Рішення № 94766114, 10.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12594/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка (далі - відповідач, ЛНМА ім. М.В. Лисенка), в якій просить суд:

1. прийняти позовну заяву до провадження та розглянути справи у порядку спрощеного провадження за участю позивача;

2. визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог чинного законодавства у сфері інформаційних відносин при розгляді та наданні відповіді на журналістські запити ВСП001/23/10/20 та ВСП001/04/11/20 (порушення строків надання відповіді на запити; невиконання обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 Закону; надання недостовірної або неповної інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; ненадання запитуваної інформації);

3. зобов`язати відповідача надати позивачу запитувану у журналістських запитах №ВСП991/23/10/20 від 23.10.2020 та №ВСП001/04/11/20 від 04.11.2020 інформацію повну, точну та достовірну:

- надати для ознайомлення у приміщенні Академії оригінали документів по виборах ректора Академії у 2014 році або акти на знищення згаданих документів;

- надати копію контракту №599 від 10.06.2014 та додатку №1 від 27.11.2014;

4. стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені позивачем.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із журналістськими запитами. Відповідач своєю чергою порушив строки надання відповіді на запити, не виконав обов`язок оприлюднювати інформацію; надав недостовірну або неповну інформацію; необґрунтовано відніс інформацію до інформації з обмеженим доступом та не надав запитувану інформацію.

Вказане позивач вважає порушеннями Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» та його конституційних прав, а тому звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою від 31.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.01.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження).

29.01.2021 за вх. №6218 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає, що відповідач своєчасно у межах встановлених строків надав відповіді на запити позивача. Трудовий контракт укладений між ректором Академії та Міністерством культури України не підпадає під критерії фінансової звітності та не включений до переліку документів, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних.

Відповідач покликається на те, що законодавство України не містить визначення неповної інформації. Відповідач обґрунтовано відмовився надавати інформацію, про яку запитував позивач. Повну, належним чином обґрунтовану відмову у наданні інформації неправильно кваліфікувати як надання недостовірної або неповної інформації.

Зазначив, що надання ксерокопії контракту №599 від 10.06.2014 та ксерокопії додатку №1 від 27.11.2014 до згаданого контракту, про що просить позивач, без сумніву призвело б до порушення п. 6.2 даного контракту, що згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» та п. 10.6 Статуту Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка є підставою для звільнення з посади засновником або уповноваженим ним органом керівника закладу вищої освіти.

Також вказує, що у інформаційному запиті від 23.10.2020 позивач просить надати для ознайомлення всі оригінальні документи по виборах ректора Академії у 2014 році. Однак вибори ректора стосовно яких позивач просить надати документи проводилися у 2014 році, а тому п`ятирічний строк їх зберігання завершився (п. 53 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2014).

У запиті від 04.11.2020 позивач просить надати копії актів встановленої форми на знищення всіх документів по виборах ректора Академії у 2014 році, однак відповідач вважає, що він є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а акт на знищення документів сам по собі не є документом, змістом якого є інформація щодо використання бюджетних коштів, а отже відповідач не зобов`язаний надавати його на інформаційний запит.

Просив у задоволенні позову відмовити.

01.02.2021 за вх. №814ел. від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначив, що доводи відповідача щодо своєчасності надання відповіді на запит не підтверджуються доказами, долученими до матеріалів справи та повністю спростовуються. Вважає, що відповідач несвоєчасно надав відповіді на запити позивача.

Також позивач вказав, що розпорядники інформації, що фінансуються з державного бюджету та особи, які виконують делеговані повноваження на підставі закону виконують вимоги Закону в частині оприлюднення та надання інформації за запитами. Позивач, покликаючись на вимоги чинного законодавства вказує про незаконність дій відповідача щодо ненадання копії запитуваного контракту на підставі віднесення відомостей викладених у ньому до конфіденційної інформації.

Вказане позивач аргументує і тим, що у відповідь на його журналістський запит від 23.09.2020 Міністерство освіти та інформаційної політики України направило на адресу позивача копію вказаного контракту, жодних зауважень щодо його конфіденційності не було.

Підсумовуючи викладене у сукупності, позивач вказав, що належних підстав для визнання позову безпідставним та прийняття рішення про відмову у його задоволенні немає.

Відповідно до приписів ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

23.10.2020 позивач звернувся до відповідача із журналістським запитом №ВСП001/23/10/20, у якому відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» просив надати для ознайомлення у приміщенні Академії всі оригінальні документи по виборах ректора Академії у 2014 році.

Одночасно просив направити на його поштову адресу ксерокопію контракту №599 від 10.06.2014, укладеного між ОСОБА_2 та Міністерством культури України та ксерокопію додатку №1 від 27.11.2014 до згаданого контракту.

30.10.2020 за вих. №535 відповідач надав позивачу відповідь у формі листа. У листі відповідно до журналістського запиту ВСП001/23/10/20 від 23.10.2020 щодо надання для ознайомлення документів по виборах ректора у 2014 році повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 №726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (із змінами і доповненнями) документація, пов`язана з проведенням виборів, зберігається у закладі вищої освіти протягом п`яти років. Оскільки вибори ректора проводилися у 2014 році, термін зберігання вказаної документації витік.

Щодо надання копії контракт №599 від 10.06.2014 повідомлено, що згідно з умовами вказаного контракту (п. 6.2) сторони зберігають конфіденційність умов цього контракту або окремих його частин. Розголошення інформації про контракт призведе до порушення його умов.

04.11.2020 позивач скерував відповідачу повторний журналістський запит ВП001/04/11/20, у якому відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» позивач на електронну пошту розпорядника інформації 23.10.2020 скерував запит ВСП001/23/10/20. у якому просив надати для ознайомлення у приміщенні Академії всі оригінальні документи по виборах ректора Академії у 2014 році та ксерокопію контракту №599 від 10.06.2014 і додатку №1 від 27.11.2014 до згаданого контракту, укладеного ОСОБА_2 з Міністерством культури України.

Щодо надання для ознайомлення документів по виборах ректора ЛНМА ім. М.В. Лисенка позивача повідомлено, що термін зберігання вказаної документації витік, а щодо надання копії контракту №599 від 10.06.2014 0 відмовлено у зв`язку з конфіденційністю умов контракту.

На підставі викладеного та вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» повторно звернувся з проханням надати запитувану інформацію, а саме:

1. просив надати запитувані документи для ознайомлення або копії актів (акта) встановленої форми на знищення всіх документів по виборах ректора Академії у 2014 році;

2. просив надати копію контракту №599 від 10.06.2014 та додатку №1 від 27.11.2014 до нього (див. вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідь на запит просив надати у встановлений законом строк на поштову адресу позивача.

Листом від 10.11.2020 за вих. №559 відповідач листом повідомив позивача у відповідь на його журналістський запит, що відповідь на аналогічний запит була надана Академією 30.10.2020 за вих. №535.

Позивач вважаючи, що відповідач порушив строки надання відповіді на запити, не виконав обов`язок оприлюднювати інформацію; надав недостовірну або неповну інформацію; необґрунтовано відніс інформацію до інформації з обмеженим доступом та не надав запитувану інформацію, порушив права позивача, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст. 13 вказаного Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей зазначеного Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в вказаній статті, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій вказаної статті, вимоги зазначеного Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися вказаним Законом.

Пунктом б) частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 зазначеного Закону.

Як передбачено ч. 2 ст. 22 вказаного закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 вказаного Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Щодо своєчасності надання відповідей на подані позивачем запити, суд зазначає таке.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» у п. 9.2 визначено, що відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов`язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев`ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Перший запит позивача датовано 23.10.2020 та цього ж дня скеровано відповідачу, відповідь на запит надано 30.10.2020.

З огляду на вказані законодавчі приписи, п`ять робочих днів з 23.10.2020 завершується 30.10.2020.

Судом за допомогою онлайн сервісу «Трекінг відправлень» ПАТ «Укрпошта» з`ясовано, що саме 30.10.2020 вказану відповідь відповідачем здано на поштове відділення для пересилання (код ШКІ 7900825518602: 30.10.2020 Відправлення прийняте).

З огляду на викладене строк надання відповіді на запит не пропущено.

Аналогічно і щодо другого запиту, який датовано 04.11.2020 та цього ж дня скеровано відповідачу, відповідь на запит надано 10.11.2020.

З огляду на вказані законодавчі приписи, п`ять робочих днів з 04.11.2020 завершується 11.11.2020 (робочі дні - 05, 06, 09, 10. 11 листопада).

Судом за допомогою онлайн сервісу «Трекінг відправлень» ПАТ «Укрпошта» з`ясовано, що саме 30.10.2020 вказану відповідь відповідачем здано на поштове відділення для пересилання (код ШКІ 7900825493707: 11.11.2020 Відправлення прийняте).

З огляду на викладене строк надання відповіді на запит не пропущено.

Щодо повноти надання відповіді на запити від 23.10.2020 та 04.11.2020 суд зазначає таке.

Позивач звертаючись до відповідача 23.10.2020 просив, зокрема, надати для ознайомлення у приміщенні Академії всі оригінальні документи по виборах ректора Академії у 2014 році, на що отримав відповідь від 30.10.2020 про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 №726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (із змінами і доповненнями) документація пов`язана з проведенням виборів, зберігається у закладі вищої освіти протягом п`яти років. Оскільки вибори ректора проводилися у 2014 році, термін зберігання вказаної документації витік.

Однак зі змісту вказаної відповіді неможливо встановити чи відповідні документи є у відповідача, передані до архіву, знищені, чи щодо них вчинені інші передбачені законодавством дії.

У будь-якому випадку, вчинення щодо відповідних документів будь-яких дій повинно супроводжуватися оформленням відповідного документа: акта знищення, акта передачі до архіву тощо.

З огляду на викладене, з позиції суду у даному випадку відповідач не надав позивачу повної інформації.

Щодо направлення на поштову адресу позивача копії контракту №599 від 10.06.2014, укладеного між ОСОБА_2 та Міністерством культури України та ксерокопії додатку №1 від 27.11.2014 до згаданого контракту, відповідач вказав, що згідно з умовами вказаного контракту (п. 6.2) сторони зберігають конфіденційність умов цього контракту або окремих його частин. Розголошення інформації про контракт призведе до порушення його умов.

Відповідно до умов 6.2. Контракту сторони зберігають конфіденційність умов цього контракту або окремих його частин, роблячи при цьому винятки, коли:

6.2.1 сторони посилаються на умови контракту при захисту своїх інтересів в суді та господарському суді;

6.2.2. про умови контракту інформуються відповідні працівники Академії та інші особи в зв`язку зх. необхідністю виконання контракту (ознайомлення працівників бухгалтерії, що займаються визначенням розміру винагороди і т.п.) сторони вживають заходів по дотриманню конфіденційності цими працівниками та особами шляхом підписання відповідних письмових зобов`язань.

Конфіденційність контракту не поширюється на умови, урегульовані діючим законодавством та на органи, що здійснюють контроль і нагляд за дотриманням законодавства.

У даному розділі не міститься відомостей, на які покликається відповідач зокрема про те, що розголошення інформації про контракт призведе до порушення його умов.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З аналізу ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суд дійшов висновку про можливість розпорядника інформації обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону № 2939-VI.

Проаналізувавши викладені приписи, суд дійшов висновку про протиправне віднесення контракту №599 до інформації з обмеженим доступом.

Ба більше, документ - контракт не може бути обмежений у доступі, а лише інформація у ньому.

Особливу увагу суд звертає на те, що конфіденційність вказаного контракту спростовано фактом скерування відповідного примірника позивачу Міністерством культури та інформаційної політики України без обмеження у доступі до такого відповідно до листа від 23.11.2020.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно розглянув запит позивача від 23.10.2020, а тому дії щодо його розгляду є неналежними та протиправними.

Надалі, ознайомившись із відповіддю на запит від 30.10.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом від 04.11.2020 та назвав його повторним журналістським запитом.

Суд зі змісту вказаного запиту з`ясував, що такий охоплює вимоги запиту від 23.10.2020, однак містить конкретизовані прохання сформульовані з врахуванням відповіді від 30.10.2020.

Так у запиті від 04.11.2020 позивач у тому числі просив надати або запитувані документи для ознайомлення або копії актів (акта) встановленої форми на знищення всіх документів по виборах ректора Академії у 2014 році, а також надати копію контракту №599 від 10.06.2014 та додатку №1 від 27.11.2014 до нього (див. вимоги п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Однак, проаналізувавши відповідь від 10.11.2020 на вказаний запит, суд дійшов висновку, що відповідач покликаючись на надання відповіді від 30.10.2020, не надав відповіді на запит позивача, а лише формально покликався на іншу відповідь, яка не містить відповіді на прохання позивача у запиті від 04.11.2020, а тому така відповідь є неналежною, а дії щодо надання такої - протиправними.

Суд зауважує, що покликання відповідача на те, що акти знищення не відносяться до публічної інформації суд оцінює критично оскільки такі акти відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» повністю підпадають під критерії саме публічної інформації, визначені ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповіді від 30.10.2020 та від 10.11.2020 не відповідають запитам позивача від 23.10.2020 та від 04.11.2020, є неповними, формальними, щодо неналежного їх розгляду у цій частині не відповідають критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є неправомірними.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи у співставленні з позовними вимогами, оскільки запит від 04.11.2020 охоплює запит від 23.10.2020, однак є ширшим за змістом, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача саме від 04.11.2020 та надати на такий відповідь.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка щодо неналежного розгляду запиту від 23.10.2020 №ВСП001/23/10/20 та запиту від 04.11.2020 №ВСП001/04/11/20 протиправними.

3. Зобов`язати Львівську національну музичну академію імені М.В. Лисенка (79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5; ЄДРПОУ 02214225) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.11.2020 №ВСП001/04/11/20 та надати на такий відповідь.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка (79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5; ЄДРПОУ 02214225) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене та підписане 10.02.2021.

Суддя Кравців О.Р.