Рішення № 94766638, 01.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2021 року м. Рівне №460/6509/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської ОДА доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Рівненська обласна державна адміністрація (далі - Рівненська ОДА) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про накладення штрафу, прийнятих в межах ВП №62502520 та зобов`язання закінчити вказане виконавче провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2020 заяву Рівненської ОДА про забезпечення позову від 04.09.2020 повернуто заявнику без розгляду (а.с.40-42).

Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву залишено без руху (а.с.47-49).

22.09.2020 на адресу суду надійшла заява Рівненської ОДА про зміну позовних вимог (а.с.52-55), згідно з якою позивач просив визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09.07.2020 та постанову про накладення штрафу від 04.08.2020 ВП №62502520.

Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву з урахуванням заяви про зміну позовних вимог залишено без руху (а.с.67-69).

23.10.2020 на адресу суду надійшла заяву про зміну позовних вимог (а.с.72-76), згідно з якою позивач просив лише визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 04.08.2020 ВП №62502520.

Ухвалою суду від 28.10.2020 позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.08.2020 ВП №62502520 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської ОДА. Також цією ухвалою витребувано у Відділу примусового виконання рішень належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62502520.

Провадження у даній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки у даному випадку позивач у справі не є ні учасником виконавчого провадження, ні особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, а тому положення ст.287 КАС України на розгляд таких справ не поширюються.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №460/1613/19, яке 13.12.2019 набрало законної сили, зобов`язано Управління соціального захисту населення Березнівської РДА підготувати та подати до компетентного органу на розгляд необхідні документи для отримання вкладки до посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також зобов`язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської ОДА (далі - Комісія) розглянути документи ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо видачі такої вкладки до посвідчення. Повідомив, що на виконання вказаного рішення 10.03.2020 відбулося засідання Комісії, на якому розглянуто питання та документи ОСОБА_2 і прийнято відповідне рішення (про відмову у видачі вкладки до посвідчення). Відтак, стверджує, що Комісією рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №460/1613/19 виконано 10.03.2020, тобто до відкриття виконавчого провадження, а отже відсутні підстави для застосування щодо Комісії штрафу. Вказано, що Комісія не є юридичною особою, а застосований до неї штраф стягується з Рівненської ОДА, що стало підставою для звернення Рівненської ОДА до суду з цим позовом. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

30.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позову заяву (а.с.95-97), у якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. При цьому, законодавцем прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановлені з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов. Повідомив, що 04.08.2020 у зв`язку з відсутністю інформації про виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення на Комісію штрафу у розмірі 5100 грн. З огляду на наведене, вважає, що державний виконавець при прийнятті вказаного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а постанова про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.

До матеріалів відзиву відповідач також долучив належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62502520, які витребовувалися судом ухвалою від 28.10.2020.

Ухвалою суду від 21.01.21 відмовлено у задоволенні заяви представника третьої особи про зупинення провадження у справі.

27.01.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі (а.с.126), відповідно до яких ОСОБА_2 стверджує, що Комісія не виконала рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №460/1613/19, оскільки вказаним рішенням Комісію зобов`язано розглянути документи ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо видачі вкладки до посвідчення. Натомість Комісією прийнято рішення про відмову у видачі такої вкладки. З огляду на наведене, вважає, що позовні вимоги Рівненської ОДА не підлягають до задоволення.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2019 постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1613/19 визнано протиправним рішення Управління соціального захисту населення Березнівської РДА Рівненської області №18-130/069.12 від 04 липня 2019 року про відмову у видачі ОСОБА_2 вкладки до посвідчення серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення Березнівської РДА Рівненської області підготувати необхідні документи для отримання ОСОБА_2 вкладки до посвідчення серії НОМЕР_1 та подати їх на розгляд до компетентного органу. Зобов`язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Рівненської ОДА розглянути документи ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо видачі вкладки до посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .

29.04.2020 Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №460/1613/19 (а.с.101, зворотній бік).

09.07.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62502520 з примусового виконання виконавчого листа №460/1613/19, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 29.04.2020. Вказаною постановою встановлено строк для виконання рішення суду боржником (Комісією) - 10 робочих днів (а.с.102).

04.08.2020 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Комісію за невиконання без поважних причин рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/1613/19 у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.113 зворотній бік - а.с.114).

Вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу протиправною, Рівненська ОДА, постійно діючим колегіальним органом якої без статусу юридичної особи є Комісія, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відтак, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 5 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ст.63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Суд враховує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Поряд з цим, ст.129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як вже зазначалося судом раніше, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №460/1613/19, зокрема, зобов`язано Комісію розглянути документи ОСОБА_2 та прийняти рішення щодо видачі вкладки до посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .

У вказаному рішенні судом встановлено, що "підставою для отримання до посвідчення серії Д вкладки встановленого зразка є встановлення уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я причинного зв`язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

В даному випадку позивачу для отримання вкладки законодавством визначено такі умови: 1) особа повинна мати посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; 2) повинен бути встановлений причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня (тобто на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи) або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Інших вимог для отримання до посвідчення серії Д вкладки встановленого зразка, законодавець не визначає, єдиною умовою є лише відповідний висновок медичної установи.

Оскільки, причинний зв`язок між захворюванням позивачу було встановлено Центральною міжвідомчою експертна комісія МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильський АЄС і всі необхідні документи були подані позивачем при зверненні за видачею вкладки, суд приходить до висновку, що позивач має право на видачу вкладки, а відмова Управління соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації - незаконною."

Таким чином, фактичним виконанням цього рішення суду є як розгляд поданих ОСОБА_2 документів, так і прийняття рішення про видачу вкладки до посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.

При цьому, розгляд документів та прийняття рішення щодо видачі вкладки до посвідчення в даному випадку повинні бути здійснені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та відповідно, яке є обов`язковим до виконання.

Судом встановлено, що 10.03.2020 на виконання рішення суду у справі №460/1613/19 відбулося засідання Комісії, на порядку денному якого був розгляд документів ОСОБА_2 та прийняття рішення стосовно видачі вкладки до посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , та яка визнана інвалідом, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Поряд з цим, згідно з протоколом засідання Комісії №6/2020 від 10.03.2020 ОСОБА_2 відмовлено у видачі вкладки до посвідчення дитини, яка є особою, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с.17-18).

Суд наголошує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1613/19 від 08.10.2019 встановлено право ОСОБА_2 на видачу вкладки до посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, та з метою відновлення його порушеного права зобов`язано Комісію розглянути подані документи та прийняти рішення про таку видачу.

Жодних доказів наявності причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення в цій частині Комісією та які не залежали від її власного волевиявлення позивачем суду не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення про часткове виконання рішення суду від 08.10.2019 (розгляд поданих ОСОБА_2 документів) направлене Рівненською ОДА до Відділу примусового виконання рішень 25.08.2020 та надійшло на адресу відповідача лише 02.09.2020, тобто після спливу строк на добровільне виконання рішення суду та після прийняття спірної постанови від 04.08.2020 про накладення штрафу на боржника (Комісію).

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на 04.08.2020 Комісія не виконала рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1613/19 від 08.10.2019 у повному обсязі і у добровільному порядку та не повідомила державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про поважні причини такого не виконання.

Факт невиконання Комісією рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 також встановлений рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №460/7111/20, яке набрало законної сили 15.01.2021 (а.с.127-130).

За правилами ч.2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до Комісії штраф за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1613/19 від 08.10.2019, у межах виконавчого провадження №62502520.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця ВП№62502520 від 04.08.2020 про накладення штрафу у розмір 5100 грн. відповідає зазначеним критеріям правомірності, так як прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстави для визнання її протиправною і скасування відсутні.

При вирішенні даного спору, суд також враховує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі "Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства" (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі "Котій проти України" (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить про однозначну позицію, згідно з якою правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне та повне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена з вини державного органу до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тим самим весь процес судового розгляду спору.

Відповідно до вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та зібрані судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Рівненської обласної державної адміністрації (майдан Просвіти, 1, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 лютого 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима