Рішення № 94764741, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 160/15950/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) щодо нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28 липня 1998 року, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 35 588 грн. 74 коп. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

2) скасувати вимоги головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (СДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28 липня 1998 року, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) боргу (недоїмки), а саме:

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 14.11.2018 року на суму 15 819 грн. 54 коп. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень п`ятдесят чотири копійки);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 11.02.2019 року на суму 18 276 грн. 72 коп. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень сімдесят дві копійки);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 16.05.2019 року на суму 21 030 грн. 90 коп. (двадцять одна тисяча тридцять гривень дев`яносто копійок);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 13.08.2019 року на суму 23 785 грн. 08 коп. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень вісім копійок);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 06.11.2019 року на суму 26 539 грн. 26 коп. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок);

вимога про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 12.02.2020 року на суму 29 293 грн. 44 коп. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні сорок чотири копійки).

3) зобов`язати головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28 липня 1998 року, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 35 588 грн. 74 коп. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

4) зобов`язати головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) закрити інтегровану картку платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28 липня 1998 року, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ).

5) зобов`язати головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) зняти ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 28 липня 1998 року, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) з обліку та внести відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідачем порушено процедури прийняття вимог. Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки.

Протягом 2004-2005 року позивачем не подавались необхідні документи для включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який ведеться з 01.07.2004 року, що підтверджується листом департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 01.2-16/163 від 16.11.2020.

Позивач з 01.01.1999 року по теперішній час є найманим працівником. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальниками-роботодавцями систематично сплачується внесок з його заробітної плати, тому на думку позивача, оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. з 02.02.2021 року по 09.02.2021 року перебувала у щорічній відпустці, тому розгляд справи здійснено 10.02.2021 року.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року від відповідача 04.01.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. Позивачем протягом 2017-2019 років сплата єдиного соціального внеску самостійно не здійснювалась, що підтверджується ІКП платника податків.

Позивач (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.08.1010 року та на теперішній час не здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Пасивна бездіяльність позивача не може вважатись припиненням підприємницької діяльності.

Позивач, вже будучи працевлаштований, здійснив реєстрацію фізичної особи-підприємця з усіма правами та обов`язками.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

11.01.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім зазначено, що відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів невжиття заходів в частині припинення підприємницької діяльності.

Крім того представником позивача зазначено, що Єдиний соціальний внесок має сплачуватись виключно при наявності у позивача доходу, а недоїмка з його сплати формується за результатами перевірки.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 15.08.2020 року виконкомом Ленінського районної ради м. Дніпропетровська було здійснено державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, про що зроблено запис.

Відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника єдиного внеску позивача, наданого відповідачем до відзиву, обліковується заборгованість з 2017 року, яка складається з автоматично нарахованого єдиного внеску, а саме:

- за 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.:

нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.

- за 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.:

1 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018.

- за 2019 рік загальна суму заборгованості складає 11016,72 грн.:

1 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019;

2 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019;

3 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019;

4 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2019.

На підстав вищенаведеної заборгованості, податковим органом складено вимоги:

- від 14.11.2018 року № Ф-8406-50/67 на суму 15819,54 грн;

- від 11.02.2019 року № Ф- 8406-50/67 на суму 18276,72 грн;

- від 16.05.2019 року № Ф-8406-50/67 на суму 21030 грн;

- від 13.08.2019 року № Ф-8406-50/67 на суму 23 785 грн;

- від 06.11.2019 року № Ф-8406-50/67 на суму 26539,26 грн;

- від 12.02.2020 року № Ф-8406-50/67 на суму 29293 грн.

На підстав заяви головного управління ДПС у Дніпропетровській області про примусове виконання рішення Новокодацьким відділом державної виконавчої служби міста Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження від 08.11.2109 року ВП № 60546143.

Постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 08.11.2019 року ВП № 60546143, накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 08.11.2019 року ВП № 60546143 накладено арешт на грошові кошти, що містять ся на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено та належить боржнику.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року забезпечено позов у справі № 160/ 15950/20, а саме:

-зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-8406-50/67 від 13.08.2019 року про стягнення з заявника заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 785 грн. 08 коп. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень вісім копійок), що здійснюється Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в межах виконавчого провадження ВП № 60546143, до набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/15950/20.

Не погодившись з вищезазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є:

- роботодавці;

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

- особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Позивач з 1999 року по теперішній час є найманим працівником. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальниками-роботодавцями систематично сплачується внесок з його заробітної плати.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає про необхідність сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою - підприємцем та вказує, що відсутність у позивача доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності, що передбачено абзацем 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Такі доводи представника відповідача судом відхиляються, так як Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Визначальним чинником в даному випадку є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

При цьому, сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.

Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Як підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_1 є учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, що не заперечує відповідач.

Згідно з копії трудової книжки ( НОМЕР_3 ) позивача вбачається, що позивач є постійно є найманим працівником. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальниками-роботодавцями систематично сплачується внесок з його заробітної плати.

Згідно з ч.3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом N 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону N 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Суд вважає, що оскаржувані вимоги підлягають скасуванню з підстав сплати єдиного внеску роботодавцем позивача, і згідно звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у випадку неподання звітності та не здійснення підприємницької діяльності.

Докази протилежного суду у справі відсутні.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та зобов`язання головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області закрити інтегровану картку платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП)- форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та зобов`язання головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області закрити інтегровану картку платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку головного управління ДПС у Дніпропетровській області після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, шляхом відображення в ІКП нарахованої суми єдиного внеску. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язати головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 з обліку та внести відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку, то така є передчасною, оскільки відповідачем не приймалось рішення по суті заявленої позовної вимоги, зокрема, відповідачем не розглядалось питання про зняття з обліку позивача, на підставі поданої позивачем заяви, не з`ясовувались обставини, які є необхідною передумовою для вирішення питання стосовно зняття позивача з обліку та, відповідно, внесення відповідних записів до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.

Докази протилежного суду не надано.

Окремо необхідно звернути увагу позивача, що адміністративний суд не може підміняти державний орган та зобов`язувати його приймати рішення, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 29.11.2020 року № 74653.

З урахуванням того, що основну позовну вимогу задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 14.11.2018 року на суму 15 819 грн. 54 коп. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень п`ятдесят чотири копійки);

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 11.02.2019 року на суму 18 276 грн. 72 коп. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень сімдесят дві копійки);

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 16.05.2019 року на суму 21 030 грн. 90 коп. (двадцять одна тисяча тридцять гривень дев`яносто копійок);

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 13.08.2019 року на суму 23 785 грн. 08 коп. (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень вісім копійок);

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 06.11.2019 року на суму 26 539 грн. 26 коп. (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень двадцять шість копійок);

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-8406-50/67 від 12.02.2020 року на суму 29 293 грн. 44 коп. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні сорок чотири копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук