Рішення № 94757344, 02.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15621/20

Провадження № 2/161/1267/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Чигринюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Перша Луцька державна нотаріальна контора, до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що у 2018 році державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме: на 51/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (далі – житловий будинок). У дане свідоцтво було внесено інформацію щодо ОСОБА_2 та неї ( ОСОБА_1 ), як спадкоємців ОСОБА_3 , яким було визначено по 1/2 частки у спадщині за кожним. Разом з тим, 03.09.2019 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області в цивільній справі 161/464/19 було прийнято судове рішення, яким ОСОБА_2 , було усунуто від права на спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_3 . З метою оформлення свої спадкових прав, вона, через свого представника, звернулася до Першої Луцької державної нотаріальної контори з відповідним запитом, у відповідь на який Державним нотаріусом було повідомлено, що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину не вбачається за можливе, оскільки свідоцтво про право на спадщину на вищесказане майно вже було виданим 12.06.2019 року. Таким чином, внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 , якого було усунуто від спадкування після смерті ОСОБА_3 , її спадкові права є порушеними. Враховуючи наведене, просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину серії Р № 4-520, видане 12.06.2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з останнього на свою користь судові витрати по справі.

12.11.2020 року від Першої Луцької державної нотаріальної контори надійшла на адресу суду копія спадкової справи № 122/2018 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26).

До початку судового засідання представник позивача подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності, заявлені вимоги підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 88).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходили.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Першої Луцької державної нотаріальної контори будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 27-зворот).

12.06.2019 року держаним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 4-520 (спадкова справа № 122/2018), відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у даному свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його мати – позивачка ОСОБА_1 та син – відповідач ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видано вищевказане свідоцтво по 1/2 частці за кожним із спадкоємців, складається із 51/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 56).

Як вбачається із інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 192338926 від 10.12.2019 року, на підставі вищевказаного свідоцтво про право на спадщину, 12.06.2019 року за відповідачем ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію його права власності на 51/200 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

Разом з тим, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2019 року в цивільній справі № 161/464/19, - ОСОБА_2 було усунуто від права на спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане судове рішення набрало законної сили, а тому має преюдиційне значення при розгляді даної справи (а.с. 9-11).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 через свого довірителя, звернулася до Першої Луцької державної нотаріальної контори із проханням видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадковою майна, а саме: 51/200 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , право на спадкування якого втратив ОСОБА_2 на підставі судового рішення в цивільній справі № 161/464/19 (а.с. 12).

Однак, як вбачається із листа Першої Луцької державної нотаріальної контори № 30/0214 від 11.01.2020 року, позивачці роз`яснено, що видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину нотаріальна контора не вбачає за можливе, оскільки свідоцтво про право на спадщину на вищевказану частку майно вже було видане 12.06.2019 року (а.с. 13).

Відповідно до положень ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як зазначається в постанові ВС від 11.12.2019 у справі № 414/811/17 у етапі 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю па момент відкриття спадщини тощо.

Із наведеного слідує, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним якщо особа була усунена від спадкування.

Таким чином, внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 є порушеними спадкові права позивачки в частині неможливості проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно, від права на успадкування якого був усунутий ОСОБА_2 , а тому видане на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню судом недійсним.

За наведених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

З вищевикладеного слідує, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 840,80 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 1296, 1301 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Перша Луцька державна нотаріальна контора, до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину – задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину НОМЕР_2 , видане 12 червня 2019 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено 10 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська