Рішення № 94766205, 05.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14328/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050007866 від 06.11.2020р. про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи заява ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1994р. по 01.09.2000р. у ТОВ «Сістем АВС»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи заява ОСОБА_1 період роботи з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 10.10.2020р. довічно;

судові витрати стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що 06.11.2020р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №156050007866. Підставою для відмови стало відсутність необхідного стажу для призначення пенсії, у зв`язку з не зарахуванням періодів роботи з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163, оскільки дата наказу не відповідає даті звільнення та печатка нечитабельна та з 01.10.1994 по 01.09.2000 на посаді водія в ООО «Систем АВС» оскільки відсутній код ЄРПОУ та відсутні індивідуальні дані на застраховану особу. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та звернувся до суду.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.01.2020 року (вх.№ 1572/21) від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, представник відповідача зазначає, що після розгляду заяви № 8966 від 30.10.2020 про призначення пенсії за віком та на підставі наданих документів відділом призначення пенсії управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Рішенням від 06.11.2020 № 156050007866 позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки у заявника відсутній страховий стаж, необхідність якого визначено ст. 26 Закону № 1058. Оскільки до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП. 58163, оскільки дата наказу не відповідає даті звільнення та печатка нечитабельна а також період з 01.10.1994 по 01.09.2000 на посаді водія в ТОВ „Сістем АВС”, оскільки відсутній код ЄДРПОУ підприємства та відсутні індивідуальні дані на застраховану особу. Відповідач зазначає, що діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 30.10.2020 № 8966, щодо призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту Закон № 1058).

До заяви про призначення пенсії Позивачем були надані документи, а саме:

- копія паспорту та ідентифікаційного коду;

- копія трудової книжки серія НОМЕР_1 ;

- копія військового квитка серія НОМЕР_2 ;

- копія атестату № НОМЕР_3 .

Розглянувши заяву № 8966 від 30.10.2020 про призначення пенсії за віком та на підставі наданих документів відділом призначення пенсії управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Рішенням від 06.11.2020 № 156050007866 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки у заявника відсутній страховий стаж, необхідність якого визначено ст. 26 Закону № 1058.

Згідно розрахунку відповідача страхового стажу ОСОБА_1 він складає 21 років 7 місяць. При цьому, до вказаного періоду не було включено періоди з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП. 58163, оскільки дата наказу не відповідає даті звільнення та печатка нечитабельна а також період з 01.10.1994 по 01.09.2000 на посаді водія в ТОВ „Сістем АВС”, оскільки відсутній код ЄДРПОУ підприємства та відсутні індивідуальні дані на застраховану особу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулась Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 року, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1

Як встановлено судом, позивачем при поданні заяви 30.10.2020р. про призначення пенсії було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 . Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 :

28.09.1988р. прийнятий на посаду водія другого класу до військової частини ПП 58163. 13.10.1989р. присвоєна кваліфікація водія 1 класу. 31.12.1992р. звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 29 КЗоП РРФСР. 09.02.1993р. змінений запис про звільнення, а саме наказ на підставі якого припинено трудовий договір.

01.10.1994р. прийнятий на посаду водія 1 класу до ТОВ «Сістем ABC». 01.09.2000р. звільнений за власним бажанням.

Слід зазначити, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із засвідченням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців.

Однак, відповідачем вказані записи при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не були прийняті. Натомість, пенсійний орган визначив, що до страхового стажу не враховано періоди роботи:

з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП. 58163, оскільки дата наказу не відповідає даті звільнення та печатка нечитабельна;

з 01.10.1994 по 01.09.2000 на посаді водія в ТОВ „Сістем АВС”, оскільки відсутній код ЄДРПОУ підприємства та відсутні індивідуальні дані на застраховану особу.

Суд зазначає, що відповідно до архівної довідки від 15.12.2020р. №5/223896 виданої центральним архівом Міністерства оборони РФ підтверджується період роботи ОСОБА_1 з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП. 58163.

Щодо відсутності код ЄДРПОУ підприємства ТОВ „Сістем АВС” на печатці та відсутності індивідуальних даних на застраховану особу суд зазначає наступне.

У відповідності до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про підприємства в Україні», норми якого були чинними на час роботи Позивача в ТОВ «Сістем АВС», підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.

Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року. На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб`єкту господарювання під час його державної реєстрації.

Так, у відповідності до абз.3 п.11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

У зв`язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб`єктів підприємницької діяльності обов`язку здійснити заміну печатки у зв`язку із встановленням новим вимог до її оформлення.

З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до ч.7 ст.58 якого на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

Положеннями п.4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих драв і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Отже, фактично на час роботи позивача в ТОВ «Сістем АВС» законодавцем не ставились вимоги щодо обов`язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства.

При цьому, ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ч.2 ст.19 Конституції України.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом по справі № 275/615/17 (К/9901/768/17) від 07.02.2018 року.

При цьому, як зазначалося судом, за змістом приписів Інструкції №58, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств, в свою чергу, рядові працівники жодним чином не можуть впливати на ці обставини, тому невиконання роботодавцем наведених обов`язків не повинно позбавляти працівника, у даному випадку позивача, її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що страховий стаж позивача за періоди роботи з 01.10.1994р. по 01.09.2000р. у ТОВ «Сістем АВС» та з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163 підтверджений відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , а тому, неврахування відповідачем цього періоду до страхового стажу позивача є протиправним.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує у собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо печатки роботодавця, якою засвідчено запис у трудовій книжці ОСОБА_1 , з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050007866 від 06.11.2020р. про відмову в призначенні пенсії, у тому числі у частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.10.1994р. по 01.09.2000р. у ТОВ «Сістем АВС» та з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163, є протиправним, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки усіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною, а, отже, зважаючи на те, що права позивача порушені саме цим рішенням відповідача, а не його діями, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування цього рішення, а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.10.1994р. по 01.09.2000р. у ТОВ «Сістем АВС» та з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163.

Проте, стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 10.10.2020р. довічно, суд зазначає наступне.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2020 № 8966, про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, який підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050007866 від 06.11.2020р. про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу роботи заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) період роботи з 01.10.1994р. по 01.09.2000р. у ТОВ «Сістем АВС».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу роботи заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) період роботи з 28.09.1988 по 09.02.1993 на посаді водія у військовій частині ПП 58163.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) від 30.10.2020 № 8966, про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

В решті позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.