Ухвала суду № 94762405, 04.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

04.02.2021м. ДніпроСправа № 904/2608/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Осіюка Павла Івановича, м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

про визнання укладеною додаткової угоди про продовження дії договору від 01.11.2011 оренди земельної ділянки

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

позивач: Осіюк П.І. паспорт серія НОМЕР_1 виданий 29.10.2015;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Осіюк Павло Іванович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору від 01.11.2011 оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.06.2020.

Ухвалою суду від 15.06.2020 відкладено розгляд справи на 21.07.2020.

В судовому засіданні від 21.07.2020 оголошено перерву до 19.08.2020.

Ухвалою суду від 19.08.2020 відкладено розгляд справи на 30.09.2020.

Заявою № б/н від 05.08.2020 (надійшла на адресу суду, 01.09.2020) позивач змінив предмету позову та просив суд визнати укладеною додаткову угоду про продовження дії договору від 01.11.2011 оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 30.09.2020 справу № 904/2608/20 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10.11.2020.

Судове засідання, призначене на 10.11.2020, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ніколенка М.О.

Ухвалою суду від 23.11.2020 призначено підготовче засідання на 02.12.2020.

Ухвалою суду від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.12.2020.

Судове засідання, призначене на 22.12.2020, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ніколенка М.О.

Ухвалою суду від призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.02.2021.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, з посиланням на частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовані тим, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії спірного договору; належно виконує обов`язки зі сплати орендної плати. Крім того, позивач зазначив, що 28.10.2016 - до закінчення строку дії договору оренди направив на адресу орендодавця заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Позивач вказав, що рішенням сесії Криворізької міської ради від 28.08.2019 позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки. Технічну документацію було розроблено, межі земельної ділянки відновлено. Після розробки технічної документації площа земельної ділянки змінена не була.

Однак, за твердженням позивача, рішенням сесії Криворізької міської ради від 22.04.2020 Фізичній особі-підприємцю Осіюку Павлу Івановичу було відновлено у поновлення договору оренди земельної ділянки від 01.11.2011.

Разом з цим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №903/1030/19. Предметом спору у такій справі є про визнання поновленим договору оренди землі.

Позовні вимоги у справі № 903/1030/19, з посиланням на частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовані тим, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії спірного договору; належно виконує обов`язки зі сплати орендної плати. При цьому орендодавець не заперечував щодо продовження дії зазначеного договору на той самий строк, на тих самих умовах, а позивачем було надіслано на адресу Ради додаткові угоди про його поновлення.

В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 903/1030/19 вказано про таке.

Правовідносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із передачею її у користування та володіння врегульовано Законом України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній до 16.07.2020), в тому числі його положеннями визначено порядок і особливості укладення, зміни, припинення, а також поновлення договору оренди землі.

Підстави, особливості та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 дійшла висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і № 159/5756/18 зроблено висновок про те, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, на думку колегії суддів у справі № 903/1030/19, застосування такого підходу до поновлення дії договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах в разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку вказаного договору та відсутності заперечень орендодавця щодо цього, незважаючи на визнання Великою Палатою Верховного Суду у зазначених постановах орендаря, як більш уразливої сторони в орендних правовідносинах, нівелює закладений законодавцем механізм автоматичної пролонгації договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі") та позбавляє орендаря, як більш незахищеної сторони, додаткових гарантій стабільності орендних правовідносин з огляду на таке.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції до 17.02.2011 було передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у наведеній редакції не передбачала автоматичного продовження дії відповідного договору у разі якщо орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення його строку та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку зазначеного договору, використовуючи конструкцію "підлягав поновленню", що передбачала вчинення сторонами певних активних юридично значимих дій.

Разом з тим, із внесенням 17.02.2011 змін до зазначеної статті, законодавець визначив порядок дій в разі продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права, а її положення, що стосувалися поновлення договору оренди у разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення його строку, фактично було відокремлено у самостійний правовий механізм, відповідно до якого, у разі дотримання певних умов, договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що за своїм змістом сприймається як встановлення юридичного факту.

Використання законодавцем такого формулювання (вважається поновленим) свідчить про застосування ним правової презумпції, тобто передбаченого законом правила, за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу (орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення його строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні такого договору) виключається необхідність доведення та вважається таким, що існує інший факт (поновлення договору оренди землі).

Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Зазначена норма дозволяє зробити висновок про те, що саме Земельний кодекс України має рамковий, системоутворюючий характер по відношенню до нормативно-правових актів, які утворюють систему земельного законодавства, а терміни та базові поняття, що містяться у ньому, повинні мати однаковий зміст при їх застосуванні.

Крім того, з прийняттям діючого Земельного кодексу України в ньому було запроваджено концепцію "мовчазної згоди", яка передбачає, що окремі рішення, зокрема пов`язані із суб`єктами владних повноважень, вважаються прийнятими за умови дотримання вимог чинного законодавства, незалежно від їх волі з метою попередження корупційних явищ, спрощення процедурних моментів та забезпечення захисту прав і законних інтересів суб`єктів земельних правовідносин.

Подібний підхід спрямований на захист найбільш незахищеного суб`єкта у зазначених правовідносинах, а саме орендаря, знайшов своє вираження у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та застосовувався як усталена судова практика господарськими судами, зокрема Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, при вирішенні відповідної категорії спорів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що законодавцем було ототожнено не поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі" (про що дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.200 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18), а саме поняття "укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі" в той час, коли "переважне право" стосується саме процедури та порядку, які можуть бути реалізовані стороною відповідно до норм частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною до 15.07.2020).

Однак, за підходу, запропонованого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18, орендар, який продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконувати умови договору оренди землі після закінчення строку його дії, у випадку відсутності в картці адміністративної послуги вимоги щодо подання проекту додаткової угоди про поновлення вказаного договору (що, як свідчить судова практика, має непоодинокий характер) фактично буде позбавлений можливості реалізувати передбачений частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" правовий механізм у зв`язку із встановленням організаційного обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження строку оренди земельної ділянки.

Крім того, при ототожненні переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк і пролонгації зазначеного договору та необхідності подання листа-повідомлення про намір орендаря продовжувати користуватися земельною ділянкою з проєктом додаткової угоди, виникає питання який проєкт додаткової угоди повинен подати орендар, якщо останній одночасно хотів би змінити умови оренди, наприклад збільшити її строк, але і не заперечував би проти поновлення і на строк, передбачений укладеним між сторонами договором.

Таким чином, на думку колегії суддів у справі № 903/1030/19, розмежування переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною до 15.07.2020) та поновлення договору оренди землі (частина шоста статті 33 вказаного Закону у вказаній редакції) забезпечить еволюційний та послідовний підхід до впорядкування судової практики щодо застосування норм зазначеного Закону при вирішенні відповідної категорії спорів.

За таких обставин вбачається, що під час перегляду судового рішення у справі №903/1030/19 Великою Палатою Верховного Суду буде викладено висновок про те, як саме повинні застосовуватись норми права щодо поновлення/продовження строку дії договорів оренди землі.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За таких обставин, провадження у справі № 904/2608/20 слід зупинити на підставі п. 7 ч. 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 903/1030/19.

Разом з цим, частиною 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права.

Статтею ст. 177 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання та строк підготовчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно приписів ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Як зазначалось вище, для повного, об`єктивного та неупередженого встановлення обставин справи існує об`єктивна необхідність викладення Великою Палатою Верховного Суду висновку про те, як саме повинні застосовуватись норми права щодо поновлення/продовження строку дії договорів оренди землі.

Разом з цим, справу № 903/1030/19 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021. Тобто після закриття 02.12.2020 підготовчого провадження у справі №904/2608/20.

За таких обставин, слід повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №904/2608/20.

Керуючись ст.ст. 177, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Повернутись до стадії підготовчого провадження у справі № 904/2608/20.

2.Зупинити провадження у справі № 904/2608/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 903/1030/19.

3.Зобов`язати сторони в 10-ти денний термін з моменту настання таких обставин повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 04.02.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 09.02.2021.

Суддя М.О. Ніколенко