Постанова № 94753166, 02.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/171/21

н/п 3/766/3479/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді: Валігурської Л.В.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурора: Холоші Х.Ю.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Херсона матеріали справи про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення правопорушення працюючого молодшим інспектором ІІ категорії відділу режиму охорони Державної установи «Херсонській слідчий ізолятор»;

- за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Державної установи «Херсонській слідчий ізолятор» №9о/с від 01.02.2019 р. був призначеним на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму охорони Державної установи «Херсонській слідчий ізолятор» та звільнений з посади згідно наказу начальника Державної установи «Херсонській слідчий ізолятор» від 05.03.2019 р. №16о/с. Так, ОСОБА_1 05.03.2019 р., припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, являючись відповідно до ст. 1, підпункту «Д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування та відповідальності за Законом України «Про запобігання корупції» (далі по тексту – Закон), у порушення вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, а саме: 16.06.2020 р. об 15:37 годині, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як особа, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням фукцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік (після звільнення).

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 05.03.2019 р. його було звільнено з посади молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму охорони Державної установи «Херсонській слідчий ізолятор», при цьому роз`яснено обов`язок подання декларації при звільненні та щорічної декларації за 2019 р. Підтвердив факт невчасного подання щорічної декларації за 2019 р. з порушенням встановлених термінів. Допущене порушення обґрунтував тим, що виявив втрату електронного ключа, який відновив до граничної дати подання декларації, проте заповнив і подав декларацію лише 16.06.2020 р.

Прокурор Холоша К.Ю. в судовому засіданні підтримала складений протокол з викладених у ньому підстав, вважала, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією та притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення в мінімальних межах санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Встановлення наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення має відбуватись через призму оцінки норми ч. 2 ст. 45 Закону, відповідно до якої особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» п. 2 ч. 1 ст. 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

З огляду на викладену норму, на осіб, зазначених в ній, покладено обов`язок подання декларації, за несвоєчасне подання якої без поважних причин і передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Отже, необхідним є встановлення в першу чергу факту несвоєчасності подання декларації, тобто поза строком визначеним законом.

Відповідно до п. п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби є суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією. Відповідно до ст. 1 Закону суб`єктами декларування є особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» п. 2, пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 3 Закону, інші особи, які зобов`язна подавати декларацію відповідно до цього Закону. Таким чином ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та відповідальності, оскільки на нього поширюється дія Закону.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020 р. розділ ХІІІ Прикінцевих положення Закону доповнено п. 2-1, згідно якого особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , які відповідно до ст. 45 цього Закону подаються до 1 квітня, у 2020 р. суб`єкти декларування подають до 1 червня.

Отже, з огляду на викладене ОСОБА_1 на виконання вищенаведеної норми був зобов`язаний в період до 31.05.2020 р. включно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 р., враховуючи факт звільнення в березні 2019 р.

Так вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

1. наказом №9о/с від 01.02.2019 р., за яким новоприйнятого ОСОБА_1 призначено молодшим інспектором ІІ категорії відділу режиму охорони ДУ «Херсонській слідчий ізолятор» та наказом №16о/с від 05.03.2019 р., яким ОСОБА_1 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України; послужним списком на ім`я ОСОБА_1 (особистий номер відсутній), які свідчать про те, що ОСОБА_2 є суб`єктом відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а також особою, на яку розповсюджуються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», зокрема і в частині обов`язків, покладених ч. 2 ст. 45 Закону;

2. розпискою від 05.03.2019 р., згідно якої ОСОБА_1 цього ж дня отримав свою трудову книжку, військовий квиток та припис постанови на військовий облік, а також підтвердив той факт, що попереджений про необхідність подання декларації після звільнення, що свідчить про обізнаність останнього щодо обов`язку виконання вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»;

5. протоколом про адміністративне правопорушення № 5/2021 року від 05.01.2021 р., в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та положення Закону, порушення яких він допустив, що має своїм наслідком настання відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП;

6. листом-відповіддю Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 05.11.2020 р. №24/17.3-5566-вх,яким повідомлено про те, що ОСОБА_1 не звертався до керівництва установи щодо неможливості своєчасного подання декларації;

6. листом НАЗК №12859 від 31.08.2020 р., яким повідомлено Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, яким встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію.

7. довідкою ДПС від 08.12.2020 р., відповідно до якої сертифікат для здійснення електронного підпису на ім`я ОСОБА_1 оформлено з 27.05.2020 року (граничний строк дії – 27.05.2022 р.);

8. роздруківкою відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які свідчать, що декларація особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, ОСОБА_1 була подана 16.06.2020 р.;

9. довідкою НАЗК, відповідно до якої зафіксована послідовність дій користувача ОСОБА_1 . Так. останній 31.05.2020 р. створив чернетку, заповнював та тільки 16.06.2020 р. о 15:37 годині декларацію успішно подав.

Оцінюючи наведені вище докази, суд приходить до висновку, що факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження і під час судового розгляду. Досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, допущеного ОСОБА_1 правопорушення, ставити їх під сумнів жодних підстав немає.

ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність щодо обов`язку подання декларації, крім того на момент звільнення був додатково попереджений про необхідність подання відповідної декларації за 2019 р.,обов’язок подання якої виник 01.01.2020 р. Так ОСОБА_1 мав в своєму розпорядженні цифровий підпис, а ІТС«Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» на момент звільнення працювала в штатному режимі. Крім того ОСОБА_1 не заперечив і того факту, що саме внаслідок власної бездіяльності (недбалості) не виконав покладений на нього Законом обов`язок.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. З огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо свого обов`язку, мав можливість його виконати, про що свідчить та обставина, що чернетка декларації була створена в межах строків визначених Законом.

Показання ОСОБА_2 суд розцінює як обраний спосіб захисту і до уваги не приймає, оскільки як матеріали справи не містять, так і ОСОБА_1 не надав суду доказів на обґрунтування поважності причин несвоєчасного подання щорічної декларації. З огляду на викладене, дослідженими доказами підтверджено обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Останні повністю доводять факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, суспільну небезпечність діяння, особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вину визнав та розкаявся у вчиненому, вважаю за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі визначеному санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Крім цього, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП підлягає стягненню судовий збір в сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 40-1, ч. 1 ст. 172-6, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

(Номер рахунку (IBAN): UA668999980313010106000021451, Одержувач–ГУК у Херсонській обл./Херсонській ра-он 21081100, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37959517, Банк отримувач – Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотирьохсот п’ятдесяти чотирьох) гривень.

(Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37993783 Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя: Л.В. Валігурська