Рішення № 94756010, 09.02.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/741/20

Провадження №2-а/377/1/21

09 лютого 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого судді Малишенко Т. О., за участю секретаря судового засідання Маряхіної І.В., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Поліцейський ОРПП №4 Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержант поліції Бабак Олег Володимирович

- про визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 року до суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Поліцейський ОРПП №4 Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержант поліції Бабак Олег Володимирович, в якому просив визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с.1-3).

Ухвалою Славутицького міського суду від 15 грудня 2020 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.16).

18.12.2020 року до Славутицького міського суду позивачем надано позовну заяву з усуненими недоліками (а.с.18-23). В позовній заяві просить визнати протиправним рішення поліцейського ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержанта поліції Бабака Олега Володимировича про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Скасувати постанову серії БАВ № 125612 від 07 грудня 2020 року, за якою ОСОБА_2 , був визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та на нього був накладений штраф в розмірі 425 гривень, закрити провадження у справі. Стягнути на його користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 420 гривень 40 копійок. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що 07 грудня 2020 року біля 09 годин 45 хвилин він, керував автомобілем марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , які належить Першій лізінговій компанії, рухався по автомобільній дорозі Бориспіль - Дніпро. В цей час позаду нього у напрямку його руху він побачив поліцейській автомобіль, що рухався з проблісковим маячком. Він прийняв вправо та виїхав на узбіччя дороги, щоб пропустити поліцейський автомобіль. Попереду нього зупинився інший транспортний засіб, з якого вийшов водій, який спілкувався з поліцейським, внаслідок чого він вирішив, що поліція зупиняла саме той автомобіль, що їхав попереду нього. Після спілкування з водієм іншого транспортного засобу, який поїхав далі поліцейський, як потім було встановлено сержант поліції ОСОБА_3 , підійшов до нього та висунув обвинувачення в тому, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме здійснив обгін іншого транспортного засобу на мосту. Оскільки це не відповідало дійсності, він заперечив свою провину і висунув вимоги щодо надання йому доказів вчинення ним даного порушення. На відеозапису, який був пред`явлений йому для огляду поліцейським, що був здійснений за допомогою відеокамери Sony, також не було зафіксовано вчинення ним такого порушення ПДР як обгін іншого транспортного засобу на мосту. Не було пред`явлено поліцейським і документів по сертифікації та технічній перевірці даної відеокамери, дозвіл на її використання для фіксації порушень ПДР. Коли він відмовився визнати себе винним у вчиненні правопорушення і вказав на відсутність доказів, поліцейським Бабак О.В. було додатково до нього пред`явлено претензії щодо вчинення ним іншого порушення ПДР - при зупинці на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, що також не відповідало дійсності, оскільки на момент його спілкування з поліцейським аварійна сигналізація на його автомобілі була включена, а сам транспортний засіб знаходився не на дорозі, а на узбіччі. Таким чином доказів вчинення ним і даного порушення поліцейським також йому не було пред`явлено. Незважаючи на вищенаведені обставини, поліцейським ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділення поліції сержантом поліції Бабак О. В. стосовно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 гривень, за якою йому було інкриміновано в провину те, що він, 07.12.2020 року о 09 годині 45 хвилин на 49км, автомобільної дороги Бориспіль - Дніпро, керуючи автомобілем марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін іншого автомобіля на мосту та при зупинці на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п.14.6«Г»; 9.9«Б» Правил дорожнього руху. У постанові було зазначено, що до неї докладається відео без посилання на те, з застосуванням якого технічного пристрою воно було здіснено та чи дозволено його використання для фіксації порушень ПДР. На тому відеозапису, що був йому пред`явлений поліцейським, не було зафіксовано жодного з інкримінованих йому в провину порушень Правил дорожнього руху. Тому у постанові він власноруч вказав: «З постановою не згоден. Ніяких порушень не здійснював. При розгляді справи доказів його порушення не пред`явлено.» Таким чином, вважає, що вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є недоведеним і не обґрунтованим, з підстав чого притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправним, а оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, що згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є обставинами, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови та закриття справи відповідно до п.3З ч.1 ст.293 КУпАП.

Ухвалою Славутицькго міського суду від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.12.2020 року призначено судове засідання у справі(а.с.30).

05.01.2021 року від відповідачів ГУНП в Київській області надійшов відзив, позовні вимоги не визнали, вимоги суду про витребування справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , не виконано.

20.01.2021 року розгляд справи, відкладено, повторно з Пересялав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області витребовано справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

08.02.2021 року до суду від відповідачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови відносно ОСОБА_2 , при цьому зазначили, що надати відеозапис з відео регістратора не можливо у зв`язку з обмеженими териінами зберігання.

09.02.2021 року у судове засідання позивач не з`явися, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав в повному обсязі(а.с.42).

Представник відповідача в судове засідання не з`явивися, у відзиві зазаначили, що просять розглянути справу без участі їх представника (а.с. 38).

Третя особа про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, письмових пояснень до суду не надано.

Судом встановлено, що згідно постанови серії БАВ № 125612 від 07.12.2020 року, про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованке не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержантом поліції Бабак Олегом Володимировичем, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 , позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Як вбачається із зазначеної постанови, ОСОБА_4 , 07.12.2020 року о 09 годині 45 хвилин на 49км, автомобільної дороги Бориспіль - Дніпро, керуючи автомобілем марки «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін іншого автомобіля на мосту та при зупинці на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п.14.6«Г»; 9.9«Б» Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

На обгрунтовання постанов, працівник в п.7 зазначив, що до постанови додається відео.

Позивач ознайомившись з потановою зазначив, що з постановою не згоден.Ніяких порушень не здійснював.При розгляд справи доказів його порушення не представлено».

Не погодившись з постановою від 07.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання цих завдань адміністративного судочинства України, суд при вирішенні публічно-правового спору виходить з наступного.

Згідно ст. 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Як зазначено в ст. 14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

За змістом статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч даним вимогам, відповідачем об`єктивних доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбачених ст. 251 КУпАП, не надано.

Оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_2 , оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У відповідності до п.п.4.1,4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності.

В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Об`єктивних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем зібрано не було.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується належними та допустимими доказами, посилання відповідачів на те, що порушення було зафіксоване на камеру-відео реєстратора який знаходився в службовому автомобілі. А під час зупинку та спілкуванні з вище вказаним водієм, не одноразово було запропоновано переглянути відеозапис правопорушення за його участі, на що водій в категоричній формі відмовився. Після чого на законних підставах поліцейським була винесена адміністративна постанова. Надати запитувану інформацію щодо відеозапису з відео регістратора не можливо у зв`язку з обмеженими термінами зберігання, суд вважає в даному випадку безпідставними і не заслоговують на увагу, оскільки виходячи з конституційного принципу поділу влади, завдань та функцій судочинства, будь-яка зміна формулювання суті правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не допустима і є порушенням встановленого у державі правового порядку, а також порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, суд позбавляється статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова, винесена поліцейським ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержантом поліції Бабак Олегом Володимировичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії постанови серії БАВ № 125612 від 07.12.2020 року, про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованке не в автоматичному режимі, згідно якої застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, із зазначених вище підстав є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Тому в даному випадку понесені судові витрати позивача, а саме судовий збір сплачений позивачем повинен бути стягнутий на його користь з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 243-246, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення поліцейського ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержанта поліції Бабак Олега Володимировичам про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення постанови серії БАВ № 125612 від 07.12.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Скасувати постанову винесену поліцейським ОРПП № 4 Переяслав - Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержанта поліції Бабак Олегом Володимировичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення постанови серії БАВ № 125612 від 07.12.2020 року, якою ОСОБА_2 за ч.2 ст. 122 КУпАП було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії БАВ № 125612 від 07.12.2020 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області,01601, м. Київ, Володимирська 15, код ЄДРПОУ:40108616.

Третя особа: Поліцейський ОРПП №4 Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП України в Київській області сержант поліції Бабак Олег Володимирович, 08400, м. Переяслав-хмельницький, вул. Магдебурського права,25.

Суддя Т. О. Малишенко