Рішення № 94765030, 10.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/19661/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" про стягнення заборгованості,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" заборгованість у загальній сумі 22075,77 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

15 грудня 2020 на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" надійшов відзив на позовну заяву. По змісту відзиву відповідач не визнає позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідачем також заявлено клопотання про витребування доказів та розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Слід зауважити, що правовідносини у справі №240/19661/20 з приводу стягнення заборгованості із сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не передбачають встановлення обставин призначення пенсії конкретній особі.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для дослідження пенсійної справи ОСОБА_1 , оскільки такі документи не є доказами в наявних правовідносинах в розумінні КАС України.

Щодо розгляду справи за участю сторін в судовому засіданні слід зазначити наступне.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

В силу приписів пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До моменту набрання чинності Закону № 1058 питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону № 1788 було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого боржники за вказаним платежем є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788 до досягнення працівниками пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону №1058.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400 встановлено ставку на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Фонд), затвердженої Постановою правління Фонду 19 грудня 2003 р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. № 64/8663 (надалі - Інструкція) територіальні органи Фонду зобов`язані надсилати боржникам розрахунки по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов`язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії.

Відповідно до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" покладений на підприємства.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 в частині пенсій, призначених працівнику ТДВ "Житомирський завод продовольчих товарів" відповідно до п."б"-"з" ст.13 Закону №1788 (список №2) за період з січня 2020 року направлялись на адресу відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.8 зворот).

Натомість відповідач заперечуючи проти задоволення позову у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив вказує, що розглядаючи даний спір, суд не може сприймати дані позивача і його розрахунки, як безспірні, не потребуючи підтвердження допустимими і належними доказами.

Суд звертає увагу, у разі наявності сформованого контролюючим органом розрахунку, за встановленого факту його отримання позивачем 21 травня 2020 року, та відсутності факту оскарження такого розрахунку, стягнення відбувається в судовому порядку без врахування обставин формування такого розрахунку.

Доказів оскарження вказаного розрахунку до матеріалів справи не надано.

Суд також критично ставиться до тверджень відповідача на безпідставне посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у розрахунку та листі.

Так, розрахунки сформовано відповідно до п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з січня 2020 року та з травня 2020 року (а.с.9, 9 зворот).

Крім того, доводи відповідача з приводу формування розрахунків та направлення їх іншому підприємству - ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" є безпідставними.

Згідно Витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомирський завод продовольчих товарів" є правонаступником ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів", має той самий код ЄДРПОУ та знаходиться за тією ж адресою.

Відтак, наведені обставини не є доказами на користь відмови позивачу у задоволенні позову.

Таким чином, зі змісту загального розрахунку суми заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено, що у відповідача наявна заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з травня по жовтень 2020 року, що за весь період становить 22075,77 грн (а.с.7).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) 22075,77 грн у добровільному порядку сплачено не було.

Факт наявності заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем не оскаржено.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням обов`язку відповідача, встановленого Законом № 1058-IV, відшкодувати відповідачу витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, призначені працівникам відповідача відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" (вул.М.Грушевського, 91, м.Житомир, 10029, ЄДРПОУ 00377609) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) заборгованість в сумі 22075,77 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва