Рішення № 94764840, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

10 лютого 2021 року Справа № 160/16040/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) на суму 21 030,90 грн. від 16.05.2019 року № Ф-5899-50/67-У; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) на суму 8262,54 грн. від 12.02.2020року № Ф-5899-50/67-У.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 р., після залишення ухвалою суду від 02.12.2020 р. даної позовної заяви без руху, було відкрито провадження у справі №160/16040/20. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

17 листопада 2020 р. ОСОБА_1 дізнався, що його кредитний картковий рахунок, відкритий у АТ «Приватбанк», заблоковано. У зв`язку із цим він звернувся до банку з приводу даної обставини, де дізнався, що його кредитний картковий рахунок заблоковано на підставі відповідної постанови про арешт, виданий Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

18.11.2020 р. позивач за допомогою телефонного зв`язку звернувся до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з метою з`ясування наявності відносно нього відкритих виконавчих проваджень. З приводу цього, йому було повідомлено, що у відповідному відділі державної виконавчої служби відносно нього перебувають виконавчі провадження, відкриті відносно нього, про стягнення на користь ГУ ДПС Дніпропетровської області суми боргу.

При цьому позивач зазначає, що 18.11.2020 р. відвідати Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ознайомитись з матеріалами справи не вдалося, оскільки позивачу було повідомлено, що через карантині заходи з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з огляду на ситуацію в країні у цілому, особистий прийом громадян ВДВС тимчасово не веде, до приміщення ВДВС вхід обмежений, що виключає можливість ознайомлення з матеріалами справи, тому позивачу було запропоновано з метою отримання документів з виконавчого провадження направити на електронну пошту ВДВС відповідну заяву.

19.11.2020 р. представником позивача на електронну пошту Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) позивачем направлено заяву про ознайомлення з матеріалами справи та видачу постанови про відкриття виконавчого провадження.

25.11.2020 р. на електронну поштову адресу позивача було направлено дві постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, з надісланих копій постанов про відкриття виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 21.11.2019 р. постановою Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області суми боргу по сплаті єдиного внеску на суму в розмірі 21030,90 грн. на підставі вимоги № Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р.

19.08.2019 р. постановою Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження про стягнення з Позивача на користь Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області суми боргу по сплаті єдиного внеску на суму в розмірі 8262,54 грн. на підставі вимоги № Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 року.

Позивач зазначає, що останній не знав про існування даних виконавчих проваджень, а від Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області останній не отримував ані вимогу № Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 року на суму в розмірі 21030,90 грн., ані вимогу № Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 року на суму в розмірі 8262,54 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваною податковою вимогою від 16.05.2019 р. за № Ф-5899-50/67-У на суму 21030,90 грн. та оскаржуваною податковою вимогою від 12.02.2020 року за № Ф-5899-50/67-У на суму 8262,54 грн., та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з підстав зазначених нижче.

ОСОБА_1 , з жовтня 1994 р. займався підприємницькою діяльністю. 18 жовтня 1994 р. у Виконкомі Ленінської районної Ради народних депутатів в м. Дніпропетровську зареєструвався як підприємець та отримав відповідне свідоцтво за № 61609301 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

У подальшому позивачем припинено 06.11.2020 р. підприємницьку діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2002240060001020986.

25.07.1996 р. позивач працевлаштувався до Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ «Риши» на посаду експедитора, а звільнився із займаної посади 29.12.2000 р.

31.03.2000 р. позивач працевлаштувався до Приватного підприємства «ЛАВ» на посаду експедитора.

20.01.2006 р. позивач працевлаштувався до Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» та протягом 2006-2013 р. кілька разів був переведений на різні посади. При цьому, вказане підприємство у період з 2006-2017 року декілька разів здійснювало перенайменування.

На даний час, позивач подовжує працювати у даному підприємстві, яке перейменовано у Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, на посаді машиніста екскаватора 5-го розряду автотранспортного цеху, що підтверджується записом, зробленим у трудовій книзі та довідкою з місця роботи за № 653/4-14 від 24.11.2020 р.

Позивач вважає протиправним та безпідставним нарахування контролюючим органом останньому єдиного соціального внеску до сплати за весь період з початку 2017 р. та до червня 2020 р. у сумі 29 293,44 грн.

30.12.2020 р., представником відповідача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано відзив на позовну заяву від 30.12.2020 р. вх.№ 17931/20-ел, в тексті якого зазначено наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 №449.

Частиною 1 ст.4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до п.2 ч.І ст.7 Закону №2464 встановлює, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В ч.5 ст.8 вищезазначеного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 9 Закону №2464 визначає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В той час п.4 ч.8 ст.9 Закону №2464 встановлює, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п.3 р. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Отже, на підставі вищезазначеного, контролюючий орган вважає, що вимога від 16.05.2019 р. №Ф-5899-50/67-У та від 12.02.2020 р. №Ф-5899-50/67-У є законною з наступних підстав.

Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3723 грн. * 22% = 819,06 грн./місяць та за 2019 рік ця сума була 3706 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 918,06 грн./місяць.

Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 було зараховано єдиний соціальний внесок за 2017 р. у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За 2018 р. був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців). Також, 2019 р. був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 11016,72 грн. (918,06 грн.* 12 місяця).

Нарахування єдиного внеску контролюючим органом: за 2017 р. загальна суму заборгованості складає 8448 грн.; нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 р. на загальну суму 8448 грн. За 2018 р. загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.: 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.; 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р.; 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р.; 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018 р. За 2019 рік загальна суму заборгованості складає - 11016,72 грн.: 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р.; 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 р.; 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 р.; 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2019 р.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.10.1994 р. та 06.11.2020 р. здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Щодо твердження позивача про те, що єдиний соціальний внесок був сплачений за останнього роботодавцем, у поданому відзиві зазначено наступне.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд звернути увагу на те, що п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору 9контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. В той час згідно ч.1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, роботодавці та фізичні особи - підприємці розглядаються законодавцем як окремі платники ЄСВ.

Посилання позивача на те, що останній працює на підприємстві і саме відповідна установа в якій останній працює на умовах трудового договору, як роботодавець, сплачує за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законодавством розмірі, не є обґрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки позивач працює на підприємстві на посаді машиніста екскаватора одноковшового автотранспортного цеху КП «Дніпроводоканал» ДМР, в той час коли основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 за кодом ВЕД 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Таким чином, види діяльності позивача за трудовим договором та як фізичної особи-підприємця не співпадають.

На підставі викладеного вище, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог.

17.12.2020 р., шляхом поштового зв`язку, представником третьої особи було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення від 17.12.2020 р. вх.№83878/20, в тексті якого зазначено наступне.

Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на теперішній час на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження №62852128 з примусового виконання вимоги №Ф-5899-50/67-У виданої 12.02.2020 р. Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 8 262,54 грн.

До відділу надійшли заяви стягувана Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про примусове виконання рішення разом з оригіналом вимоги №Ф-5899-50/67-У виданої 12.02.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного Правління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 8 262,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем 19.08.2020 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №62852128, копія якої була направлена сторонам виконавчого провадження до відома, боржнику для належного виконання.

При цьому зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на теперішній час на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) інші виконавчі провадження, за якими боржником виступає ОСОБА_1 , а стягувачем - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області не перебувають.

Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) просить суд про подальший розгляд справи без участі представника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), на підставі наявних у справі доказів та матеріалів відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надано копії матеріалів виконавчого провадження №62852128 з примусового виконання вимоги №Ф-5899-50/67-У виданої 12.02.2020 р. Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 8 262,54 грн.

20.01.2021 р. представником позивача було подано через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідь на відзив від 20.01.2021 р. вх.№ 4516/21, в тексті якого зазначено наступне.

У позовній заяві позивач зазначав, що 25.07.1996 р. він працевлаштувався до Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ «Риши» на посаду експедитора, а звільнився із займаної посади 29.12.2000 р.

31.03.2000 р. позивач працевлаштувався до Приватного підприємства «ЛАВ» на посаду експедитора.

20.01.2006 р. позивач працевлаштувався до Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» та протягом 2006-2013 р. кілька разів був переведений на різні посади. При цьому, вказане підприємство у період з 2006-2017 р. декілька разів здійснювало перенайменування своєї назви.

На даний час, позивач подовжує працювати у даному підприємстві, яке перейменовано у Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, на посаді машиніста екскаватора 5-го розряду автотранспортного цеху, що підтверджується записом, зробленим у трудовій книзі та довідкою з місця роботи за № 653/4-14 від 24.11.2020 р.

При цьому, представник позивача зазначає про те, що за останнього з січня 2017 р. по 06.11.2020 р. та по теперішній час ЄСВ сплатив та сплачує роботодавець, відповідач не заперечує.

Водночас, представник позивача посилається на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладений в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 в якій зазначено, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

05.02.2021 р. представником позивача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 за формою ОК - 5, та зазначення про допущення по тексту позовної заяви технічної описки, а саме: замість ім`я позивача « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_1 », що підтверджується паспортними даними позивача.

В матеріалах справи міститься довідка від від 04.02.2021 р. №22, складена начальником відділу управління персоналом А.В. Шевченко, в тексті якої зазначено, що суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукова Євгенія Олексіївна в період з, а саме: 21.12.2020 р. по 24.12.2020 р.: 28.12.2020 р. по 31.12.2020 р.; 04.01.2021 р. по 06.01.2021 р.; 11.01.2021 р. по 16.01.2021 р.; 18.01.2021 р. по 22.01.2021 р.; 25.01.2021 р. по 29.01.2021 р.; 01.02.2021 р. по 05.02.2021 р. перебувала у щорічній відпустці та відпустці за власний рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., зі змінами, якою визначено, що на усій території України з 12 березня по 28 лютого 2021 року було встановлено карантин, та враховуючи як довідку від 04.02.2021 р. №22, так і п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, приймається 10.02.2021 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_3 , в тексті якої визначено трудовий шлях останнього.

В матеріалах справи містяться відомості, що контролюючим органом було сформовано відносно ОСОБА_1 податкові вимоги, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №61609301, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 18.10.1994 р. зареєстрований як підприємець.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за результатом пошуку на запит за РНОКПП: НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 зазначено про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця з 06.11.2020 р.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, визначено трудовий шлях останнього, та зазначено, що 25.07.1996 р. позивач працевлаштувався до Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ «Риши» на посаду експедитора, звільнився із займаної посади - 29.12.2000 р.; 31.03.2000 р. позивач працевлаштувався до Приватного підприємства «ЛАВ» на посаду експедитора; 20.01.2006 р. позивач працевлаштувався до Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» та протягом 2006-2013 р. кілька разів був переведений на різні посади. На даний час, позивач подовжує працювати у даному підприємстві, яке перейменовано у Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, на посаді машиніста екскаватора 5-го розряду автотранспортного цеху, що підтверджується записом, зробленим у трудовій книзі та довідкою з місця роботи за № 653/4-14 від 24.11.2020 р.

В матеріалах справи міститься довідка Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради від 24.11.2020 р. №653/4-14, в тексті якої зазначено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працює в Комунальному підприємстві «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на посаді машиніста екскаватора одноковшового автотранспортного цеху з 20.01.2006 р. (наказ про прийняття №263/К від 19.01.2006 р.) по теперішній час.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК - 5 - ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що в тексті останніх зазначені суми нарахованого доходу та суми нарахованого ЄСВ за 2006-2020 р.р.

Так, за період з січня 2017 р. по грудень 2020 р.: сума нарахованого доходу визначена у розмірі, а саме: 2017 р. - 77352,70 грн.; 2018 р. - 105041,39 грн.; 2019 р. - 124940,25 грн.; 2020 р. - 153966,53 грн.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу 7 пункту 1 часини 1 статті 4 платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем, у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Позивач з 25.07.1996 р. позивач працевлаштувався до Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ «Риши» на посаду експедитора, а звільнився із займаної посади 29.12.2000 р.

31.03.2000 р. позивач працевлаштувався до Приватного підприємства «ЛАВ» на посаду експедитора.

20.01.2006 р. позивач працевлаштувався до Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» та протягом 2006-2013 р. кілька разів був переведений на різні посади. При цьому, вказане підприємство у період з 2006-2017 року декілька разів здійснювало перенайменування.

На даний час, позивач подовжує працювати у даному підприємстві, яке перейменовано у Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, на посаді машиніста екскаватора 5-го розряду автотранспортного цеху, що підтверджується записом, зробленим у трудовій книзі та довідкою з місця роботи за № 653/4-14 від 24.11.2020 р.

При цьому суд зазначає, що за період з січня 2017 р. по грудень 2020 р.: сума нарахованого ЄСВ позивача визначена у розмірі, а саме: 2017 р. - 77352,70 грн.; 2018 р. - 105041,39 грн.; 2019 р. - 124940,25 грн.; 2020 р. - 153966,53 грн., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному стахуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлене законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша мінімального страхового внеску, цей період зараховується до страхового стажу пропорційно сумі сплаченого ЄСВ.

Суд зазначає, що позивачу зараховувався страховий стаж, а отже, ним сплачувались страхові внески, а саме ЄСВ.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вказана вище юридична особа як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувала за неї, як страхувальник, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті у цей період внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19; від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18; від 03.04.2020 року у справі № 140/642/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, встановивши та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваних вимог, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн. необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування вимог, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції № 0.0.1918338365.1 від 24.11.2020 р. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн., суд вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_1 суму, сплачену у якості судового збору за подання даної позовної заяви з Державного бюджету України в сумі 1 681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн., 60 коп.), відповідно до квитанції № 0.0.1918338365.1 від 24.11.2020 р.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог, а саме: №Ф-5899-50/67-У від 16.05.2019 р. на суму 21 030,90 грн.; №Ф-5899-50/67-У від 12.02.2020 р. на суму 8262,54 грн., - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) на суму 21 030,90 грн. від 16.05.2019 року № Ф-5899-50/67-У.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) на суму 8262,54 грн. від 12.02.2020року № Ф-5899-50/67-У.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова