Рішення № 94763019, 26.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/17662/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "К. Енерго"

про стягнення 1 062 884,55 грн.,

за участю представників:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: Бойков О.С.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 грудня 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення 987 320,71 грн. заборгованості за договором від 30.11.2012 №821020.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 821020 від 30.11.2012 р, вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з січня 2013 року по квітень 2018 року, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 987320,71 грн, яку він повинен оплатити на користь позивача на підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 р.

До суду першої інстанції 31.01.2020 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останнє просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії № 821020 від 30.11.2012 р. у загальному розмірі 1062884,55 грн, з яких: 987320,71 грн - основний борг, 48378,71 грн - інфляційні втрати та 27185,13 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у позові відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2020 по справі №910/17662/19 касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 26.05.2020 зі справи № 910/17662/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

09.09.2020 матеріали справи №910/17662/19 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд прийняв справу №910/17662/19 до свого провадження та призначив підготовче засідання у справі на 13.10.2020.

12.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 03.09.2020, в яких відповідач зазначив, що позивач не підтвердив період заборгованості, яку позивачем заявлено до стягнення. Також, відповідач звернув увагу, що надана позивачем довіреність Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго" не уповноважує Лопатіна К.О. вчиняти дії від імені ПАТ «Київенерго».

13.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 10.11.2020.

У судовому засіданні 27.10.2020, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи у справі №910/18399/19, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні позивач просить суд зупинити провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи у справі №910/18399/19.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов`язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що проведення судової експертизи у справі №910/18399/19 не вплине на вирішення спору у даній справі та не перешкоджає розгляду справи №910/17662/19.

Суд зазначає, що самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи №910/17662/19 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, статті 227 та 229 Господарського процесуального кодексу України не містять випадків зупинення провадження у справі з підстав проведення судової експертизи у іншій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 27.10.2020 представником позивача подано клопотання про витребування доказів по справі та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "К. Енерго", яке долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 27.10.2020 судом відкладено розгляд клопотання про витребування доказів по справі, оголошено перерву до 10.11.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "К. Енерго".

У підготовчому засіданні 10.11.2020 судом задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання для мирного врегулювання спору, відкладено розгляд клопотання представника позивача про витребування доказів, оголошено про відкладення підготовчого засідання на 08.12.2020.

26.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

04.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення щодо висновку експерта, який долучений позивачем до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.12.2020 судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, суд залишив без задоволення вказане клопотання, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду.

В клопотанні позивача відсутні докази вжиття заходів позивачем для отримання цих доказів самостійно.

З урахуванням вище наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання позивача, у зв`язку із чим суд відмовив у його задоволенні.

У судовому засіданні 08.12.2020 представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів по справі.

У судовому засіданні 08.12.2020 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17662/19 до судового розгляду по суті на 22.12.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

21.12.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 22.12.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 26.01.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2021 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи по суті не подавав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 26.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача а відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (споживач, відповідач) було укладено договір № 821020 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору забезпечити безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Цей договір набуває чинності з дати припинення в установленому законом порядку договірних відносин (в частині постачання теплової енергії) між ПАТ «Київенерго» та організаціями (підприємствами), які здійснювали купівлю теплової енергії для потреб будинків, зазначених в додатку № 1 до цього договору (п. 6.1 договору).

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації «Київтеплоенерго» (новий кредитор, позивач) укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії).

Відповідно до п. 1.1 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 р. теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 р. до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.

Згідно з п. 1.2 договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору цесії.

Як передбачено п. 1.3 договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

У відповідності до п. 2.1 договору в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. зі справи № 910/7807/18.

Згідно з п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов`язань за цим договором цесії (п. 5.1 договору цесії).

Згідно з додатком № 1 до договору цесії Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» за заборгованістю у розмірі 987320,71 грн.

Листом від 08.04.2019 №1/5-821020 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплати наявний борг у сумі 987320,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/17662/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Під час розгляду справи №910/17662/19, судами встановлено про відсутність жодного документа, складеного ПАТ «Київенерго», які підтверджують облік спожитої Товариством теплової енергії, а також її вартість. Отже, за відсутністю первинних документів, складених ПАТ «Київенерго», встановити кількість спожитої Товариством теплової енергії та її вартість, та наявність у відповідача боргу неможливо.

Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування вимог зазначив, що відповідачем зобов`язання з оплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді не виконано, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості у розмірі 987 320,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 48378,71 грн та 3% річних у розмірі 27185,13 грн.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2020 по справі №910/17662/19 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 зі справи № 910/17662/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд звернув увагу, що у розгляді справи позивач послідовно зазначав про те, що наявність боргу у відповідача за договором підтверджується щомісячними обліковими картками, нарядами на включення теплопостачання за спірний період та інформацією (у вигляді таблиці) про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію, які сформовані на підставі відомостей, переданих позивачу за договором цесії.

Окрім того, суд касаційної інстанції зазначив, що дослідження наведених обставин залишилося поза увагою судів попередніх судових інстанцій, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 03.09.2020, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором № 821020 купівлі-продажу теплової енергії від 30.11.2012, внаслідок чого, за період з січня 2013 року по квітень 2018 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 987 320,71 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 48378,71 грн та 3% річних у розмірі 27185,13 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Частинами 1 і 2 ст.714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» отримало від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» за заборгованістю у сумі 987 320,71 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання теплової енергії за договором відповідачу та її обсягу за період з січня 2013 року по квітень 2018 року позивачем подано до суду корінці нарядів на включення та відключення об`єкту за адресою: м. Київ, проспект Корольова академіка, 14, за особистим рахунком абонента №821020; облікові картки за період з січня 2013 року по квітень 2018 року; рахунок-фактуру від 30.09.2019 та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2019, довідки про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київтеплоенерго» теплоенергію, складені позивачем.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що докази надані позивачем, а саме копії корінців нарядів, облікові картки та довідка про стан розрахунку не є належними доказами.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 (в редакції станом на момент надання послуг).

Згідно з пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Корольова академіка, 14, а тому у відповідача існує обов`язок у відшкодуванні вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Також, судом досліджено довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію відповідачем, з якої вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за теплову енергію, поставлену на підставі договору №821020 у період з січня 2013 року по квітень 2018 року, судом встановлено, що за період прострочення оплати послуг з січня 2013 року по квітень 2018 року наявна заборгованість у розмірі 987 320,71 грн.

Відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України відомостей щодо нарахування боргу, а також здійснення оплат.

Окрім того, передача ПАТ «Київенерго» даних щодо обліку, нарахування (розрахунків) за отриману (спожиту) відповідачем теплову енергію за договором №821020 підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПУ «Уніван-Термал».

Отже, надані позивачем облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПУ «Уніван-Термал», які були передані ПАТ «Київенерго» до КП « Київтеплоенерго» на виконання умов договору цесії № 601-18.

З наявних в матеріалах справи облікових карток за період з січня 2013 року по квітень 2018 року вбачається обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу.

Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем заперечень або претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Наданий позивачем до матеріалів справи висновок експерта від 30.09.2020, складений на замовлення позивача у справі №910/18399/19, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки дослідження та висновки експерта стосуються суми боргу за договором №1630702, що не має відношення до предмета розгляду у даній справі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за споживання теплової енергії у гарячій воді за період з січня 2013 року по квітень 2018 року належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно із розрахунку, наведеного у заяві про збільшення позовних вимог, позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за період 01.12.2018 по 31.10.2019.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у розмірі 48 378,71 грн та 3% річних у розмірі 27 185,13 грн, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 03.09.2020, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення 987 320,71 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (02232, м. Київ, проспект Маяковського Володимира, буд. 68, офіс 233; ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 987 320,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 48 378,71 грн, 3% річних у розмірі 27 185,13 грн, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 15 943,27 грн, за подачу апеляційної скарги у розмірі 23 914,90 грн та за подачу касаційної скарги у розмірі 31 886,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.02.2021.

Суддя О.В. Гулевець