Рішення № 94765846, 10.02.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5176/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 22.06.2020 року щодо отримання адміністративної послуги про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, для ведення особистого селянського господарства. Однак протягом строку, встановленого Земельним кодексом України та статтею 10 Закону України "Про адміністративні послуги", відповіді на вказану заяву не отримав. Лише у жовтні 2020 року позивачу поштою надійшов наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням те, що обрана ним земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення. Стверджуючи, що така відмова відповідача суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 22.06.2020 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений статтею 118 Земельного кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Позивач також просить суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою судді від 16.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою була отримана ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 26.06.2020 року та зареєстрована за №Д-12124/0/16-20. За наслідками її розгляду відповідач видав наказ №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства через те, що обрана ним земельна ділянка, позначена на графічних матеріалах, належить до категорії земель лісогосподарського призначення, що підтверджується викопіюванням з кадастрової карти НВ-3511614842020 від 18.08.2020 року, складеним державним кадастровим реєстратором відділу у Світловодському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Стверджуючи, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником вказаної земельної ділянки та не має повноважень надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечував належність обраної ним земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, посилаючись на інформацію державного підприємства "Світловодське лісове господарство" №04-11/244 від 07.10.2020 року, відповідно до якої вказана земельна ділянка не перебуває в постійному користуванні ДП "Світловодське лісове господарство".

Відповідач правом подачі заперечення не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та витребувані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у червні 2020 року направив поштою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву від 22.06.2020 року, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га пасовища для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. До заяви позивач зокрема додав графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування обраної ним земельної ділянки. Вказана заява з додатками 23.06.2020 року зареєстрована ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за №Д-12124/0/16-20. (а.с. 21 - 22, 51 - 52)

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельні ділянки, зображені на доданих графічних матеріалах, відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даних земельних ділянок. (а.с. 27)

Не погоджуючись з цим наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Такі повноваження відповідача та порядок їх реалізації не передбачають його права діяти на власний розсуд, натомість передбачають лише один вид його правомірної поведінки - надати дозвіл або відмовити у його наданні, якщо для цього є законні підстави. За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Позивач стверджує, що у встановлений законом строк ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не повідомило про прийняте рішення за його заявою від 22.06.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а отже всупереч вимогам Закону України "Про адміністративні послуги" йому не була надана адміністративна послуга за цією заявою.

Перевіряючи ці доводи, суд виходить з того, що правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначає Закон України "Про адміністративні послуги".

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 2) суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються: 1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; 2) суб`єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; 3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги; 5) граничний строк надання адміністративної послуги; 6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Адміністративні послуги визначаються виключно законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" суб`єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб`єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Суб`єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб`єктом звернення.

Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Статтею 16 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою: 1) ведення обліку адміністративних послуг; 2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.

Реєстр містить інформацію про: 1) перелік адміністративних послуг; 2) правові підстави надання адміністративних послуг; 3) суб`єкта надання адміністративних послуг; 4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі); 5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №835 від 01.08.2011 року "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", якою затверджено Перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами (додаток 2), а також Перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі (додаток 3).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №523-р від 16.05.2014 року "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг" затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно з додатком.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статей 8, 9 та 19 Закону України "Про адміністративні послуги" видано наказ №216 від 23.10.2017 року "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру".

На виконання цього наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №623 від 16.11.2017 року "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області".

Судом установлено, що до переліку адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру, затверджених вищевказаними нормативними актами, не включений такий вид адміністративної послуги як видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з даними Єдиного державного порталу адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні, такий вий адміністративної послуги також не вказаний у переліку послуг, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://poslugy.gov.ua/info/department/1575/services?languageId=0)

Відтак, відповідач як територіальний орган Держгеокадастру не є суб`єктом надання такої адміністративної послуги, а норми Закону України "Про адміністративні послуги" не поширюються на процедуру отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, урегульовану частинами 6, 7 статті 118 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що заява ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надійшла до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 23.06.2020 року, того ж дня була зареєстрована в системі електронного документообігу за №Д-12124/0/16-20. (а.с. 51)

За наслідками розгляду цієї заяви відповідачем 17.09.2020 року, з порушенням місячного строку, установленого частиною 7 статті 118 ЗК України, видано спірний наказ №11-13167/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". (а.с. 27)

З пояснень представника відповідача установлено, що причиною порушення строку видання наказу, установленого частиною 7 статті 118 ЗК України, стала технічна неможливість здійснення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області реєстрації наказів у системі електронного документообігу "Автоматизована система управління документами", як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" та Інструкція з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджена наказом Держгеокадастру від 03.08.2018 року №123. (а.с. 145)

Доказів того, що позивач скористався правом замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом мовчазної згоди суду не надано.

Як вбачається зі змісту спірного наказу №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року, підставою відмови у наданні позивачу дозволу вказано ту обставину, що відповідач відповідно до статті 122 ЗК України не є розпорядником обраної земельної ділянки, оскільки вона не належить до земель сільськогосподарського призначення, а належить до земель лісогосподарського призначення.

Позивач заперечує належність земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення, посилаючись на те, що відповідно до листа державного підприємства "Світловодське лісове господарство" №04-11/241 від 07.10.2020 року, наданого гр. ОСОБА_2 на його запит на публічну інформацію, вказана земельна ділянка не перебуває в постійному користуванні ДП "Світловодське лісове господарство". (а.с. 28 - 30) Крім того, позивач надав суду Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) агрофірми "Русь" Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області станом на 2000 рік, на якій земельна ділянка позначена як землі фермерських господарств. (а.с. 82)

Перевіряючи ці доводи сторін, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 2 статті 19 ЗК України визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частин 5, 7 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 1, 2 статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Статтею 56 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Судом установлено, що до заяви від 22.06.2020 року позивач додав графічний матеріал - скріншот з Публічної кадастрової карти України, на якому позначено бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с. 52)

Відповідач, доводячи належність вказаної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення, надав суду викопіювання з кадастрової карти НВ-3511614842020 від 18.08.2020 року, складене державним кадастровим реєстратором відділу у Світловодському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за заявою ЗВ-3511167732020 від 18.08.2020 року, згідно з яким за формою 6-зем земельна ділянка належить до земель державної власності запасу, вкритих лісовою рослинністю, та належить до земель лісогосподарського призначення. (а.с. 53 - 55)

Розглядаючи справу, суд за даними Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?cc=3687712.789918297,6262368.6832049275&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all) установив, що обрана позивачем земельна ділянка, позначена ним на графічних матеріалах, розташована у межах сформованих земельних ділянок за кадастровими номерами 3525285200:02:000:0729 та 3525285200:02:000:0735, які 28.12.2020 року та 05.01.2021 року зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Перевіряючи доводи відповідача про належність обраної позивачем земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суд витребував він відповідача відомості, на підставі яких ця земельна ділянка у Державному земельному кадастрі станом на серпень 2020 року була віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення, зокрема, форми 6-зем, геопросторові дані та інші відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії між Держгеокадастром та Держлісагентством (плани лісових ділянок, лісовпорядні карти, тематичні лісові карти та інший топографо-геодезичний і картографічний матеріал державного лісового кадастру) тощо.

На виконання ухвали суду відповідач надав суду такі документи: інформацію про склад земель по контуру Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, викопіювання з кальки контурів Микільської сільської ради, а також пояснення в.о. начальника відділу у Світловодському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.01.2021 року, згідно з яким земельні ділянки за кадастровими номерами 3525285200:02:000:0729 та 3525285200:02:000:0735 частково перебувають в контурі № 633 (землі сільськогосподарського призначення (пасовища), в контурі № 632 (землі запасу, вкриті лісовою рослинністю, не передані у власність чи користування), в контурі № 634 (землі запасу полезахисні лісосмуги, не передані у власність чи користування). (а.с. 102 - 103, 117)

Відповідно до статті 193 ЗК України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Згідно зі статтею 49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів.

Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 50 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об`єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Статтею 52 Лісового кодексу України передбачено, що документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, обстежень, первинного обліку лісів, національної інвентаризації лісів на підставі: 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та національної інвентаризації лісів.

Відповідно до статті 53 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року №848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Держлісагентством за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Суд витребував від Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства як територіального органу Держлісагентства інформацію щодо того, чи належали станом на червень - вересень 2020 року земельні ділянки, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 3525285200:02:000:0729, 3525285200:02:000:0735, до земель лісогосподарського призначення, а також наявні відомості та документацію з державного лісового кадастру та обліку лісів, або інші матеріали лісовпорядкування про вказані земельні ділянки, які підтверджують їх належність до категорії земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до інформації Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства №07-11/116 від 18.01.2021 року, наданої на запит суду, вказані земельні ділянки не перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств сфери управління Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, в тому числі на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування). (а.с. 96)

Як свідчать надані відповідачем витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за кадастровими номерами 3525285200:02:000:0729, 3525285200:02:000:0735, ці земельні ділянки 28.12.2020 року та 05.01.2021 року зареєстровані у Державному земельному кадастрі за категорією - землі сільськогосподарського призначення та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 104 - 108, 109 - 113)

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Статтею 13 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначений склад відомостей Державного земельного кадастру про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до частини 1 цієї статті до Державного земельного кадастру включаються зокрема такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах): д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель.

Статтею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Відповідно до пункту 7 Розділу VІІ Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, установлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер) категорії земель (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 3 та пунктом 28 цього Порядку; межі земель кожної категорії за окремими контурами з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа земель кожної категорії (в цілому і за окремими контурами); інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою здійснено віднесення земель до відповідної категорії, найменування органу, що його прийняв), електронні копії таких документів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних доказів на підтвердження того, що обрана позивачем земельна ділянка, яка позначена на графічних матеріалах, доданих позивачем до заяви від 22.06.2020 року, станом на момент розгляду його заяви була віднесена до складу (категорії) земель лісогосподарського призначення (земель, вкритих лісовою рослинністю) та використовувалася для потреб лісового господарства.

Відповідач не довів, що надане ним викопіювання з кальки контурів Микільської сільської ради, на підставі якого складене викопіювання з кадастрової карти НВ-3511614842020 від 18.08.2020 року, на момент розгляду заяви позивача у серпні 2020 року вважалося актуальною картографічною інформацією про об`єкти Державного земельного кадастру та може підтверджувати категорію земель у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідач не надав суду документ, зокрема технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Микільської сільської ради, на підставі якого спірній земельній ділянці встановлено категорію земель - землі лісогосподарського призначення. Також відповідач не надав доказів зміни категорії (цільового призначення) цієї земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідач не довів законність мотивів відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, наведених у наказі №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року.

Тож суд прийшов до висновку, що спірний наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесений відповідачем необґрунтовано, всупереч вимогам абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України щодо вмотивованості рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації. Отже, такий наказ як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частинами 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 13 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується зокрема в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Аналіз цих законодавчих норм свідчить, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Судом установлено, що обрана позивачем земельна ділянка, позначена ним на графічних матеріалах, розташована у межах вже сформованих земельних ділянок, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Зокрема земельна ділянка за кадастровим номером 3525285200:02:000:0729 зареєстрована 28.12.2020 року державним кадастровим реєстратором відділу у Великоолександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на підставі документації із землеустрою, розробленої інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 за замовленням громадянки ОСОБА_3 . Земельна ділянка за кадастровим номером 3525285200:02:000:0735 зареєстрована 05.01.2021 року державним кадастровим реєстратором відділу у м. Токмак Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі документації із землеустрою, розробленої інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 за замовленням громадянина ОСОБА_4 (а.с. 118 - 144)

Оскільки позивач має намір отримати у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельних ділянок, які наразі вже сформовані, тому формування нової земельної ділянки повинно здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а не на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 року у справі №802/1539/17-а.

Тож з огляду на ці обставини, які мають місце на час вирішення справи, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл, про який він просить, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року, прийнятого за заявою позивача, порушене право позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства та з урахування висновків суду.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

У ході судового розгляду позивач подав заяву від 08.12.2020 року, у якій просив повернути йому витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6306 грн.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката та їх розміру позивач надав суду копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.11.2020 року, укладений між адвокатом Левченком Віктором Петровичем та ОСОБА_1 , додаток №1 до цього договору, акт наданих послуг від 11.11.2020 року, розрахункову квитанцію №162518 від 11.11.2020 року про прийняття адвокатом Левченком В.П. 6306 грн. (а.с. 65 - 70).

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таким чином, повноваження адвоката як представника фізичної особи в адміністративному судочинстві мають бути підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю (довіреністю, що прирівнюється до нотаріально посвідченої) або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таких документів, які підтверджують повноваження Левченка В.П. як представника позивача ОСОБА_1, до матеріалів справи не надано, а у матеріалах справи відсутні процесуальні документи, складені цим адвокатом в інтересах ОСОБА_1 . Тож оскільки участь у цій справі Левченка В.П. як адвоката не підтверджена, тому витрати позивача, пов`язані з правничою допомогою цього адвоката, не можуть бути йому компенсовані за рахунок відповідача.

Оскільки позивач поніс витрати на сплату судового збору за подання позову у сумі 840, 80 грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути такі витрати, пропорційно до задоволеної частини вимог (1/2), у сумі 480,40 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-13167/14-20-СГ від 17.09.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 480,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш