Рішення № 94762768, 08.02.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2021 Справа № 905/2017/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (код ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд.35 літ. А; адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131, оф. 172),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" (код ЄДРПОУ 13494943, адреса: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 37),

про: стягнення 7632,01 грн.

суддя Величко Н.В.

без виклику сторін, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" про стягнення збитків у розмірі 7632,01грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на часткову виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), як страховика винної у дорожньо-транспортної пригоді особи, у виплаті страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", що зумовило звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

На підтвердження позовних вимог надано належним чином засвідчені копії таких документів: договір добровільного страхування № 28-1309-19-00438 від 13.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; протокол про адміністративне правопорушення та копія схеми місця ДТП від 24.05.2020; постанова Сихівського районного суду м. Львова від 18.06.2020 р. у справі № 464/2726/20; заява від 25.05.2020 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування; акт від 25.05.2020р. огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість); заяви ОСОБА_1 від 25.05.2020; ремонтна калькуляція № ЗСКА-11347 від 29.05.2020; рахунки: № 0000011580 від 28.05.2020, № М000002163 від 28.05.2020; страховий акту № ЗСКА-11347 від 01.06.2020 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього від 01.06.2020; довідка № ЗСКА-11347 від 01.06.2020; платіжне доручення № 13854; заяви № 11/20098 від 11.06.2020 на виплату страхового відшкодування; заяви № ЮКК/20170 від 13.08.2020 на виплату страхового відшкодування та докази її відправлення відповідачу; лист № 1373 від 26.08.2020; інформація з Централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу серії АО № 003507917, які долучено до матеріалів справи.

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер 905/2017/20. За наслідками автоматизованого розподілу справ між суддями, для розгляду справи №905/2017/20 визначено суддю Величко Н.В.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2017/20; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).

Така ухвала отримана позивачем та відповідачем – 11.12.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 30.11.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про витребування доказів, б/н від 23.11.2020 – задоволено. Витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо укладання полісу серія АО №003507917 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний".

21.12.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву №2320 від 18.12.2020 (вх.№24217/20), у якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач посилається на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зазначає, що позивачем відповідно до страхового акту № ЗСКА-11347 від 01.06.2020, довідки №ЗСКА-11347 від 01.06.2020 суму 7371,00 грн. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу. При цьому згідно платіжного доручення №13854 від 01.06.2020 позивач сплатив відшкодування в сумі 21373,20 грн. Таким чином, обсяг страхової виплати, здійсненої позивачем на користь ОСОБА_2 , дорівнює саме 21373,20 грн., які відповідачем було сплачено позивачу в позасудовому порядку. На переконання відповідача, позивач намагається стягнути з нього страховий платіж, що не узгоджується з положеннями ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, а тому вважає позов безпідставним як в частині основної вимоги, так і в частині похідних вимог.

До відзиву додано документи згідно переліку, які долучено до матеріалів справи.

21.12.2020 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до канцелярії суду надійшов лист на виконання ухвали від 30.11.2020, до якого додано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо укладання полісу серія АО №003507917 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний».

Відповідь на відзив позивачем не подавалась.

Суд враховує, що згідно Указу Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року “Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19”, яким внесено зміни зокрема до пункту 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України та викладено його в такій редакції:

“4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом) поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином”.

Станом на 08.02.2021 дію карантину не скасовано. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19” перебіг процесуальних строків не ставить у залежність від скасування карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктом 10 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (Позивач, Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку з водієм на транспорті № 28-1309-19-00438 (Договір), Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_1 , предметом якого є страхування транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.8).

Умови страхування: КАСКО, ДЦВ, ДНВ. Страховий тариф КАСКО – 4,31%. Загальна страхова премія за Договором – 29739,00 грн. (п.5, п.6 частини І Договору)

У п.7 частини І цього Договору визначено порядок оплати страхової премії та періоди страхування. У випадку сплати частинами страхової премії, звертається увага на зміст поняття НЧСП у п.12.2 частини 2 Договору.

Зі змісту п.12.2 частини 2 Договору вбачається, що НЧСП – сума всіх несплачених частин страхової премії по цьому Договору. У разі настання страхових випадків КАСКО (крім випадків конструктивної загибелі ТЗ та «Викрадення», не включаючи пошкодження ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення), страхове відшкодування розраховується за наведеною в цьому пункті формулою, при цьому сума страхового відшкодування в будь-якому випадку зменшується на суму всіх несплачених частин страхової премії (НЧСП) по цьому Договору, якщо на момент виплати страхового відшкодування Договір є діючим, наступні несплачені частини страхової премії за цим Договором також зменшуються в порядку черговості їх сплати на суму вирахуваного НЧСП.

Відповідно до п.8 частини І цього Договору визначено строк дії договору: з 00 год. 00 хв. 14.11.2019 по 24 год. 00 хв. 13.11.2020.

В матеріалах справи відсутні і позивачем не подавалось документального підтвердження здійснення страхувальником страхової премії за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку з водієм на транспорті № 28-1309-19-00438 у порядку обумовленому у п.7 частини І цього Договору.

24.05.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Daewoo Matiz", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 18.06.2020р. у справі № 464/2726/20 (провадження №3/464/1647/20), вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася з вини ОСОБА_3 , яка керувала транспортним засобом "Daewoo Matiz", державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок порушення Правил дорожнього руху. Дана особа притягнута до відповідальності згідно ст.124 КУпАП у вигляді стягнення штрафу (а.с.17).

Як вбачається із матеріалів справи, 25.05.2020 ОСОБА_2 звернулась до ПАТ "СК "Українська страхова група" із заявою №3СКА-11347 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором страхування №28-1309-1900438 на рахунок СТО для здійснення ремонту (а.с.18).

Вигодонабувач по Договору страхування, яка є власником транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , відповідно до заяви від 25.05.2020 року, надала свою згоду ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на перерахування коштів на розрахунковий рахунок СТО, для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу (а.с.20).

Відповідно до ремонтної калькуляції №ЗСКА-11347 від 29.05.2020 вартість ремонту транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 28813,64 грн. з ПДВ (а.с.21).

ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунків №11580 від 28.05.2020 та №М2163 від 28.05.2020 року складено страховий акт №ЗСКА-11347 від 01.06.2020 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього на загальну суму 28744,20 грн. (а.с.26), з наступним порядком виплати страхового відшкодування: 1-у частину платежу у розмірі 7371,00 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу; 2-у частину страхового відшкодування у розмірі 21373,20 грн. – перерахувати на рахунок СТО (ТзОВ «Алекс Со»).

Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні і позивачем не подавалось документального підтвердження здійснення страхувальником страхової премії за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку з водієм на транспорті № 28-1309-19-00438 у порядку обумовленому у п.7 частини І цього Договору.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, 1-у частину платежу у розмірі 7371,00 грн. було зараховано у рахунок несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується довідкою № ЗСКА-11347 від 01.06.2020 року (а.с.27); 2-у частину страхового відшкодування у розмірі 21373,20 грн. було виплачено на рахунок СТО, для проведення відповідного ремонту, що підтверджується платіжним дорученням № 13854 від 01.06.2020 року (а.с.28).

Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “Daewoo Matiz”, реєстраційний № НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем - ПрАТ “СК АСКО-Донбас Північний”, згідно полісу №AO003507917.

Згідно полісу №AO003507917: страхова сума за шкоду життю та здоров`ю складає 200000,00 грн., страхова сума за шкоду майну - 100000,00 грн., дата дії полісу з 30.05.2019 – 29.05.2020, франшиза 0 грн., страхувальник – ОСОБА_4 , що підтверджуються наданою інформацією з єдиної централізованої бази даних МСТБУ (а.с.61).

Матеріали справи містять заяву позивача від 11.06.2020 за вих. № 11/20098 до ПрАТ “СК АСКО-Донбас-Північний” про виплату страхового відшкодування на суму 28744,20 грн. (а.с.28 зворот), доказів надсилання якої адресату в матеріалах справи відсутні.

За змістом позову та відзиву, сторонами не оспорюється, що відповідач сплатив позивачу 21373,20 грн. страхового відшкодування. Втім, документальне підтвердження здійснення такого платежу (платіжні доручення, виписки банку тощо) в матеріалах справи відсутнє.

17.08.2020 позивач надіслав на адресу ПрАТ “СК АСКО-Донбас-Північний” заяву № ЮКК/20170 від 13.08.2020 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив здійснити виплату частини страхового відшкодування у розмірі 7371,00 грн (а.с. 29, зворот).

У відповідь, листом №1373 від 20.08.2020 відповідач повідомив про відсутність підстав для такої виплати, посилаючись на те, що відповідно до страхового акту №ЗСКА-11347 від 01.06.2020 сума 7371,00 грн. включена в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, у зв`язку з чим вважає, що ПАТ "СК "УСГ" не зазнало витрат, тому і не набуло права вимагати від відповідальної особи відшкодування (а.с.30).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 7371,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 149,84 грн. - пені, 37,46 грн. – три проценти річних від простроченої суми, 73,71 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

За договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.

Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вже було встановлено судом, за заявою страхувальника, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було прийнято рішення про визнання події (дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 24.05.2020 за участю транспортного засобу «Volkswagen T-Roc», державний номерний знак НОМЕР_3 , та транспортного засобу «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_2 ) страховим випадком та про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 28744,20 грн. (на підставі рахунків №11580 від 28.05.2020 та №М2163 від 28.05.2020, розрахунку страхового відшкодування від 01.06.2020 на суму 28744,20 грн. та страхового акту №ЗСКА-11347).

Проте, із суми страхового відшкодування 28744,20 грн. була утримана частина коштів у розмірі 7371,00 грн. в рахунок несплаченого страхового платежу. Сума до виплати склала 21373,20 грн., яка перерахована на рахунок СТО - ТзОВ "Алекс СО", за платіжним дорученням № 13854 від 01.06.2020.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).

Відтак, платіжне доручення №13854 від 01.06.2020 на суму 21373,20 грн. підтверджує розмір понесених позивачем фактичних збитків.

Таким чином, позивач виконав покладені на нього зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в сумі 21373,20 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), згідно зі статтями 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 43 та 70 Постанови ВП ВС).

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в частині 7371,00 грн. є безпідставними, оскільки в цій частині позивач не поніс фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування (що є необхідною умовою суброгації в контексті змісту ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» та позиції викладеної у вищезгаданій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Інакше кажучи, збитки від ДТП (вартість ремонту автомобіля «Volkswagen T-Roc», державний номерний знак НОМЕР_3 ) склали 28744,20 грн., однак на користь страхувальника для ремонту автомобіля на СТО було перераховано лише 21373,20 грн., а іншу частину вартості ремонту 7371,00 грн. страхувальнику слід було оплатити самостійно. Утримана частина коштів у розмірі 7371,00 грн. в рахунок несплаченого страхового платежу за договором №28-1309-19-00438 від 13.11.2019 добровільного страхування наземного транспорту залишилася у позивача, не вибула з його власності, і за таких обставин не є фактичними витратами позивача.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, суд приходить до висновку, що до позивача від страхувальника автомобіля «Volkswagen T-Roc», державний номерний знак НОМЕР_3 , перейшло в порядку суброгації право вимоги до відповідача в сумі 21373,20 грн.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві зазначає, що ним отримано від ПрАТ "СК "АСКО-Донбас Північний" виплату страхового відшкодування у розмірі 21373,20 грн., суд дійшов висновку, що в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7371,00 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 149,84 грн., 3% річних – 37,46 грн. та інфляційних – 73,71 грн. від простроченої суми, суд зазначає.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на матеріали справи та встановлені обставини, за відсутності доведеного порушення прав позивача щодо заявленої суми основного боргу, в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 149,84 грн., інфляційних втрат в сумі 73,71 грн. та 3 % річних в сумі 37,46 грн. також слід відмовити, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13,74, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення підписано 08.02.2021.

Суддя Н.В. Величко