Рішення № 94757575, 24.12.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8539/15-ц

Провадження № 2/359/11/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

«24» грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі представника позивача - Хитрової Л.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Синьоокого В.В., Кочмарьової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

10.09.2015 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з проханням : стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 557 611 доларів США 35 центів, що за курсом 21,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.07.2015 складає 12178232 гривень 19 копійок за кредитним договором № K3V3GA15006567 від 23.08.2007 (а. с. 2-3, том № 1).

07.04.2016 представником позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, з проханням : стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – 543451,93 доларів США, що еквівалентно - 14510152,97 гривень (а. с. 91-95, том № 1).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3V3GA15006567 від 23.08.2007. За умовами договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати кредит у розмірі 122114,76 доларів США на термін до 23.08.2017, а ОСОБА_1 повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступною порядку : щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Крім того позивач зазначає, що станом на 18.03.2016 загальна сума заборгованості за період з 10.07.2015 по 18.03.2016, змінилася у зв`язку з списанням відсотків та штрафних санкцій за період участі відповідача в АТО та з урахуванням відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих за період розгляду справи судом та пені за порушення зобов`язань, що передбачено умовами кредитного договору становить – 543451,93 доларів США, що еквівалентно 14510152,97 гривень, за курсом НБУ на дату складення розрахунку заборгованості. Загальна сума заборгованості складається із : заборгованість по кредиту – 108825,67 доларів США, заборгованість по відсотках – 136627,88 доларів США, заборгованість по комісії – 16 739,00 доларів США, заборгованість по пені – 6818420,68 грн., штраф (фіксована частина) – 250 гривень, штраф (процентна складова) – 25 878,22 доларів США (а. с. 91, том № 1).

Позивач також зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язання за договором K3V3GA15006567 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

01.12.2015 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Синьоокого В.В. надійшло заперечення на позов з проханням відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому зазначено, що долучений до позовної заяви розрахунок не відповідає формі для проведення бухгалтерських розрахунків. В п. 4.1. договору та п. 16 договору поруки вказано, що плата пені здійснюється у гривні, а у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня не сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. В зв`язку з чим сума заборгованості неправомірно збільшилась понад 262937,63 доларів США.

Також вказано, що позивачем не зазначені обставини щодо укладення між банком та ОСОБА_1 договору іпотеки за умовами якого для забезпечення належного виконання кредитного договору передано нерухоме майно, яке розташоване : АДРЕСА_1 .

Крім того рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2010 ухваленого у справі № 2-145/10, в рахунок погашення заборгованості за кредитом № K3V3GA15006567 від 23.08.2007, в загальному розмірі 1186054 гривень 70 копійок було звернуто стягнення на зазначену квартиру, шляхом проведення прилюдних торгів. Позивач не зазначив про заставне майно, де воно, яка його доля та яка його ринкова вартість на даний час та на момент подачі позову до суду, не зменшив суму заборгованості, включаючи в неї вартість заставного майна.

Таким чином позивач в загальну суму заборгованості включив вартість заставного майна, яке становить 1186054 гривень 70 копійок, на яке по рішенню суду було звернуто стягнення та яке на даний час є власністю позивача.

Крім того зазначено, що ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції з 05.09.2014 по 15.03.2015, в зв`язку з чим розповсюджується норми п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за змістом якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду – штрафні санкції, пеня та невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі і банкам, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Натомість дані норми закону позивачем не враховані.

25.04.2016 представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Синьооким В.В. подано заперечення на заяву про зміну розміру позовних вимог (а.с. 107-110, том № 1), при цьому зазначено, що розрахунок проведений з порушенням чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про захист прав споживачів», цивільного кодексу України, щодо грошової одиниці в Україні. Крім того позивачем як в позовній заяві так і в заяві про зміну розміру позовних вимог не зазначено, за який період нарахована заборгованість по пені та чи враховані позивачем вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Звертає увагу, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Щодо інших нарахованих сум необхідні спеціальні знання, в зв`язку з чим слід призначення судово-бухгалтерську (економічну) експертизу.

19.05.2016 представником позивача ОСОБА_3 подано пояснення до розрахунку заборгованості за станом на 18.03.2016 (а. с. 117-120, том № 1).

29.07.2016 від адвоката Синьоокого В.В. надійшло пояснення проти позову, розрахунку заборгованості та звіту пені (а. с. 9-13, том № 3).

07.07.2020 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кочмарьової Т.С. надійшов відзив (а. с. 89-91, том № 6), з проханням відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначено, що договір поруки від 23.08.2007 на момент подачі позову, тобто 10.09.2015 є припиненим, так як : кредитор без згоди поручителя змінив зобов`язання, збільшив відсоткову ставку за кредитом, в 2010 році банк не повідомив поручителя про невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, не направив письмової вимоги, не пред`явив позову до поручителя, а тільки до боржника. Також, на момент розгляду даної справи в суді, липень 2020 року, порука є припиненою в порядку п. 12 договору, за змістом якого порука припиняється після закінчення п`яти днів з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, тобто 23.08.2017 + 5 днів=28.08.2017.

Ухвалою від 01.10.2015 відкрито провадження у справі (а.с. 28, том № 1).

Ухвалою від 29.07.2016 по даній справі призначено судову економічну експертизу (а.с. 19-20, том № 3).

18.11.2016 відновлено провадження у справі, в зв`язку з тим, що до суду надійшло повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку (а. с. 43, том № 3).

15.03.2017 зупинено провадження у даній справі на час проведення експертизи (а. с. 310, том № 3).

Ухвалою від 16.02.2018 поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду (а. с. 229, том № 5).

Ухвалою від 23.05.2018 по даній справі призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено (а.с. 246-247, том № 5).

19.10.2018 поновлено провадження у вище зазначеній справі (а. с. 14-15, том № 6).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала уточнені позовні вимоги та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Синьоокий В.В., заперечували проти позову та просив відмовити в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на недоведеність розміру заборгованості, а також з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кочмарьова Т.С., заперечувала проти позову та просила відмовити в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві, вважала поруки припиненою.

Заслухавши пояснення представника позивача Хитрової Л.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.08.2007 між Приватбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3V3GA15006567 (а.с. 12-14, том № 1, а.с. 69-71, том № 3).

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору банк зобов`язувався надати кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23.08.2007 по 23.08.2017 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 111000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 11114,76 доларів США на сплату страхових платежів, у випадках та в порядку передбачених п. 2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору.

Період сплати з 23 по 27 число кожного місяця, щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1763,20 доларів США, для погашення заборгованості по кредиту, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди. У разі порушення вище вказаних термінів оплати на 120 календарних днів, позичальник зобов`язаний провернути сплатити суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені, в повному обсязі в останній день місяця , в якому відбулося порушення термінів.

Крім того 23.08.2007 між Приватбанк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, предметом якого є виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 23.08.2007 № K3V3GA15006567 (а. с. 15, том № 1).

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник у поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручитель.

Частиною 2 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що банк свої зобов`язання за Договором виконав, надав ОСОБА_1 кредит у встановленому розмірі, що відповідачем не заперечується.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, порушивши умови Договору щодо погашення заборгованості за зобов`язаннями, у результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Так, позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с. 91-95, том № 1), в якому зазначено, що заборгованість за кредитним договором за період з 10.07.2015 по 18.03.2016 становить – 543451,93 доларів США, що еквівалентно 14510152,97 гривень, за курсом НБУ на дату складення розрахунку заборгованості. Загальна сума заборгованості складається із : заборгованість по кредиту – 108825,67 доларів США, заборгованість по відсотках – 136627,88 доларів США, заборгованість по комісії – 16739,00 доларів США, заборгованість по пені – 6818420,68 доларів США, штраф (фіксована частина) – 250 гривень, штраф (процентна складова) – 25878,22 доларів США (а. с. 91-91, том № 1).

Також, з дослідженого розрахунку встановлено, що з 27.11.2008 року збільшилась відсоткова ставка з 11,04 річних до 13,08 % річних, а також відсоткова ставка за відсотками, які нараховуються на непогашену в строк заборгованість за кредитом з 29,18% до 33,26 % річних.

Право банку змінювати відсоткову ставку, а також нараховувати відсотки за підвищеною відсотковою ставкою при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачено умовами п.п.2.3, 7.4 Кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував тієї обставини, що йому було відомо про підвищення банком відсоткової ставки, а також, що останній платіж за договором ним було здійснено в лютому 2009 року.

Разом з тим, доказів направлення поручителю ОСОБА_2 повідомлення про зміну відсоткової ставки та збільшення обсягу зобов`язань за кредитним договором, позивачем суду надано не було.

Також. встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2010 ухваленого у справі № 2-145/10, позов ПАТ «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа : служба у справах дітей Бориспільської районної державної адміністрації про звернення стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки, про виселення – задоволено частково. В рахунок погашення боргу за кредитним договором № K3V3GA15006567 від 23.08.2007 у загальному розмірі 1186054 гривень 70 копійок, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». У задоволенні позову в частині вимоги про виселення відповідачів з квартири відмовлено (а. с. 48-50, том № 1).

Зі змісту дослідженого рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2010 року встановлено, що позивач, користуючись своїм правом дострокового повернення кредиту, в червні 2009 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, при цьому судом встановлено, що станом на час розгляду справи у суді у ОСОБА_1 виник борг по поверненню кредиту у розмірі 106759 доларів США 61 цент, борг по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 23421 долар США 34 центи, борг по сплаті винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3197 доларів США, а також борг по сплаті пені у розмірі 9109 доларів США 7 центів, борг по сплаті штрафу у фіксованому розмірі 250 гривень та борг по сплаті штрафу у розмірі 7124 доларів США 35 центів (всього на суму 149611 доларів США 37 центів та 250 гривень) (а.с.49 т.1).

Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Яценко Я.В. від 08.10.2015 виконавчий лист № 2-145 виданий 11.10.2010 Бориспільським міськрайонним судом Київської області повернуто стягувачу (а. с. 68, том № 1).

Згідно з поясненнями представника позивача, рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано у зв`язку з мораторієм, введеним в дію Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доказів протилежного, а також доказів погашення вищевказаної заборгованості, відповідачами суду надано не було.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за кредитом (використаними кредитними коштами), визначений рішенням суду, яке набрало законної сили, є обставиною, яка не підлягає доведенню, є обов`язковою для позивача та відповідача ОСОБА_1 , та відповідно становить 106759 доларів США 61 цент.

Підстави для стягнення заборгованості за кредитом в більшому розмірі - 108825,67 доларів США відсутні.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками, суд також звертає увагу, що нараховані банком відсотки, які підлягають стягненню, також визначені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2010 року та становлять 23421 долар США 34 центи. Також встановлено розмір заборгованості по сплаті винагороди за надання фінансового інструменту, який складає 3197 доларів США

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/4519/12 (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою (кредитом) припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з пред`явленням позивачем в червні 2009 року позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення усієї існуючої заборгованості, як простроченої так і поточної заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками, до спливу строку кредиту, суд дійшов висновку, що подальше нарахування відсотків та винагороди з надання фінансового інструменту, а по суті – комісії банку, слід визнати необґрунтованим, а позовні вимоги щодо їх стягнення такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як встановлено відповідач ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції з 05.09.2014 по 15.03.2015.

Також слід зазначити, що відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачений п. п. 2.2.2., 2.2.3 даного договору , банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленту по курсу НБУ на дату сплати (а. с. 12-14, том № 1, а. с. 69-71, том № 3).

Пунктом 5.4. Кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань прострочення за договором більш ніж на 30 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутися до суду. Позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5 % від суми позову (а. с. 12-14, том № 1, а. с. 69-71, том № 3).

Суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення нарахованої банком пені в розмірі 6818420,68 доларів США (еквівалент 255371,80 доларів США) за період з 24.02.2009 по 27.03.2014 року включно, а також з 28.02.2015 по 18.03.2016 (а.с.96-100, том № 1) задоволенню не підлягають, оскільки з моменту звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в червні 2009 року сплинули строки позовної давності, визначені ст.258 ЦК України. .

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Даний позов про стягнення, зокрема пені та штрафів у зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором поданий до суду 10.09.2015 (а.с.1 т.1), в той час, як використавши своє право дострокової вимоги щодо повернення боргу, позивач змінив строки виконання договору.

В цьому зв`язку суд звертає увагу, що долучена до позову копія повідомлення, адресованого відповідачам та датованого 14.07.2015 року (а.с.9 т.1) не спростовують встановлених судом фактів, що повернення кредиту, сплата відсотків та винагороди за надання фінансового інструменту мала здійснюватися ануїтетними платежами по 1763,20 доларів США щомісячно, що позивач з 28.08.2008 допускав порушення взятих на себе зобов`язань щодо повноти та своєчасності здійснення визначених договором платежів, у зв`язку з чим йому нараховувалась пеня, що підтверджується даними розрахунку та дослідженими виписками по рахункам, а також, що останній платіж був здійснений відповідачем ОСОБА_1 – 24.02.2009 року (а.с.96-101 т.1). Крім того, з рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2010 ухваленого у справі № 2-145/10 (а.с.48-50 т.1) встановлено, що позивач використав своє права про дострокове стягнення кредиту у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись з відповідним позовом до суду в червні 2009 року.

Так, у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

З цих підстав позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені та штрафів) задоволенню не підлягають у зв`язку з порушенням позивачем строків позовної давності.

Щодо заявлених вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з припиненням поруки.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України. В редакції закону. Чинні на момент виникнення спірних правовідносин – укладення договору поруки, Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК, припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності (збільшення з 27.11.2008 року відсоткової ставки з 11,04 річних до 13,08 % річних, а також відсоткової ставка за відсотками, які нараховувались на непогашену в строк заборгованість за кредитом з 29,18% до 33,26 % річних), то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК, порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В п. 13 договору поруки визначено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

При цьому позивачем не надано жодних доказів укладення додаткової угоди з поручителем, щодо зміни відсоткової ставки суми кредиту.

З урахуванням вище викладеного, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в розмірі - 133 377 доларів США 95 центів, що на дату проведення розрахунку на 18.06.2016 за курсом гривні по відношенню до долара США (26.699975) становить еквівалентно сумі 3561187 гривень 93 копійки, яка складається, з : заборгованості по кредиту – 106 759 доларів 61 цент, заборгованості по відсотках – 23 421 доларів США 34 центи, заборгованості по комісії – 3 197 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, понесені ним судові витрати по оплаті судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 35611 гривень 88 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса : 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року №K3V3GA15006567, яка виникла станом на 18.03.2016, на загальну суму 133 377 доларів США 95 центів (сто тридцять три тисячі дев`яносто п`ять центів), що на дату проведення розрахунку на 18.06.2016 року за курсом гривні по відношенню до долара США (2669,9975 грн. за 100дол. США) еквівалентно сумі 3561187 гривень 93 копійки (три мільйони п`ятсот шістдесят одна тисяча сто вісімдесят сім гривень дев`яносто три копійки), яка складається: з: заборгованості по кредиту – 106759 доларів 61 цент, заборгованості по відсотках – 23421 долар США 34 центи, заборгованості по комісії – 3197 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса : 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 35611 гривень 88 копійок (тридцять п`ять тисяч шістсот одинадцять гривень вісімдесят вісім копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2021.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів