Рішення № 94766394, 10.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13153/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2020 позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 та № 517 від 08.09.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ НПУ Департаменту патрульної поліції № 663 о/с від 10.09.2020; поновити позивача на посаді сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП з 10.09.2020; стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах поліції з 03.03.2017 по 10.09.2020. Позивач вважає, що його безпідставно звільнено, чим позбавленого його та його сім`ю засобів існування, так як він є єдиним годувальником в сім`ї, дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Так, 06.05.2020 позивач заступив на маршрут патрулювання Малиновського району м. Одеси, в ході якого на скорочений номер 102 надійшло повідомлення про ДТП без травмованих. На виконання вказаного виклику був направлений екіпаж патрульної поліції «Океан-0203» у складі рядового поліції ОСОБА_2 та сержанта поліції ОСОБА_1 . За фактом відпрацювання вказаного виклику працівниками поліції було складено необхідні адміністративні матеріали відносно правопорушника. Але під час оформлення адміністративних матеріалів відносно гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП останній разом із своїм товаришем сіли на заднє сидіння службового автомобіля для ознайомлення з адміністративними матеріалами та в ході спілкування товариш ОСОБА_3 запропоновував співробітникам поліції неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 грн за не затримання авто на спеціальний майданчик. Працівники попередили громадян про кримінальну відповідальність. Позивач повідомив про це о 19:52 год. на короткий номер « 102» та вказав, що одразу після цього до службового автомобіля підійшли громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та повідомили, що на задньому сидінні у сумочці одного із співробітників поліції знаходяться грошові кошти в розмірі 2000 грн, які вони нібито вимагали у водія. О 20:00 від громадянина ОСОБА_5 надійшло повідомлення на номер « 102» про те, що працівники поліції попросили у водія грошові кошти в сумі 2000 грн, які знаходяться у сумці службового поліцейського автомобіля. На місце події було викликано СОГ Хмельницького ВП Малиновського ВП ГУНП в Одеській області, а подію зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 7979 від 06.05.2020. За зверненням ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР за № 62020150000000437 від 06.05.2020 за ч. 3 ст. 368 КК України. В ході службового розслідування було направлено запит від 21.05.20 за вих. № 9391/41/13/03/02-2020 до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві з метою встановлення відомостей, чи повідомлено будь-якій особі про підозру або чи є достатні дані вважати, що вказане кримінальне правопорушення могло бути вчинено співробітником УПП в Одеській області ДПП, а також з метою отримання матеріалів кримінального провадження № 62020150000000437 від 06.05.20, зокрема протокол огляду місця події; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів; пояснення свідків та учасників події, а також працівників УПП в Одеській області ДПП; відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників УПП в Одеській області ДПП, вилучених на місці події за 06.05.20 з 16.00 у разі, якщо відеозйомка здійснювалась; відеозаписи з відеореєстраторів, встановлених в службовому автомобілі працівників УПП в Одеській області ДПП та вилучених на місці події за 06.05.20 з 16.00; копію витягу з ЄРДР № 62020150000000437 від 06.05.20. У відповідь повідомлено, що досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено. До вказаного листа долучено копію ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва по справі № 487/2621/20 від 13.05.20 про накладення арешту на вилучене в ході проведення обшуку службового автомобіля, майно, та адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 - протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 273911 за статтею 124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 273912 за частиною першою статті 126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 329440 за частиною другою статті 126 КУпАП, схема місця ДТП, пояснення учасників ДТП. Позивач звертає увагу суду на те, що на момент його звернення до суду йому про підозру не повідомлено та взагалі на будь-які процесуальні дії по кримінальному провадженню його не викликали. Отже, не зважаючи на недоведеність його вини, наказом від 28.07.2020 № 439 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Що стосується відсутності на роботі, то у зв`язку із погіршенням самопочуття позивач звернувся до лікарні 22.05.2020 та того ж дня йому було відкрито лікарняний до 29.05.2020 включно. Відсутність на роботі 01.06.2020, 02.06.2020, з 23.06.2020 по 26.06.2020, з 29.06.2020 по 03.07.2020 та актів про відсутність на службі, складених 01.07.2020, 02.07.2020 та 03.07.2020, - позивачем була написані рапорти у відповідному порядку та повідомлено про неможливість вийти на визначене робоче місце через догляд за тримісною дитиною, але вищезазначені рапорти з невідомих позивачу причин до особової справи не були долучені. Та не зважаючи на вказані обставини наказом від 08.09.2020 № 517 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Ухвалою судді від 30.10.2020 позивачу поновлено строк на звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 420/11246/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 26.11.2020 за клопотанням представника відповідача роз`єднано позовні вимоги та, зокрема, виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 , із присвоєнням номеру справи № 420/11246/20.

Ухвалою суду від 26.11.2020 № 420/11246/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 439 від 28.07.2020 про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень в частині, що стосується ОСОБА_1 , - залишено без розгляду.

27.11.2020 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. Так, наказом ДПП № 958 від 21.05.20 було призначено службове розслідування відносно поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП рядового поліції ОСОБА_2 та поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000437 від 06.05.2020 про вчинення цими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Позивач був відсутній на службі без поважних причин 02.06.20, з 23.06.20 по 26.06.20 включно, а також з 29.06.20 по 03.07.20 включно, тобто в сумі 11 днів. В той же час жодних доказів, які підтверджували б наявність законних підстав для невиходу на роботу у наведені вище дні, ОСОБА_1 не надав ні під час проведення службового розслідування, ні з позовом до суду. Більше того, його посилання на нібито догляд за малолітньою дитиною, як підставу не виходу на роботу, нічим не підтвердженні. Навіть за існування таких підстав, позивач повинен був у встановленому законом порядку вирішити це питання з роботодавцем (отримати відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з доглядом за дитиною, отримати лікарняний тощо). Відповідно до службової характеристики, наданої в ході службового розслідування т.в.о. командира роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеської області ДПП майором поліції ОСОБА_9, сержант поліції ОСОБА_1 за період служби в органах поліції зарекомендував себе посередньо. Комісією також було встановлено, що на час проведення службового розслідування стосовно безпідставної відсутності на робочому місці (відсутності на службі) ОСОБА_1 вже мав діюче дисциплінарне стягнення, а саме наказом наказу ДПП № 439 від 27.07.20 до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (строк дії стягнення 6 міс.). Дисциплінарною комісією дані обставини враховані як такі, що обтяжують відповідальність позивача у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. В ході службового розслідування встановлено, що позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки ним було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язків підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Зокрема, встановлено, що працівники поліції оформлювали дорожньо-транспортну пригоду за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька та у зв`язку з тим, що у водія автомобіля BMW не було водійського посвідчення, працівники поліції повідомили водію, що будуть затримувати його автомобіль на спеціальний майданчик. Як зазначив ОСОБА_4 , працівники поліції запропонували водію не затримувати автомобіль за отримання ними грошових коштів. В результаті чого, пасажир автомобіля BMW надав працівникам поліції грошові кошти у розмірі 2000 грн купюрами по 200 грн. Під час передачі грошових коштів, працівники поліції запропонували покласти їх у сумку з під ноутбука. Так, пасажир залишив грошові кошти у сумці службового автомобіля Skoda Rapid н/з НОМЕР_1 . ОСОБА_4 зазначив, що фіксував дані події на відеокамеру, після чого здійснив виклик на скорочений номер « 102». Під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 слідчим Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_8 , в службовому автомобілі Skoda Rapid н/з НОМЕР_1 в сумці, що належить сержанту поліції ОСОБА_1 , виявлено та в результаті вилучено грошові кошти в розмірі 2000 гривень купюрами номіналом по 200 гривень. Подія від 06.05.20 за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була висвітлена в мережі Інтернет та виявлена співробітниками ВМАЗ Управління 12.06.20 під час моніторингу відеохостингу «Youtube» (назва відео «ІНФОРМАЦІЯ_3»). Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим походженням. Крім того, позивач був відсутній на службі без поважних причин 01.06.20, 02.06.20, з 23.06.20 по 26.06.20 включно, а також з 29.06.20 по 03.07.20 включно, тобто в сумі 11 днів. Жодних доказів, які підтверджували б наявність законних підстав для невиходу на роботу у наведені вище дні, ОСОБА_1 не надав ні під час проведення службового розслідування, ні з позовом до суду. Більше того, його посилання на нібито догляд за малолітньою дитиною, як підставу не виходу на роботу, нічим не підтвердженні. Навіть за існування таких підстав, позивач повинен був у встановленому законом порядку вирішити це питання з роботодавцем (отримати відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з доглядом за дитиною, отримати лікарняний тощо). Також відповідно до службової характеристики, наданої в ході службового розслідування т.в.о. командира роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеської області ДПП майором поліції ОСОБА_9 , сержант поліції ОСОБА_1 за період служби в органах поліції зарекомендував себе посередньо. Комісією також було встановлено, що на час проведення службового розслідування стосовно безпідставної відсутності на робочому місці (відсутності на службі) ОСОБА_1 вже мав діюче дисциплінарне стягнення, а саме наказом наказу ДПП № 439 від 27.07.20 до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (строк дії стягнення 6 міс.). Дисциплінарною комісією дані обставини враховані як такі, що обтяжують відповідальність позивача у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідач за наслідками службових розслідувань правомірно та обґрунтовано зробив висновок про наявність в діяннях позивача вчинків, які слугують підставою для застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді попередження про неповну службову відповідність та звільнення зі служби в поліції, накладені на позивача дисциплінарні стягнення є пропорційними встановленим за результатами службового розслідування порушенням, під час службового розслідування дотримані норми законодавства, що регламентують його процедуру в зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні.

Ухвалою судді від 27.11.2020 справу № 420/13153/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів НПУ Департаменту патрульної поліції № 517 від 08.09.2020, № 663 о/с від 10.09.2020; поновлення позивача на посаді сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП з 10.09.2020; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.09.2020 - прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Продовжено Департаменту патрульної поліції строк для подання відзиву на позов на десять днів.

30.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду на те, що його притягнуто до відповідальності на підставі змонтованого відео з «youtube», на якому невідомо хто, невідомо у кого навіть не вимагає невідомо що. Сам ОСОБА_3 , який був винуватцем ДТП та Заявник ОСОБА_4 , які неодноразово викликались дисциплінарною комісією для надання пояснень, до дисциплінарної комісії не з`явились та жодного доказу вчинення дисциплінарного проступку позивачем не надали. Позивач звертає увагу суду, що згідно матеріалів службового розслідування, дисциплінарною комісією не виявлено жодного недоліку та жодного порушення щодо оформлення матеріалів ДТП 06.05.2020, а тому позивач вважає, що виконав свій службовий обов`язків сумлінно та відповідально.

07.12.2020 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 01.07.20 начальник відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_11 доповіла рапортом (реєстр. № ВН 12030/41/13/08/02-2020 від 01.07.20) на ім`я начальника про те, що згідно з наказом ДПП № 958 від 21.05.20 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» сержант поліції ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обов`язків та на час відсторонення повинен був перебувати на робочому місці у відділі забезпечення діяльності Управління. Проте, в період з 21.05.20 по 30.06.20 ОСОБА_1 жодного разу не з`являвся на визначеному йому робочому місці (у відділі забезпечення діяльності), обґрунтовуючи це лікарняними. Відповідно до вищезгаданого рапорту з 25.06.20 по 30.06.20 з ОСОБА_1 взагалі був відсутній зв`язок, а 01.07.2020 взявши слухавку, останній пояснив, що його лікарняний закритий 26.06.20 та наразі він нібито не має можливості з`явитись на роботі через догляд за тримісячною дитиною, обіцяв вийти на роботу 06.07.2020. З метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що мали місце в травні-липні 2020 року за участю ОСОБА_1 та пов`язані з безпідставним невиходом останнього на службу, а також встановлення наявності чи відсутності в його діяннях складу дисциплінарного проступку наказом Департаменту патрульної поліції № 1534 від 24.07.20 було призначено службове розслідування. На час проведення службового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відсторонено від виконання службових обов`язків та на період відсторонення останнім визначено робоче місце, де вони повинні перебувати. А саме, ОСОБА_1 повинен був перебувати на робочому місці у відділі забезпечення діяльності Управління, а ОСОБА_2 у секторі транспортного забезпечення Управління. У відділі забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП встановлено 5-ти денний робочий тиждень (з понеділка по п`ятницю), відповідно на час роботи у цьому відділі позивач повинен був дотримуватися такого графіку. Проте, відповідно до Акту про відсутність на службі від 01.07.20 ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на робочому місці з 22.05.20 по 01.07.20. Згідно з рапортом начальника відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП (реєстр. № ВН 12030/41/13/08/02-2020) з останнім взагалі був відсутній зв`язок з 25.06.20 по 30.06.20, а 01.07.2020 взявши слухавку, позивач пояснив, що його лікарняний закритий 26.06.20 та наразі він нібито не має можливості з`явитись на роботі через догляд за тримісячною дитиною, пообіцявши вийти на роботу 06.07.20. Відповідно до Актів про відсутність на службі від 02.07.20 та від 03.07.20 ОСОБА_1 також був відсутній на робочому місці без поважних причин й 02.07.20 та 03.07.20. Вищезазначені факти відсутності позивача на робочому місці з 22.05.20 по 01.07.20, 02.07.20 та 03.07.20 також підтверджуються поясненнями начальника відділу забезпечення діяльності Управління ОСОБА_11 від 06.07.20. Остання також вказала, що будь-яких рапортів чи узгоджень з керівництвом відділу (управління) щодо відсутності на службі ОСОБА_1 не надавав та не погоджував це питання жодним чином. У своїх поясненнях від 09.07.20 щодо вищезгаданих обставин позивач зазначив, що 22.05.20 він звернувся до КНП «Маяківський ЦПМСД Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області», де йому у цей же день відкрили лікарняний, на якому він перебував до 30.05.20. Після чого 03.06.20, як зазначив опитуваний, він звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», де йому у той же день відкрили лікарняний, на якому він перебував до 23.06.20. Потім, як зазначив сержант поліції ОСОБА_1 , він перебував за місцем свого мешкання у зв`язку з сімейними обставинами по догляду за малолітнім сином. На робоче місце до відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП вийшов 06.07.2020 та у цей же день надав до відділу кадрового забезпечення усі наявні довідки про тимчасову непрацездатність № 4 опитуваний зауважив, що станом на 09.07.20 на лікарняному не перебував та ходив на службу, вищевказані довідки про тимчасову непрацездатність є вичерпними. В той же час, дослідивши надані позивачем довідки про тимчасову непрацездатність, було встановлено, що згідно з довідкою № 4, виданою КНП «Маяківський ЦПМСД Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області», ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 22.05.20 по 29.05.20 та мав приступити до служби 30.05.20; відповідно до довідки № 3171, виданою ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», позивач перебував на лікарняному з 03.06.20 по 22.06.20 та мав приступити до служби 23.06.20. Вищевикладене також підтверджується довідкою, наданою т.в.о. старшого інспектора з психологічного забезпечення відділу кадрового забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12. Однак, всупереч наведеному ОСОБА_1 служби лише 06.07,20. Враховуючи вищевикладене,позивач був відсутній на службі без поважних причин 01.06.20, 02.06.20, з 23.06.20 по 26.06.20 включно, а також з 29.06.20 по 03.07.20 включно, тобто в сумі 11 днів. В той же час, жодних доказів, які підтверджували б наявність законних підстав для невиходу на роботу у наведені вище дні, ОСОБА_1 не надав ні під час проведення службового розслідування, ні з позовом до суду. Більше того, його посилання на нібито догляд за малолітньою дитиною, як підставу не виходу на роботу, нічим не підтвердженні. Навіть за існування таких підстав, позивач повинен був у встановленому законом порядку вирішити це питання з роботодавцем (отримати відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з доглядом за дитиною, отримати лікарняний тощо). Пояснення ОСОБА_1 з приводу нібито надання ним начальнику ВЗД УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_11 рапортів, у дні коли він був відсутній на робочому місці та не перебував на лікарняному, то такі твердження не відповідають дійсності. Оскільки, ні в поясненнях, рапорті ОСОБА_11 , ні в матеріалах службового розслідування немає підтвердження таким поясненням. Більше того, в письмових поясненнях позивача від 09.07.20 та 05.08.20, які наявні в матеріалах службового розслідування, також не зазначено жодного слова щодо подання ним якихось рапортів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу в органах національної поліції з 03.03.2017 по 10.09.2020. Остання посада - поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Пунктом 2 наказу Департаменту патрульної поліції від 08.09.2020 № 517 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п.п. 1, 2 розд. І, абз. 1, 2 п. 1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, зважаючи на вимоги ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту, що поліцейського зводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

На підставі вищезазначеного наказу від 08.09.2020 № 517 наказом Департаменту патрульної поліції від 10.09.2020 № 663 о/с сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського зводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП з 10 вересня 2020 року звільнено зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази обґрунтованими, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, 01.07.2020 начальник відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_11 доповіла рапортом (реєстр. № ВН 12030/41/13/08/02-2020 від 01.07.2020) на ім`я начальника про те, що згідно з наказом ДПП № 958 від 21.05.2020 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» сержант поліції ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обов`язків та на час відсторонення повинен був перебувати на робочому місці у відділі забезпечення діяльності Управління. Проте, в період з 21.05.20 по 30.06.2020 ОСОБА_1 жодного разу не з`являвся на визначеному йому робочому місці (у відділі забезпечення діяльності), обґрунтовуючи це лікарняними.

Відповідно до вищезгаданого рапорту з 25.06.20 по 30.06.20 з ОСОБА_1 взагалі був відсутній зв`язок, а 01.07.2020 взявши слухавку, останній пояснив, що його лікарняний закритий 26.06.2020 та він нібито не має можливості з`явитись на роботі через догляд за тримісячною дитиною, обіцяв вийти на роботу 06.07.2020.

З метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що мали місце в травні-липні 2020 року за участю ОСОБА_1 та пов`язані з безпідставним невиходом останнього на службу, а також встановлення наявності чи відсутності в його діяннях складу дисциплінарного проступку наказом Департаменту патрульної поліції № 1534 від 24.07.20 було призначено службове розслідування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського;

2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;

3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського;

4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893.

Згідно з розділом VI Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку №893 зазначено, що в наказі про призначенні - службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії - визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно і проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування не відомо). Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

З огляду на матеріали справи, за результатами службового розслідування складено висновок від 21.08.2020 про результати службового розслідування за фактом відсутності на службі без поважних причин поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_2 та поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1.

В ході службового розслідування встановлено, що Наказом ДПП № 958 від 21.05.20 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» було призначено службове розслідування відносно поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП рядового поліції ОСОБА_2 та поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000437 від 06.05.2020 про вчинення цими особами кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. З, 4 цього наказу на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відсторонено від виконання службових обов`язків та на період відсторонення останнім визначено робоче місце, де вони повинні перебувати. А саме, ОСОБА_1 повинен був перебувати на робочому місці у відділі забезпечення діяльності Управління, а ОСОБА_2 у секторі транспортного забезпечення Управління.

Зі змістом наказу ДПП № 958 від 21.05.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були ознайомлені 21.05.2020, про що свідчать відповідні записи останніх на цьому наказі.

У відділі забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП встановлено 5-ти денний робочий тиждень (з понеділка по п`ятницю), відповідно на час роботи у цьому відділі позивач повинен був дотримуватися такого графіку. Проте, відповідно до акту про відсутність на службі від 01.07.20 ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на робочому місці з 22.05.20 по 01.07.20.

Згідно з рапортом начальника відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП (реєстр. № ВН 12030/41/13/08/02-2020) з останнім взагалі був відсутній зв`язок з 25.06.2020 по 30.06.2020, а 01.07.2020 взявши слухавку, позивач пояснив, що його лікарняний закритий 26.06.2020 та наразі він нібито не має можливості з`явитись на роботі через догляд за тримісячною дитиною, пообіцявши вийти на роботу 06.07.2020.

Відповідно до актів про відсутність на службі від 02.07.2020 та від 03.07.2020 ОСОБА_1 також був відсутній на робочому місці без поважних причин 02.07.2020 та 03.07.2020.

Вищезазначені факти відсутності позивача на робочому місці з 22.05.2020 по 01.07.2020, 02.07.2020 та 03.07.2020 також підтверджуються поясненнями начальника відділу забезпечення діяльності Управління ОСОБА_11 від 06.07.2020, яка вказала, що будь-яких рапортів чи узгоджень з керівництвом відділу (управління) щодо відсутності на службі ОСОБА_1 не надавав та не погоджував це питання жодним чином.

У своїх поясненнях від 09.07.2020 щодо вищевказаних обставин позивач зазначив, що 22.05.2020 він звернувся до КНП «Маяківський ЦПМСД Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області», де йому у цей же день відкрили лікарняний, на якому він перебував до 30.05.2020. Після чого 03.06.2020 він звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», де йому у той же день відкрили лікарняний, на якому він перебував до 23.06.2020. В подальшому позивач перебував за місцем свого мешкання у зв`язку з сімейними обставинами по догляду за малолітнім сином. На робоче місце до відділу забезпечення діяльності УПП в Одеській області ДПП вийшов 06.07.2020 та у цей же день надав до відділу кадрового забезпечення усі наявні довідки про тимчасову непрацездатність № 4 Опитуваний зауважив, що станом на 09.07.20 на лікарняному не перебував та ходив на службу, вищевказані довідки про тимчасову непрацездатність є вичерпними.

В той же час, дослідивши надані позивачем довідки про тимчасову непрацездатність, було встановлено, що згідно з довідкою № 4, виданою КНП «Маяківський ЦПМСД Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області», ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 22.05.2020 по 29.05.2020 та мав приступити до служби 30.05.2020; відповідно до довідки № 3171, виданою ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», позивач перебував на лікарняному з 03.06.2020 по 22.06.2020 та мав приступити до служби 23.06.2020.

Вищезазначене також підтверджується довідкою, наданою т.в.о. старшого інспектора з психологічного забезпечення відділу кадрового забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12.

Однак, всупереч наведеному ОСОБА_1 з`явився на службі лише 06.07.2020, і таким чином, позивач був відсутній на службі без поважних причин 01.06.2020, 02.06.2020, з 23.06.2020 по 26.06.2020 включно, а також з 29.06.2020 по 03.07.2020 включно, а всього 11 днів.

В той же час, жодних доказів, які підтверджували б наявність законних підстав для невиходу на роботу у вказані вище дні, ОСОБА_1 не надав ні під час проведення службового розслідування, ні до суду. Більше того, його посилання на нібито догляд за малолітньою дитиною, як підставу невиходу на роботу, нічим не підтвердженні. Навіть за існування таких підстав, позивач повинен був у встановленому законом порядку вирішити це питання з роботодавцем (отримати відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з доглядом за дитиною, отримати лікарняний тощо).

Пояснення ОСОБА_1 з приводу нібито надання ним начальнику ВЗД УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_11 рапортів у дні, коли він був відсутній на робочому місці та не перебував на лікарняному - ні поясненнями, ні рапортом ОСОБА_11 , ні матеріалами службового розслідування не підтверджені. При цьому, в письмових поясненнях позивача від 09.07.2020 та 05.08.2020, які наявні в матеріалах службового розслідування, також не зазначено жодного слова щодо подання ним будь-яких рапортів.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Служба в поліції, відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Визначення службової дисципліни міститься першій статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини третьої статті першої Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконанім обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Абзацами 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських встановлено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.

Відповідно до вимог підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП № 5112 від 13.11.18, інспектор поліції під час несення служби зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції; виконувати інші обов`язки поліцейського відповідно до законодавства нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України організаційно-розпорядчих документів Національної поліції України.

За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними по відношенню до норм загального. Відповідно, у разі коли спеціальні закони не регламентують питання, що стосуються проходження служби певними категоріями осіб, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів у даному випадку повинні застосовуватися загальні норми про працю, які регламентовані КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, у разі невиходу поліцейського на роботу без поважних причин повинні застосовуватися норми статті 40 КЗпП України. В свою чергу, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За висновком Верховного Суд у постанові від 09.07.2020 по справі № 803/1883/17 (К/9901/53376/18), для звільнення за вказаною нормою роботодавець повинен довести обставини відсутності працівника на роботі без поважних причин (та наявність в діях працівника вини у вчиненні даного дисциплінарного проступку).

Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності, про що зазначено у висновку Верховний Суд, викладеного у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.

Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яким у даній справі, серед іншого, встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, в ході судового розгляду справи висновки службового розслідування, викладені у висновку від 21.08.2020, знайшли своє підтвердження та не спростовані позивачем.

Зокрема, матеріалами підтверджується, що позивач був відсутній на службі без поважних причин 01.06.2020, 02.06.2020, з 23.06.2020 по 26.06.2020 включно, а також з 29.06.2020 по 03.07.2020 включно, а всього 11 днів. При цьому жодних доказів, які підтверджували б наявність законних підстав для невиходу на роботу у наведені вище дні, ОСОБА_1 не надав ні під час проведення службового розслідування, ні до суду.

Поряд із тим, посилання позивача на вимушену відсутність на роботі через потребу в догляді за малолітньою дитиною є неспроможними, адже в цьому випадку позивачу належало належним чином оформити свою відсутність на роботі, а не просто не з`являтися на робоче місце.

Так, за ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до наказу МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» форма № 080-1/о надається для дитини (дитини-інваліда), яка потребує домашнього догляду, одному з батьків, усиновителю, опікуну, піклувальнику дитини-інваліда, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати та фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії для звернення до органів праці та соціального захисту населення за отриманням надбавки на догляд за дитиною-інвалідом відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та жінці, батькові, бабці, дідові чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, для надання відпустки без збереження заробітної плати.

Таким чином, довідка відповідної форми є підставою для надання (оформлення) відпустки без збереження заробітної плати, однак позивачем будь-яких доказів необхідності його перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 01.06.2020 , 02.06.2020 , з 23.06.2020 по 26.06.2020 включно, а також з 29.06.2020 по 03.07.2020, рівно як і доказів його звернення за оформленням відповідних відпусток до суду не надано.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, наслідки проступку позивача, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Суд наголошує, що вказаний дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та грубого порушення службової дисципліни.

При цьому, будь-яких порушень з боку Департаменту патрульної поліції під час проведення службового розслідування та прийнятті спірного наказу під час розгляду справи судом виявлено не було.

Крім того, відповідно до службової характеристики, наданої в ході службового розслідування т.в.о. командира роти № 2 батальйону № 1 полку УПП в Одеської області ДПП майором поліції ОСОБА_9 , сержант поліції ОСОБА_1 за період служби в органах поліції зарекомендував себе посередньо. У роботі потребує постійного контролю за якістю виконання вказівок, несумлінно ставиться до їх виконання. Вміє проявляти ініціативу коли цього потребує обстановка. Іноді безвідповідально ставиться до дорученої справи. Накази виконує, однак вимагає постійного контролю з боку командирів, на зауваження реагує. При виконанні завдань перешкоджає відсутність організованості та невміння ставити цілі і розставляти пріоритети. У колективі поводить себе комунікабельно, спілкується з усіма, товариський. За характером спокійний, врівноважений. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. Дисциплінарною комісією враховано посередню службову характеристику позивача.

Також комісією було встановлено, що на час проведення службового розслідування стосовно безпідставної відсутності на робочому місці (відсутності на службі) ОСОБА_1 вже мав діюче дисциплінарне стягнення, а саме наказом наказу ДПП № 439 від 27.07.2020 до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді попередження неповну службову відповідність (строк дії стягнення 6 міс.). Дисциплінарною комісією дані обставини враховані як такі, що обтяжують відповідальність позивача у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, доводи позивача, якими він обґрунтує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження протягом судового розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17.08.2019 року по справі № 806/2555/17 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В процесі доказування можуть бути використані лише визнані достовірними пояснення особи, показання свідка та інші відомості, адже це пов`язано із встановленням істини у справі, що не може ґрунтуватися на хибних, недостовірних відомостях.

Термін «достовірний» означає «який не викликає сумніву, цілком правильний, точний». Оцінка достовірності показань полягає в тому, що: 1) вивчається особа, яка володіє відомостями про подію з точки зору її здатності дати правдиві і повні показання (висновок); 2) вивчається характер і умови виявлення матеріального об`єкта - носія інформації (предмет, який має ознаки речового доказу, документ); 3) аналізується зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, упущень, обґрунтованості висновків, зроблених за даними науки, тощо); 4) інформація, яка одержана з певного процесуального джерела, порівнюється з інформацією, що отримана з інших процесуальних джерел.

Вирішуючи спір, суд враховує, що справа, яка розглядається, наочно ілюструє той факт, що досить часто для позивачів, які прагнуть будь-що уникнути відповідальності за інкримінований їм проступок, основною ціллю є забезпечити стратегію захисту, штучно створити умови для задоволення позову, ігноруючи необхідність доказово спростувати аргументацію сторони відповідача, тощо.

Відповідно до Модельного кодексу поведінки державних службовців (Рекомендація № R(2000) 10 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців, прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11 травня 2000 року) державний службовець повинен здійснювати свої повноваження відповідно до закону і тих законних вимог і етичних стандартів, що стосуються його чи її функцій, завжди поводитись таким чином, щоб була забезпечена віра громадськості у чесність, безсторонність і ефективність публічної влади.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3; ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк