Рішення № 94764825, 05.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Справа № 160/15964/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0015120416 від 30.09.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.09.2020р. контролюючим органом було прийнято оспорюване рішення №0015120416 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке позивач вважає протиправним, оскільки таке рішення не містить розрахунку податкового зобов`язання, номера декларації, періоду нарахування, тобто, з його змісту неможливо встановити на підставі якого звіту (поданої декларації) у позивача виникла несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020р. у справі №160/5619/19 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.04.2019р. №0022975650, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 23707,29 грн. та пеня в розмірі 5565,12 грн., нарахована за період з 23.05.2017р. по 16.04.2019р., а отже, вважає, що до 16.04.2019р. позивач не мав несплати або несвоєчасної сплати ЄСВ; обов`язковою умовою для застосування до платника податків штрафних санкцій та пені є саме факт несплати (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, проте, в оспорюваному рішенні відсутнє посилання на розрахунок, що унеможливлює дійти до висновку через яку саме несплату/недоплату у відповідача виникли підстави для нарахування штрафних санкцій; позивач не допускав порушення граничних строків оплати ЄСВ, а навпаки, здійснював збільшену оплату та на підтвердження своєчасного та в повному обсязі здійснення бюджетних платежів зі сплати ЄСВ за період з квітня 2019 року по 05 грудня 2019 року позивач посилається на відповідні копії платіжних доручень, які додані до позову. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини.

Ухвалою суду від 07.12.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.52).

12.01.2021р. засобами електронного зв`язку, 14.01.2021р. та 01.02.2021р. до канцелярії суду, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити повністю посилаючись на те, що згідно інтегрованої картки платника податків встановлені порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованих нарахувань, а саме: 26.04.2019р. згідно платіжного доручення №1 від 26.04.2019р. в сумі 4799,53 грн., 27.12.2019р. згідно платіжного доручення №93 від 27.12.2019р. в сумі 4228,40 грн., тобто, протягом 2019 року позивач порушував п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 (несвоєчасне перерахування); відповідно до п.6.8 Інструкції №449 контролюючим органом за рахунок коштів, які надходили від позивача здійснювалося погашення недоїмки, яка утворилася в попередні періоди, але не в повному обсязі; позивачем самостійно своєчасно нараховувався єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але не сплачувався в строк, встановлений Законом №2464 (а.с.123-124,128-129,136-137).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 05.02.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайт Інвест Сервіс» з 30.08.2004р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 4, є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в Криворізькому південному управлінні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.46).

09.05.2019р., 18.06.2019р., 18.07.2019р., 09.08.2019р., 17.09.2019р., 17.10.2019р., 08.11.2019р., 13.12.2019р. та 05.02.2020р. позивачем були подані до контролюючого органу Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з квітня по листопад 2019 року, що підтверджується копіями відповідних звітів та Квитанцій №2 про їх прийняття (а.с.57-113).

Згідно вищенаведених звітів позивачем у зазначені періоди були перераховані самостійно задекларовані суми ЄСВ, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у справі (а.с.20-38).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, контролюючим органом 30.09.2020р. було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0015120416, за яким до позивача було застосовано штраф у розмірі 3219,23 грн. та пеню у розмірі 166,14 грн. за період з 23.04.2019р. до 05.12.2019р. відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що підтверджується копіями відповідного рішення та розрахунку штрафної санкції та пені (а.с.9,140,140-зворот).

Позивачем було оскаржено вищенаведене рішення у порядку адміністративного оскарження шляхом подання скарги до Державної податкової служби України за результатами розгляду якої за рішенням ДПС України від 06.11.2020р. скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, що підтверджується змістом копій скарги та відповідного рішення (а.с.10-11,13-14).

Правомірність прийняття оскаржуваного рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є предметом розгляду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).

У відповідності до вимог ч.1, ч.2 ст.12 Закону №2464 завданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, зокрема, контролюючий орган здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За п.1, п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

За приписами ч.8 ст.9 Закону №2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом – ч.11 ст.9 Закону №2464.

За приписами ч.10 ст.25 Закону №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

При цьому, п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за зазначеними вище нормами на позивача, як на платника єдиного внеску, покладено обов`язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця та лише у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом №2464 у вигляді штрафу та пені.

Так, із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено наступне:

- 09.05.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7356,80 грн., граничний термін сплати - 20.05.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №709 від 16.04.2019р. в сумі 3678,40 грн. (за першу половину квітня 2019 року) та №1 від 26.04.2019р. в сумі 5678,40 грн. (за другу половину квітня 2019 року) у загальному розмірі 9356,80 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.05.2019р. (а.с.20,21,57-62);

- 18.06.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7356,80 грн., граничний термін сплати - 20.06.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №720 від 16.05.2019р. в сумі 3678,40 грн. (за першу половину травня 2019 року) та №731 від 04.06.2019р. в сумі 4678,40 грн. (за другу половину травня 2019 року) у загальному розмірі 8356,80 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.06.2019р. (а.с.22,23,63-68);

