Рішення № 94767137, 09.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.02.2021р. справа №520/15117/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Північно-східного офісу Держаудитслужби провизнання протиправним та скасувати висновку, -

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна енергетична станція» (далі за текстом - заявник, НАЕК, Державне підприємство, замовник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасувати висновку від 16.10.2020 Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі №UА-2020-07-03-003149-а (38340000-0 Вимірювальні прилади, товари).

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що захід державного контролю відбувся із перевищенням строку, із порушенням обсягів моніторингу у розрізі кожного окремого етапу державної закупівлі, висновки моніторингу про порушення закону є вигаданими.

Відповідач, Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі за текстом – владний суб`єкт, адміністративний орган, Офіс, Служба), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що і оголошення про порушення процедури державної закупівлі, і тендерна документація були складені з порушенням закону, наслідком чого стало безпідставне укладання правочину у формі договору купівлі-продажу, зобов’язання за яким підлягають припиненню у спосіб розірвання договору.

Ухвалою суду від 04.11.2020р. позов було прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

11.12.2020 р. суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче судове засідання у справі на 18.01.2021 р.

24.11.2020 р. до суду надійшов відзив на позов, 17.12.2020 р. - відповідь на відзив, 24.12.2020 р. - заперечення.

18.01.2021р. у судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідача, з метою одержання додаткових доказів нове судове засідання було призначено на 25.01.2021 р.

У даному судовому засіданні було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.01.2021 р.

25.01.2021р. до суду також надійшли додаткові письмові пояснення заявника.

Під час розгляду справи №520/15117/2020 судом були заслухані усні пояснення представників сторін з усіх обставин, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті.

На вимогу суду ці пояснення були також викладені у письмових процесуальних документах.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладені міркування, зважаючи на незмінність завдання адміністративного судочинства в усіх категоріях судових спорів, на запроваджений ст.9 КАС України обов`язок адміністративного суду самостійно з`ясувати об`єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до вимог, доводів, аргументів та правових позицій сторін, а також на обсяг добутих по справі доказів, суд доходить до переконання про відсутність потреби у проведенні подальших усних слухань та наявність підстав для вирішення спору у порядку письмового провадження, позаяк приєднані до справи документи повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Тому 26.01.2021р. судом була постановлена усна ухвала із занесенням до протоколу судового засідання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За твердженням заявника, у зв`язку з існуванням виробничої потреби було прийнято господарсько-управлінське рішення з приводу придбання оптичних акселерометрів типу FOA-100 виробництва компанії VibroSystM Inc. Canada.

На вимогу суду заявником подано інформаційну довідку про предмет закупівлі, зміст якої не дає підстав для сумнівів у достовірності викладеної інформації і містить достатнє поза розумним сумнівом обґрунтування потреби у придбанні саме оптичних акселерометрів типу FOA-100 виробництва компанії VibroSystM Inc. Canada.

Заявником в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна енергетична станція» було складено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-07-03-003149-а.

У тексті цього оголошення у якості замовника указаний саме Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна енергетична станція», а не Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Текст означеного оголошення не містить вказівки про мову пропозицій.

03.07.2020р. посадовою особою Відокремленого підрозділу, а не юридичної особи було затверджено тендерну документацію на закупівлю товарів (а.с.21-28).

Намір взяти участь у тендерній процедурі за цим оголошенням виявили ТОВ «Атомтеплоенерго» та ФОП ОСОБА_1 .

До складу поданих цими особами документів входила, зокрема, довідка про досвід виконання аналогічних договорів.

Ці особи були допущені до участі у тендерній процедурі.

Переможцем тендерної процедури було визнане ТОВ «Атомтеплоенерго».

18.09.2020р. між замовником (у якості покупця) та ТОВ «Атомтеплоенерго» (у якості продавця) було укладено договір №33-122-01-20-10013.

31.12.2020р. заявником у межах цього правочину було отримано товар – предмет публічних закупівель.

У період 21.09.2020р.-12.10.2020р. Офісом було проведено захід державного контролю – моніторинг процедури закупівлі UA-2020-07-03-003149-а.

Результати проведеного заходу державного контролю були оформлені висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2020-07-03-003149-а (далі за текстом – Висновок).

У тексті Висновку викладені судження Офісу вчинення замовником низки правопорушень у сфері публічної закупівлі, а саме: п.8 ч.2 ст.21 Закону України «Про публічні закупівлі» за рахунок відсутності у тексті оголошення інформації про мови тендерних пропозицій; ч.5 ст.23 Закону України «Про публічні закупівлі» за рахунок відсутності конкретизації відповідності предмета закупівлі вимогам захисту довкілля; ч.4 ст.23 Закону України «Про публічні закупівлі» за рахунок відсутності обґрунтування обраного виробника предмета закупівлі; ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі» за рахунок відсутності документального підтвердження відповідності учасників кваліфікаційним вимогам у частині досвіду виконання аналогічних договорів; абз.2 п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» за рахунок відсутності за рахунок неприйняття рішення про відхилення пропозицій учасників як таких, що не відповідають кваліфікаційним вимогам та оприлюднення договору від 18.09.2020р. №53-122-01-20-10013.

У тексті цього ж самого правового акту індивідуальної дії міститься припис Офісу про усунення виявлених порушень у спосіб припинення зобов`язань за договором.

Не погодившись із відповідністю закону такого управлінського волевиявлення адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Окрім того, приписами ст.19 Конституції України також проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації чи особи, котрим законом делеговано виконання повноважень органів публічної адміністрації ) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суспільні відносини з приводу закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад, з приводу створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель та розвитку добросовісної конкуренції унормовані, насамперед, приписами, Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, за визначенням п.6 ч.1 ст.1 означеного закону замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

У розумінні ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" до кола замовників належать, зокрема, юридичні особи.

У той же час, судом достеменно установлено, що при складанні оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-07-03-003149-а у якості замовника указана не юридична особа, а структурний підрозділ юридичної особи - Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна енергетична станція».

Даний епізод не був кваліфікований Офісом у якості порушення закону, хоча є таким за своєю суттю та змістом.

Саме це винне діяння заявника і призвело до помилкового відображення Офісом у тексті Висновку як замовника саме Відокремленого підрозділу юридичної особи, а не самої юридичної особи.

Разом із тим, суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17 ця обставина об`єктивно не здатна спричинити виникнення дефектів або недоліків, котрі б мали наслідком втрату юридичної сили управлінським волевиявленням адміністративного органу.

Отже, епізод порушення адміністративним органом вимог закону у цій частині слід визнати недоведеним.

Абзацом 8 ч. 2 ст.21 Закону України "Про публічні закупівлі" дійсно передбачено, що оголошення про проведення відкритих торгів повинно містити, зокрема, інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні готуватися тендерні пропозиції.

Оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-07-03-003149-а такої інформації не містить.

Отже, епізод порушення заявником вимог закону у цій частині слід визнати доведеним.

Посилання заявника на положення підзаконних нормативно-правових актів слід визнати неспроможним аргументом, позаяк положення закону мають вищу юридичну силу.

На виконання вимог ч.4 ст.9 КАС України суд з метою з`ясування об`єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до правової позиції сторін та процесуальної поведінки учасників справи витребував у офісу документи, з яких вбачається, що інші замовники за іншими процедурами публічних закупівель у той же самий час забезпечили дотримання вимог абз.8 ч. 2 ст.21 Закону України "Про публічні закупівлі" і включили до тексту оголошення про проведення відкритих торгів інформацію про мову (мови) тендерних пропозицій.

Указане свідчить про наявність у учасників суспільних відносин фізичної змоги забезпечити дотримання цієї вимоги закону.

Проте, з огляду на приписи Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" ця обставина об`єктивно не здатна спричинити настання жодних негативних чи шкідливих наслідків або призвести до порушення економічних інтересів Держави, завдати шкоди публічному інтересу суспільства.

Тому ця вимога адміністративного органу сприймається судом як прояв надмірного формалізму.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про публічні закупівлі" технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент".

Суд відмічає, що складені заявником документи (додаток №2 до тендерної документації та додаток №2.1 до тендерної документації) містять посилання на конкретного виробника, але поза розумним сумнівом не розкривають жодного обґрунтування саме такого вибору.

На вимогу суду заявником подано інформаційну довідку про предмет закупівлі, зміст якої не дає підстав для сумнівів у достовірності викладеної інформації та містить достатнє поза розумним сумнівом обґрунтування потреби у придбанні саме оптичних акселерометрів типу FOA-100 виробництва компанії VibroSystM Inc. Canada.

Суд вважає, що реалізувавши власне суб`єктивне право на прийняття комерційно привабливого та ергономічного рішення і пославшись на конкретного виробника, заявник повинен був навести таке обґрунтування у тексті тендерної документації.

Отже, епізод порушення заявником вимог закону у цій частині слід визнати доведеним.

При цьому, суд відмічає, що у даному конкретному випадку з огляду на виконання заявником усіх вимог суду згідно з ч.4 ст.9 КАС України даний епізод слід кваліфікувати у якості такого, котрий не спричиняє істотних і вагомих дефектів процедури публічних закупівель і не призводить до настання шкідливих чи негативних наслідків для економічних інтересів Держави.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам. Маркування, протоколи випробувань та сертифікати повинні бути видані органами з оцінки відповідності, компетентність яких підтверджена шляхом акредитації або іншим способом, визначеним законодавством.

Суд відмічає, що складені заявником документи (п.6 розділу ІІІ тендерної документації) фактично містять вимогу про поставку товару, який відповідає вимогам захисту довкілля, але поза розумним сумнівом не розкривають жодного із критеріїв підтвердження такої відповідності.

При цьому, суд зважає, що замовник при складанні документів вже мав остаточно сформоване уявлення про те, які саме товари необхідно придбати, про конкретну сферу використання таких товарів і не міг не знати про вимоги національного закону України до безпечності таких товарів за усіма параметрами

Отже, епізод порушення заявником вимог закону у цій частині слід визнати доведеним.

При цьому, суд відмічає, що у даному конкретному випадку з огляду на виконання заявником усіх вимог суду згідно з ч.4 ст.9 КАС України даний епізод слід кваліфікувати у якості такого, котрий не спричиняє істотних і вагомих дефектів процедури публічних закупівель і не призводить до настання шкідливих чи негативних наслідків для економічних інтересів Держави.

У силу ч.1 ст.16 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повинен вимагати від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

При цьому, за правилом ч.2 ст.16 Закону України "Про публічні закупівлі" саме замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.

За правилом абз.2 п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Суд відмічає, що національний закон України не визначає механізмів, форм чи способів документального підтвердження наявності досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів) і до того ж не вимагає, щоб такий досвід мав позитивний характер в аспекті інтересів замовника.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли дане питання – достатності поданих учасником документів на підтвердження досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), підлягає вирішенню у межах адекватного розумного та виваженого розсуду замовника.

У спірних правовідносинах учасниками процедури публічної закупівлі – відкритих торгів, зокрема і ТОВ «Атомтеплоенерго», були подані письмові довідки про укладення за наслідками інших тендерних процедур публічних закупівель договорів саме з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Офіс під час здійснення моніторингу достовірності відомостей цієї довідки не спростував.

Таким чином, у даному конкретному випадку замовник мав безперешкодну фізичну можливість перевірити усі юридично значимі фактори виконання учасником тендерної процедури згаданих у названій довідці правочинів, позаяк і був однією із сторін цих правочинів - покупцем.

Отже, епізод порушення заявником вимог закону у цій частині слід визнати недоведеним.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Отже, з огляду на зміст наведеної статті закону, довід заявника про вихід адміністративного органу поза межі предмету контролю як окремого етапу процедури закупівлі слід визнати юридично неспроможним.

Частиною 4 ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

Суд не знаходить жодних підстав для кваліфікації указаного у цій статті закону строку у якості присікального.

Оскільки закон не містить прямої вказівки про неправомірність висновків заходу державного контролю (нагляду), сформульованих та документально зафіксованих у межах розумно прийнятного строку після завершення конкретної календарної дати, то суд відхиляє цей аргумент заявника як юридично неспроможний.

За приписами ч.6 ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

З наявної в матеріалах справи копії слідує, що 12.10.2020р. є календарною датою складання та затвердження Висновку, а 16.10.2020р. є календарною датою оприлюднення Висновку

Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про публічні закупівлі" у висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю. Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель. Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов`язання щодо усунення такого порушення. Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що відображені у Висновку епізоди, кваліфіковані за судженням адміністративного органу у якості порушень закону, фізично можуть бути усунуті виключно у спосіб припинення зобов”язань за правочином, тобто розірвання договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд відмічає, що включений до тексту Висновку владний припис адміністративного органу з приводу припинення зобов`язань за правочином усупереч п.3 ч.1 ст.2 КАС України не містить достатнього поза розумним сумнівом обґрунтування, усупереч п.6 ч.2 ст.2 КАС України не містить викладення дотримання критерію розсудливості, усупереч п.8 ч.2 ст.2 КАС України не містить жодних мотивів з приводу дотримання прийнятно розумного балансу між потребою в усуненні виявлених недоліків з недотримання особою окремих вимог дисципліни у сфері публічних закупівель та ймовірними несприятливими наслідками у вигляді виплати компенсацій, штрафів та пені у разі розірвання договору купівлі-продажу за ініціативою покупця.

У силу правового висновку п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Отже, зміна мотивів (як юридичних, так і фактичних) та приводів вчинення владним суб`єктом управлінського волевиявлення є неприпустимою.

Таким чином, у даному випадку має місце факт недоведення адміністративним органом у ході розгляду справи за правилом ч.2 ст.77 КАС України правомірності вчиненого волевиявлення з приводу припинення зобов`язань за правочином, укладеним у межах тендерної процедури публічної закупівлі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України за епізодом вчинення волевиявлення з приводу припинення зобов`язань за правочином та за епізодами відображення суджень про вчинення заявником порушень абз.8 ч.2 ст.21, ст.16 та абз.2 п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі", позаяк обставини діянь заявника з`ясував неповно, самі діяння кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, критеріїв правомірності владного управлінського волевиявлення не дотримався, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Указане є підставою для скасування рішення владного суб`єкта в частині наведених епізодів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

З цих міркувань суд вважає правомірними та обґрунтованими відображені у Висновку судження адміністративного органу про вчинення заявником порушень - ч.5 ст.23 Закону України «Про публічні закупівлі» (відсутність конкретизації відповідності предмета закупівлі вимогам захисту довкілля) та ч.4 ст.23 Закону України «Про публічні закупівлі» (відсутність обґрунтування обраного виробника предмета закупівлі).

Тому у цій частині заявлені вимоги підлягають відхиленню.

Однак, з огляду на обставини конкретного спору та виконання заявником усіх вимог за ч.4 ст.9 КАС України суд доходить до переконання про те, що ці недоліки з боку заявника у процедурі публічних закупівель мають суто формальний характер і не призвели до виникнення обґрунтованих підстав для відхилення заявником усіх тендерних пропозицій.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9631 від 27.10.2020 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню на користь заявника за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 1051,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 16.10.2020р. про результати моніторингу закупівлі №UА-2020-07-03-003149-а (38340000-0 Вимірювальні прилади, товари) в частині фіксації порушення абз.8 ч.2 ст.21 Закону України "Про публічні закупівлі".

Визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 16.10.2020р. про результати моніторингу закупівлі №UА-2020-07-03-003149-а (38340000-0 Вимірювальні прилади, товари) в частині фіксації порушення ст.16 та абз.2 п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 16.10.2020р. про результати моніторингу закупівлі №UА-2020-07-03-003149-а (38340000-0 Вимірювальні прилади, товари) в частині встановлення обов`язку усунення порушень шляхом припинення зобов`язань за договором.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (ідентифікаційний код - 40478572; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 пов.) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (ідентифікаційний код - 05425046, місцезнаходження - 34400, Рівненська область, м. Вараш) витрати зі сплати судового збору у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у процедурі письмового провадження 9 лютого 2021 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко