Ухвала суду № 94764696, 09.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 лютого 2021 року Справа 160/1716/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2020 року (направлена засобами поштового зв`язку 01.02.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій позивач просить суд:

- визнати рішення № 0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним;

- скасувати рішення Офісу великих платників ДПС України № 0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 242 503,77 грн. та нарахування пені в розмірі 2 892 786,17 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що, контролюючим органом було неправомірно застосовано п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону, що в свою чергу призвело до прийняття рішення № 0004405006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.11.2019 р., за формою, наведеною в Додатку №12 до Інструкції, в той час, як маю б бути винесене, в разі встановлення фактів порушення вимог податкового законодавства - за формою, наведеною в Додатку 15 до Інструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Однак, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 та 169 КАС України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, за приписами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, позивачем разом із позовною заявою подано заяву про зменшення розміру судового збору та відстрочення від сплати судового збору, яка вмотивована тим, що у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою, позивач не має змоги сплатити зазначені суми судового збору, що підтверджується стрімким падінням фінансових результатів підприємства, дуже значним розміром заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до останньої фінансової звітності станом на 01.07.2020 року становить 195 628 000,00 грн. Зовнішній борг підприємства 5 378 257 000,00 грн. що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2020 року. Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» є підприємством аерокосмічної галузі. Відповідно до статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» підприємства, що здійснюють виробництво об`єктів космічної діяльності не підлягають приватизації, тобто, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Наразі, у зв`язку з глобальною світовою економічною кризою, яка зачепила всі галузі виробництва, майже припинилися замовлення на виробництво аеро-космічної продукції. Глобальне економічне середовище (світова економічна криза) у 2019 році і на початку 2020 року, з-поміж іншого, характеризується загальним гальмуванням економічного зростання, що носить назву “боргового спаду”. МВФ знизив прогноз зростання світової економіки на цей період до 2,9% та потрясінням на азіатських фондових ринках, де девальвація юаня на тлі зміцнення долара сприяла прискоренню перерозподілу інвестицій на користь США, проблеми ж в економіці країн ЄС не дають підстав для повернення потоків капіталів у цей регіон, адже піднесення ділової активності тут поки не очікується. Що стосується внутрішніх проблем економіки України: дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України в 2019 році зріс до 3.4 млрд. дол. США (3.6% від ВВП) порівняно з 186 млн. дол. США (0.2% від ВВП) у 2018 році. Темпи падіння експорту товарів та послуг становили 4.1% (у 2019 році - 26.9%), імпорт зріс на 3.9% (у 2019 році імпорт скоротився на 29.2%).

Утім, доказів вжиття заходів для отримання додаткового фінансування та спрямування коштів на сплату судового збору у справі №160/1716/21 позивачем не надано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У контексті справедливого балансу публічних і приватних інтересів, забезпечення пропорційності обмежень доступу до суду при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору необхідно з`ясувати рівень доходів скаржника, порівняти його з розміром установленого законом судового збору й визначити, чи можливе вирішення цього питання без покладення на скаржника надмірного процесуального тягаря.

Отже, заява про зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору є обґрунтованою у разі наявності посилань на конкретні факти та докази, які підтверджують обставини щодо відсутності у позивача всіх джерелах акумулювання фінансових ресурсів достатніх коштів для виконання вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що у позивача немає відкритих рахунків у інших банківських установах (наприклад, довідка податкового органу щодо переліку відкритих рахунків платника у банківських установах), заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» щодо зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року по справі №823/1895/17.

Крім того, підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту "b" пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов`язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України "Про судовий збір", які набули чинності від 1 вересня 2015 року.

Зміни до Закону України "Про судовий збір", які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов`язань перед Міжнародним валютним фондом.

Разом з тим, відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

Таким чином, стаття 133 КАС України та стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає можливість, а не обов`язок відстрочення сплати судових витрат або звільнення від їх сплати, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що у постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«…Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування судами статті 133 КАС та статті 8 Закону України «Про судовий збір» Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у:

- ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18;

- постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору не було…».

Відтак, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення та зменшення сплати судового збору - відсутні, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Ціна позову складає 10 135 289,94 грн, отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 22 700,00 грн (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Натомість, позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру в сумі 22700,00 грн. не сплачений.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази сплати сплаченого судового збору у розмірі 22700,00 грн. сплаченого на реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також, ч. 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч. 2, ч. 4 ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.

