Рішення № 9476278, 12.05.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 6/552-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Прем’єр плюс” м. Харків

до Приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький

про стягнення 21240,51 грн., з яких 17701,25 грн. основного боргу, 1811,83 грн. пені, 417,55 грн. 3% річних та 1309,88 грн. інфляційних витрат

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : Друченко А.Ю. по довіреності від 17.03.2010р.

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 21240,51 грн., з яких 17701,25 грн. основного боргу, 1811,83 грн. пені, 417,55 грн. 3% річних та 1309,88 грн. інфляційних витрат, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки № н1029 від 23.04.2008р. На підтвердження позовних вимог подано видаткові накладні, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені, 3% річних та інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд про задоволення позову, посилаючись на те, що вони підтверджені належними доказами, поданими до позовної заяви.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прем’єр плюс”” м. Харків, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.09.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 507188.

Приватне підприємство „ЛАРГО”, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 07.04.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 248281, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 171467 від 10.06.2008р.

23.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прем’єр плюс” (постачальник) та Приватним підприємством „ЛАРГО” (покупець) було укладено договір поставки № н1029, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах договору.

Відповідно до п. 1.3.1 асортимент, кількість та ціна товару оформляється за узгодженістю сторін видатковою накладною, що є невід’ємною частиною договору. Сума договору складається із сум видаткових накладних.

Згідно п. 2.3. право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем.

На виконання умов даного договору, продавцем на адресу покупця було поставлено товар на суму 43996,62 грн., згідно видаткової накладної № П+13924 від 21.05.2009р. на суму 5200,50 грн., № П+13925 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13926 від 21.05.2009р. на суму 5200,50 грн., № П+13927 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13928 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13129 від 23.04.2009р. на суму 4525,54 грн., № П+13130 від 23.04.2009р. на суму 4525,54грн. та № П+13131 від 23.04.2009р. на суму 8913,05 грн. із відміткою про отримання товару відповідачем.

Відповідно до п.3.1. даного договору оплата товару здійснюється у гривнях перерахуванням грошей на рахунок постачальника протягом 25 банківських днів після отримання товару покупцем.

Відповідач свої обов’язки щодо оплати за поставлений товар виконав частково, оплативши вартість поставленого товару у сумі 8500,00грн., згідно поданого розрахунку. Крім того, відповідачем повернено товар на загальну суму 17765,37грн., що підтверджується накладними на повернення від 19.08.2009р. № 48 на суму 2489,99грн., №49 на суму 4862,98грн. та № 50 на суму 4349,98грн., №51 на суму 1444,45грн. та № 52 на суму 4617,97грн., залишок несплаченої заборгованості станом на день подання позовної заяви до суду становить 17701,25 грн.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки № н1029, у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 1811,83 грн. (за період прострочення з 15.06.2009р. по 12.08.2009р. у сумі 618,81грн., з 12.08.2009р. по 10.12.2009р. у сумі 1193,02грн.)

При цьому, крім основного боргу в сумі 17701,25 грн., позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 1309,88 грн. (за період прострочення з вересня 2009р. по березень 2010р.) та 417,55 грн. 3% річних (за період з 10.06.2009р. по 24.03.2010р.), згідно поданого розрахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 23.04.2008р. було укладено договір поставки № 190-ХМ, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах договору.

При цьому, позивач виконав зобов’язання по договору поставки, передавши відповідачу товар на суму 43996,62 грн., згідно видаткової накладної № П+13924 від 21.05.2009р. на суму 5200,50 грн., № П+13925 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13926 від 21.05.2009р. на суму 5200,50 грн., № П+13927 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13928 від 21.05.2009р. на суму 5200,50грн., № П+13129 від 23.04.2009р. на суму 4525,54 грн., № П+13130 від 23.04.2009р. на суму 4525,54грн. та № П+13131 від 23.04.2009р. на суму 8913,05 грн. із відміткою про отримання товару відповідачем.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару із врахуванням умов, викладених у договорі, виконав частково, оплативши вартість поставленого товару у сумі 8500,00грн., згідно поданого розрахунку. Крім того, відповідачем повернено товар на загальну суму 17765,37грн., що підтверджується накладними на повернення від 19.08.2009р. за № 48 на суму 2489,99грн., № 49 на суму 4862,98грн. та № 50 на суму 4349,98грн., № 51 на суму 1444,45грн. та № 52 на суму 4617,97грн., залишок несплаченої заборгованості станом на день подання позовної заяви до суду становить 17701,25 грн.

Відповідно до п.6 ст.232 ГП України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки № н1029, у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобов’язання щодо оплати вартості товару згідно проданого розрахунку. При цьому, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню в сумі 1811,83 грн. згідно поданого розрахунку суми пені .

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне:

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Враховуючи викладені норми, судом проведено перерахунок суми пені із врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період прострочення, а саме:

- за період з 15.06.2009р. по 12.08.2009р. (58 днів прострочення), згідно проведеного розрахунку (17701,25грн. х 2 х 11%/365 х 58днів) пеня становить 618,09грн.

- за період з 12.08.2009р. по 10.12.2009р. (120 днів прострочення), згідно проведеного розрахунку (17701,25грн. х 2 х 10,25%/365 х 120днів) пеня становить 1193,02 грн.

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 1811,11 грн., тому у стягненні пені в розмірі 0,72 грн. суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 1309,88 грн. за період прострочення з вересня 2009р. по березень 2010р. та 417,55 грн. 3% річних за період з 10.06.2009р. по 24.03.2010р., що підтверджено відповідними розрахунками.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 17 701,25 грн. основного боргу, 1811,11 грн. пені, 1309,88 грн. інфляційних витрат та 417,55 грн. 3% річних, всього 21239,79 грн. В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем’єр плюс” м. Харків до Приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький про стягнення 21240,51 грн. задоволити частково..

Стягнути з приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький, вул. Інститутська. Б.15, кв. 5 (р/рах. 26008302120014у АКБ „Транс банк”, МФО 300089, код ЄДРПОУ 30318756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем’єр плюс” м. Харків, вул. Юр’ївська,17 (р/рах. 26005036051801,ХФ „УкрСіббанк” ХРУ м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32674184) 17701,25 грн. (сімнадцять тисяч сімсот одна гривня 25 коп.) основного боргу, 1811,11грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 25 коп.) пені, 417,55 грн. (чотириста сімнадцять гривень 25 коп.) 3% річних, 1309,88 грн. (одна тисяча триста дев’ять гривень 88 коп.) інфляційних, 212 грн. (двісті дванадцять гривень 00коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя