Рішення № 94764808, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 160/13817/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Романюга А.О. Грановський М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Національної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі.

зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі.

провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 26.08.2010 по 21.09.2015 року проходив службу органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення - Державна пенітенціарна служба України), з 28.09.2015 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 прийнятий на службу в органи Національної поліції України, де на даний час проходить службу на посаді заступника начальника курсу стройового відділення Державної установи «Криворізька академія патрульної поліції». Позивач вказує, що вислугу з 26.08.2010 по 21.09.2015 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення - Державна пенітенціарна служба України), йому не зараховано до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до вислуги років в поліції службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення - Державна пенітенціарна служба України). Однак, листом відповідач повідомив, що підстави для зарахування такого стажу дo стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки відсутні, оскільки до переліку не включено службу в Державній пенітенціарній службі України. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його соціальні права передбачені законами України та Конституцією України, оскільки служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Ухвалою суду від 10.11.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки з 02.07.2015 на території України функції з охорони правопорядку покладаються на Національну поліцію України, що за своїм статусом є новоствореним правоохоронним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ. До органів поліції не передані функції органів внутрішніх справ, a поліція виконує нові функції згідно Закону України «Про Національну поліцію». Представник відповідача вказує, що до переліку не включено службу в Державній пенітенціарній службі України, а тому підстави для зарахування такого періоду служби до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки відсутні. Крім того, представник відповідача вказує, що питання щодо проходження служби поліцейськими, у тому числі перерахунки строку служби поліцейськими регулюється приписами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Також відповідач наголошує на тому, що не є належним відповідачем у справі, оскільки кадрова робота в частині визначення стажу служби в органах Національної поліції України відноситься до повноважень керівників цих органів, в яких проходить службу поліцейський. Однак позивач не проходить службу в Національній поліції України (центральний апарат), а проходить службу в Державній установі «Криворізька академія патрульної поліції», яка в своє чергу вправі видавати накази по особовому складу в тому числі з питань проходження служби.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року продовжено Національній поліції України строк для надання суду відзиву на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують заперечення проти позову до 08.12.2020 року включно; відмовлено у задоволенні клопотання Національної поліції України про заміну первісного відповідача на належного відповідача; відмовлено у задоволенні клопотання Національної поліції України про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року відмовлено у задовленні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначену справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач з 26.08.2010 по 21.09.2015 року проходив службу органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення - Державна пенітенціарна служба України), з 28.09.2015 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 прийнятий на службу в органи Національної поліції України, де на даний час проходить службу на посаді заступника начальника курсу стройового відділення Державної установи «Криворізька академія патрульної поліції».

Дані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, а також копією біографічної довідки позивача, яка складена начальником відділення кадрового забезпечення Державної установи «Криворізька академія патрульної поліції», які містяться у матеріалах справи.

У матеріалах справи міститься копія рапорту позивача про зарахування до вислуги років в поліції службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 26.08.2010 року по 21.08.2015 року, встановлення надбавки та проведення відповідних виплат.

Даний рапорт адресовано відповідачу.

Як вбачається з листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 27.08.2020 № 5039/12/1/2/03-2020, у Департаментах кадрового забезпечення і фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, за дорученням Національної поліції України, в межах компетенції розглянуто рапорт позивача про зарахування до вислуги років в поліції службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 26.08.2010 року по 21.08.2015 року, та повідомлено позивача, що оскільки до переліку статті 78 Закону України «Про національну поліцію» не включено службу в Державній пенітенціарній службі України, підстави для зарахування такого періоду служби до стажу служби в поліції, відсутні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV визначено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Як видно з частини п`ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (в редакції Закону № 1774-VIII 06.12.2016 року) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, у попередніх редакціях даного Закону визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист, визначений Законом України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що фактично законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейських на працівників кримінально-виконавчої служби.

Таким чином, на позивача, під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що в правовому аспекті служба в органах внутрішніх справ (в подальшому - в поліції) аналогічна службі персоналу органів і установ виконання покарань. За таких обставин, суд вважає, що служба позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином, період служби позивача 26.08.2010 року по 21.09.2015 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення Державній пенітенціарній службі України) підлягає зарахуванню до вислуги років в поліції.

Крім того, додатково суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Приписами частин першої-другої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмови у зарахуванні позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення Державній пенітенціарній службі України) та зобов`язання Національну поліцію України зарахувати до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі.

Суд вважає доводи відповідача про те, що останній не є належним відповідачем у справі, оскільки кадрова робота в частині визначення стажу служби в органах Національної поліції України відноситься до повноважень керівників цих органів, в яких проходить службу поліцейський; позивач не проходить службу в Національній поліції України (центральний апарат), а проходить службу в Державній установі «Криворізька академія патрульної поліції», яка в своє чергу вправі видавати накази по особовому складу в тому числі з питань проходження служби, безпідставними з наступних причин.

Позивач звернувся із рапортом саме до відповідача.

Відповідач розглянув рапорт позивача в межах компетенції та листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 27.08.2020 № 5039/12/1/2/03-2020 відмовив позивачу у зарахуванні стажу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на момент звільнення Державній пенітенціарній службі України).

Відповідач не відмовив у задоволенні звернення позивача через відсутність у нього компетенції, а також не передав звернення позивача до компетентного органу.

За вказаних обставин Національна поліція України є належним відповідачем у справі стосовно задоволених позовних вимог.

Щодо позовної вимоги - провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий Порядок затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799).

Пунктами 6 та 7 Розділу І «Загалі положення» Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799), встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Приймаючи до уваги те, що станом на день розгляду справи відсутнє рішення відповідача про зарахування до стажу служби в поліції позивача наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі, а також те, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби поліцейського, а позивач проходить службу не у відповідача, а в Державній установі «Криворізька академія патрульної поліції», то дана позовна вимога є передчасною та заявлена до неналежного відповідача, а тому не підлягає задоволенню.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі.

Зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 26.08.2010 року по 21.09.2015 року у Державній кримінально-виконавчій службі.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Національної поліції України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 560,53 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 лютого 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 10.02.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.