Ухвала суду № 94749444, 02.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.02.2021

ЄУН № 937/6477/19

Провадження № 1- кс/937/83/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 30 жовня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016,

за участю:

заявника – ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 16 листопада 2021 року звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 30 жовтня 2021 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016.

В обґрунтування вимог скарги вказує, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України. Постановою слідчого від 30.10.2020 закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях працівників ГУМВС України в Запорізькій області складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 366 КК України. Вказану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною та необґрунтованою, тому просить її скасувати. На думку заявника, досудове розслідування проведено неповно, висновки, викладені у постанові слідчого, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що слідчим в чергове не виконано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2017 року, відповідно до якої було його зобов`язано провести додатковий допит свідка ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Кольц Дарини Микитівни. Крім того, слідчим не виконані вимоги ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 20.02.2020, якою скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, Тибія В.В. у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 про часткову відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині скасування свідоцтва про смерть. Зобов`язано слідчого Тибія В.В. провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні №12016040340000382 для перевірки обставин, вказаних ОСОБА_1 на предмет незаконності отримання документів про смерть на ім`я ОСОБА_3 . Наявність двох актових записів про смерть на один труп № 35 від 04.08.2008 та № 37 від 04.06.2009, перша слідчим не анульована, а друга підробна актова запис не використовувалась. Також слідчим не надано оцінку висновкам експерта відповідно до яких у нього встановлені тілесні ушкодження. Не допитано свідків, клопотання про допит яких було задоволено. Не досліджено матеріали кримінальної справи за якою ОСОБА_1 засуджено. Не надано оцінку підробному протоколу впізнання, не досліджено підробні підписи адвоката ОСОБА_4 , виходячи з наданих ним показів, що він приймав участь у кримінальній справі лише в Запорізьком РВ УМВС., а його підписи у кількості 65 містяться у процесуальних документах.

У судовому засіданні заявник на задоволенні вимог скарги наполягав у повному обсязі за зазначеними у скарзі доводами та підставами.

Слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Тибій В.В. у судовове засідання 02.02.2021 не з`явився, на адресу суду передано матеріали кримінального провадження у 4 томах.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судом встановлено, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що прокуратурою Запорізької області внесено відомості про кримінальне правопорушення №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій працівників колишнього управління карного розшуку ГУМВС в Запорізькій області в період з 28.10.2008 по 31.10.2008 під час його перебування в Нікопольському РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Окрім того, за заявою ОСОБА_1 щодо примушування співробітниками УКР ГУМВС України в Запорізькій області його до зізнання у вчиненні злочину. Також, за заявами ОСОБА_1 щодо підроблення офіційних документів у кримінальному провадженні №4320821 співробітниками Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

За наслідками досудового розслідування слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, постановою від 30 жовтня 2020 року закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях працівників ГУМВС України в Запорізькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 366 КК України.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене, зокрема, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до вимог ст. 304 ч. 1 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Таким чином строк оскарження з урахуванням дати отримання копії постанови про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 не пропущено та він не підлягає поновленню.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Крім того, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, яка подала таку заяву.

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне провадження розпочато на підставі заяв ОСОБА_1 .

Допитаний під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 24.10.2008 він був затриманий Нікопольським РВ ГУМВС у зв`язку з рішенням Нікопольського районного суду на 15 діб. Під час затримання йому було нанесено удар в голову, у зв`язку з чим, він був доставлений до Нікопольського психдиспансеру, де перебував до 27.10.2008. 28.10.2008 він був доставлений до ІТТ Нікопольського відділу поліції. У вечірній час, приблизно о 19:00 годині його відвели до кабінету №77 на третьому поверсі, де вже перебував ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які були працівниками міліції. Після чого, йому показали фотографію раніше знайомого ОСОБА_7 та повідомили, що ОСОБА_1 причетний до вбивства вказаної особи, а також про те, що йому необхідно зізнатися у вказаному злочині. На що ОСОБА_1 повідомив, що ніякого відношення до цього не має та що в нього є свідок, який зможе підтвердити його невинуватість. Після чого, вказані працівники міліції сказали писати йому явку з повинною, на що він не погодився. У зв`язку з його відмовою, ОСОБА_6 зайшов за його спину та почав тримати за руки, які були в наручниках, а ОСОБА_5 та ОСОБА_2 почали наносити удари руками та ногами по тулубу, скільки саме ударів нанесли йому не відомо. Після чого, його відвели до камери. На наступний день, 29.10.2008, 30.10.2008 та 31.10.2008 вказана ситуація знову відбулась, його били й інші працівники міліції за вказівкою ОСОБА_5 з метою зізнання у скоєні злочину. У зв`язку з постійним побиттям ОСОБА_1 вирішив під диктовку працівників міліції написати явку з повинною та зізнатися у скоєні злочину, який не вчиняв. 02.11.2008 ОСОБА_1 стало зле, та його відвезли до лікарні м. Запоріжжя, де йому було зроблено рентген грудної клітки, під час якого виявлено перелом ребер. Вказаний знімок працівники міліції забрали. В цей же день, він був допитаний додатково слідчим ОСОБА_8 , який вказав, що дані тілесні ушкодження він отримав у результаті самостійного падіння. Крім того, в ніч з 03.11.2008 на 04.11.2008 він був знову допитаний, під час допиту працівники міліції били його по рукам та голові. Після чого, 09.12.2008 він був переведений до Херсонської області, де перебуваючи у відділі міліції, працівники міліції застосовували до нього фізичну силу, щоб він зізнався ще в одному вбивстві. Після побиття він під диктову працівників міліції написав явку з повинною.

Додатково допитаний потерпілий ОСОБА_1 показав, що він засуджений за вбивство трьох осіб, яких він не вбивав. Він був вимушений признатися в у вчиненні злочинів так як до нього застосовувалися фізичний та психологічний вплив раніше засудженим співробітником міліції ОСОБА_5 , а також інших співробітників міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_6 при наступних обставинах.

Так, 24.10.2008 він був затриманий на 15 діб за неповагу до суду в м. Нікополі. Коли знаходився в ІТТ 28.10.2008 його побили ногами та ногами по усіх частинах тіла ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з метою примусити під диктовку написати явку з повинною у вчиненні вбивства ОСОБА_9 якого він не вчиняв. В результаті чого в нього були зламані ребра з лівої сторони, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи №135/к від 09.09.2015. Також, що він побитий бачила його сестра ОСОБА_10 яка мешкає у АДРЕСА_1 .

Також він дізнався, що громадянка ОСОБА_11 , разом з оперуповноваженим Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області підробили протокол впізнання від 04.06.2009 у кримінальній справі №4320821. З використанням зазначеного протоколу впізнання в подальшому було незаконно отримано свідоцтво про смерть.

Допитаний свідок ОСОБА_12 показав, що в період з 1997 по 2008 р.р. він обіймав посаду старшого оперуповноваженого СКР Нікопольського МВ ГУМВС України. Щодо показань ОСОБА_1 що він міг бачити, як співробітники міліції застосовують фізичну силу відносно останнього, то на той час він вже був звільнений та не міг перебувати в приміщенні Нікопольського МВ ГУМВС, у зв`язку з чим, йому нічого не відомо.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 показав, що в період часу з 28.02.2008 по 22.05.2012 він перебував на посаді оперуповноваженого СКР ГУМВС України в Запорізькій області. У вересні 2008 року, у лісосмузі поблизу с. Долинське Запорізького району Запорізької області, був знайдений труп невідомого чоловіка з проникаючим пораненням у області грудної клітини. За вказаним фактом Запорізьким РВ ГУМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу, із кваліфікацією «умисне вбивство» та заведено оперативно-розшукову справу відповідної категорії. За наказом керівництва ГУМВС області, було створено спільну слідчо-оперативно групу та виходячи з обставин злочину, було складено плани необхідних дій та заходів за наявними справами. Він разом з заступником начальника відділу СКР ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_13 та першим заступником начальника Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_6 виїхали у службове відрядження до м. Нікополь Дніпропетровської області. До м. Нікополь вони направились оскільки за результатами проведення дактилоскопічного дослідження відбитків пальців, особу потерпілого було встановлено. Ним виявився громадянин України, мешканець м. Нікополь Дніпропетровської області - ОСОБА_9 . Під час проведення оперативно-розшукових заходів, було отримано інформацію щодо можливої причетності до скоєння вбивства ОСОБА_9 , раніше неодноразово засудженого громадянина - ОСОБА_1 . В подальшому після встановлення місцезнаходження та бесіди зі ОСОБА_1 у приміщенні Нікопольського райвідділу міліції, останній добровільно без застосування будь-якого фізичного насильства чи психологічного тиску зі сторони співробітників міліції повідомив про всі обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_9 про, що ним була написана явка з повинною. Протягом досудового слідства ОСОБА_1 ніяких зауважень з приводу проведення слідчих дій, або застосування відносно нього незаконних методів дізнання не виражав. Жодними відомостями з приводу можливого застосування відносно ОСОБА_1 він не володіє.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_14 показав, що у зв`язку зі своєю службовою діяльності на прохання адвоката ОСОБА_15 він знімав судове засідання апеляційного суду Запорізької області за звинуваченням ОСОБА_16 та інших з метою подальшого його публікації в ЗМІ. Він брав участь в засіданнях аж до винесення рішення судом. Крім цього адвокат ОСОБА_17 надавав для ознайомлення, наявні у нього матеріали кримінальної справи в електронному вигляді. З розповідей самого ОСОБА_16 і його адвокатів йому стало відомо про те, що співробітники міліції завдавали ОСОБА_1 тілесні ушкодження з метою примусу його зізнатися в злочині. Адвокат ОСОБА_1 - Денщик М.С. надавав йому копію експертизи та інші документи, що підтверджують переломи ребер ОСОБА_1 у відповідний період його перебування під вартою. Крім цього, в травні і червні 2016 року він зустрічався з колишнім адвокатом ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який був адвокатом ОСОБА_1 в грудні 2008 року. В ході бесіди з останнім, він надавав йому протоколи слідчих дій за грудень 2008 року та січень 2009 року. Він вказав, що в протоколах, які були в матеріалах кримінальної справи, підписи зроблені не ним, оскільки безпосередньої участі при проведенні зазначених слідчих дій він не брав. З шістдесяти чотирьох слідчих дій він брав тільки в трьох. Крім цього ОСОБА_4 вказав, що в СІЗО у ОСОБА_1 він не був. Для проведення слідчих дій в Херсонську область не їздив. Він як журналіст проводив журналістське розслідування за фактом вбивства ОСОБА_3 . Безпосередньо під час проведення слідчих дій він не знаходився, з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 особисто йому нічого не відомо, крім інформації отриманої ним від самого ОСОБА_1 під час судових засідань і його адвокатів.

Допитаний у якості свідка старший слідчий Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 показав, що з 2006 року по 2010 рік він перебував на посаді слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області. У 2008 році в його провадженні знаходилась кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_9 неподалік від с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області за ч. 1 ст. 115 КК України. ОСОБА_9 був мешканцем м. Нікополь Дніпропетровської області, у зв`язку з чим він неодноразово виїжджав туди для проведення слідчих дій в складі слідчо-оперативної групи. Приблизно в кінці 2008 року від працівників СКР до нього надійшли матеріали (явка з повинною або пояснення ОСОБА_1 ) про те, що ОСОБА_1 зізнається у вчиненні вбивства ОСОБА_18 . У зв`язку з цим, він направився до м. Нікополь для складання протоколу затримання ОСОБА_1 . Прибувши до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області він зустрівся з ОСОБА_1 . Вони спілкувались з ним в одному з службових кабінетів. Чи знаходились вони з ним в кабінеті удвох або разом з ними були присутні також інші особи він не пам`ятає. Де знаходився ОСОБА_19 до його приїзду йому не відомо. В ході спілкування ОСОБА_1 підтвердив факт вчинення ним злочину та розповів про обставини його вчинення. Під час його з ним розмови жодних видимих тілесних ушкоджень він у нього не бачив. Крім цього, ніякого тиску ані фізичного ані психологічного він на нього не здійснював. Жодних зауважень від нього не надходило. Він не може з впевненістю сказати чи проходив ОСОБА_1 судово-медичну експертизу після його затримання, але не виключає такі обставини. Разом з цим, зазначив про те, що під час допитів ОСОБА_1 особисто ним, або іншими працівниками жодних тілесних ушкоджень не спричинялось, під час давання показань про такі обставини ОСОБА_1 йому нічого не казав. Разом з цим, ОСОБА_1 зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_18 , однак було встановлено його причетність до вчинення ще двох вбивств, одного на території Якимівського району Запорізької області, другого на території Херсонській області. В його провадженні перебувала кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_18 , до інших кримінальних справ він відношення не мав, однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 рахувався затриманим за їх відділом, ним або начальником відділу (точно вказати не може) надавались дозволи на етапування ОСОБА_1 до інших підрозділів міліції для проведення з ним слідчих дій. Крім цього, ОСОБА_1 зізнався у вчиненні злочину тільки відносно ОСОБА_18 при цьому зазначав про те, що вбивство він вчинив самостійно, однак в ході досудового слідства було встановлено, що вбивства вчинялись групою осіб, тобто ОСОБА_1 хоча і зізнався у вчиненні злочину, але надавав не в повній мірі правдиві показання. ОСОБА_1 самостійно надавав всі пояснення та показання без жодного примусу або тиску. Відтворення обставин події за його участі проводився з відеофіксацією під час чого він детально відтворив обставини вчинення ним злочину, а саме місце та механізм його вчинення. Жодних зауважень від нього не надходило. Під час проведення відтворення зовнішніх ознак тілесних ушкоджень у нього не було. Разом з цим, після затримання ОСОБА_1 з ним спілкувалась прокурор Бондаренко Н.М. та суддя під час обрання запобіжного заходу. При цьому, на скільки йому відомо, жодних заяв щодо здійснення на нього тиску або спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не висловлював. Після відпрацювання епізоду за фактом вбивства ОСОБА_18 справа була передана ним до головного слідчого управління МВС України де в подальшому об`єднана з іншими епізодами.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 показав, що в період часу з 2006 по 2011 роки він працював на посаді заступника начальника відділу з розкриття особливо тяжких злочинів проти особи Управління карного розшуку ГУМВС України в Запорізькій області. У вересні 2008 року (конкретні дати вказати на теперішній час не може, у зв`язку з давністю подій), у лісосмузі поблизу с. Долинське Запорізького району Запорізької області було виявлено труп молодого чоловіка з проникаючим пораненням у області грудної клітини. Згідно діючого на той час законодавства України, за вказаним фактом Запорізьким РВ ГУ МВС було порушено кримінальну справу, із кваліфікацією «умисне вбивство» та заведено оперативно-розшукову справу відповідної категорії. За наказом керівництва ГУ МВС області, було створено спільну слідчо-оперативно групу та виходячи з обставин злочину, було складено плани необхідних дій та заходів за наявними справами. Через деякий час, стало відомо, що за результатами проведення дактилоскопічного дослідження відбитків пальців, особу потерпілого було встановлено. Ним виявився громадянин України, мешканець м. Нікополь Дніпропетровської області - ОСОБА_9 . На підставі рішень керівництва Прокуратури Запорізької області, ГУ МВС України в Запорізькій та Дніпропетровській областях, він, у складі слідчо-оперативної групи, до, якої входили працівники Запорізького РВ, неодноразово виїздив до м. Нікополь, для здійснення запланованих слідчо-оперативних заходів. Постійно, у м. Нікополь, він не знаходився, так як в силу виконання своїх функціональних обов`язків, виїздив й на інші злочини, які були скоєні на території Запорізької області. В один із періодів часу, від співробітників ОВС (від кого саме, він не пам`ятає), йому стало відомо, що під час проведення певних заходів, було отримано інформацію щодо можливої причетності до скоєння вбивства ОСОБА_9 , раніше неодноразово засудженого громадянина - ОСОБА_1 , на підґрунті заволодіння його квартирою шахрайським шляхом. З цього часу, за вказівкою керівництва ГУ МВС в Запорізькій області, за погодженням з прокуратурою Запорізької області, відносно ОСОБА_1 та осіб, з кола його оточення, було заплановано і проведено ряд комплексних оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, направлених на підтвердження чи спростування інформації щодо причетності останнього до скоєння умисного вбивства ОСОБА_9 . Робота слідчо-оперативної групи полягала у проведенні та виконанні запланованих дій та заходів, регламентованих законодавством України (Закон України «Про міліцію», ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність в органах ОВС», внутрішньовідомчими наказами). В ході проведення зазначених заходів, були отримані відомості та складені відповідні документи, які по своєму змісту мали ознаки державної та службової таємниці, в зв`язку з чим, він не мав і не має права їх розголошувати. Вказані вище слідчо-оперативні заходи, направлені на розкриття даного злочину, проводились з суворим дотриманням вимог діючого законодавства України та перебували під постійним контролем керівництва прокуратури Запорізької області та району, ГУ МВС в Запорізькій області, в підтвердження чому практично щоденно проводились відповідні наради стосовно результатів роботи СОГ. Слід зазначити, що під час виконання співробітниками СОГ своїх безпосередніх обов`язків, ні ним, ні іншими співробітниками ГУ МВС в Запорізькій області та прокуратури, відносно ОСОБА_1 та інших осіб, заходи фізичного та психологічного впливу - не застосовувались. Окрім цього, перед процесуальним затриманням та направленням до ІТТ ЗМУ ГУ МВС в Запорізькій області ОСОБА_1 , у відповідності до норм чинного законодавства України, було проведено обов`язкове судово-медичне обстеження та належний огляд спеціалістами-лікарями. Протягом досудового слідства, починаючи з моменту затримання, ОСОБА_1 неодноразово спілкувався та мав можливість оскаржити, на його думку, незаконні дії співробітників міліції, поетапно: керівництву прокуратури м. Нікополя та Нікопольського МРВ, керівництву прокуратури Запорізького району та Запорізького РВ, керівництву певних ланок прокуратури Запорізької області та ГУМВС області. Однак, на той час, в процесуальному порядку від затриманого, в усному чи письмовому вигляді – скарг не надходило. На скільки йому стало відомо, що лише починаючи з періоду часу 2010-2011 р.р., ОСОБА_1 почав надсилати однотипні скарги на дії співробітників ОВС, за якими у відповідності з діючим законодавством, було проведено ряд відповідних перевірок: прокуратурою Запорізької області, відділом внутрішньої безпеки, Інспекції з особового складу УКЗ та УКР ГУ МВС в Запорізькій області. Стосовно зазначених проведених перевірок, він викладав свої покази в рамках виконання своїх функціональних обов`язків та повноважень на той час, у зв`язку з чим, з даного приводу на теперішній час нічого додати не може. Вважає, що подібні заяви ОСОБА_1 є наклепом та викладені з метою дискредитації співробітників міліції та спробою ухилення від відповідальності чи пом`якшення суворості свого покарання за скоєний ним злочин.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 показав, в період часу з 2008 по 2009 він перебував на посаді заступника начальника по оперативній роботі Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області. У вересні 2008 року, у лісосмузі поблизу с. Долинське Запорізького району Запорізької області, був знайдений труп невідомого чоловіка з проникаючим ножовими пораненням у області грудної клітини в області серця. В складі слідчо-оперативної групи Запорізького РВ він виїздив на місце події. Неподалік від лісосмуги, яка розташована між вдома полями, приблизно на відстані 10-15 метрів від проїжджої грунтової дороги був виявлений труп, як пізніше встановлено ним був мешканець м. Нікополь Дніпропетровської області ОСОБА_9 . За вказаним фактом Запорізьким РВ ГУМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу, із кваліфікацією «умисне вбивство» та заведено оперативно-розшукову справу відповідної категорії. За наказом керівництва ГУ МВС області, було створено спільну слідчо-оперативно групу та виходячи з обставин злочину, було складено плани необхідних слідчих дій та заходів за наявними справами. Він разом з заступником начальника відділу УКР ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 та оперуповноваженим УКР ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 неодноразово виїздили до м. Нікополь Дніпропетровської області для проведення слідчих дій. Під час проведення оперативно-розшукових заходів, було отримано інформацію щодо можливої причетності до скоєння вбивства ОСОБА_9 , раніше неодноразово засудженого громадянина - ОСОБА_1 . Прибувши до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області він зустрівся з ОСОБА_1 . Вони спілкувались в одному з службових кабінетів. Де знаходився ОСОБА_1 до їхнього приїзду йому не відомо. В ході спілкування ОСОБА_1 розповів про факт вчинення ним злочину та розповів про обставини його вчинення. Під час їхньої розмови жодних видимих тілесних ушкоджень він у нього не бачив. Крім цього, ніякого тиску ані фізичного, ані психологічного він на нього не здійснював. Жодних зауважень від нього не надходило. Більш того, оскільки вони знаходились в приміщенні Нікопольського відділу міліції вони навіть теоретично не могли застосовувати до ОСОБА_1 фізичну силу, оскільки це б побачили працівники Нікопольського МВ. Протягом досудового слідства ОСОБА_1 ніяких зауважень з приводу проведення слідчих дій, або застосування відносно нього незаконних методів дізнання не виражав. На скільки йому відомо ОСОБА_1 протягом всього слідства жодних претензій відносно працівників міліції не виражав скарг на недопустимі методи дізнання та слідства від нього не надходило. Висловлювати претензії з приводу його побиття ОСОБА_1 почав лише після того, коли його було засуджено за вчинення злочину до реального покарання. Вважає, що вказані скарги він пише з метою уникнення або зменшення покарання. Жодними відомостями з приводу можливого застосування відносно ОСОБА_1 заходів фізичного або психологічного впливу він не володіє. Ані він, ані інші працівники міліції відносно нього заходів фізичного та психологічного впливу не здійснювали.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_20 показав, що у 2008 році, точної дати він не пам`ятає, він здійснював чергування у юридичній консультації Запорізького району. До нього звернувся слідчий (прізвище він не пам`ятає) та надав постанову про призначення захисника Стрілецькому О.П. На підставі вказаної постанови в подальшому ним здійснювався захист ОСОБА_1 за підозрою останнього у вчиненні умисного вбивства. Так, за його участі проводився ряд слідчих дій з ОСОБА_1 , які саме слідчі дії проводились він вказати не може, в зв`язку з тривалим проміжком часу. Точно може зазначити, що він був присутній під час проведення допиту ОСОБА_1 , під час обрання відносно нього запобіжного заходу, а також відтворення події вчинення злочину, за участі понятих, свідків, спеціалістів, експертів, прокурора та працівників міліції. Під час проведення вказаних слідчих дій, ані йому особисто, ані іншим учасникам, ОСОБА_1 жодних скарг на дії працівників міліції, або інших осіб не виказував. Жодних видимих ознак тілесних ушкоджень на ньому він не бачив. У разі встановлення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , він би відразу заявив клопотання про проведення судово-медичних експертиз наявних у нього ушкоджень, однак у зв`язку з відсутністю підстав, тобто тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , такі клопотання ним не з`являлись. Показання ОСОБА_1 надавав добровільно в спокійному стані без жодного примусу зі сторони працівників міліції. Зауваження до протоколів слідчих дій ОСОБА_1 не вносив. Він представляв його інтереси під проведення слідчих дій на території Запорізького району. В подальшому від родичів ОСОБА_1 йому стало відомо, про те, що йому будуть наймати іншого адвоката, більше вони не зустрічалися.

Досудове розслідування дійшло до висновків що застосування працівниками міліції фізичного насильства відносно ОСОБА_1 не підтверджено показами допитаних осіб, про дані обставини зазначає лише заявник, допитаний захисник заявника – адвокат Мосін О.В. не підтвердив факт застосування насильства до свого підзахисного, скарг від нього не надходило.

До Головного управління юстиції у Запорізькій області надіслано доручення провести перевірку законності підстав та видачі Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_1 . В разі встановлення перевіркою факту незаконності видачи цього свідоцтва, скасувати його або роз`яснити порядок такого скасування.

31.03.2020 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016 у зв`язку з відсутністю в діях працівників ГУМВС України в Запорізькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст.365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст.366 КК України.

Управління державної реєстрації відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області надано відповідь від 13.04.2020 на запит щодо проведення службової перевірки. Про те, що актовий запис №37 про смерть від 04.06.2009 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Первинне свідоцтво Серії НОМЕР_2 про смерть було видано заявнику в день реєстрації актового запису про смерть, а саме 04.06.2009. Заявником зазначено ОСОБА_21 .

Допитати в якості свідка ОСОБА_10 не виявилось за можливим у зв`язку з не проживанням за адресою, яка була відома.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_22 показав, що він зареєстрований та проживає протягом останніх 50 років за адресом АДРЕСА_2 . При цьому йому відомо, що за адресом АДРЕСА_1 ніколи не мешкала ОСОБА_10 , за вказаною адресою домоволодіння належить ОСОБА_23 , а винаймає квартиру родина з двома дітьми.

Додатково допитаний свідок ОСОБА_12 показав, що з 1997 року по 07.10.2008 працював на посаді оперуповноваженого карного розшуку Нікопольського ВП з якої вийшов на пенсію. При цьому йому не відомі не ОСОБА_1 ні ОСОБА_10 . Надати будь-які пояснення з приводу спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час перебування останнього в Нікопольському ІТТ в період часу з 28.10.2008 по 03.11.2008 він не може, так як в той момент був звільнений з ОВС.

Відповідно до довідки ІТТ №3 ГУНП в Дніпропетровській області, встановлено, що на цей час не можливо встановити осіб які утримувалися 28.10.2008 в ІТТ Нікопольського МВ в одній камері з ОСОБА_1 так як всі журнали обліку у зв`язку із спливом термінів зберігання знищено.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_24 показав, що в серпні 2009 року був запрошений до Акимівського райвідділу міліції в якості понятого під час впізнання. Також був присутній другий понятий, жінка що впізнавала та співробітник міліції. Жінці пред`являли для впізнання фотознімки трупа чоловіка, що обгорів, та фотознімки з уцілілими фрагментами шкіри з татуюваннями, які там були зображені татуювання він не пам`ятає. Також не пам`ятає, що саме казала жінка, однак було складено протокол впізнання, з яким всі ознайомилися та підтвердили ознайомлення своїми підписами.

Аналогічні покази зі свідком ОСОБА_24 , надав свідок ОСОБА_25 який був залучений під час впізнання другим понятим.

Допитана у якості свідка ОСОБА_26 показала, що в період з 1995 року по 2012 рік вона працювала на посаді секретаря Кирилівської селищної ради. Оглянувши копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 в графі: «Керівник державного органу», вона візуально впізнає свій підпис. Обставин видання цього свідоцтва не пам`ятає, можливо видавала це свідоцтво по документам з Акимівського РВ.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_27 показав, що в 2009 році він працював в Акимівському РВ на посаді оперуповноваженого на лінії розшуку безвісті зниклих осіб, встановлення особистості трупів. Відповідно до нормативної бази в його провадженні знаходилось оперативна справа щодо встановлення особи обгорілого трупа який був знайдений в лісосмугі неподалік села Лиманського Акимівського району. В серпні 2009 року до райвідділу приїхала жінка яка розшукувала свого безвісті зниклого чоловіка, чи бувшого чоловіка, обставин не пам`ятає. Він побалакав з жінкою та пояснила, що може впізнати чоловіка за особливими прикметами. В подальшому він запросив двох понятих та жінку для впізнання трупа за фотознімками, жінка впевнено впізнала чоловіка як ОСОБА_3 про що було складено протокол впізнання який підписали усі учасники, разом з ним. Фото та відео фіксація не проводилась.

Додатково допитаний у якості свідка ОСОБА_5 показав, що в 2008 році він працював на посаді заступника начальника управління кримінального розшуку ГУМВС в Запорізькій області з питань розкриття тяжких злочинів проти особистості.

Приблизно в вересні 2008 року в Запорізькому районі біля с. Долинське було знайдено труп чоловіка, за відбитками якого встановлено, шо то житель м. Нікополя Дніпропетровської області ОСОБА_28 . Після чого він був відряджений до м. Нікополя.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що до вбивства ОСОБА_29 причетний громадянин ОСОБА_1 . Під час проведення зазначених заходів ним до ОСОБА_1 заходів фізичного чи морального впливу не застосовувалось, всі заходи здійснювались відповідно до норм чинного законодавства.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 надав аналогічні свідчення зі свідком ОСОБА_5 , додавши, що йому відомо про те, що колишній колега ОСОБА_30 виїхав на заробітки до м. Москва приблизно 1,5 роки тому.

Додатково допитаний у якості свідка ОСОБА_8 показав, що під час праці на посаді слідчого в СУ ГУМВС в Запорізькій області в його провадженні перебувало кримінальна справ №4320821 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. 115 КК України. ОСОБА_1 він вперше побачив 01.11.2008 року в місті Нікополі де і затримав його в порядку ст. 115 КПК України. під час досудового розслідування ОСОБА_1 не скаржився, щодо застосування до нього співробітниками міліції фізичного чи морального впливу. Також йому нічого не відомо про наявні тілесні ушкоджень у ОСОБА_1 та їх походження.

З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_1 зазначені в скарзі слідчий суддя вважає необґрунтованими і такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи зазначені у скарзі зводяться до переоцінки досліджених доказів та не згоди з прийнятим слідчим рішення про закриття кримінального провадження.

Аналізуючи викладене вище, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування на виконання вимог чинного кримінального процесуального законодавства провів досудове розслідування. Слідчий надав оцінку даних обставин в сукупності з іншими доказами зібраними в кримінальному провадженні, вжив всіх передбачених законом заходів по їх зібранню та оцінці відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, виходячи із загальних завдань кримінального провадження (ст.2 КПК України).

Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування вжито всіх необхідних заходів, направлених на повне та всебічне дослідження всіх обставин провадження.

Дослідженим доказам слідчий дав належну оцінку відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів кримінального провадження, під час прийняття постанови про закриття кримінального провадження вимоги ст.284 Кримінального процесуального кодексу України були дотримані.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято слідчим на підставі дослідження усіх фактичних обставин кримінального провадження, тому постанова про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою, слідчим був наданий аналіз тих обставин, на які посилається заявник, надано їм належну правову оцінку.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності підстав для скасування постанови слідчого та необхідності відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 30 жовня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016, оскільки в ході досудового розслідування слідчим на виконання частини 2 статті 9 КПК України при закритті кримінального провадження повно і неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, наданий аналіз тих обставин, на які посилається заявник, надано їм належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 93, 94, 214, 303, 305-307, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 30 жовня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016 - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 08 лютого 2021 року о 16 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна