Рішення № 94764182, 10.02.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/184/13-г (927/756/20) Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія

“Нафтогаз України”, код ЄДРПОУ 20077720

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”,

вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

код ЄДРПОУ 32750668

про стягнення 8812,25 грн

в межах справи про банкрутство

Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”

Учасники справи не викликались

Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” про стягнення 8812,25 грн, з яких 7227,72 грн пені, 603,63 грн річних та 980,90 грн збитків за березень 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №5242/18-КП-39 постачання природного газу від 02.10.2018 року та додаткових умов до нього.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2020 року постановлено питання про прийняття позовної заяви АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ТОВ “НіжинТеплоМережі” про стягнення 8812,25 грн заборгованості вирішити після повернення матеріалів справи №927/184/13-г до Господарського суду Чернігівської області. Матеріали справи №927/184/13-г повернулись до Господарського суду Чернігівської області 15 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; справу №927/184/13-г (927/756/20) об`єднано зі справою №927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь позивача на відзив та доказів їх надсилання іншій стороні.

Про отримання позивачем 21.12.2020 ухвали господарського суду від 17.12.2020 свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 21.12.2020 ухвали господарського суду від 17.12.2020 свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

06.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив стосовно позову, зокрема, з огляду на те, що 19.02.2013 відносно нього було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач також зазначив, що станом на 13.08.2020 на дату підготовки до подачі даного позову, відповідач вже сплатив на користь позивача всю суму основного боргу (борг був погашений повністю станом на 30.07.2019), а заборгованість за даним договором відсутня. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 98 відсотків, зменшити розмір 3% річних на 98 відсотків та відмовити у задоволенні вимог про стягнення збитків за квітень 2019 – 980,90 грн.

Також 06.01.2021 року позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Ухвалою господарського суду від 11.01.2021 року відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у зв`язку з незначною складністю справи та з врахуванням ціни позову (малозначна справа).

05.02.2021 від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення та заперечення на позовну заяву № 01-07/289 від 04.02.2021. У своєму запереченні відповідач зазначає, що доводи позивача стосовно стягнення збитків у сумі 980,90 грн є необґрунтованим, та зазначає, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» є виконавцем послуг з вироблення, транспортування, постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності для споживачів міста Чернігова та Чернігівської області. Пунктом 3.13. договору передбачений формальний обов`язок споживача відшкодувати збитки. Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що стягнення збитків, згідно приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, є видом цивільно-правової відповідальності. А для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Відповідач зазначає, що позивач не довів ні протиправних дій відповідача, ні наявності збитків, ні їх розміру, ні причинно-наслідкового зв`язку. Крім того, відповідач просить суд врахувати той факт, що 02.10.2018 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) (постачальник) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (за одним ЕІС кодом - 56ХQ0000WKUIK00N) (споживач) три договори постачання природного газу: №5243/18-БО-39 (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями); №5244/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води); №5242/18-КП-39 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами). Дані договори укладаються одночасно, розмежування по категоріям та визначення планового об`єму споживання природного газу по категоріям необхідно для обох сторін для формування та коригування тарифу як на природній газ, так і на теплову енергію, оскільки вартість природного газу і як наслідок - вартість теплової енергії для кожної категорії споживачів - різна. Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу (в редакції від 20.04.2019) затверджених Постановою Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, інформаційна платформа оператора ГТС ідентифікує відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС- кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем. Дана обставина зумовлена тим, що підприємство виробляє, транспортує та постачає теплову енергію єдиною централізованою системою опалення до всіх категорій споживачів, що отримують теплопостачання від окремою котельні (теплопункту) - одночасно, відокремити облік по категоріям технічно не можливо. Так само, газопостачальна організація при постачанні природного газу такому споживачу, як ТОВ «НіжинТеплоМережі», не має технічної можливості розмежувати кількість поставленого газу для кожної окремої категорії та визначити окремо, який об`єм вони поставили по договору №5243/18-БО-39 (для виробництва теплової енергія, яка споживається бюджетними організаціями), №5244/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води), №5242/18-КП-39 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами). Дана обставина зумовлена єдиною мережею газопостачання та єдиним засобом обліку природного газу на вводі в котельню (теплопункт).

Газопостачальне підприємство Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» та ТОВ «НіжинТеплоМережі» в березні 2019 року погодили об`єм природного газу в розмірі 2 165 397 м.куб, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЧН00002465 за березень 2019 року та в квітні 2019 року погодили об`єм природного газу в розмірі 483 915 м.куб, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЧН00004165 за квітень 2019 року. Як вбачається зі змісту актів, приймання-передача природного газу здійснюється по кожному об`єкту (котельні) ТОВ «НіжинТеплоМережі» окремо одним єдиним показником об`єму газу, не розподіляючи по категоріям споживачів.

Відповідач посилається на довідку про використання природного газу за березень-квітень 2019 року по підприємству ТОВ «НіжинТеплоМережі» № 01-07/272 від 03.02.2021, з якої вбачається, що в березні відхилення від відкоригованого загального обсягу газу складає - 1,57%, в квітні – 0,816%, що є менше ніж 5%.

Відповідач наголошує, що при розрахунку розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем, АТ «НАК «Нафтогаз України» має враховувати загальний обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом по споживачу ТОВ «НіжинТеплоМережі», а оскільки відповідачем, як у березні 2019 року, так і у квітні 2019 року відхилення обсягів споживання природного газу по споживачу не виходило за межі 5% - відповідач вважає взагалі безпідставним та відсутніми заподіяні збитків за перевищення або за недобір договірних обсягів споживання природного газу.

Відповідач в своєму запереченні також зазначає додатковою обставиною, що підтверджує відсутність будь-яких збитків та неправомірність їх нарахування позивачем те, що Постановою НКРЕКП від 12.10.2020 на законодавчому рівні було визнано та закріплено відсутність можливості заподіяння будь-яких збитків такими споживачами, яким постачання природного газу здійснюється АТ «НАК «Нафтогаз України», в рамках виконання постачальником спеціальних обов`язків, покладених нього з метою забезпечення теплопостачальних підприємств природнім газом з підстав надання іншим споживачам житлово-комунальних послуг та забезпечення тепловою енергією, до яких і відноситься відповідач, ТОВ «НіжинТеплоМережі».

Також, відповідач зазначає, що договір постачання природного газу із включенням п. 3.13, укладено між сторонами, оскільки такий варіант запропонований позивачем, від якого залежить постачання газу. Не укладення договору призвело б до припинення постачання газу, і, як наслідок відсутність у споживачів м. Ніжина (населення, школи, дитячі садки, лікарні, військові частини, підприємства, установи, організації, релігійні організації) тепла та гарячої води, що не є допустимим. Разом з тим, відповідач зазначає, що фактично, умови п.3.13 договору не є розумними та справедливими, що суперечить ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України. Також, відповідач зазначив, що методика визначення обсягу споживання газу для забезпечення побутових споживачів теплом та гарячою водою на законодавчому рівні - відсутня. На розрахунок планової кількості корисного відпуску теплової енергії та фактичний її відпуск відповідачем ТОВ «НіжинТеплоМережі» впливають такі фактори, зокрема, як коливання температури навколишнього повітря, можливість аварійних ситуацій на мережах підприємства і споживачів теплової енергії, замовлення споживачів про відключення по різним причинам, які зумовлюють неможливість спрогнозувати підприємством з точністю до 5% планову кількість корисного відпуску теплової енергії.

09.02.2021 року на електронну адресу суду відповідачем надіслано з накладенням електронного цифрового підпису заяву № 01-07/303 від 08.02.2021 року про продовження строків, в якій просить поновити та продовжити ТОВ «НіжинТеплоМережі» строк на подання та приєднання до матеріалів справи письмових пояснення та заперечення № 01- 07/289 від 04.02.2021 року на позовну заяву про стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків за неналежне виконання договору від 13.08.2020 року № 39/5.-1101-20 та доданих до них документів. Дану заяву відповідач обґрунтовує тим, що пояснення № 01-07/289 від 04.02.2021 року мають значну кількість додатків, що потребувало значного часу, проведення детальних розрахунків та вивчення порядку розрахунків за газ, врахування всіх доказів, наданих сторонами у справі, що було не можливо в час наданий для подання відзиву на позовну заяву. Відповідачем проаналізовано розрахунок споживання газу, сформовано розрахункові таблиці щодо планового та фактичного споживання газу, надані докази на підтвердження викладених в письмових поясненнях тверджень.

Відповідно до ст. 119 ГПІС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що пояснення відповідача та додаткові документи надані ним, які є належними та допустимими доказами у справі, мають істотне значення для справи, а також враховуючи той факт, що позивачем було приховано від суду зазначені відповідачем у запереченні та доданих до нього доказів обставини, суд поновлює відповідачу строк на подання та приєднання до матеріалів справи письмових пояснення та заперечення №01-07/290 від 04.02.2021 на позовну заяву про стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків за неналежне виконання договору та доданих до них документів.

В прохальній частині письмових пояснень та заперечень відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків за березень 2019 року в розмірі 128981, 49 грн та за квітень 2019 року в розмірі 235215,85 грн. Зазначення невірної суми збитків відповідачем в зазначеному документі розцінюється судом, як описка та розглядається як прохання відповідача відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків за квітень 2019 року в розмірі 980,90 грн.

Відповідно до ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 (справа №927/184/13-г) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ніжин Тепло Мережі", визнано вимоги ФОП Коленченко О.О. до боржника у сумі 495000,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дранченко Валентину Михайлівну.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.08.2017 у справі №927/184/13-г, зокрема, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича (провулок Коцюбинського, 4/9, м. Чернігів, 14000).

На даний час розгляд справи №927/184/13-г триває.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019.

Згідно частини другої Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ВВР України, 1992, №31 із наступними змінами).

Частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі не продажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та TOB “НіжинТеплоМережі” 02.10.2018 року укладено договір № 5242/18-КП-39 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, в споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 визначено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п.2.1.цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно п. 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 23257257,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини купівлі-продажу природного газу на підставі договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018, за яким позивач набув прав та обов`язків постачальника, а відповідач – споживача.

Додатковими умовами №1 від 22.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018 договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 сторони погодили пункти 1.4, 2.1,3.1, 3.8, 3.9, 5.1-5.3, 6.3, 12.1 доповнити та викласти в ін. редакції.

Згідно до додаткової угоди №4 від 23.11.2018 договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 розділи 1-12 вказаного договору викладено в новій редакції.

Додатковою угодою №5 від 13.03.2019 року договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп.5 п.6.2, підп. 8 п.6.2, підп. 4 п.6.3, абз.3підп. 2 п.6.4 договору застосовуються ними з 01.03.2019. А пунтки3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз1 підп.3.9.2 п.3.9, абз.4 підп.5 п.6.2, абз.2 підп.2, п.6.4 договору втрачають чинність з 01.03.2019 року.

Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13. Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4).

Відповідно до підп.8 п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), Відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. Договору.

Відповідно до підп.4 п. 6.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків , що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1. Договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Додатковою угодою №6 від 20.03.2019 договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 сторони погодили викласти п.2.1 в новій редакції стосовно обсягу природного газу по місяцях з жовтня 2018 по квітень 2019 року.

Додаткової угодою №7 від 29.03.2019 договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 сторони погодили змінити по тексту договору слова ПАТ «НАК «Нафтогоаз України» у зв`язку з переіменованням на АТ «НАК «Нафтогоаз України».

Додатковою угодою №8 від 24.04.2019 договору №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 сторони погодили викласти п.2.1 в новій редакції стосовно обсягу природного газу зазначеного в квітні 2019 року – 10,080 тис.м.куб. Сторони домовились, що загальний обсяг природного газу, який постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 до 30.04.2019 визначається з врахуванням зазначених змін.

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 5,629 тис. м. куб за квітень 2019 року.

Пунктом 8.2. Договору (з 01.12.2018 - пунктом 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1. Договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.11.1 з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 договір діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2415055,04 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи (арк.спр.46-53Т.37(Т1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та пені, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що платежі відповідачем здійснювались з порушення останнім строку виконання зобов`язання.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, згідно вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз.2 пункту 3.1. договору з врахуванням додаткових угод право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 5.1. договору з врахуванням додаткових угод сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання.

Вказані пункти договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. У підтвердження несвоєчасної оплати за переданий газ, позивачем до позовної заяви додано виписки по особовому рахунку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла у періоди з 27.11.2018 по 13.12.2018, 27.12.2018 по 14.01.2019, 26.01.2019 по 12.02.2019, 26.02.2019 по 27.02.2019, 26.03.2019 по 28.03.2019, 26.04.2019 по 03.05.2019, 28.05.2019 по 29.07.2019, що не спростовано відповідачем. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ТОВ “НіжинТеплоМережі” повністю погасило основний борг перед АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” станом на 30.07.2019.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До правових наслідків порушення зобов`язання, зокрема, віднесено сплату неустойки, нарахування якої передбачено в пункті 8.2 укладеного між сторонами договору. Окрім того, стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань, які полягають у сплаті суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних.

Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно зі ст.625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого природного газу.

Відповідач мав необхідні відомості для оплати газу протягом розрахункового періоду, як визначено умовами договору.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості природного газу (арк.спр.13-18Т.37(Т1).

Заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором №5242/18-КП-39 від 02.10.2018 виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" у процедурі розпорядження майном, а відтак є поточною кредиторською заборгованістю.

Положеннями частин першої, другої статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який був чинний у період, за який виникла заборгованість, передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами третім, четвертим частини третьої названої статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Положення статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів є тотожними з вказаними вище нормами статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, викладено правову позицію, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), згідно з якою боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі від 03.11.2020 застосування до боржника нарахування пені та 3% річних є правомірним.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, дослідивши поданий позивачем розрахунок, за період з 27.11.2018 року по 29.07.2019 року підлягає нарахуванню пеня у розмірі 7227,72 грн та три проценти річних у сумі 603,63грн за період з 27.11.2018 року по 29.07.2019 року .

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відсотків річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За змістом укладеного між сторонами договору та положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, що регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази настання для позивача негативних наслідків, враховуючи поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору та перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% до 3613,86 грн, а також трьох відсотків річних на 50% до 301,82 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 980,90 грн збитків відповідно до п.3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4від 23.11.2018) яким передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4).

Судом встановлено, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» є виконавцем послуг з вироблення, транспортування, постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності для споживачів міста Чернігова та Чернігівської області.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.10.2018 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (за одним ЕІС кодом - 56ХQ0000WKUIK00N) три договори постачання природного газу: №5243/18-БО-39 (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями); №5244/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води); №5242/18-КП-39 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами). Дані договори укладені одночасно, розмежування по категоріям та визначення планового об`єму споживання природного газу по категоріям здійснено для обох сторін для формування та коригування тарифу як на природній газ, так і на теплову енергію, оскільки вартість природного газу і як наслідок - вартість теплової енергії для кожної категорії споживачів - різна. Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу (в редакції від 20.04.2019) затверджених Постановою Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, інформаційна платформа оператора ГТС ідентифікує відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі», як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС- кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем. Дана обставина зумовлена тим, що підприємство виробляє, транспортує та постачає теплову енергію єдиною централізованою системою опалення до всіх категорій споживачів, що отримують теплопостачання від окремою котельні (теплопункту) - одночасно, відокремити облік по категоріям технічно не можливо.

Судом враховується, що НАК «Нафтогаз», як газопостачальна організація при постачанні природного газу ТОВ «НіжинТеплоМережі», як споживачу не має технічної можливості розмежувати кількість поставленого газу за кожним з окремо укладених договорів (№5243/18-БО-39, №5244/18-ТЕ-39, №5242/18-КП-39). Так само і у ТОВ «НіжинТеплоМережі» відсутня можливість визначити який саме об`єм тепла було поставлено ним для кожної окремої категорії кінцевих споживачів. Дана обставина зумовлена єдиною мережею газопостачання та єдиним засобом обліку природного газу на вводі в котельню (теплопункт) та теплової енергії на виході з котельні (теплопункту).

Транспортування природного газу ТОВ «НіжинТеплоМережі» здійснює Газопостачальне підприємство Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на підставі заяви-приєднання №09420WKUIKET016 до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498. Газопостачальне підприємство Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» та ТОВ «НіжинТеплоМережі» в березні 2019 року погодили об`єм природного газу в розмірі 2 165 397 м.куб, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЧН00002465 за березень 2019 року; в квітні 2019 року погодили об`єм природного газу в розмірі 483 915 м.куб, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ЧН00004165 за квітень 2019 року. Як вбачається зі змісту актів, приймання-передача природного газу здійснюється по кожному об`єкту (котельні) ТОВ «НіжинТеплоМережі» окремо єдиним показником об`єму газу, не розподіляючи по категоріям споживачів.

Відповідач після отримання показників від всіх споживачів теплової енергії повідомляє НАК «Нафтогаз» про фактичне використання об`ємів природного газу кожною категорією споживачів. Тобто відбувається розмежування об`ємів природного газу по категоріям споживачів (дана інформація відображена в інформація по обсягу газу для виробництва теплової енергії, отриманої населенням, бюджетними організаціями та іншими споживачами по підприємству ТОВ «НіжинТеплоМережі» за березень 2019 року №01-07/270 від 03.02.2021 та за квітень 2019 року №01-07/271 від 03.02.2021).

Для визначення кількості спожитого газу кожною окремою категорією береться до уваги обсяг наданого споживачам тепла і виводиться процент, який припадає на кожну категорію споживачів. Після визначення проценту співвідношення виробленої - корисної теплової енергії по кожній категорії споживачів, ТОВ «НіжинТеплоМережі» визначає об`єм спожитого газу для вироблення теплової енергії окремо для бюджетних організацій, окремо для населення, окремо для бюджетних організацій, окремо для інших споживачів. Після цього ТОВ «НіжинТеплоМережі» доводить фактичне використання АТ НАК «Нафтогаз».

Суд доходить висновку, що при розрахунку розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від замовленого споживачем, позивачем має враховуватись загальний обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом по споживачу (в загальному за договорами № 5242/18-КП-39, № 5243/18-БО-39, 5244/18-ТЕ-39).

Судом досліджено та встановлено, що згідно договору № 5242/18-КП-39 з урахуванням додаткових угод №4,6,8 сторонами погоджено скориговані обсяги природного газу за період з жовтня 2018 до квітня 2019 в розмірі 324034 м.куб; згідно договору № 5243/18-БО-39 з урахуванням додаткових угод №4,6,8 сторонами погоджено скориговані обсяги природного газу за період з жовтня 2018 до квітня 2019 в розмірі 2946174 м.куб; згідно договору № 5244/18-ТЕ-39 з урахуванням додаткових угод №4,6,8 сторонами погоджено скориговані обсяги природного газу за період з жовтня 2018 до квітня 2019 в розмірі 12820664 м.куб.

Зокрема в березні 2019 року позивачем та відповідачем погоджені скориговані обсяги природного газу разом по договорах № 5242/18-КП-39, № 5243/18-БО-39, 5244/18-ТЕ-39 становлять 2200000 м.куб. В квітні 2019 року позивачем та відповідачем погоджені скориговані обсяги природного газу разом по договорах № 5242/18-КП-39, № 5243/18-БО-39, 5244/18-ТЕ-39 становлять 480000 м.куб.

Відповідно до довідки про використання природного газу за березень-квітень 2019 року по підприємству ТОВ «НіжинТеплоМережі» № 01-07/272 від 03.02.2021 вбачається що в березні 2019 року відповідачем по договорах № 5242/18-КП-39, № 5243/18-БО-39, 5244/18-ТЕ-39 фактично спожито 2165397 м.куб; в квітні 2019 року відповідачем по договорах № 5242/18-КП-39, № 5243/18-БО-39, 5244/18-ТЕ-39 фактично спожито 483915 м.куб.

Провівши арифметичні розрахунки, суд встановив, що відхилення від відкоригованого загального обсягу газу в березні складає - 1,57%, в квітні – 0,816%, що є менше ніж 5%.

Оскільки відповідачем, у березні та квітні 2019 року, відхилення обсягів споживання природного газу по споживачу не виходило за межі 5%, суд вважає заявлену вимогу позивача в частині стягнення збитків необгрунтованою.

Крім того, судом враховано, що аналогічних висновків про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником AT «HAK «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача, дійшла у своєму рішенні Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг №1526 від 17.07.2020р.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення 980,90 грн збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1868,03 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, вул.Глібова, будинок 1; код ЄДРПОУ: 32750668) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) пені у сумі 3618,86 грн; три проценти річних у сумі 301,82 грн, судового збору у сумі 1868,03 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 10.02.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/