Рішення № 94763615, 27.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 справа № 914/4160/14 (914/2460/20)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітон ЛТД», м. Київ

про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн.

у межах справи про банкрутство № 914/4160/14

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетра-Агро", м. Червоноград Львівської області

про: банкрутство Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801)

Суддя В.М.Артимович,

секретар судового засідання О.П. Іванило

Представники сторін:

від позивача: Кізима Т.М. - представник;

від відповідача: Левкович В.В. - представник;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/4160/14 (914/2460/20) за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітон ЛТД», про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2020 справу № 914/4160/14(914/2460/20) за позовом Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн прийняти до провадження в межах справи № 914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (ідентифікаційний код 00278801) за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2020.

Представником відповідача 21.10.2020 подано на розгляд суду відзив на позовну заяву про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в якому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.10.2020 підготовче засідання відкладено на 18.11.2020.

18.11.2020 представник відповідача подав на розгляд суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) у справі № 914/4160/14 (914/2460/20).

18.11.2020 представником позивача подано на розгляд суду додаткові пояснення у справі № 914/2460/20.

Ухвалою суду від 18.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітон» та продовжено підготовче засідання у даній справі.

Ухвалою від 23.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/4160/14 (914/2460/20) до судового розгляду по суті на 21.01.2021.

21.01.2021 представником Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» подано на розгляд суду відзив на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката) у справі № 914/4160/14(914/2460/20).

Ухвалою від 23.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/4160/14 (914/2460/20) до судового розгляду по суті на 21.01.2021.

21.01.2021 представником Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» подано на розгляд суду відзив на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката) у справі № 914/4160/14(914/2460/20).

Ухвалою суду від 21.01.2021 розгляд справи відкладено на 27.01.2021.

26.01.2021 представником відповідача подано заперечення проти відзиву на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 27.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов, також просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката). Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу заперечив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1. Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні управління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 наніс збитки підприємству на суму 70000,00 гривень, передавши Товариству з обмеженою відповідальністю «БКМ - ВУД» вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий.

Зазначено, що ОСОБА_1 (надалі відповідач) працював на посаді голови правління Публічного акціонерного товариства «Жидачівський Целюлозно-паперовий комбінат» з 07.07.2010 по 28.12.2016 року.

Позивач зазначає, що 30.05.2014 між ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ТзОВ «БКМ-ВУД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити згідно з умовами цього договору.

Позивач вказує, що ТзОВ «БКМ-ВУД» станом на день подання позовної заяви перейменована в ТзОВ «Мелітон ЛТД».

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» передано у власність ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТОВ «Мелітон ЛТД») вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий вартістю 70000,00 грн.

Що стосується наявності шкоди позивач стверджує, що, вчиняючи правочин договору купівлі-продажу, керівник мав на меті отримати вигоду для ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у вигляді грошового еквіваленту, який мав бути перерахований на розрахунковий рахунок підприємства. Дані кошти підприємству не були перераховані.

На думку позивача, вказаним ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» було завдано шкоду на суму, передбачену договором купівлі-продажу від 30.05.2014.

Що стосується протиправності поведінки заподіювача шкоди позивач зазначає, що від моменту проведення передачі товару по договору купівлі-продажу від 30.05.2014 та до моменту звільнення з підприємства (30.05.2014 - 28.12.2016) головою правління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 не здійснено жодних заходів щодо примусового виконання умов договору та стягнення заборгованості.

Що стосується причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, позивач вказує, що шкода заподіяна керівником підприємства настала внаслідок його бездіяльності, оскільки керівник підприємства зобов`язаний вживати заходів щодо повернення такої заборгованості повноваженнями, якими він наділений і засобами, які передбачені у законодавстві.

Позивач у позовній заяві також зазначає, що судова практика з розгляду справ про заподіяння шкоди підприємству її працівниками даний випадок кваліфікує як незаконний продаж товарів за зниженою ціною та відносить до прямої та дійсної шкоди нанесеної підприємству (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ. № 12 від 11.12.2015).

Тому позивач вважає, що можливість проведення стягнення по купівлі-продажу від 30.05.2014 на момент подання позовної заяви втрачена, строк позовної давності для стягнення заборгованості у примусовому порядку сплив, а суму вказаного договору слід стягнути з відповідача, як з винної сторони.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві зазначено, що позивачем забуто про ще один елемент складу правопорушення - вину. Відповідач наголошує, що за відсутності хоч одного з елементів складу правопорушення не буде.

Звертає увагу на те, що сам позивач зазначає, що «вчиняючи правочин договору купівлі-продажу, керівник мав на меті отримати вигоду для ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Тому не можна говорити про вину відповідача у заподіянні шкоди ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Стверджує, що вина відповідача відсутня.

Отже, відповідач, уклавши згаданий договір купівлі-продажу від 30.05.2014, не діяв протиправно та не мав умислу нанесення шкоди ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Відповідач стверджує, що його поведінка відповідає законодавству, відтак, відсутні елементи складу правопорушення: причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювана та вина заподіювана. Тому складу правопорушення нема.

У відзиві представник відповідача стверджує, що згідно зі статутом ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у повноваження голови правління не входить проведення претензійно-позовної роботи. У матеріалах справи відсутні службові записки від юридичної служби, бухгалтерії про ненадходження коштів, необхідність подачі позову тощо. Тому стверджувати про протиправність поведінки відповідача немає підстав. Адже ніхто не ставить під сумнів законність договору.

Також у відзиві вказано, що позивач не зазначає, які матеріальні норми порушено відповідачем, що унеможливлює притягнення його до відповідальності. Тому вважає позов безпідставним.

1.3. Заяви та клопотання сторін.

Відповідачем 18.11.2020 подано заяву про про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) у справі № 914/4160/14 (914/2460/20), в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на користь ОСОБА_1 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката).

У заяві зазначено, що між відповідачем (клієнт) та Адвокатським бюро Володимира Левковича укладено договір про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020, згідно з яким бюро в особі адвоката Левковича Володимира Володимировича надає відповідачу професійну правничу допомогу у даній справі. На підставі договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020, ведення справи клієнта та вчинення усіх необхідних для цього дій доручено адвокату Левковичу В.В., для чого бюро видало ордер ВС № 1040862 від 12.10.2020.

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору основним видом послуг за даним договором є представництво інтересів клієнта у господарській справі № 914/4160/14 (914/2460/20) за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору про надання професійної правничої допомоги та правового супроводу клієнта, винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме для справи № 914/4160/14 (914/2460/20) шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) за усі послуги з представництва клієнта в суді першої інстанції та пов`язані із такими.

Відповідно до п. 6.3. договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020 гонорар у сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень та 0 коп.) за усі послуги з представництва клієнта в суді першої інстанції у справі № 914/4160/14 (914/2460/20) сплачується клієнтом на розрахунковий рахунок бюро до 01 лютого 2021 року.

Відповідач також посилається на практику Верховного Суду, зокрема зазначає, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначено: «Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).»

Тому просить на підставі ст. ст. 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.123, 126, 129 ГПК України стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позивачем 21.01.2021 подано на розгляд суду відзив на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката) у справі № 914/4160/14(914/2460/20). У даному відзиві вказано, що відповідачем до заяви долучено договір від 12.10.20 за № 12/10/20 та акт прийому передачі наданих послуг до договору від 23.10.2019 за № 12.10.20. У своєму відзиві Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» заявляє про не співмірність суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката), яка пропонується до стягнення та стверджує про невідповідність документів, які надані як підстава підтвердження наданих послуг, оскільки до договору надано додатки, які не мають відношення до договору про надання правничої допомоги.

Відповідачем 26.01.2021 подано заперечення проти відзиву на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає, що представник позивача не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат, а цей обов`язок відповідно до ст. 126 ГПК України покладається на позивача. Також вказує, що враховуючи положення ст. 169 та ст. 126 ГПК України представник позивача повинен був звертатися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а не з відзивом на заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. На переконання відповідача ця справа відзначається складністю, адвокат виконав чималий обсяг робіт, витративши багато часу, ціна позову є надзвичайно високою, справа має велике значення для відповідача, її вирішення вплине на його репутацію. Тому сума судових витрат на професійну правничу допомогу (оплату послуг адвоката) є виправданою.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 (відповідач) з червня 2002 року перебував у трудових відносинах із Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (позивачем).

ОСОБА_1 працював на посаді голови правління Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з 07.07.2010 до 28.12.2016.

Відповідно до наказу № 94к від 28 грудня 2016 року відповідач звільнений згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін.

30.05.2014 між ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ТзОВ «БКМ-ВУД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити згідно з умовами цього договору.

Позивач вказує, що ТзОВ «БКМ-ВУД» станом на день подання позовної заяви перейменована в ТзОВ «Мелітон ЛТД».

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 передача товару покупцеві оформляється актом прийому-передачі, уповноважений представник покупця повинен пред`явити та надати продавцю копію довіреності із необхідними повноваженнями.

На виконання умов вказаного договору ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» передано у власність ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТОВ «Мелітон ЛТД») вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий, що підтверджується актом прийому-передачі згідно договору купівлі-продажу т/з від 30.05.2014

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 орієнтовна сума цього договору складає 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., в тому числі 20% ПДВ. Пунктом 3.2. даного договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 днів з моменту передачі продавцем товару покупцеві на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014 позивачем виставлено рахунок-вимогу на суму 70000,00 грн. Однак, як стверджує позивач даний рахунок ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТОВ «Мелітон ЛТД») оплачений не був.

Позивач вважає, що при здійсненні управління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 наніс збитки підприємству на суму 70000,00 гривень, передавши Товариству з обмеженою відповідальністю «БКМ - ВУД» вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий, та не здійснивши жодних заходів щодо примусового виконання умов договору та стягнення заборгованості.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ним господарському товариству, в межах і порядку, передбаченому законом.

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (надалі відповідач) працював на посаді голови правління Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з 07.07.2010 по 28.12.2016 року.

Позивач стверджує, що при здійсненні управління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 наніс збитки підприємству на суму 70000,00 гривень, оскільки передав Товариству з обмеженою відповідальністю «БКМ - ВУД» вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий за договором купівлі-продажу від 30.05.2014, та не здійснив жодних заходів щодо примусового виконання умов договору та стягнення заборгованості.

Положеннями статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.05.2014 між ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (продавець) та ТзОВ «БКМ-ВУД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити згідно з умовами цього договору.

Позивач вказує, що ТзОВ «БКМ-ВУД» станом на день подання позовної заяви перейменована в ТзОВ «Мелітон ЛТД».

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 передача товару покупцеві оформляється актом прийому-передачі, уповноважений представник покупця повинен пред`явити та надати продавцю копію довіреності із необхідними повноваженнями.

На виконання умов вказаного договору ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» передано у власність ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТОВ «Мелітон ЛТД») вантажний автокран 10-20 т-с, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , 1993 року випуску, колір жовтий, що підтверджується актом прийому-передачі згідно договору купівлі-продажу т/з від 30.05.2014.

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу від 30.05.2014 орієнтовна сума цього договору складає 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., в тому числі 20% ПДВ. Пунктом 3.2. даного договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 днів з моменту передачі продавцем товару покупцеві на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014 позивачем виставлено рахунок-вимогу на суму 70000,00 грн. Однак, як стверджує позивач, даний рахунок ТзОВ «БКМ - ВУД» (станом на день подання позовної заяви перейменована в ТОВ «Мелітон ЛТД») оплачений не був.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи наявність шкоди, позивач стверджує, що, вчиняючи правочин договору купівлі-продажу керівник мав на меті отримати вигоду для ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у вигляді грошового еквіваленту, який мав бути перерахований на розрахунковий рахунок підприємства. Дані кошти підприємству не були перераховані.

На думку позивача, вказаним ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» було завдано шкоду на суму, передбачену договором купівлі-продажу від 30.05.2014.

Обґрунтовуючи протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, позивач зазначає, що від моменту проведення передачі товару по договору купівлі-продажу від 30.05.2014 та до моменту звільнення з підприємства (30.05.2014 - 28.12.2016) головою правління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» ОСОБА_1 не здійснено жодних заходів щодо примусового виконання умов договору та стягнення заборгованості, а саме керівник підприємства зобов`язаний вживати заходів щодо повернення такої заборгованості повноваженнями, якими він наділений і засобами, які передбачені у законодавстві.

Суд зазначає, що сам позивач вказує, що, вчиняючи правочин договору купівлі-продажу, керівник мав на меті отримати вигоду для ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Отже, відповідач, уклавши згаданий договір купівлі-продажу від 30.05.2014, не мав умислу нанесення шкоди ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Суд звертає увагу на те, що право звернення з відповідним позовом про стягнення з ТзОВ «БКМ - ВУД», яке перейменовано в ТзОВ «Мелітон ЛТД», заборгованості за договором купівлі-продажу від 30.05.2014, протягом встановленого строку позовної давності, було не лише у ОСОБА_1 , як голови правління ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Крім того, позивачем не ставиться під сумнів правомірність вказаного договору купівлі-продажу від 30.05.2014 та правомірність дій та мети ОСОБА_1 в момент вчинення вказаного правочину щодо отримання вигоди для ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» у вигляді грошового еквіваленту в сумі 70000,00 грн.

Також суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що на момент укладення договору купівлі-продажу та передачі транспортного засобу за цим договором 30.05.2014 у відповідача була можливість передбачити чи припустити невиконання договірних зобов`язань щодо оплати зі сторони покупця.

Отже, позивачем не доведено ні протиправної поведінки відповідача, ні факту наявності збитків (шкоди), ні причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, ні вини відповідача.

У ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Суд зазначає, що позивачем ні у позовній заяві, ні в наступних своїх письмових клопотаннях не наведено жодної з передбачених ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України, підстав відшкодування збитків, завданих підприємству ОСОБА_1 , як посадовою особою ПАТ «Жидачівський целюлозно-пепепровий комбінат», та відповідно не доведено належними та допустимими доказами завдання ОСОБА_1 збитків ПАТ «Жидачівський целюлозно-пепепровий комбінат».

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають до задоволення.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір в розмірі 10376,78 грн. слід покласти на позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи на підтвердження повноважень долучено ордер від 12.10.2020 № 1040862 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Левкович В.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 14.08.2017 № 000680) Корсунському Миколі Миколайовичу на підставі договору про надання правової допомоги від 12.10.2020 № 12/10/20.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро Володимира Левковича (бюро) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12.10.2020, згідно з яким бюро в особі адвоката Левковича Володимира Володимировича надає клієнту професійну правничу допомогу у даній справі.

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору основним видом послуг за даним договором є, в тому числі, представництво інтересів клієнта у господарській справі №914/4160/14 (914/2460/20) за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, повноваження якої припинені, в сумі 70000,00 грн.

Згідно з п. 6.1. договору про надання професійної правничої допомоги та правового супроводу клієнта, винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для клієнта та його господарської діяльності, а саме для справи № 914/4160/14 (914/2460/20) шляхом встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) за усі послуги з представництва клієнта в суді першої інстанції та пов`язані із такими.

У п. 6.2. зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги сторони домовилися, що сума гонорару за весь час дії договору є незмінною і не залежить від тривалості розгляду справи, часу виконання рішення суду.

Відповідно до п. 6.3. договору про надання професійної правничої допомоги №12/10/20 від 12.10.2020 гонорар у сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень та 0 коп.) за усі послуги з представництва клієнта в суді першої інстанції у справі № 914/4160/14 (914/2460/20) сплачується клієнтом на розрахунковий рахунок бюро до 01 лютого 2021 року.

Пунктом 6.5. вказаного договору передбачено, що факт надання правової допомоги (послуг) бюро клієнту підтвердждується актами приймання-передачі наданих послуг на вимогу клієнта, що підписуються сторонами.

До матеріалів справи долучено належним чином завірену копію акту від 23.10.2020 № 1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12 жовтня 2019 року, в якому зазначено, що послуги, передбачені договором про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12 жовтня 2020 року виконавцем були надані, а замовником прийняті, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, їх вивчення, консультація клієнта, узгодження правової позиції; написання та подання відзиву у господарській справі № 914/4160/14 (914/24602/20), участь у судовому засіданні 21.10.2020, підготовка до участі у судовому засідання 18.11.2020.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пропорційність є складовим елементом закріпленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, якому за змістом ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як свідчать матеріали справи, адвокат Левкович В.В. приймав участь у всіх судових засіданнях, призначених з розгляду даної справи № 914/4160/14(914/2460/20), що відображено у протоколах судових засідань від 21.10.2020, 18.11.2020, 23.12.2020 та 21.01.2021, також відзив на позов підписаний представником відповідача Левковичем В.В., що підтверджує виконання адвокатом завдань, передбачених договором про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12.10.2020.

Таким чином, факт надання адвокатом Левковичем В.В. професійної правничої допомоги відповідачеві у справі № 914/4160/14(914/2460/20) у межах її розгляду Господарським судом Льввіської області є доведеним, а заявлені до стягнення витрати відповідають критеріям неминучості, обґрунтованості та пропорційності.

Судом також враховано, що у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України), тому відсутність платіжних документів на підтвердження оплати відповідачем наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у задоволенні його клопотання.

Щодо заперечень позивача про неспівмірність суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, яка пропонується до стягнення суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено жодного обґрунтування та не надано доказів неспівмірності таких судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.11.2020 р. у справі № 911/4242/15, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічна позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Також позивач стверджує про невідповідність документів які надані як підстава підтвердження наданих послуг, оскільки до договору надано додатки, які не мають відношення до договору про надання правничої допомоги.

Так, до заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача додано копію договору про надання професійної првничої допомоги від 12.10.2020 №12/10/20 та копію акту від 23.10.2020 № 1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12 жовтня 2019 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що у змісті вказаного акту вказано про надання послуг, передбачених власне договором про надання професійної правничої допомоги № 12/10/20 від 12 жовтня 2020 року щодо представництва інтересів відповідача у господарській справі № 914/4160/14 (914/2460/20).

З огляду на викладене, враховуючи подані відповідачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» відмовити повністю.

2. Сплачений судовий збір покласти на позивача.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00278801) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 7000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.02.2021.

Суддя В.М. Артимович