Ухвала суду № 94751927, 05.02.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3408/20

Провадження № 1-кп/577/126/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2021 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря Цуканової О.В.,

прокурора Шерудила В.О.,

захисника Мусієнко О.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200080000765 від 24 липня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Раки Конотопського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, студента 3 курсу Конотопського індустріально-педагогічного фахового коледжу СумДУ, неодруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2019 року ОСОБА_2 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , запросив свого знайомого ОСОБА_1 для реєстрації на сайті з метою оформлення кредитного договору та отримання коштів, які можна витратити на власні потреби.

У подальшому ОСОБА_2 за допомогою мобільного телефона з доступом до мережі Інтернет створив на сайті «vashagotivochka.ua» особистий кабінет з анкетними даними ОСОБА_1 , до якого ввів номер банківської картки № НОМЕР_1 , виданої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , та паспортні дані ОСОБА_1 .

20 червня 2019 року ОСОБА_2 , знаючи логін та пароль для входу до особистого кабінету ОСОБА_1 , на спеціальному сайті «vashagotivochka.ua» з мобільного телефону, з метою отримання кредиту на суму 1 100 грн 00 коп у ТОВ «Грін Фактор» (код ЄДРПОУ 41685867), яке зареєстровано у реєстрі фінансових установ, шляхом подання завідомо неправдивих відомостей, заповнив на вказаному сайті від імені ОСОБА_1 , який не уповноважував його на вчинення вказаних дій, заявку на отримання грошових коштів.

ОСОБА_2 , з метою одержання кредиту, подавши завідомо неправдиву інформацію кредитору - ТОВ «Грін Фактор» щодо особи позичальника, уклав договір № ЛМ-00572521 від 20 червня 2019 року у формі електронного правочину, що стало підставою для отримання кредиту у сумі 1 000 грн 00 коп.

Отримані як кредит кошти у сумі 1 000 грн 00 коп були перераховані ТОВ «Грін Фактор» на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , видану АТ КБ «ПриватБанк».

З метою подальшого використання коштів, зарахованих на банківську картку ОСОБА_1 , обвинувачений ОСОБА_2 , використовуючи програмний комплекс WЕВ-банкінг «Приват24», перерахував кошти у сумі 850 грн 00 коп на власну картку № НОМЕР_2 , видану АТ КБ «ПриватБанк».

Отримані кошти ОСОБА_2 у подальшому витратив на власні потреби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, визнав повністю та надав показання, що 19 червня 2019 року він запросив до себе додому знайомого ОСОБА_1 для реєстрації на сайті для укладення кредитного договору, оскільки їм потрібні були кошти. На сайті «vashagotivochka.ua» він створив особистий кабінет з анкетними даними ОСОБА_1 , до якого ввів номер банківської картки та паспортні дані ОСОБА_1 . У зв`язку із створенням на ім`я ОСОБА_1 особистого кабінету, він знав логін та пароль для входу до особистого кабінету ОСОБА_1 . Наступного дня - 20 червня 2019 року він за допомогою логіна та пароля, який знав, зайшов до особистого кабінету ОСОБА_1 , та, для отримання у ТОВ «Грін Фактор» кредиту на суму 1 100 грн 00 коп, заповнив на сайті від імені ОСОБА_1 заявку на отримання грошових коштів. У подальшому на банківську картку ОСОБА_1 ТОВ «Грін Фактор» були перераховані грошові кошти у сумі 1 000 грн 00 коп. Частину вказаних коштів у сумі 850 грн 00 коп він з через програмний комплекс WЕВ-банкінг «Приват24» перерахував на власну картку, видану на його ім`я АТ КБ «ПриватБанк». Отримані кошти у подальшому він витратив на власні потреби. Щиро розкаюється у вчиненому, прохав пробачення у потерпілого та відшкодував завдану йому шкоду.

Потерпілий ОСОБА_1 надав показання, що 19 червня 2019 року він разом із ОСОБА_2 створили особистий кабінет з його анкетними даними. У подальшому він дізнався, що ОСОБА_2 зняв з його банківської картки грошові кошти у сумі 850 грн 00 коп, які були надані йому як кредит. На даний час він та ОСОБА_2 примирилися. Він не має будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, ОСОБА_2 повністю відшкодував заподіяну йому шкоду та він не бажає, щоб останній був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Таким чином вина ОСОБА_2 повністю доведена та своїми діями він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК України, - надання завідомо неправдивої інформації кредитору з метою одержання кредиту у разі відсутності ознак злочину проти власності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Мусієнко О.В. звернулася до суду з клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям, оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, після вчинення злочину щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував заподіяні ним збитки.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримує клопотання свого захисника та прохає звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

В судовому засіданні від потерпілого ОСОБА_1 також надійшла заява про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

Прокурор вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, після вчинення злочину щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував заподіяні ним збитки.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає можливим звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК України, 19 червня 2019 року та 20 червня 2019 року, тобто до змін, внесених до КК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII, які набули чинності 01 липня 2020 року.

Санкція ч. 1 ст. 222 КК України в редакції, чинній на час скоєння ОСОБА_2 злочину (в редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI) передбачала основне покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину - в редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI) злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Статтею 45 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину – в редакції Закону України від 12.02.2015 № 198-VIII) визначено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду

Згідно із ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України, часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Разом із тим, згідно із ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, до обвинуваченого має застосовуватися закон (норма матеріального права), яка пом`якшує його відповідальність, а саме положення ст.ст. 45, 12 та 222 КК України в редакції, яка діяла до 01 липня 2020 року.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (відповідно до ст. 12 КК України в редакції, чинній на час скоєння злочину – в редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI), після вчинення злочину щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та повністю відшкодував заподіяні ним збитки.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК України, за приміткою до ст. 45 КК України, не є корупційним злочином.

Як орієнтує Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 № 12 звільнення від кримінальної відповідальності за наявності передбачених у ст. 45 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим ( п. 3 постанови).

За таких обставин ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин кримінальне провадження, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200080000765 від 24 липня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 45 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. ст. 285, 286, 288, 369-372, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Мусієнко Оксани Вікторівни про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям, - задовольнити.

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України в редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI, на підставі ст. 45 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200080000765 від 24 липня 2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяО. М. Ярмак