Рішення № 94764659, 05.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Справа № 160/15949/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розгляді його заяви про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення № 2008 від 15 жовтня 2020 року;

- зобов`язати відповідача прийняти та розглянути його заяву про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення №2008 від 15 жовтня 2020 року, скласти протокол та прийняти відповідну постанову згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з питанням встановлення причинного зв`язку між отриманими ним пораненнями та проходженням останнім військової служби у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території республіки Афганістан. Однак відповідачем було надано відповідь на його звернення №2008 від 15.10.2020 року, де зазначено, що таке питання може бути вирішено виключно у судовому порядку. Таким чином, у зв`язку з протиправними діями відповідача, що полягають у відмові у встановленні причинного зв`язку між отриманими пораненнями та проходженням позивачем військової служби, він був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 29.12.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач жодного відношення до Збройних Сил України не має, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР (військова частина 2099 м.Термез Узбекської ССР) та приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан у 1985 та 1986 роках. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині прикордонних військ СРСР, то повноваженнями щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ СРСР, яким є позивач, наділена Державна прикордонна служба України, а не відповідач. З огляду на вищезазначене, висновок позивача що відмова відповідача у розгляді його заяви про встановлення причинного зв`язку його захворювань з виконанням обов`язків військової служби є необґрунтованим. Крім того, правонаступником прикордонних військ колишнього союзу СРСР, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, а з 1991 року Комітету по охороні Державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Таким чином, оскільки позивач проходив службу у прикордонних військах, правонаступником яких, з огляду на вищевикладене, є Державна прикордонна служба України, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

До суду 03.02.2021 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 р. №1109/15800 ЦВЛ є органом військового управління, якій здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Оскільки ЦВЛК є юридичною особою, Міністерство оборони України вважає, що вимоги до Міністерства оборони України є необґрунтованими, а рішення ЦВЛК щодо відмови у розгляді заяви позивачу про встановлення причинного зв`язку захворювань пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби є правомірною. За таких обставин, третя особа також просила суд у задоволенні позову відмовити.

До суду 04.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов`язки, може бути оскаржене, то суб`єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб`єктом владних повноважень. Враховуючи, що, він проходив службу саме у прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних Сил СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то обов`язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням позивачем обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, покладений саме на відповідача. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2020 року.

ОСОБА_1 проходив військову службу в складі ВЧ 2099 в період бойових дій у республіці Афганістан, де отримав поранення, у зв`язку з чим перебував на лікуванні у період з 29 січня по 20 березня 1986 року, що підтверджується архівною довідкою №21/59/3-5710 від 26 грудня 2017 року.

Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з питанням встановлення причинного зв`язку між отриманими ним пораненнями та проходженням військової служби у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території республіки Афганістан (ВЧ 2099).

Своїм листом №62/171 від 17.04.2019 р. ЦВЛК ДПС України повідомило позивача про те, що останньому слід звернутися до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, на що отримав відповідь №3151 від 04 червня 2019 року, якою йому було запропоновано звернутися до ЦВЛК ДПС України.

Так, позивач звернувся до відповідача з вказаним питанням, однак останнім було надано відповідь на звернення №2008 від 15 жовтня 2020 року, де зазначено, що таке питання може бути вирішено виключно у судовому порядку

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст.2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 року, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 р. № 1109/15800 (далі - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

В силу пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402).

Відповідно до пп.2.3.3 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово- професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України; контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

За приписами пп.2.3.4 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово- лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з пп.2.3.5 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 визначені обов`язки та права ВЛК регіону.

Так, відповідно до пп.2.4.5 п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно з пп.2.4.10 п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

В главі 20 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

З аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов`язки, може бути оскаржене, то суб`єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, вказаним вище Положенням № 402 (глава 21 Розділу II) врегульовано порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до п.п.21.1, 21.3 глави 21 Розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

Пунктом 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено в яких формулюваннях приймаються постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Підпунктом г) пункту 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймається в такому формулюванні: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 (із змінами)), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно з п.21.7 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Відповідно до п.21.8 глави 21 Розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Згідно з п.21.18 глави 21 Розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

За приписами п.21.14 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв`язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, яке затверджено постановою КМ України № 393 від 17.07.1992 р., для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та служби, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавець прирівнює соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № 2099, у тому числі в період з 19.04.1985 року по 15.11.1986 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де отримав поранення, суд прийшов до висновку, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. № 402, обов`язок щодо встановлення причинного зв`язку поранень у даному випадку може бути покладений на Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України, оскільки Міністерство оборони України є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР.

При цьому, враховуючи права та обов`язки Центральної військової-лікарської комісії Збройних сил України, визначені Положенням № 402, зокрема щодо організації військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, перевірки роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи, перевірки організації медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах, витребовування документів в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок тощо, суд також вважає протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови у розгляді заяви позивача про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення № 2008 від 15 жовтня 2020 року, оскільки відповідач на заяву позивача надав лист з рекомендацією звернутися до суду, замість виконання визначених Положенням № 402 повноважень.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині зобов`язання відповідача скласти протокол та прийняти відповідну постанову згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, оскільки відповідно до зазначеного наказу відповідач має виключну компетенцію в питаннях розгляду заяв про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби.

Враховуючи викладене, суд вважає що з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача виникає необхідність лише зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення №2008 від 15 жовтня 2020 року, а у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо правонаступництва колишніх органів державної влади СРСР суд зазначає наступне.

Так, позивач у 1985 - 1986 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений на підставі наказу Міністра оборони колишнього СРСР.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Міністерстві СРСР).

На цей час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР.

Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.

Після розпаду СРСР прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекистану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.

Указом Президента Російської Федерації від 8 листопада 1992 року, був розформований Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикистан, і через громадянську війну тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.

У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил Республіки Таджикистан.

Водночас, згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1464-ХІІ всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 р. №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР - при цьому до складу самого прикордонного округу входили також і частини прикордонних військ КДБ СРСР, розташовані на території Білоруської СРСР та Молдавської СРСР. Проте вказані військові частини відійшли до відання Білорусі та Молдови і жодного відношення до Державної прикордонної служби не мають.

З наведеного вбачається, що Держприкордонслужба не є правонаступником всіх Прикордонних військ КДБ СРСР, а отже, правовий зв`язку між Державною прикордонною службою України та позивачем - відсутній.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського Прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мала, й відповідно військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України не вповноважена надати позивачу вказаний висновок.

При цьому, враховуючи, що, позивач проходив службу саме у прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних Сил СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, суд приходить до висновку про те, що обов`язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 19.04.1985 по 15.11.1986, покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію при Міністерстві оборони України.

Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 19.09.2017 року по справі № 644/7843/16-а (К/800/7047/17) прийшов до аналогічних висновків та зауважив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР є Міністерство оборони України.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення № 2008 від 15 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювань із виконанням обов`язків військової служби, на яку було надано відповідь на звернення №2008 від 15 жовтня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Судовий збір по справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма