Рішення № 94766101, 08.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року справа №380/11223/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., за участю : представника позивача Жбадинського В.О., представника відповідача Шматолохи О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської № 520 від 19 червня 2020 року «Про скасування рішення виконавчого комітету від 24.02.2017 № 140».

В обґрунтування позову зазначено, що згідно ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

З огляду на положення ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач вважає, що перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним та Закон не містить альтернативних варіантів чи покликань на інші правові норми, які надають виконавчому комітету міської ради право скасовувати містобудівні умови та обмеження. Відповідно, Позивач вважає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради вийшов за межі повноважень та прийняв протиправне рішення № 520 від 19 червня 2020 року «Про скасування рішення виконавчого комітету від 24.02.2017 № 140», яке суперечить вимогам чинного законодавства і порушує законні права та інтереси ТОВ «Автосервіс».

Окрім цього, позивач вважає, що в порушення вимог ст.ст. 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Виконавчий комітет Львівської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення № 520 від 19.06.2020 року діяв поза межами наданих йому повноважень.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. Зазначив, що ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 року № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» (із змінами) затверджено додаток 1 «Структура виконавчих органів Львівської міської ради». Відповідно до додатку департамент містобудування Львівської міської ради перебуває у підпорядкуванні виконавчого комітету Львівської міської ради.

Згідно із п. 3.7 Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради затвердженого ухвалою Львівської міської ради 09.02.2017 року № 1478 «Про затвердження Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради» (із змінами), до повноважень виконавчого комітету віднесено скасування або зміна актів районних адміністрацій, департаментів, управлінь, відділів, інших виконавчих органів міської ради, а також їх посадових осіб.

Згідно із п. 1.1, 1.2 Положення про департамент містобудування Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.10.2017 № 972 «Про затвердження Положення про департамент містобудування Львівської міської ради та його структури», департамент містобудування Львівської міської ради (надалі - департамент) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Департамент є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові та підпорядкованим заступнику міського голови з містобудування. Враховуючи наведене, виконавчий комітет Львівської міської ради вважає, що діяв відповідно до законодавства України, наданих повноважень, а тому оскаржуване рішення прийняте відповідно до чинного законодавства та є законним та не порушує права позивача.

Ухвалою суду від 03.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила відмовити в задоволенні таких.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 24.02.2017 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 140 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Автосервіс» автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових будівель», відповідно до якого за результатами розгляду звернення ТОВ «Автосервіс» від 30.12.2016 (зареєстроване у Львівській міській раді 30.12.2016 за № 2-32860/АП-С-24), містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками будівництва автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових будівель, беручи до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.06.2015 № 38780380, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.10.2006 № 12180809 та від 30.09.2003 № 1606014, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.04.2016 № 4603447072016, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет вирішив затвердити містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Автосервіс» автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових будівель.

Пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 140 від 24.02.2017 року зобов`язано ТОВ «Автосервіс» звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для реєстрації декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

06.06.2019 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано ТОВ «Автосервіс» Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ЛВ 061191571348 щодо будівництва автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових будівель у м. Львові.

Однак, 19.06.2020 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 24.02.2017 № 140», згідно з яким, виконавчий комітет відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвалою міської ради від 14.07.2016 року № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», з метою облаштування громадського простору, вирішив:

скасувати рішення виконавчого комітету від 24.02.2017 № 140 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Автосервіс» автомийки самообслуговування контейнерного типу зі збірно-розбірних конструкцій на вул. Залізничній, 7 без права капітального будівництва (без фундаментів) та без оформлення права власності зі знесенням існуючих нежитлових будівель»;

скерувати копію цього рішення в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для прийняття рішення про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з містобудування.

Отже, виконавчий комітет Львівської міської ради керуючись виключно Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ухвалою міської ради від 14.07.2016 року № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», а також з метою облаштування громадського простору вирішив скасувати вищевказані містобудівні умови та обмеження.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, позивач звернувся в суд за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно ч.5 ст. 26 цього Закону, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови та завдання на проектування.

Згідно дефініції, наведеної у п. 8 ч. 1 ст. 1 цього Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Наведеним законодавчим положенням кореспондує ч. 4 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою передбачено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частинами 1, 2 якої визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-XIV від 20.05.1999.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч.3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У свою чергу, за змістом ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність», до якої відсилає ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997.

Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлює ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 9 п. «а» ч.1 якої передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

У той же час, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлені ч. 4, 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

При цьому, в абзаці третьому частини восьмої вищевказаної статті закріплено виключне положення, за яким скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника, головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам або за рішенням суду.

Вказаною вище нормою визначено, що містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані головними інспекторами будівельного нагляду лише в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом (ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За наведених положень, суд приходить до висновку, що наведений у ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний нагляд – це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

За змістом ч.2 ст.411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду : 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів (ч. 3 ст.411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч.4 ст.411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Комплексний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

Скасування ж рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 по справі №807/736/18, яка в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована при розгляді даної справи.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №698 від 19.08.2015 року.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, в редакції на час прийняття оспорюваного рішення, нагляд здійснюється посадовими особами ДІМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Пунктом 32 цього Порядку передбачено, що у тому разі, коли рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень встановлюється на стадії їх надання. В подальшому, скасування виданих містобудівних умов і обмежень, за відсутності заяви замовника, можливе під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, а наявність порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірні містобудівні умови та обмеження видані ТОВ «Автосервіс» уповноваженим органом.

19.06.2020 року виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято оспорюване рішення.

Проте, надаючи правову оцінку встановленим обставинам в контексті наведених вище положень чинного законодавства, суддів вважає, що оспорюване рішення прийняте за відсутності повноважень та у спосіб, що не передбачений Законами та Конституцією України.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для скасування містобудівних умов та обмежень.

Крім того, як зазначалось вище, єдиною підставою для прийняття оспорюваного рішення, стала мета виконавчого органу міської ради облаштувати громадський простір.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою таку позицію суб`єкта владних повноважень, оскільки це не звільняє його приймати свої рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Так, правовий статус та повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування регламентовані нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, відповідно до частини першої статті 11 цього Закону, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

При цьому статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва віднесено повноваження, в тому числі, щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Проте, яка вказаною нормою цього Закону, так як і будь-якою іншою його статтею, не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

При цьому, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 по справі №807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб`єкту містобудування містобудівних умов та обмежень.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до частини першої якої органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

У Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2019 по справі №810/4817/18.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 520 від 19 червня 2020 року «Про скасування рішення виконавчого комітету від 24.02.2017 № 140».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» ( місцезнаходження : 79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7, ЄДРПОУ 32435466) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок,1 код ЄДРПОУ 26256622) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повни текст рішення виготовлено 10 лютого 2021 року.

Суддя Гулкевич І.З.