- 18.07.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7588,08 грн., граничний термін сплати - 20.07.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №748 від 11.06.2019р. в сумі 1047,03 грн. (за червень 2019 року), №752 від 13.06.2019р. в сумі 724,25 грн. (за червень 2019 року), №754 від 18.06.2019р. в сумі 2708,20 грн. (за першу половину квітня 2019 року) та №761 від 04.07.2019р. в сумі 3590,96 грн. (за другу половину червня 2019 року) у загальному розмірі 8070,44 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.07.2019р. (а.с.24-27,69-75);

- 09.08.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7489,65 грн., граничний термін сплати - 20.08.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №776 від 16.07.2019р. в сумі 3170,20 грн. (за першу половину липня 2019 року) та №784 від 01.08.2019р. в сумі 3939,84 грн. (за другу половину липня 2019 року) у загальному розмірі 7110,04 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.08.2019р. (а.с.28,29,76-81);

- 17.09.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7551,96 грн., граничний термін сплати - 20.09.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №800 від 15.08.2019р. в сумі 3572,80 грн. (за першу половину серпня 2019 року) та №807 від 03.09.2019р. в сумі 6111,09 грн. (за другу половину серпня 2019 року) у загальному розмірі 9683,89 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.09.2019р. (а.с.30,31,82-88);

- 17.10.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 7355,45 грн., граничний термін сплати - 20.10.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №6 від 19.09.2019р. в сумі 1743,97 грн. (за першу половину вересня 2019 року) та №22 від 03.10.2019р. в сумі 3678,40 грн. (за другу половину вересня 2019 року) у загальному розмірі 5422,37 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.10.2019р. (а.с.32,33,89-95);

- 08.11.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за жовтень 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 8092,58 грн., граничний термін сплати - 20.11.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №31 від 17.10.2019р. в сумі 3859,31 грн. (за першу половину жовтня 2019 року), №35 від 24.10.2019р. в сумі 631,79 грн. (на виплату відпустки за жовтень 2019 року) та №39 від 05.11.2019р. в сумі 3808,20 грн. (за другу половину жовтня 2019 року) у загальному розмірі 8299,30 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.11.2019р. (а.с.34-36,96-102);

- 13.12.2019р. позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2019 року, згідно якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті становить 8337,93 грн., граничний термін сплати - 20.12.2019р., зазначена сума ЄСВ була сплачена позивачем за платіжними дорученнями №58 від 18.11.2019р. в сумі 3915,12 грн. (за першу половину листопада 2019 року) та №63 від 05.12.2019р. в сумі 5282,89 грн. (за другу половину листопада 2019 року) у загальному розмірі 9198,01 грн., тобто, зазначені суми ЄСВ були сплачені позивачем у строк, встановлений Законом №2464, а саме: до 20.12.2019р. (а.с.37,38,103-109).

Окрім того, 05.02.2020р. позивач подав до контролюючого органу скасовуючий Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2019 року, в якому відкорегував відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам (Таблиця 6), проте, такі корегування не потягли за собою зміну розміру загальної суми єдиного внеску, що підлягала сплаті за листопад 2019 року (а.с.110-113).

З аналізу вищенаведених норм матеріального права, зокрема, з урахуванням положень абз.2 ч.8 ст.9 Закону №2464, та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювалась сплата сум ЄСВ за період з квітня по листопад 2019 року у строки встановлені Законом №2464, що підтверджується копіями вищенаведених платіжних доручень, а тому, у відповідача були відсутні обґрунтовані правові підстави для застосування штрафних санкцій та пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 23.04.2019р. по 05.12.2019р., а, відповідно, оспорюване рішення від 30.09.2020р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не наведено обґрунтованих підстав та не надано жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з урахуванням обставин встановлених судом щодо своєчасності сплати ЄСВ та аналізу вищенаведених норм Закону №2464, зокрема, абз.2 ч.8 ст.9 Закону №2464, які відповідачем не спростовані.

Є безпідставними та відхиляються судом доводи відповідача у відзиві стосовно того, що згідно інтегрованої картки платника податків встановлені порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованих нарахувань, зокрема, 27.12.2019р. згідно платіжного доручення №93 від 27.12.2019р. в сумі 4228,40 грн., так як зі змісту копії оспорюваного рішення вбачається, що штрафні санкції та пеня застосовані відповідачем за період з 23.04.2019р. по 05.12.2019р., тобто до 27.12.2019р.

Не можуть бути покладені в основу даного рішення і доводи відповідача про те, що сплачені позивачем суми ЄСВ зараховувалися в рахунок погашення недоїмки, що утворилась за попередні періоди відповідно до п.6.8 Інструкції №449, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у позивача заборгованості по сплаті ЄСВ до 23.04.2019р. з урахуванням того, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020р. у справі №160/5619/19 було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 22.04.2019р. про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ за період з 23.05.2017р. по 16.04.2019р., наведена постанова набрала законної сили і є доказом відсутності заборгованості у позивача та дані обставини не підлягають доказуванню у цій справі виходячи з вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд приходить до висновку, що приймаючи наведене оспорюване рішення, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп., понесені позивачем згідно платіжного доручення №343 від 24.11.2020р. (а.с.8,51).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №0015120416 від 30.09.2020р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області рішення №0015120416 від 30.09.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 4; код ЄДРПОУ 32975403) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва