Ухвала суду № 94767437, 10.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 лютого 2021 р. Справа № 520/178/21Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті допомоги на поховання та недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 через відсутність у позивача довідки тимчасово переміщеної особи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу на поховання та недоотриману суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 , залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю без

обмеження будь яким строком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно ст. 382 КАСУ.

Ухвалою від 18.01.2021 р. клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі до суду:

- оригіналу квитанції про сплату судового збору на суму 908 грн. за вимоги немайнового характеру або докази звільнення особи від сплати судового збору.

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На зазначену ухвалу представником позивача 05.02.2021 р. надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій представник позивача зазначив, що лист ( фактично) рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 28.05.2019 р. № 8939/19, надане у відповідь на її звернення від 17.05.2019 року, вона отримала лише в грудні 2020 року, доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Крім того, на її думку оскільки спір виник з підстав виплати недоотриманої пенсії то вказані звернення не обмежене будь яким строком. Отже представник позивача вважає, що строк звернення до суду з даною позовною заявою не пропущений. Поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.

Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржує відмову відповідача виплатити допомогу на поховання на померлу ОСОБА_2 , на підставі довіреності від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі Шевченківського об`єднаного пенсійного фонду України м. Харкова від 28.05.2019 № 893913/49.

Отже, суд не приймає до уваги посилання позивача на судову практику щодо спорів про виплату недоплаченої пенсії, оскільки в даному випадку ним оскаржується невиплата допомогу на поховання.

Крім того, суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві представником позивача вказано, що вона звернулася 17.05.2019 року з пакетом документів та спірну відповідь на вказане звернення від 28.05.2019 р. отримала лише в грудні 2020р., проте суд звертає увагу, що доказів на підтвердження вказаного представником суду не надано. Крім того матеріали справи містить лист пенсійного органу від 28.05.2019 адресований ОСОБА_3 .

Отже, суд приходить до висновку, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися в травні 2019 року, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом лише 11.01.2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Окрім цього, ухвалою від 18.01.2021 р. клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі до суду також і оригіналу квитанції про сплату судового збору на суму 908 грн. за вимоги немайнового характеру або докази звільнення особи від сплати судового збору.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 18.01.2021р. отримана представником позивача 29.01.2021р. та станом на 10.02.2021р. оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 908 грн. до суду не наданий, отже недоліки позивної заяви яку залишено без руху, у встановлений судом строк не усунуті.

До заяви про усунення недоліків від 05.02.2021 р. представником позивача надано копію відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів ОСОБА_1 в якій вказано, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 р. інформація про доходи ф/о в ЦБД ДРФО немає та довідка про доходи видана пенсіонеру ОСОБА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області і отримує пенсію за віком за серпень 2019 - 3354,88 грн., сума пенсії за період з 01.03.2016 по 31.01.2021р. складає 3354,88 грн., та просить на цій підставі відстрочити оплату судових витрат до ухвалення судового рішення.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У відповідності до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд зазначає, що надані довідки не дають можливість переконатися у наявності такого майнового стану позивача, які б дали змогу суду враховуючи такі обставини, вирішити питання щодо відстроченню позивачу сплати судового збору. Про вказані обставини можуть свідчити надана до суду інформація щодо річного доходу за минулий 2020 рік ( з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, довідку про доходи, довідку з органу ДПС про відсутність інших доходів, окрім пенсії, тощо).

Перевіривши матеріали справи та доводи поданого клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 8 Закон України "Про судовий збір", для відстрочення позивачу сплати судового збору.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021 надано заяву від 05.02.2021 яка не містить інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з зазначеним позовом, крім того не наданий оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 908 грн., а отже недоліки позовної заяви яку залишено без руху, у встановлений судом строк не усунуті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Рубан В.В.