Рішення № 94764686, 08.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Справа № 160/16084/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 3054 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 3054, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3054 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації, яка була нараховано та виплачена ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4146/20 від 27.08.2020 року, за період з 23.10.2018 року по 13.10.2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом за останні 2 місяці до дати звільнення та у відповідності до довідки, що надана Військовою частиною 3054 у якості додатка до листа №6/54/22-440 від 25.03.2020 року;

- зобов`язати Військову частину 3054 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за затримку у виплаті грошової компенсації, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4146/20 від 27.08.2020 року, за період з 23.10.2018 року по 13.10.2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом за останні 2 місяці до дати звільнення та у відповідності до довідки, що надана Військовою частиною 3054 у якості додатка до листа №6/54/22-440 від 25.03.2020 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що військова частина 3054 виплатила грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік – 13.10.2020 року. У зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу компенсацію за час затримки розрахунку на день звільнення з Військової частини 3054, а саме з 23.10.2018 по 13.10.2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом за останні 2 місяці до дати звільнення та у відповідності до довідки, що надана Військовою частиною 3054 у якості додатка до листа №6/54/22-440 від 25.03.2020 року;

07.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

24.12.2020 року Військова частина 3054 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач зауважив, що компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, у зв`язку з чим виплата даної компенсації не підпадає під дію та не може бути підставою для застосування статей 116,117 Кодексу законів про працю України. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.10.2018 року наказом командира військової частини 3054 Центрального оперативного об`єднання НГУ від 04.10.2018 року №40 о/с старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пунктом «а» (за закінченням строку контракту).

22.10.2018 року командиром військової частини 3054 видано наказ (по стройовій частині) №247, яким виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

14.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини 3054, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3054 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 по 2018 рік, що сумарно складає 56 календарних днів;

- зобов`язати Військову частину 3054 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій, що передбачені ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 по 2018 рік, що сумарно складає 56 календарних днів, у сумі 19 305 грн. 44 коп.

27.08.2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4146/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3054 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3054 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 по 2018 рік, що сумарно складає 56 календарних днів.

Зобов`язано Військову частину 3054 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій, що передбачені ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 по 2018 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як зазначено позивачем, компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 р. по 2018 р. у кількості 56 діб у сумі 19 015,86 грн. ОСОБА_1 отримав 13.10.2020 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 10.11.2020 року №6GHHDUFJRF5K7P0K.

05.11.2020 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Військової частини 3054, в якій просив виплатити грошову компенсацію за затримку у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій, що передбачені ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 року за період з 23.10.2018 року по 13.10.2020 року.

27.11.2020 року Військова частина 3054 листом №6/54/33-1378 відмовила позивачу у виплаті зазначеної компенсації, посилаючись на те, що нормативно правовими актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнені військовослужбовців зі служби.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 року по справі №825/598/17 за позовом військовослужбовця до Військової частини А2622 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, дійшов висновку, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця - військової частини, за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику-військовослужбовцю всіх належних сум.

З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховного Суду прийшов до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини - 22.10.2018 року та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 13.10.2020 року, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки військової частини 3054 середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за останні 2 місяці, що передують даті закінчення проходження служби складає 336,42 грн.

Таким чином сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період складає 242 558,82 грн., виходячи із наступного розрахунку (336,42 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * 721 (кількість днів затримки з 23.10.2018 року по 13.10.2020 року)).

Позивачем в позовній заяві зазначено розмір компенсації за час затримки розрахунку на день звільнення в сумі 166 527,90 грн., розрахунок якої позивачем проведено не правильно.

Суд зауважує, що в порівнянні із виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при звільненні в розмірі 19 015,86 грн., суму компенсації за несвоєчасний розрахунок в розмірі 242 558,82 грн., не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений у постанові від 30.10.2019.

Враховуючи очевидну неспівмірність належних до виплати позивачу сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає перерахуванню та виплаті позивачу у розмірі, що дорівнює сумі компенсації за невикористану додаткову відпустку, а саме - 19 015,86 грн.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, згідно із ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, для захисту прав позивача та відновлення порушеного права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3054 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2018 по 13.10.2020 року;

- стягнути з Військової частини 3054 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні з 23.10.2018 по 13.10.2020 року у розмірі 19 015,86 грн.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись статтями 9, 73-77, 90, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3054 (49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 46, код ЄДРПОУ 25575569) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3054 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2018 по 13.10.2020 року.

Стягнути з Військової частини 3054 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні з 23.10.2018 по 13.10.2020 року у розмірі 19 015,86 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятнадцять гривень 86 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський