного пункту. У зв`язку із зазначеним просить задовольнити позов в повному обсязі.

04.02.2021 р. відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву у якому не погоджується із позицією позивача у зв`язку з наступним. Позивачу було відмовлено в погодженні наданого проекту землеустрою у зв`язку з тим, що вказаною земельною ділянкою до електричної підстанції прокладено підземні кабельні електричні мережі 10кВТ. Дана ділянка є охоронною зоною об`єктів енергетики, які встановлюються вздовж кабельних ліній електропередачі та навколо електропідстанцій для забезпечення нормальних умов експлуатації, запобігання ушкодженню а також зменшення їх негативного впливу на людей, довкілля та суміжні землі.

Крім того зазначає, що враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин від 11.09.2019 р. підготовлено проект рішення міської ради про відмову в наданні дозволу у зв`язку із невідповідністю містобудівній документації – Планові зонування території міста Херсон, який розглядався на пленарних засіданням ХХХІІІ-ХХХV, ХХХVІІ сесіях міської ради VІІ скликання, але за результатами голосування рішення не прийнято.

Враховуючи викладене, зазначена земельна ділянка не можу бути відведена у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповіді на відзив позивач вказує на відсутність будь яких документів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться на території земель охоронної зони та знаходиться на відстані від електричної підстанції меншій за ту, яка заборонена відповідними правилами, нормами або стандартами. Також, відповідачем належним та допустимими доказами не доведено, що фактичне розташування спірної земельної ділянки знаходиться в зоні загального користування.

Ухвалою від 20.11.2020 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.12.2020 р. позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув, у зв`язку з чим ухвалою від 09.12.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

НВФ «Нові технології» на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Зазначений проект був направлений до управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради для погодження.

Листом від 17.08.2020 р. №03-18-358 в.о.начальника управління містобудування та архітектури О.Махмуд позивачу відмовлено у погодженні наданого проекту землеустрою. Зазначено, що «…Розміщення вказаної земельної ділянки не відповідає вимогам містобудівного законодавства. Згідно з Планом зонування території м.Херсона, затвердженим рішенням міської ради від 20.02.2015 №1724, заявлена земельна ділянка розташована за межами садибної житлової забудови, на території загального користування, що не відповідає містобудівній документації.

Крім того, відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Вказана земельна ділянка знаходиться поруч із існуючою електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго», ПС 35/10кВ «Степова», з відповідними обмеженнями забудовами прилеглої до неї території – 10 метрів. Відповідно до наданих графічних матеріалів, на заявленій ділянці не можливо розмістити житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, не порушуючи державних та протипожежних норм і правил…».

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами п.п."а", "б" ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Нормами ч.7 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).

Згідно із ч.2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Частинами 5,6 ст.186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено судом, управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради не погоджено наданий позивачем проект землеустрою у зв`язку з тим, що розміщення земельної ділянки не відповідає вимогам містобудівної документації.

Зокрема, відповідачем вказано, що заявлена земельна ділянка розташована за межами садибної забудови. На підтвердження зазначено відповідач надав до суду викопіювання з Плану зонування території м.Херсона затвердженого рішенням міської ради від 20.05.2015 №1724. Згідно наданого викопіювання судом встановлено, що заявлена позивачем земельна ділянка розташована на території за межами садибної житлової забудови. Крім того, цільове призначення зазначеної території не визначено містобудівною документацією.

Ще однією підставою для не погодження проекту землеустрою є те, що земельна ділянка знаходиться поруч із існуючою електричною підстанцією АТ «Херсонобленерго» ПС 35/10кВ «Степова».

Даний факт розташування спірної земельної ділянки біля діючої електричної підстанції підтверджується наданим викопіюванням з Плану зонування території м.Херсона, викопіюванням зі Схеми енергопостачання (тепло-, газо-, електропостачання) у складі Генерального плану м.Херсона та викопіюванням зі Схеми планування обмежень у складі Плану зонування.

Суд не погоджується із твердженням позивача про не можливість встановлення того, що земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах позивача є тією ж самою ділянкою, як позначена у наданих відповідачем документах, без відповідних геодезичних та топографічних робіт. Під час розгляду розробленого проекту землеустрою, який містить відповідні топографічні дослідження, координати поворотних точок спірної земельної ділянки, опис меж земельної ділянки, відповідач мав можливість встановити точне місцезнаходження спірної земельної ділянки та перевірити відповідність місце розташування цієї земельної ділянки Генеральному плану, Плану зонування та іншій містобудівній документації.

Щодо посилання позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 р. у справі №540/691/19, у якій судом наведено висновок про недоведеність тверджень органів місцевого самоврядування про перебування земельних ділянок у тій чи іншій місцевості без спеціальних досліджень, варто відмітити наступне.

У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку «…без спеціальних досліджень неможливо чітко встановити місце розташування запитуваної позивачем земельної ділянки, відтак неможливо стверджувати про накладання її на тритію зелених насаджень загального користування, приватної забудови та охоронну зону ліній електропередач…». Однак, предметом розгляду у зазначеній справі було встановлення правомірності відмови органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, суд критично відноситься до посилань позивача на вищезазначену постанову, оскільки предметом даного спору є встановлення правомірності відмови у погодженні вже розробленого проекту землеустрою, на якому чітко встановлені межі та координати місцезнаходження земельної ділянки.

Враховуючи наведені обставини та норми спеціального законодавства, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем висновку про не погодження проекту землеустрою.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим у разі надання органом місцевого самоврядування доказів, які свідчать, що спірне рішення є правомірним, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтував та довів доказами правомірність спірної відмови, разом із тим, як доводи позивача про незаконність спірної відмови були спростовані відповідачем та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 109020100