Ухвала суду № 94764421, 09.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

09 лютого 2021 р. справа № 120/7824/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в

14.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що працює на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач вказала, що в період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року суддівська винагорода, передбачена ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виплачувалась відповідачем із застосуванням обмеження її нарахування, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року.

На переконання позивача, дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застуванням обмеження її нарахування, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року, є протиправними, оскільки питання суддівської винагороди регулюється спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано неконституційним Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, а в п. 4.3 цього рішення зазначено, що втрачені в зв`язку з обмеженням суддівської винагороди кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є елементом конституційного статусу судді.

Оскільки відповідач добровільно не компенсував втрачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати у період з 18.04.2020 року до 28.08.2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру на підставі ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року до 28.08.2020 року на підставі ст. 135 ч.2 Закону України "Про судоустрій і статус судді" з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті і з урахуванням вже виплаченої винагороди без застосування обмеження, встановленого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.01.2021 року.

04.01.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 09.02.2021 року.

В судове засідання 09.02.2021 року позивач та представник відповідача не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, в матеріалах справи містяться заява позивача про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи факт неявки сторін у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи, визначених статтею 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає за необхідне, із власної ініціативи, вирішити питання щодо наявності підстав для зупинення провадження в цій справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 340/1916/20.

Предметом розгляду даної справи, зокрема, є питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, дана адміністративна справа має аналогічний предмет доказування у справі, що перебуває на розгляді у Верховного Суду, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одним й тими ж нормами права.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 236 КАС України встановлено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04), зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)

Тому, обґрунтовуючи підстави для зупинення провадження у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, з урахуванням положень п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України та беручи до уваги ту обставину, що формування відповідних правових позицій Верховного Суду у справі №340/1916/20, може вплинути на наслідки розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у справі №120/7824/20-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року справа 560/5053/20, від 03 лютого 2021 року справа 560/2861/20.

Керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 236, 248, 256 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Зупинити провадження у справі №120/7824/20-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21).

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович