Ухвала суду № 94764878, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 лютого 2021 р. Справа № 160/1786/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Дніпровське районне відділення поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34984472), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Дніпровське районне відділення поліції (вул. Василя Сухомлинського, 38, смт. Слобожанське, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52005), в якій позивач просить:

- рішення, дії чи бездіяльність начальника Півень Сергій Володимирович, старшого державного виконавця Михайленко Юлії Василівни Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного Межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) визнати неправомірними, та такими що суперечать чинному законодавству і порушують права і свободи позивача ОСОБА_1 та не відповідають займаним посадам;

- призупинити дію постанови виконавчого провадження ВП№56772302 від 11.08.2020 року до моменту повного і не упередження розрахунку боргу із врахуванням земельної ділянки;

- відминити постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, яка суперечить чинному законодавству;

- відмінити постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яка суперечить чинному законодавству;

- зобов`язати посадових осіб НПУ у Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального злочину ст.ст. 364, 366 ККУ за порушення ЗУ «Про звернення громадян» та 368, 355, 356, 357 ККУ гр.. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 ;

- рішення дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень Головного Управління НП в Дніпропетровській обл. ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Дніпровського районного відділу поліції (ВП-8) посадових осіб начальника Ілющенко О.М. та начальника слідчого відділу ОСОБА_4 визнати неправомірними, та такими що суперечать чинному законодавству і порушують права і свободи позивача ОСОБА_5 ;

- зобов`язати посадових осіб НПУ у Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального злочину ст.ст.364,366 ККУ за порушення ЗУ «Про звернення громадян» та 368,355,356,357 ККУ посадовими особами гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_4 .

- враховуючи викладене, зобов`язати посадових осіб Дніпровського районного відділення поліції (ВП-8) відповідно до моєї заяви про вчинення кримінального злочину за ст.190 ККУ з боку ОСОБА_7 . Внести відомості до ЄРДР, невідкладно розпочати до судове розслідування у формі попереднього слідства з підстави вчинення злочину. Визнати ОСОБА_1 потерпілим від Кримінального злочину, передбаченого ст.190 ККУ. Вручити позивачу пам`ятку про процесуальні права і обов`язки потерпілого. Повідомити позивача письмово в установленому законом порядку і строки про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;

- на підставі ЗУ «Про судову експертизу» ст. 7, 7-1 залучити спеціаліста ОСОБА_8 для проходження відповідачами тесту гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_4 на поліграфі «детектору-брехні» за адресою: АДРЕСА_2 , за питаннями:

1. Чи зловживали ви владою, або службовим становищем в особистих інтересах та за домовленністю між іншими особами, порушуючи діюче законодавство.

2. Чи робили ви службові підроблення в особистих інтересах та за домовленістю між іншими особами, порушуючи діюче законодавство.

3. Чи отримували ви неправомірну вигоду, чи хабаря у в особистих інтересах та за домовленністю між іншими особами, порушуючи діюче законодавство.

4. Чи примушували ви до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань іншими особами в особистих інтересах та за домовленістю між іншими особами,

порушуючи діюче законодавство.

5. Чи вчиняли ви самовільні, всупереч установленому законом порядку дії, якими всупереч закону була заподіяна шкода інтересам громадян.

Вартість послуги спеціаліста в еквіваленті 300 у.о. та дорогу зобов`язати оплатити з власних коштів гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_6 ,гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Приписами частини 5 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/12964/17.

Законом, що визначає сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, які підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За умовами частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Системний аналіз положень наведених вище норм закону дає можливість зробити висновок про те, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист, за винятків випадків встановлених частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.08.2020 року у виконавчому провадженні №56772302 винесена на підставі виконавчого листа №2-3006/2011 виданого 11.04.2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів.

Отже, за правилами вище наведених норм права, дії щодо вчинення виконавчих дій, постанов, які прийнято під час виконання судового рішення місцевого загального суду у цивільній справі, оскаржується стороною виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ.

Порядок оскарження передбачено також і приписами частини 1 статті 447 ЦПК України.

Цієї нормою права встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, позовні вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб державної виконавчої служби; призупинення дії постанови виконавчого провадження ВП№56772302 від 11.08.2020 року до моменту повного і не упередження розрахунку боргу із врахуванням земельної ділянки; скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, підлягають розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства України.

З інших позовних вимог слідує, що позивач заявляє про злочин, вчинений посадовими особами НПУ у Дніпропетровській області, просить визнати дії відповідачів незаконними та злочинними, які породжують та приховують злочин.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця частина заявлених позовних вимог, суд виходить із таких міркувань.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом приписів пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом приписів пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, приписами пункту 2 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Разом з тим, завданнями кримінального провадження відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК ) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 303-307 КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

Як зазначено в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 КПК України державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Таким чином, органи досудового розслідування під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, здійснення заходів під час досудового розслідування, підтримання прокурором державного обвинувачення в суді у кримінальних провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>.

З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи наведені вище правові норми та, з огляду на те, що у поданій позовній заяві позивач заявляє про злочин, просить визнати дії другого відповідача незаконними та злочинними, які породжують та приховують злочин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині повинні вирішуватися в порядку кримінального судочинства .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Дніпровське районне відділення поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя О.С. Луніна