Рішення № 94764766, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 160/17235/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро,49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 10.08.2020. відділу з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії та рішення від 01.10.2020. №5 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в підтвердженні пільгового стажу;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 період пільгового стажу роботи по Списку №2 з 01.03.2002. по 24.02.2004. (1 рік 11 місяців 24 дні);

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 17.06.2020 року., та прийняти обґрунтоване рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.08.2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак листом № 04001202014561822 від 10.08.2020 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії, з огляду на недостатність пільгового та страхового стажу, оскільки в довідці №298, виданої ТОВ «Енергія», відсутній штамп, дата видачі довідки.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 03.02.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що для підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 позивачем надано, зокрема, довідку уточнюючу особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для обчислення пільгової пенсії, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія". Вказану довідку неможливо врахувати при обчисленні стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки в довідці відсутній штамп та не вказана дата її видачі. Таким чином, довідка видана з порушенням вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній та не відповідає формі зазначеній в Додатку 5 даного Порядку.

Загальний стаж роботи позивача становить 35 років 7 місяців 29 днів. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 становить 10 років 11 місяців 5 днів при необхідному 12 років 6 місяців. Таким чином, у позивача відсутній необхідний стаж роботи за Списком № 2, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. з 02.09.2021 року по 09.02.2021 року перебувала у щорічній відпустці, тому розгляд спраив здійснено 10.02.2021 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 03.08.2020 року звернувся до головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Разом із заявою про призначення пенсії також подано наступні документи:

- трудова книжка;

- наказ від 01.03.2002. №33-к про прийняття по переводу ОСОБА_1 на ТОВ «Енергія» апаратником вуглезбагачення;

- розпорядження від 12.09.2002. №57-к про переведення ОСОБА_1 на ТОВ «Енергія» з посади апаратника вуглезбагачення на посаду майстра основного виробництва;

- наказ від 01.07.1994. №161 «Про затвердження результатів атестації робочих місць для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення»;

- наказ від 13.03.2000. №109 «Про результати атестації робочих місць в 1999 році»;

- лист головного управління праці та соціального захисту населення від 10.10.2007. №003/07-1-215 «Про поширення терміну дії раніше проведеної атестації робочих місць за умовами праці»;

- довідка від 31.08.2018. №1-4/2960 про підтвердження трудового стажу за період з 18.09.2000. по 01.03.2002.;

- довідка №298 про підтвердження трудового стажу за період з 01.03.2002. по 24.02.2004.

Листом від 10.08.2020 року № 04001202014561822 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії, оскільки не був врахований період пільгового стажу роботи по Списку №2 (з 01.03.2002. по 24.02.2004. - 1 рік 11 місяців 24 дні) по довідці №298, виданій ТОВ «Енергія», так як в останній відсутній штамп, дата видачі довідки.

Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, який затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006. №18-1, позивач 28.08.2020 року подав до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) заяву про підтвердження стажу роботи разом з відповідними документами.

За результатами розгляду вказаної заяви листом від 09.10.2020 року позивачу направлено рішення відповідача від 01.10.2020 року №5 про відсутність підстав для підтвердження періоду робот з 01.03.2002 р. по 24.02.2004 р. для зарахування пільгового стажу за Списком №2.

Згідно з Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 р. №18-6, позивач 02.11.2020 р. подав до Пенсійного фонду України скаргу на вищевказані рішення органів пенсійного фонду.

Листом від 04.12.2020 р. Пенсійний фонд України повідомив позивача про залишення оскаржуваних ним рішень органів пенсійного фонду без змін.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 розд. ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. (аналогічна норма міститься у п."б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. № 637.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У відповідності до п.23 Порядку №623 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Згідно з додатком №5 до вказаного Порядку №637 затверджена обов`язкова форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме вона повинна бути засвідчена підписами керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка про підтвердження наявного трудового стажу № 298, яка видана ТОВ «Енергія», відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року N637.

Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 , в якій наявні наступні записи:

- 18.09.2000 р. (запис №13) - прийнятий апаратником вуглезбагачення (Список №2, розділ II, підрозділ 2030000а, код 10065 - постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162);

- 01.03.2002 р. (запис №14) - звільнений по переводу на ТОВ «Енергія»;

- 01.03.2002 р. (запис №15) - прийнятий по переводу апаратником вуглезбагачення (Список №2, розділ II, п.2а, 26 - постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36);

- 12.09.2002 р. (запис №16) - переведений майстром основного виробництва (Список №2, розділ II, п.2а, 26 - Постанова КМУ від 16.01.2003 р. №36);

- 24.02.2004 р. (запис №17) - звільнений за власним бажанням.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно у вищезазначені періоди працював в ПАТ “Юкрейніан Кемікал Продактс”.

Стосовно питання зарахування спірного періоду роботи позивача в ПАТ “Юкрейніан Кемікал Продактс”, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, зазначених періодів трудової діяльності позивача відповідачем зазначено, що пільговий стаж не враховано згідно з наданої довідки № 298, виданої ТОВ «Енергія», оскільки в останній відсутній штамп, дата видачі довідки.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з огляду на те, як вже зазначалося вище, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, в якій записи щодо уього періоду.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №172/178/17 (2-а/172/21/2017) (адміністративне провадження №К/9901/3499/17), в якій зазначається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної робот, то для підтвердження соціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Разом з цим, суд враховує, що довідка довідка ТОВ «Енергія» містить відомості про пільговий характер роботи позивача.

Слід зазначити, що пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637.

При цьому, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці та інших документах покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1 відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є правом пенсійного органу. Перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Наведене доводить, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_2 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Неточність в записах в трудовій книжці чи іншій документації не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи іншої документації.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи за Списком № 2 з 01.03.2002 р. по 24.02.2004 р., оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, є протиправною.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, відповідач не довів правомірності своїх дій. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, суд робить висновок про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро,49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 10.08.2020 р. відділу з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії та рішення від 01.10.2020 р. №5 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в підтвердженні пільгового стажу.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 період пільгового стажу роботи по Списку №2 з 01.03.2002 р. по 24.02.2004 р. (1 рік 11 місяців 24 дні).

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 17.06.2020 року., та прийняти обґрунтоване рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук