Рішення № 9476520, 30.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2010 р.                                                             Справа № 05/288

          Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі судового засідання Холодній Л.В., за участю представників:

від позивача: Сербулова О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до приватного підприємства "Канів річпорт"

про стягнення 88461,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

          Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (далі за текстом позивач) заявлено позов до приватного підприємства "Канів річпорт" (далі за текстом відповідач) про стягнення 88461,40 грн., з яких: 86280,84 грн. борг, 533,26 грн. –інфляційні нарахування та 1647,30 грн. –пеня.

          Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача черговий раз в судове засідання не з”явився, причину нез”явлення суду не повідомлено. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз”яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що представник відповідача про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

          Крім того, відповідно до п.3.6 Роз"яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", у випадку нез”явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Тому суд вважає можливим розглянути справу у відповідності із ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

          Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.

          01.09.2007 між сторонами укладено договір управління майном № 73/01-09, предметом якого є передача в управління відповідачу причальної набережної (інв. № 47) та берегоукріплення (інв. № 33) у м. Каневі Черкаської області (далі за текстом Договір).

          Зазначене майно перейшло до сфери управління Міністерства транспорту та зв»язку України та вподальшому - до господарського відання позивача на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р «Про передачу державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», до сфери управління Мінтрансзв»язку».

          У переліку державного майна, що є невід»ємною частиною розпорядження, у розділі «ВАТ «Черкаський річковий порт»під інвентарними номерами 33 та 47 вказано причальну набережну та берегове укріплення, які знаходяться у м. Канів Черкаської області.

          Наказом Мінтрансзв»язку № 86 від 31.01.2006 за позивачем закріплено вищевказане майно на праві господарського відання.

          Згідно з п. 1.8 Договору, щомісячний розмір вигоди, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 3227,17 грн. без урахування ПДВ та перераховується відповідачем до 20 числа місяця, на ступного за звітним, позивачеві на його банківський рахунок.

          Позивач вказує, що відповідач має заборгованість у сумі 86280,84 грн.

За несвоєчасне здійснення розрахунків позивач також просить стягнути 533,26 грн. інфляційних нарахувань та 1647,30 грн. пені.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

          Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, умов договору.

          Згідно з п. 1.1. Договору позивач передав, а відповідач прийняв на певний строк державне майно в управління, а відповідач зобов»язався за плату здійснювати від свого імені управління цим майном.

          Згідно з п. 1.8 Договору, щомісячний розмір вигоди (плата) складає 3227,17 грн. без урахування ПДВ та перераховується відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за звітним, позивачеві на його банківський рахунок. Розмір вигоди від управління майном щомісячно збільшується (або зменшується) на офіційно встановлений індекс інфляції, який обраховується наростаючим підсумком з місяця підписання акту приймання-передачі майна в управління відповідачу (п.1.9 Договору).

          За період з 01.09.2008 по 31.12.2009 заборгованість відповідача перед позивачем згідно з доданим розрахунком становить 86280,84 грн. Розрахунок вказаної суми зроблено вірно.

          Позивач, посилаючись на п. 6.2 Договору, яким передбачено, що сторони у цьому Договорі несуть відповідальність за своїми боргами та іншими зобов»язаннями відповідно до законодавства України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ч. 6 ст. 231 ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1647,30 грн. Позов в цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктом 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1).

Посилання позивача на п. 6.2 Договору, яким передбачено відповідальність сторін відповідно до законодавства України, не є підставою для стягнення пені, оскільки в Договорі сторони не передбачили такий вид штрафної санкції, як пеня.

          Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 533,26 грн.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається з розрахунку боргу з оплати вигоди, щомісячний її розмір нараховано з урахуванням встановленого індексу інфляції.

          Керуючись ст. ст. 49, 82, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства "Канів річпорт", м. Канів Черкаської області, вул. 206-ї дивізії, 1-А, код 35121103, на користь позовом державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ, вул. Електриків, 14, код 33404067, 86280,84грн. боргу, 862,81 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

          Суддя В.А. Швидкий