Ухвала суду № 94759517, 10.02.2021, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1228/20

провадження № 2-о/197/4/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 лютого 2021 року

слідчий суддя Широківського районного суду Дніпропетровської області Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

прокурора: Макшанова С.М.,

особи,

яка подала заяву: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Леонідової О.В. у справі N 197/217/19 (провадження № 1-кс/197/1/21),

ВСТАНОВИЛА:

1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

02.02.2021 року за результатами авторозподілу слідчому судді Охнач О.В. передано для вирішення по суті заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Леонідової О.В. у справі N 197/217/19 (провадження № 1-кс/197/1/21).

2.Позиція учасників судового розгляду.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 в судовому засіданні послався на те, що слідчий суддя ОСОБА_2 , розглядаючи його відвід слідчомуу Федосову М.М., проявила упередженість та без будь-якого обґрунтування в ухвалі від 03.11.2020 року відмовила в його задоволенні., обмежившись загальною фразою про відсутність підстав для відводу слідчого. Крім того, в скарзі від 04.01.2021 року він порушує питання щодо скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання від 03.11.2020 року саме з питання відсторонення слідчого ОСОБА_3 , тобто фактичного того питання, яке слідчим суддею ОСОБА_2 вже розглянуто. Слідчий суддя ОСОБА_2 втратила його довіру як суддя.

Слідчий суддя Леонідова О.В., повідомлена у встановленому порядку про час та м ісце розгляду заяви про її відвід, в судове засідання не з`явилася, в письмовій заяві зазначила, що відвід підлягає задоволенню, оскільки вони з 2007 року по 2016 рік працювала з ОСОБА_1 в одному суді.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід, оскільки вважає її необґрунтованою.

3.Положення закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Отже, статтею 75 КПК України, встановлений вичерпний перелік обставин (підстав) для відводу (самовідводу) судді.

Пунктом 4 частини 1статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття "інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості", є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У п. 2.5 "Бангалорських принципів поведінки судді" (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справі "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України"). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі N 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі N 5-15п12).

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов`язків при розгляді цивільних або кримінальних справ.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішення від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України", в якому зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критерієм.

Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та упередженості суддів при розгляді справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.04.94 року у справі "Сайрава до Карвальо", судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення "Фей проти Австрії" від 24.02.93 року, серія А, N 255, с. 12, п. п. 27,28 і 30 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 3395/96, п. 42 ЄСПЛ 200-XII).

4.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

На підставі вищевикладеного, за результатами дослідження матеріалів справ № 197/217/19 (провадження № 1-кс/197/13/21 та № 1-кс/197/1/21), кримінального провадження № 12019040610000035 слідчий суддя встановив наступне:

За заявою судді у відставці ОСОБА_1 19.01.2019 року внесено відомості до ЄРДР за ст. 194 ч. 2 КК України (кримінальне провадження № 12019040610000035).

04.01.2021 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 подано скаргу на постанову слідчого Широківського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Федосова М.М. про закриття кримінального провадження № 12019040610000035, зобов`язання вчинити дії, скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання від 03.11.2020 року.

За результатами авторозподілу 04.01.2021 року скаргу передано на розгляд слідчому судді Леонідовій Олені Володимирівні.

Ухвалою від 19.01.2021 року відкрито провадження за скаргою.

Станом на 10.02.2021 року скарга не розглянута.

В скарзі від 04.01.2021 року скаржник порушує, в т.ч. питання щодо скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання від 03.11.2020 року саме з питання відсторонення слідчого ОСОБА_3 . Виділення цієї вимоги в окрему кримінальну справу з передачею іншому слідчому судді не передбачена.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності судді під час розгляду справи має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя неупередженість або безсторонність у даній справі.

Слідчий суддя ОСОБА_4 , не перевіряючи наявність підстав для відводу слідчому, ознайомившись з ухвалою слідчого судді Леонідової О.В. від 03.11.2020 року (провадження 1-кс/197/164/20) (про розгляд заяви про відвід слідчого в кримінальному провадженні № 12019040610000035), повинен констатувати той факт, що доводи ОСОБА_1 підтверджуються відсутністю в зазначеній ухвалі будь-якого обґрунтування рішення судді, яке фактично складається зі слів: «не встановлено підстав для відводу слідчого». Дана обставина у стороннього спостерігача однозначно викличе обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого судді, як при розгляді відводу, так і при подальшому розгляді питання про скасування постанови про відмову в задоволенні клопотання від 03.11.2020 року з питання відсторонення слідчого ОСОБА_3 .

Сам факт тривалої роботи в одному суді (на що посилається слідчий суддя ОСОБА_2 ) зі скаржником не є підставою для задоволення відводу (самовідводу) слідчого судді.

Отже, в даному випадку необхідно виходити і з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій слідчого судді. Так, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, а суддя підтверджує наявність підґрунтя для таких сумнівів, хоча об`єктивно може здаватися, що це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід судді, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Заява про відвід є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 75 ч. 1 п. 4, 76 ч. 1, 81, 82КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Леонідової О.В. у справі N 197/217/19 (провадження № 1-кс/197/1/21).

Матеріали справи N 197/217/19 (провадження № 1-кс/197/1/21) передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ О.В.ОХНАЧ