Рішення № 94763026, 22.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2021Справа № 910/11161/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; ідентифікаційний код: 32744172)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівька, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661)

про стягнення 18 097 708, 63 грн,

Представники сторін:

від позивача: Гнидка М.В.

від відповідача: Павленко С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 28 614 650, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов`язань не здійснено оплати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за квітень 2020 року, травень 2020 року та червень 2020 року, в наслідок чого в осіннього утворилася заборгованість в розмірі 26 232 093, 52 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 1 009 712, 54 грн, штрафу в розмірі 1 228 473, 70 грн, інфляційні втрати в розмірі 61 607, 04 грн та 3% річних в розмірі 82 763, 32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

04.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

24.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв`язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості просить суд стягнути кошти в розмірі 18 097 708, 63 грн.

У підготовчому засідання 23.09.2020 судом оголошено перерву до 21.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 21.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 02.12.2020.

У підготовчому засіданні 02.12.2020 суд повідомив представників сторін, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

У судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву до 22.01.2021.

У судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача надав суду клопотання про закриття провадження в частині стягнення 15 284 191, 47 грн. В іншій частині підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача не заперечував щодо закриття провадження у справі в стягнення 15 284 191, 47 грн, в іншій частині позову просив суд відмовити у його задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 між ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" (далі - орендодавець) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(далі - орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 13.09.2019 за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10 231, 7 мІ, (далі - об`єкт оренди), які знаходяться в Адміністративній будівлі літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд 22-24, а саме:

- нежитлові приміщення площею 577,8 (п`ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 591,6 (п`ятсот дев`яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 589,2 (п`ятсот вісімдесят дев`ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,4 (п`ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 587,8 (п`ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 585,9 (п`ятсот вісімдесят п`ять цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев`ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,1 (п`ятсот дев`яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 593,6 (п`ятсот дев`яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;

- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев`ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 27 грудня 2019 року;

- нежитлові приміщення площею 525,5 (п`ятсот двадцять п`ять цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п`ятдесят шість ціла п`ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,6 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 594,5 (п`ятсот дев`яносто чотири цілих п`ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (далі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання-передачі від 04 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року;

- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев`ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року.

Згідно п. 10.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.07.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом № 1 закінчується в дату сплину строку договору (п. 10.2. договору).

Як про це зазначає позивач та що у свою чергу встановлено судом, орендодавцем були виставлені орендарю наступні рахунки:

- рахунок № 41591 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10-125- 08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату орендної плати за квітень 2020 у сумі 6 639 680, 66 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 41582 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10- 125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату додаткової плати за квітень 2020 у сумі 2 010 543, 25 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160010875 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату компенсації комунальних послуг за квітень 2020 у сумі 168 068, 35 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011080 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10- 125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату орендної плати за травень 2020 у сумі 6 623 556, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011082 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату додаткової плати за травень 2020 у сумі 2 005 660, 64 грн, в т.н. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011083 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату компенсації комунальних послуг за травень 2020 року у сумі 102 115, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011085 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10- 125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату орендної плати за червень 2020 у сумі 6 570 948, 65 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011086 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату додаткової плати за червень 2020 у сумі 1 989 730, 69 грн в т.ч. ПДВ 20%;

- рахунок № 160011087 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату компенсації комунальних послуг за червень 2020 року у сумі 121 789, 84 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Втім, позивач вказує, що відповідач всупереч умовам договору не сплатив орендну плату за квітень 2020 року, не сплатив додаткову плату за квітень 2020 року, не компенсував витрати на комунальні послуги за квітень 2020 року, не сплатив орендну плату за травень 2020 року, не сплатив додаткову плату за травень 2020 року, не компенсував витрати на комунальні послуги за травень 2020 року, не сплатив орендну плату за червень 2020 року, не сплатив додаткову плату за червень 2020 року, не компенсував витрати на комунальні послуги за червень 2020 року, не дивлячись на те, що об`єкт оренди ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято в користування за актами приймання-передачі від 13.12.2019, від 18.12.2019, від 21.12.2019, від 27.12.2019, від 01.02.2020, від 04.02.2020 та від 12.02.2020, які у свою чергу підписаними з обох сторін.

Таким чином, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач посилається на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обумовлених договором зобов`язань щодо здійснення орендної плати, додаткової плати та компенсації вартості комунальних послуг у ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилася заборгованість в розмірі 26 232 093, 52 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 1 009 712, 54 грн, штрафу в розмірі 1 228 473, 70 грн, інфляційні втрати в розмірі 61 607, 04 грн та 3% річних в розмірі 82 763, 32 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи наступне:

- фактичні обставини свідчать про те, що за отримані послуги по договору оренди у період квітень-червень 2020 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Управління справами", була проведена оплата частинами, що підтверджується доданими до відзиву платіжними дорученнями;

- орендодавець повинен був самостійно застосувати умови договору відносно забезпечувального платежу, всім причини не застосування забезпечувального платежу орендарю не повідомлялися. Зазначені факти не знайшли свого відображення в тексті позовної заяви під час проведення орендодавцем розрахунку заборгованості. Означене на переконання відповідача є свідченням про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог;

- розрахунок пені є необґрунтований оскільки він проведений позивачем без урахування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань";

- правові підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафу за порушення грошового зобов`язання відсутні, оскільки позивач обґрунтовує своє право на отримання штрафу лише посиланням на норми ч. 2 ст. 549 ЦК України;

- застосування відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, враховуючи необґрунтованість суми основного боргу.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1ГЖМК190004 / 10-125-08-19-00660 від 23.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 3.3. якщо інше не передбачено договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.

Відповідно до п. 3.4. договору орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати.

Пунктом 3.8. договору визначено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі з виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно пп. 2.3.6. п. 2.3. договору сторони дійшли згоди, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Отже, як було встановлено судом вище, позивачем були виставлені рахунки на оплату орендної плати за квітень, травень та червень 2020 року, додаткової плати за квітень, травень та червень 2020 року, компенсації витрат на комунальні послуги за квітень, травень та червень 2020 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонами підписано без будь яких зауважень:

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 41591/2020 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг з оренди приміщень за квітень 2020 на суму 6 639 680, 66 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 41582/2020 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг додаткової плати за квітень 2020 на суму 2 010 543, 25 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160010875/2020 від 30.04.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року на суму 168 068, 35 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011080/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг з оренди приміщень за травень 2020 на суму 6 623 556, 22 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011082/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг додаткової плати за травень 2020 на суму 2 005 660, 64 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011083/2020 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо компенсації комунальних послуг за травень 2020 року на суму 102 115, 22 грн в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011085/2020 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг з оренди приміщень за червень 2020 на суму 6 570 948, 65 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011086/2020 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо надання послуг додаткової плати за червень 2020 на суму 1 989 730, 69 грн, в т.ч. ПДВ 20%;

- акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011087/2020 від 30.06.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 щодо компенсації комунальних послуг за червень 2020 року на суму 121 789,84 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що загальна заборгованість орендаря з оплати орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за квітень 2020 року, травень 2020 року та червень 2020 року складає 26 232 093, 52 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

При тому, суд вказує, що під час розгляду справи, відповідачем частково було здійснено погашення наявної заборгованості.

Зокрема, у підготовчому засіданні 02.12.2020 суд повідомив представників сторін, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв`язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості просить суд стягнути кошти в розмірі 18 097 708, 63 грн, відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

У судовому засіданні 22.01.2021 представник позивача продав клопотання про закриття провадження в частинні стягнення боргу в розмірі 15 284 191, 47 грн, надав пояснення по суті поданого клопотання, просив суд про його задоволення.

Як відзначає поданому клопотанні позивач та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у підготовчому засіданні 02.12.2020 представником позивача було надано суду письмові пояснення вих. № ЖМК-1397/Ю від 02.12.2020, якими повідомив суд, що відповідач в період з 24.09.2020 по 02.12.2020 частково погасив основну заборгованість на загальну суму 11 433 369,44 грн. Також, у судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача надав суду письмові пояснення вих. № ЖМК-1418/Ю від 19.01.2021, якими повідомив суд, що відповідач в період 03.12.2020 по 07.12.2020 частково погасив основну заборгованість на загальну суму 3 850 822,03 грн.

Вказане підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями, зокрема: № 1559 від 05 серпня 2020 року, № 1560 від 05 серпня 2020 року, № 1561 від 05 серпня 2020 року, № 1562 від 05 серпня 2020 року, № 1563 від 05 серпня 2020 року, № 1564 від 05 серпня 2020 року, № 1565 від 05 серпня 2020 року, № 1682 від 01 вересня 2020 року, № 1683 від 01 вересня 2020 року, № 645 від 13 березня 2020 року, № 1843 від 24 вересня 2020 року, № 1844 від 24 вересня 2020 року, № 1845 від 24 вересня 2020 року, № 1846 від 24 вересня 2020 року, № 1971 від 15 жовтня 2020 року, № 2107 від 27 жовтня 2020 року, № 2117 від 02 листопада 2020 року, № 2137 від 02 листопада 2020 року, № 2144 від 03 листопада 2020 року, № 2471 від 03 грудня 2020, № 2472 від 03 грудня 2020, № 2473 від 03 грудня 2020, № 2474 від 03 грудня 2020, № 2475 від 03 грудня 2020, № 2476 від 03 грудня 2020, № 2477 від 03 грудня 2020, № 2503 від 07 грудня 2020, № 2504 від 07 грудня 2020.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 15 284 191, 47 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 284 191, 47 грн (а саме: заборгованості по сплаті орендної плати за травень 2020 року в розмірі 4 924 906,98 грн, заборгованості по сплаті додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) за травень 2020 року в розмірі 2 005 660,64 грн.; заборгованості по сплаті компенсації вартості комунальних послуг за травень 2020 року в розмірі 102 115,22 грн.; заборгованості по сплаті орендної плати за червень 2020 року в розмірі 6 139 988,10 грн.; заборгованості по сплаті додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) за червень 2020 в розмірі 1 989 730, 69 грн.

Відповідно до п. 3.16. договору зобов`язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.

Втім, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань в повному обсязі на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості зі сплати орендної плати за червень 2020 в сумі 430 960, 55 грн, відповідачем спростовано не було.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів сплати орендної плати за червень 2020 в сумі 430 960, 55 грн, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 23.08.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 430 960, 55 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 284 191, 47 грн) підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що здійснені відповідачем сплати орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) та компенсації вартості комунальних послуг, про що будо вказано вище та відповідно щодо здійснення яких, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині їх здійснення, то такі оплати були здійснені уже після відкриття провадженні у даній справі та відповідно в порушення строків їх сплати, що визначені та погоджені сторонами в договорі оренди № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 23.08.2019.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вказує, що твердження відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, не беруться судом до уваги, оскільки, під час розгляду справи, судом було встановлено порушення відповідачем обумовлених зобов`язань, зокрема, щодо своєчасності проведення оплат визначених сторонами в договорі оренди № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 23.08.2019.

При цьому, судом враховано зауваження відповідача стосовно того, що нарахування пені здійснено позивачем без урахування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 009 712, 54 грн та штрафу в розмірі 1 228 473, 70 грн, то суд вказує наступне.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши перерахунок пені, виходячи із зазначених позивачем періодів та врахувавши положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 352 255, 33 грн, а відтак, дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання, враховуючи визначені позивачем періоди, суд вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, а відтак, вимоги в цій частині є обґрунтованими та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 1 228 473, 70 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 61 607, 04 грн та 3% річних в розмірі 82 763, 32 грн, то суд відзначає слідуюче.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, здійснивши розрахунок 3% річних виходячи із зазначених позивачем періодів, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 82 763, 32 грн підлягає задоволенню.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за повні місяці, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 17 636, 59 грн, а відтак, дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем подано до суду клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 157 752, 12 грн.

Подане клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, після відкриття провадження в даній справі, позивачем було зменшено позовні вимоги по стягненню заборгованості за договором оренди № 1ГЖМК190004 / 10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 до - 18 097 708, 63 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, при зверненні позивачем з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 614 650, 12 грн. було сплачено судовий збір в сумі 429 219, 75 грн.

Враховуючи, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за позовною заявою після зменшення позовних вимог становить 271 465, 63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про повернення позивачу розміру переплаченої суми судового збору в розмірі 157 754, 12 грн.

Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 15 284 191, 47 грн.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівька, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; ідентифікаційний код: 32744172) заборгованість в розмірі 430 960 (чотириста тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 55 коп., пеню в розмірі 352 255 (триста п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 33 коп., штраф в розмірі 1 228 473 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн 70 коп., 3% річних в розмірі 82 763 (вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят три) грн 32 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 636 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 260 944 (двісті шістдесят тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 21 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; ідентифікаційний код: 32744172) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 157 754 (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 12 коп., який було сплачено згідно платіжного доручення № 120 від 30.07.2020 на суму 429 219, 75 грн.

7. Оригінал платіжного доручення № 120 від 30.07.2020 на суму 429 219, 75 грн залишити в матеріалах справи № 910/11161/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.02.2020

Суддя Д.О. Баранов