В порушення вищевказаних вимог до матеріалів позовної заяви додані копії документів, які не засвідчені позивачем належним чином.

Тобто, з наведеного слідує, що додані до адміністративного позову ксерокопії документів не є належними доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача у розумінні ст.ст.72-78 Кодексу адміністративного судочинства України, так як вони не завірені у встановленому законодавством порядку згідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, що є порушенням ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу слід подати до суду засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки “Копія” та “Згідно з оригіналом”.

Окрім цього, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої статті 122 КАС України строк звернення до суду може бути встановлений також іншими законами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення Офісу великих платників ДПС України № 0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 242 503,77 грн. та нарахування пені в розмірі 2 892 786,17 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу та рішення щодо нарахування пені та застосування штрафів протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без такої.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2019 по справі № 802/983/18-а.

У свою чергу, позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 01.02.2021 року (направлена засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

В поданій до суду заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року у справі № 160/8351/18 адміністративний позов про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення № 0007214608 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 року було повернуто позивачеві без розгляду (отримана позивачем 19.11.2018 року). 21.12.2018 року позивач вдруге звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року у справі № 160/9821/18 адміністративний позов про скасування рішення № 0007214608 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 року знову було повернуто позивачеві. Адміністративний позов від 18.02.2019 року повернуто позивачу ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року у справі № 160/1719/19 з таких же самих підстав. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року у справі № 160/9821/18 адміністративний позов про скасування рішення № 0007214608 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску від 20.05.2019 року знову було повернуто позивачеві з тих же підстав, рівно як і адміністративні позови від 20.05.2019 року (ухвала від 21.06.2019 року у справі № 160/4668/19), від 23.01.2020 р. (ухвала від 05.03.2020р.); від 30.03.2020 р. (ухвала від 31.08.2020 р.), від 30.09.2020 р. (ухвала від 11.11.2020), від 10.11.2020 (ухвала від 26.01.2020р.), від що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з цим позовом на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАСУ. У якості доказів скрутного фінансового становища, позивачем до адміністративного суду було подано: Баланс (Звіт про фінансовий стан) підприємства на 01.10.2018 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року. Із наведеної бухгалтерської документації вбачається, що сукупний розмір кредиторської заборгованості позивача становить 4 028 460,00 грн., в той час як сума не виплаченої заробітної плати становить 30 072 000,00 грн., що вказує на відсутність можливості підприємством виконати зобов`язання із виплати, навіть, лише із заробітної плати. Одночасно, позивач зазначав, що наближення позивача до стійкої фінансової неплатоспроможності підтверджують дані зі Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 10 місяців 2018 року, відповідно до якого збитки підприємства становлять 151 682 000,00 грн., та загострив увагу на тому, що сплата судового збору у зазначеному розмірі (19 210,00 грн. - за вимоги майнового характеру; 1 910,00 грн. - за вимоги немайнового характеру) у зазначеному вище розмірі вплине лише на поглиблення фінансової кризи підприємства та унеможливить виплату першочергових платежів, до яких відносяться і виплати сум із заробітної плати, так як залишок грошових коштів становить 20 000,00 грн., а загальний розмір заборгованості по заробітній платі становить 30 072 000,00 грн., що вказує на недостатність залишку грошових коштів підприємства сплатити заборгованість із заробітної плати.

Разом з тим, наведені доводи стосується іншої вимоги та рішення № 0007214608 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 року, тоді як у даній справі позивачем оскаржується саме рішення Офісу великих платників ДПС України № 0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 242 503,77 грн. та нарахування пені в розмірі 2 892 786,17 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом лише 01.02.2021 року (засобами поштового зв`язку), що є пропущенням 10-денного строку звернення до суду із позовною заявою.

Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відтак, у задоволенні заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Окрім цього, За приписами ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно п. 9 ст. 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У поданому адміністративному позові відповідачем визначено два відповідача: Офіс великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, однак позовні вимоги заявлені щодо визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

При цьому, вимоги до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби позивачем не заявлено.

Таким чином, позивачу належить викласти позовні вимоги щодо кожного відповідача, або чітко сформулювати та викласти позовні вимоги.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 133, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» у задоволенні заяви про зменшення судового збору та про відстрочення сплати судового збору.

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».

Позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду:

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску;

- засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки “Копія” та “Згідно з оригіналом”;

- оригінал документа, який підтверджує сплату судового збору у розмірі 22 700,00 грн., сплаченого на реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- позовної заяви та її копіями, а також копіями доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник