Рішення № 94761171, 09.02.2021, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1421/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 лютого 1997 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований відділом РАГСу Дубровицького району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №8. Від даного шлюбу у сторін народилось троє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року шлюб позивача та відповідача був розірваний. З того часу відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, яка знаходиться на повному утриманні позивача. Дочка постійно потребує матеріальної допомоги і всім необхідним позивач змушена забезпечувати її самостійно, однак власних коштів у позивача на утримання дитини не вистачає.

До початку судового засідання, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача до початку розгляду справи надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 12 березня 2012 року (а.с.8)) вбачається, що її батьком є відповідач - ОСОБА_2 .

Як вбачається із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02 лютого 1997 року, між позивачем та відповідачем 11 лютого 1997 року було укладено шлюб, який зареєстрований відділом РАГСу Дубровицького району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис №8 (а.с.5), який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2020 року було розірвано.

Як вбачається із довідки про склад сім`ї №5119, виданої 17 листопада 2020 року виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 входять: мати чоловіка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; батько чоловіка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; сестра чоловіка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно акту обстеження матеріально побутових умов від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для доньки створені необхідні умови для проживання, навчання та виховання. Батько дитини - ОСОБА_2 з листопада 2020 року матеріальної допомоги на утримання дочки не надає. Дочка знаходиться на повному утриманні матері (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Ч.2 вищевказаної статті передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Судом встановлено, що будучи батьком дитини відповідач її належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити і доказів про те, що він належним чином займається її утриманням не надав. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не бере належної участі в утриманні дитини тому з нього на користь позивача необхідно стягувати аліменти на утримання дитини.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на утриманні відповідача перебувають інші особи, або ж докази, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання дитини.

Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що неповнолітня дитина позивача проживає разом із нею та перебуває на повному її матеріальному утриманні і домовленості між нею та відповідачем про способи виконання обов`язку утримувати дитини не досягнуто, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини правомірними.

Разом із тим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі по 1/3 частині всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Частиною 5 ст.183 СК України передбачено, що розмір аліментів на одну дитину становить - одну чверть, на двох дітей - одну третину, на трьох і більше дітей - половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Враховуючи, що ч.1 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, при цьому, відповідно до ч.5 ст.183 СК України розмір аліментів на одну дитину становить - одну чверть, а також беручи до уваги, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково та стягнення аліментів із відповідача на утримання дитини в примусовому порядку слід проводити в розмірі по 1/4 частині всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 840,80 грн.

На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 02 грудня 2020 року і до досягнення дочкою повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ID-картка № НОМЕР_4 від 08 січня 2019 року, орган, що видав 5617.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 19 січня 2000 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя:підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області Оборонова І.В.