Рішення № 94764927, 08.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 р. Справа№200/11326/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Вода Донбасу» в особі Слов`янського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.10.2020 року № 0001514707, 0001494707, 0001554707, 0001534707 на загальну суму 11268,50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Вода Донбасу» в особі Слов`янського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.10.2020 року № 0001514707, 0001494707, 0001554707, 0001534707 на загальну суму 11268,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 жовтня 2020 року на адресу Слов`янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від ГУ ДПС у Донецькій області надійшли податкові повідомлення – рішення від 02.10.2020 року: № 0001494707 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 4871,94 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 24359,70 грн. з розрахунком штрафної санкції за період з 30.06.2018 року по 29.01.2019 року; № 0001514707 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 4042,83 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 40428,30 грн. з розрахунком штрафної санкції за період з 30.01.2019 року по 25.06.2019 року; № 0001534707 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 2050,41 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 20504,10 грн. з розрахунком штрафної санкції за період з 30.11.2018 року по 25.06.2019 року; № 0001554707 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 303,32 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 3033,20 грн. з розрахунком штрафної санкції за період з 30.11.2018 року по 25.06.2019 року. Позивач вважає, що Головне управління ДПС у Донецькій області при прийнятті спірних податкових повідомлень – рішень від 02.10.2020 року не врахував приписів вказаних у рішенні ДПС України від 28.10.2019 року № 7447/6/99-00-08-05-05 щодо недоведеності та передчасності висновків акту перевірки Слов`янського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» в частині подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов`язань, документальної перевірки проведено не було. Не була скасована пеня нарахована починаючи з 2016 року на податковий борг за період з січня по квітень 2016 року який згідно уточнюючих податкових декларацій був визначений на рівні 0,00 грн.; поточні платежі позивача зараховувалися відповідачем в рахунок погашення пені чим штучно створювався податковий борг поточних податкових періодів на який в подальшому також нараховувалася пеня. Позивач також зазначає, що у відповідності до діючого законодавства відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів про що також зазначає ДПС України в рішенні про результати розгляду скарги позивача від 28.10.2019 року № 7447/6/99-00-08-05-05 з посиланням на п. 36.1 ст. 36, п. 46.1 ст. 46, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України. Рішенням ДПС України від 20.11.2020 року № 33081/6/99-00-06-02-06-06 скарга Слов`янського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» від 15.10.2020 року № 1538/05 на спірні податкові повідомлення – рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 02.10.2020 року № 0001494707, № 0001514707, № 0001534707, № 0001554707 залишена без розгляду у зв`язку з тим, що порушені у скарзі платника податків питання вже були розглянути ДПС України по суті, а спірні податкові повідомлення – рішення надіслані на виконання рішення ДПС від 28.10.2019 року № 7447/6/99-00-08-05-05. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 02.10.2020 року № 0001494707, № 0001514707, № 0001534707, № 0001554707 винесені безпідставно. Просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 02.10.2020 року про сплату штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб: № 0001494707 на суму 4871,94 грн., № 0001514707 на суму 4042,83 грн., № 0001534707 на суму 2050,41 грн., № 0001554707 на суму 303,32 грн.

08 грудня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

30 грудня 2020 року, через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим Кодексом України та законами з питань митної справи. Податковим органом була проведена камеральна перевірка, дані якої свідчать про порушення КП «Компанія «Вода Донбасу» пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 287.3 ст. 287 ПК України, з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно податкової декларації за 2018 рік № 9030775047 від 26.02.2018 року № 9023802676 від 16.02.2018 року, № 9024437784 від 19.02.2018 року, за 2019 рік № 9025901217, № 9025901310, № 9025901278 від 19.02.2019 року, за кодом платежу – 18010500. Відповідач зазначає, що Податковий Кодекс України не містить норм, на підставі яких правопорушники звільнялися би від відповідальності за несплату податків, у разі наявності обставин непереборної сили. Відповідач також вказує на те, що позивачем не вірно тлумачаться норми засвідчення форс-мажорних обставин, а саме: на час виникнення спірних правовідносин, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин визначений регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово – промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який і має застосовуватися до спірних правовідносин. Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язання/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно – правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. В той же час, відповідач зазначає, що Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. ГУ ДПС у Донецькій області наголосив на тому, що наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 1735 від 25 листопада 2014 року та № 1201 від 29.10.2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати податкового зобов`язання, оскільки вони фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 року до моменту його видачі. Крім того, як вбачається з наданих Сертифікатів, вбачається, що вони стосуються п. 100.4 і 100.5 ст. 100 ПК України, що визначають процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а не процедуру звільнення від такої сплати чи від відповідальності за несвоєчасну сплату. Враховуючи викладене, та враховуючи той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, відповідач просить суд відмовити КП «Компанія «Вода Донбасу» у задоволенні позову.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, у задоволені клопотання представника Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – Комунальне підприємство «Компанія Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 35397869, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, має в своїй структурі відокремлений підрозділ Слов`янське регіональне виробниче управління КП «Компанія Вода Донбасу», який знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Комунальне підприємство «Компанія Вода Донбасу» створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року № 4/24-557 із змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007 року № 5/8-181, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет», та є правонаступником його прав та обов`язків.

Слов`янське регіональне виробниче управління є відокремленим підрозділом, що входить до складу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Управління не є юридичною особою. Управління працює в єдиному технологічному режимі системи підприємства, веде окремий незакінчений баланс, що є складовою частиною балансу підприємства.

Відповідач – Головне управління ДПС в Донецькій області є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

Заступником начальника відділу місцевих податків і зборів, екологічного податку та рентної плати Слов`янсько – Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області Ільговою А.О. на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно податкової декларації за 2018 рік № 9030775047 від 26.02.2018 року, № 9023802676 від 16.02.2018 року, № 9024437784 від 19.02.2018 року, за 2019 рік № 9025901217, № 9025901310, 9025901278 від 19.02.2019 року, код платежу – 18010500.

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено Акт про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати грошового зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 2115/05-99-47-07 від 17.07.2019 року, яким зроблено висновок про те, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату платником податків узгодженого податкового грошового зобов`язання по податковій декларації податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно податкової декларації за 2018 рік № 9030775047 від 26.02.2018 року, № 9023802676 від 16.02.2018 року, № 9024437784 від 19.02.2018 року, за 2019 рік № 9025901217, № 9025901310, № 9025901278 від 19.02.2019 року, код платежу – 18010500.

26 липня 2019 року позивач подав заперечення на Акт перевірки від 17.07.2019 року № 2115/05-99-47-07/35397869.

05 серпня 2019 року відповідачем було надано відповідь позивачу на його заперечення, в якому було вказано, що звільнення від сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з 14.04.2014 року по теперішній час податковим законодавством Слов`янське регіональне виробниче управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» не передбачено. Висновки Акту від 17.07.2019 року № 2115/05-99-47-07 про результати камеральної перевірки залишено без змін.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення – рішення від 02.10.2020 року № 0001514707, № 0001494707, № 0001554707, № 1534707 про застосування штрафу на загальну суму 11268,50 грн., які згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 8412206011683 отримано Позивачем 22.08.2019 року.

КП «Компанія «Вода Донбасу» на адресу ДПС України надіслало скаргу № 5.05/1409 від 28.08.2019 року, в якому не погоджується з податковими повідомленнями – рішеннями, оскільки у визначеному періоді відбувалось проведення антитерористичної операції, що звільняло, ну думку платника податків, від обов`язків сплати податку.

ДПС України була розглянута скарга КП «Компанія «Вода Донбасу» та прийнято рішення від 28.10.2019 року № 744716/99-00-08-05-05, яким спірні податкові повідомлення – рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669-VII).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Разом з тим, п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 ПК України.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, платник податків, який самостійно визначив податкові зобов`язання у поданих ним податкових деклараціях має сплатити в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, відповідач має процесуальне право на проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за змелю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Щодо посилань позивача на те, що відповідно до частин 2,3 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII Закони та інші нормативно – правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону; дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, суд зазначає наступне.

Позивач у своєму позові вказує на те, що відсутність обов`язку сплати земельного податку виключає можливість утворення податкового боргу з цього податку та, як наслідок, формування контролюючим органом розпорядчих документів які покладають на платника додаткові грошові зобов`язання у вигляді податкового зобов`язання та/або штрафної (фінансової) санкції, пені.

Проте, суд не погоджується з позицією позивача, з огляду на наступне.

Позивач посилається на Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України № 1735 (від 25.11.2014 року № 5270/05-4) про настання непереборної сили для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов`язкових платежів та № 1202 (від 29.10.2014 року № 4260/05-4) про настання обставин непереборної сили для Слов`янського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов`язкових платежів засвідчені обставини непереборної сили для платника, як інструмент який звільняє суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, під час її проведення, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

У постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 805/385/17-а, зазначено, що Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Крім того, Верховним Судом звернуто увагу на необхідність проаналізувати норми Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII та межі регулювання нормами вказаного Закону податкових правовідносин і чи є такі норми спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України.

15.10.2014 року набув чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 року, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669) в редакції, чинній до 08.06.2016 року, суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 10 Закону України № 1669 передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 вказаного Кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Факт несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб підтверджено актом перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовані штрафні санкції згідно статті 126 Податкового кодексу України з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по земельному податку по податковим деклараціям з плати за землю. Тобто, штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання за період, коли позивач не був звільнений від сплати за користування земельними ділянками.

Правомірність відображення в обліковій картці зобов`язань за зазначений період не є спірним питанням в межах цієї справи. В даному випадку позивачем оскаржуються конкретні податкові повідомлення-рішення, якими застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов`язання в 2019 році.

Наявною в матеріалах справи обліковою краткою позивача з плати за землю за 2019 роки підтверджено існування податкового боргу.

Надані позивачем Сертифікати не є належним доказом, який посвідчує обставини не переробної сили відносно справляння та сплати податків, та обов`язкових платежів у 2019 році. Зазначення у сертифікаті того, що на момент видачі обставин не переробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 01.10.2019 року по справі № 805/385/17.

Судом також не приймаються доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату зобов`язань з плати за землю, вмотивовані наявністю сертифікатів Торгово-промислової палати про підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки видані позивачу та його підрозділу сертифікати засвідчують настання обставин непереборної сили та розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 ПК України, що визначають процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а не процедуру звільнення від такої сплати чи від відповідальності за несвоєчасну сплату. Крім цього, зазначені сертифікати не можуть вважатися належним та допустимими доказом звільнення платника від відповідальності за податкове правопорушення, вчинене після спливу більше ніж 4 роки після його видачі.

Враховуючи викладене, наявність у позивача сертифікату не є підставою несплати податкових зобов`язань та не є обставиною, що обумовлює звільнення платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а лише засвідчує факт, що має братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставину непереборної сили та продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 805/761/16-а від 26.11.2019 року.

Крім того, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44/5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.

Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно – правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Отже, відповідачем правомірно застосовані наведені положення законодавства та суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси платника податків.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та витрат на правову допомогу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Вода Донбасу» в особі Слов`янського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 02.10.2020 року № 0001514707, 0001494707, 0001554707, 0001534707 на загальну суму 11268,50 грн. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко