Рішення № 94766170, 04.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа№380/4420/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Петлюк В.О.,

представника позивача Мусаковський А.В.,

представника відповідача Гавриляк Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 17.04.2018 року №0427762-1314-1327, №0427761-1314-1327, №0427760-1314-1327, №0427759-1314-1327; від 04.03.2019 року №0021533-5613-1327, №0021534-5613-1327, №0021535-5613-1327, №0021546-5613-1327;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 07.09.2018 року №95135-17.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки приймалося тільки 08.07.2018 року (на 2019 податковий рік). Окрім того, вказує, що податкові повідомлення-рішення надсилались податковим органом за неналежною адресою.

Ухвалою судді від 11.06.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 18.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом у судове засідання) сторін.

08.07.2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. Представник відповідача позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта є власником наступних нежитлових приміщень, розташованих за адресою:

1)будівля - Львівська область, Самбірський район, с.Велика Білина, вул. Самбірська, будинок 2, загальною площею 167,9 кв.м.;

2)будинок - АДРЕСА_1 , загальною площею 446,1 кв.м.;

3)нежитлова будівля - АДРЕСА_2 , загальною площею 625,8 кв.м.;

4) нежитлова будівля - АДРЕСА_4 , загальною площею 4638,4 кв.м.

Згідно з рішенням Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 №162 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради" пп. 1.1.1 1 на території Новокалинівської міської ради встановлений вид місцевого податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно для житлових будинків загальна площа яких перевищує 240 кв.м., ставка податків становить 2% мінімальної заробітної плати , встановлено законом на 1 січня звітного (податкового) року. Для нежитлової нерухомості ставка податку становить 1 % мінімальної заробітної плати встановлено законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з рішенням Новокалинівської міської ради від 03.02.2017 №466 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради" пп. 1.1.1 1 на території Новокалинівської міської ради встановлений вид місцевого податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно для житлових будинків загальна площа яких перевищує 240 кв.м., ставка податків становить 0,75% мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня звітного (податкового) року. Для нежитлової нерухомості ставка податку становить 0,5 % мінімальної заробітної плав встановлено законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з рішення Луківської сільської ради від 23.12.2016 року №3 "Про місцеві податки і збори" пп.2.6 п.2 встановлено ставку податку на інші об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб - 0,1 %розміру мінімальної заробітної плати встановлено законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 кв.м. для об`єктів нежитлової нерухомості.

Згідно з рішення Луківської сільської ради від 11.07.2017 року №1 "Про втановлення податків і зборів на території Луківської об`єднаної територіальної громади на 2018 рік" пп.5.1.1 п.5 визначена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів, що перебувають у власності фізичних осіб (відповідно до типу об`єкта нерухомості) тип об`єкта ставка податку , відстоки: нежитлові приміщення 0,5%.

Отже, у позивача на праві приватної власності знаходяться нежитлової приміщення та житловий будинок, зазначені об`єкти згідно з вимог ПК Україна є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки податку для такого об`єкту оподаткування визначена рішеннями місцевих рад. Таким чином, на думку представника відповідача, позивач неправомірно у позовній заяві стверджує відсутність підстав для справляння вищезазначеного податку ГУ ДПС у Львівській області. Окрім цього, представник відповідача вказує, що законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулась, і у випадку недотримання платником податку приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

04.08.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, якою він додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.

Ухвалою судді від 06.08.2020 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (81464, Львівська область, Самбірський район, м.Новий Калинів, пл.Авіації, 1а) копії рішень від 05.02.2016 року №162 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівськї міської ради", від 03.02.2017 року №466 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівськї міської ради", та Луківської сільської ради Самбірського району Львівської області (81435, Львівська обл., Самбірський р-н, с.Луки, вул.Лесі Українки, 2) копії рішень від 23.12.2016 року №3 "Про місцеві податки і збори", від 11.07.2017 року №1 "Про місцеві податки і збори".

В судове засідання, що відбулось 04.02.2021 року з`явились представники сторін. Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, та просив такий задоволити. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-УІІІ запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Отже, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення цього податку.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення кодексу необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом" та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення "Щокін проти України" пункти 50, 51; "Сєрков проти України" пункти 33, 34).

Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обгрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

Судом встановлено, що відповідно до п.4 рішення Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 року №162 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради", таке набирає чинності з 01.01.2016 року. Положенням п. 3 цього ж рішення передбачено, що рішення Новокалинівської міської ради від 30.01.2015 року №384 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради" втратило чинність. Таким чином, вказане рішення прийняте з порушення норм ПК України, оскільки прийняте з порушенням строків, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Відтак, для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік таке рішення застосовуватись не може.

Як вбачається із п.5, 6 рішення Новокалинівської міської ради від 03.02.2017 року №466 "Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради" міська рада вирішила вважати таким, що тратило чинність рішення Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 року №162; рішення від 03.02.2017 року набирає чинності з 01.01.2017 року. Отже, вказане рішення також прийняте з порушення норм ПК України. Більше того, оскільки ним скасовано рішення від 05.02.2016 року №162 Новокалинівської міської ради, то відповідно на 2017 рік не застосовується ні рішення Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 року №162 (оскільки воно втратило чинність у 2017 році), в свою чергу рішення від 03.02.2017 року №466 не застосовується, оскільки прийняте з порушенням строків, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ГІК України.

Відповідно до рішення Луківської сільської ради від 23.12.2016 року №3 "Про місцеві податки і збори", таке набирає чинності з 01.01.2017 року. Вказане рішення прийняте з порушення норм ПК України, оскільки прийняте з порушенням строків, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Відтак, для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік таке рішення застосовуватись не може.

Рішення Луківської сільської ради від 11.07.2017 року №1 "Про встановлення податків і зборів на території Луківської об`єднаної територіальної громади на 2018 рік", яке відповідно до п.4 вступає в дію з 01.01.2018 року, прийняте у відповідності до положень, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Однак, суд зауважує, що необхідною умовою для застосування рішень органів місцевого самоврядування є обов`язок щодо їх офіційного оприлюднення. Матеріали справи не містять відомостей щодо офіційного оприлюднення вищевказаних рішень органів місцевого самоврядування, включаючи рішення Луківської сільської ради від 11.07.2017 року №1 "Про встановлення податків і зборів на території Луківської об`єднаної територіальної громади на 2018 рік" до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Відтак, суд приходить до висновку, що рішення Луківської сільської ради від 11.07.2017 року №1 "Про встановлення податків і зборів на території Луківської об`єднаної територіальної громади на 2018 рік" для визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 застосовуватись не може.

Враховуючи ухвалення Закону України №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність в матеріалах справи доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2016 року (щодо податкового періоду 2017 року) та до 15 липня 2017 (щодо податкового періоду 2018 року), слід зробити висновок, що оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було здійснити за наявності рішення місцевої ради щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на відповідний податковий період.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного суду від 10.09.2018 року №820/4844/16, від 10.09.2018 року №823/1047/16, від 10.09.2018 року 810/362/17.

З урахуванням наведеного, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також податкова вимога, підлягають скасуванню. Окрім того, позовну вимогу про зобов`язання Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу належить задовольнити, оскільки така є похідною.

Щодо покликання позивача як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги надіслання таких за неналежною адресою, то такі судом до уваги не беруться, адже матеріалами справи не підтверджено офіційне місце проживання позивача, проте це не впливає на неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства сплачений позивачем судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд -

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 17.04.2018 року №0427762-1314-1327, №0427761-1314-1327, №0427760-1314-1327, №0427759-1314-1327; від 04.03.2019 року №0021533-5613-1327, №0021534-5613-1327, №0021535-5613-1327, №0021546-5613-1327

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 07.09.2018 року №95135-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79005, м. Львів, Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн. 10 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2021 року

Суддя Сасевич О.М.